Ухвала

від 11.09.2019 по справі 463/1738/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

11 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 463/1738/17

провадження № 61-16201ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду

м. Львова від 26 листопада 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_2 86 400 грн моральної шкоди.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2018 року

в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 8 250 грн судових витрат.

Постановою Львівського апеляційного суду від 04 липня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2018 року в частині стягнення

з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення. У задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 8 250 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 липня 2019 року, у якій скаржник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою

в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються

й на стадію касаційного провадження.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік установлено що з 1 січня 2019 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 1 921 грн.

Предметом позову у даній справі є стягнення з ОСОБА_2 86 400 грн моральної шкоди, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн * 100 = 192 100 грн), а тому справа є малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова

від 26 листопада 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду

від 04 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснощоков