Постанова

від 04.07.2019 по справі 463/1738/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/1738/17 Головуючий у 1 інстанції: Стрепко Н.Л.

Провадження № 22-ц/811/170/19 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

Категорія: 30

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.

за участі секретаря: Фейір К.О.

з участю: позивачки ОСОБА_1 та її представників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом у якому просила стягнути з ОСОБА_4 86400 гривень моральної шкоди.

Оскаржуваним рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 26 листопада 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_4 8250 грн. судових витрат.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі посилається на те, що з 2013 року відповідач вчиняв відносно неї та малолітньої дитини протиправні дії, а саме, влаштовував сварки, неодноразово бійки, принижував честь та гідність. В результаті таких дій відповідача у неї погіршився стан здоров`я, вона змушена була звертатися за медичною допомогою.

Відповідач самоусунувся від виховання дитини, не повернув частину майна, придбаного за час шлюбу.

Спричинення їй моральної шкоди підтверджено висновком спеціаліста від 01 грудня 2016 року. Суд необґрунтовано стягнув витрати на правову допомогу.

Просить рішення Личаківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2018 рок скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_1 та її представників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на її заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, а рішення Личаківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2018 року скасуванню в частині стягнення витрат на правову допомогу з ухваленням нового рішення в цій частині.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , а саме в абз. 1 п. 3 зазначив - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У пункті 5 вказаної постанови зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Цивільне законодавство встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за завдання моральної шкоди настає за наявності всіх основних умов відповідальності: шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою та вина.

Отже, наявність шкоди ще не породжує абсолютного права на її відшкодування будь-якою особою, так як необхідно довести наявність усіх складових цивільно-правової відповідальності, правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності.

Судом та матеріалами справи встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 06 червня 2008 року. У шлюбі в них народилася донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спільне життя у сторін не склалося. З 2014 року вони разом не проживають, подружніх стосунків не підтримують, не ведуть спільного господарства, сім`я розпалась.

Згідно рішення Сихівського районного суду м. Львова від 03 серпня 2015 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано (а.с.60-61).

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 25 лютого 2016 року вирішено стягувати з ОСОБА_4 аліменти на в користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_9 .

На даний час, сторони створили інші сім`ї, однак між ними продовжують існувати неприязні та просто ворожі стосунки. Сторони звинувачують один одного у неналежному виконанні батьківських обов`язків стосовно спільної дитини ОСОБА_9 , звертаючись у правоохоронні та судові органи, між ними також існують спори з приводу розподілу спільно-нажитого автомобіля Ніссан-Мікра.

Зокрема ОСОБА_1 звинувачує колишнього чоловіка в тому, що той без її згоди та відома заволодів її автомобілем Ніссан-Мікра, вартістю 10 000 доларів США, у той час коли вона перебувала у лікарні у 2015 році і до цього часу місцезнаходження автомобіля її невідоме.

ОСОБА_1 звинувачує колишню дружину в тому, що вона після розлучення порушує його батьківські права, не дозволяє бачитись з дитиною та брати участь у її вихованні, самостійно змінила місце проживання своє та дочки і проживає у м. Київ. У зв`язку з цим ОСОБА_1 у 2016 році звертався із заявами та скаргами у Сихівський відділ поліції про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 (а.с.70); Сихівську районну адміністрацію Львівської міської ради (а.с.104); Генеральну прокуратуру України, за місцем роботи позивачки (а.с.161,170).

Як на підставу для стягнення з ОСОБА_4 86400 гривень моральної шкоди ОСОБА_1 посилається на лист КП ЛОР Львівська станція швидкої медичної допомоги від 28.11.2016 року у якому зафіксовано виїзд бригади швидкої медичної допомоги до ОСОБА_1 14 квітня 2015 року, 28 квітня 2015 року,17 липня 2015 року та висновок спеціаліста за результатами психологічного дослідження ОСОБА_1 (а.с.6-21).

У той же час, жодних доказів протиправної поведінки ОСОБА_4 відносно позивача ОСОБА_1 (крім власних показань ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції при її допиті в якості свідка) в розумінні положень ст.23 ЦК України матеріали справи не містять.

Відсутні докази звернень ОСОБА_1 в правоохоронні органи з приводу протиправної поведінки ОСОБА_4 щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, звернень в соціальні служби щодо її захисту від домашнього насильства і.т.і. Висновок спеціаліста від 01 грудня 2016 року №16 також не свідчить про спричинення ОСОБА_1 моральних страждань через неправомірні дії ОСОБА_4 .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди оскільки відсутні складові елементи цивільно-правової відповідальності (протиправна поведінка; наявність шкоди; причиновий зв`язок між протиправною поведінкою та заподіянням шкоди; вина), показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не свідчать про наявність протиправних дій відповідача до позивачки.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як убачається з матеріалів справи, 26 листопада 2018 року ОСОБА_4 подав заяву про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8250 гривень.

У той же час, відповідних доказів сплати таких коштів адвокату Ощипку В.С. від ОСОБА_4 як-от: банківські виписки, платіжні доручення з відміткою банку про проведення платежу матеріали справи не містять.

Тому відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_14 витрат на професійну правничу допомогу.

Даних обставин не врахував суд першої інстанції та дійшов помилкового висновку про задоволення заяви ОСОБА_14 .

З урахуванням вищезазначеного, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення частково, рішення Личаківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 8250 гривень витрат на професійну правничу допомогу скасуванню на підставі пп.1-3 ч.1 ст.376 ЦПК України з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_14 В решті рішення суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст., 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 12 грудня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрат на професійну правничу допомогу скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_1 8250 гривень витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 24 липня 2019 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.