Постанова

від 21.11.2018 по справі 906/987/17

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 року Справа № 906/987/17

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П. , суддя Миханюк М.В.

при секретарі судового засідання Левчук І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Коростишівської міської ради та Фізичної особи-підприємця Кукси Ганни Федорівни на рішення господарського суду Житомирської області від 11.07.2018р. у справі №906/987/17 (суддя Лозинська І.В.)

за позовом Фізичної особи - підприємця Кукси Ганни Федорівни

до Коростишівської міської рада

про визнання недійсним договору оренди №217 від 07.11.2013р.

за участі представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: Новік О.І. (доручення №03-26/03 від 02.01.2018р.) (в режимі відеоконференції);

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Житомирської області від 11.07.2018р. у справі №906/987/17 задоволено позов Фізичної особи - підприємця Кукси Ганни Федорівни до Коростишівської міської ради про визнання недійсним договору оренди №217 від 07.11.2013р. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки №217 від 07.11.2013р., укладений між Коростишівською міською радою та громадянкою Куксою Ганною Федорівною, щодо земельної ділянки площею 0,1207га, кадастровий номер 1822510100:01:014:0652.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки є істотними умовами договору оренди землі згідно з ст.15 Закону України Про оренду (в редакції чинній на момент укладання договору), які відсутні у п.26 договору, проте в дійсності є, наявні підстави для визнання спірного договору оренди недійсним.

Також судом зазначено, що відповідач, приймаючи рішення про надання земельної ділянки в оренду, виходив з того, що спірний договір оренди буде укладено з Куксою Г.Ф. як з фізичною особою - підприємцем - суб'єктом цивільних правовідносин в розумінні ст.51 Цивільного кодексу України для ведення підприємницької діяльності. Разом з тим, спірний договір укладено з громадянкою Куксою Г.Ф. яка на дату укладення договору була зареєстрована як фізична особа - підприємець. Таким чином, правовий титул щодо використання орендованої ділянки - для ведення підприємництва, не відповідає суб'єкту орендаря за спірним договором оренди - фізичної особи. Вказана обставина може свідчити про відсутність волевиявлення відповідача на укладення договору оренди саме з фізичною особою, а тому договір оренди землі є таким, що укладений з порушенням статті 215 Цивільного кодексу України.

Щодо позовної вимоги про визнання договору недійсним у зв'язку з помилкою на підставі ст.229 Цивільного кодексу України, суд зазначив, що у даній статті закладено правові засади визнання недійсним правочину, в якому має місце невідповідність між внутрішньою волею сторони її зовнішнім волевиявленням, спричинена хибним (помилковим) сприйняттям обставин. Згідно з нею, помилка - це неправильне сприйняття особою істотних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не було вчинено. Оскільки волевиявлення не відповідає справжньому наміру, такий правочин визнається недійсним. Однак, земельна ділянка надавалася для обслуговування приміщення універмагу "Ювілейний" на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а не для забудови. Крім того, матеріалами справи підтверджено, що Кукса Г.Ф. ознайомлена з наявністю обмежень на використання земельної ділянки в межах червоних ліній, про що свідчать її підписи на відповідних актах.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач (Коростишівська міська рада) звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (т.2, арк.справи 152-156).

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, між Коростишівською міською радою та Куксою Ганною Федорівною, на підставі типового договору оренди земельної ділянки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004р. №220, 07 листопада 2013 року був укладений договір оренди земельної ділянки, площею 0,1207га, кадастровий номер: 1822510100:01:014:0652 по вул.Київська (бувша вул.Більшовицька), 87, в м.Коростишеві для обслуговування приміщення універмагу Ювілейний та укладений акт приймання-передачі земельної ділянки. Даний договір був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 11.11.2013р., номер запису про інше речове право: 3456259.

Сплатою орендної плати в сумі 38900,00 грн. позивач підтвердив правомірність укладання та дійсності договору.

Відповідач вважає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції неналежним чином оцінив те, що позивач не довів своїх позовних вимог (ст.ст.10, 60 ЦПК України - чинні на момент подачі позовної заяви в попередній редакції ЦПК України) та не надав доказів на підтвердження своїх доводів. Натомість, відсутність у договорі істотних умов не є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним.

Посилаючись на відсутність істотної умови договору щодо не зазначення в п.26 даного договору обмеження (обтяження) на орендовану земельну ділянку, позивач не довів в чому саме полягало порушення її прав. Посилаючись на відсутність істотної умови договору щодо не відповідності правового статусу фізичної особи - підприємця, позивач не довів, чим саме порушено її права. Посилаючись на невідповідність зазначеного в договорі оренди земельної ділянки та витязі з Державного земельного кадастру цільового призначення земельної ділянки, позивач також не довів чим саме порушено її права. Тобто, позивач мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, її волевиявлення було спрямоване на укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідач також зазначає, що користування майном на підставі договору - послуга спожита і безповоротна. За таких умов та на підставі ч.3 ст.207 Господарського кодексу України (чинна на момент подачі позовної заяви), господарське зобов'язання може визнаватися недійсним і припиняється лише на майбутнє, оскільки при користуванні майном на підстав договору, застосувати двосторонню реституцію та створити умови для повернення сторін в первісне положення неможливо.

Відповідач вважає, що відсутність істотних умов договору оренди земельної ділянки ніяким чином не вплинула на права позивача щодо користування даною земельною ділянкою.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на положення п.3 ч.1 ст.3, ст.6, п.2 ст.11, ст.203, ст.204, ч.1 ст.215, ч.1 ст.628, ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України, ст.13, п.1 ч.1 ст.15, ст.16 Закону України Про оренду землі , ст.93 Земельного кодексу України. Також, посилається на правові висновки господарського суду Житомирської області у рішенні від 18.05.2017р. у справі №906/207/17, Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 09.12.2015р. у справі №6-849цс15, Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 04.02.2015р. у справі №6-233цс14, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 23.11.2017р. у справі №390/433/16-ц.

Також зазначає, що відповідно до п.2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , щодо вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність, визначена ст.257 ЦК України - тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається, за загальним правилом, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України), за винятком випадків, зазначених у частинах другій і третій цієї статті. Зокрема, за позовами про застосування наслідків нікчемного правочину (повернення коштів, іншого майна тощо) позовна давність починається не від дня вчинення такого правочину, а від дня, коли почалося його виконання.

На підставі викладеного просить суд скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 11.07.2018р. у справі №906/987/17 і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Крім цього, не погоджуючись з прийнятим рішенням, до апеляційного господарського суду звернувся також позивач - Фізична особа - підприємець Кукса Ганна Федорівна (т.2, арк.справи 171, 172).

В скарзі, зокрема, зазначає, що згідно пункту 1 рішення Коростишівської міської ради від 29 серпня 2013 року №633 вирішено надати ФОП Куксі Ганні Федорівні земельну ділянку площею 0,1207га по вул.Більшовицькій,87 в межах міста Коростишева для обслуговування приміщення універмагу Ювілейний , а згідно пункту 1.2 встановити орендну плату за використання земельної ділянки у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, згідно пункту 1.3 зобов'язати Куксу Ганну Федорівну на протязі 10 календарних днів з дня прийняття даного рішення укласти договір оренди земельної ділянки та провести його державну реєстрацію у встановлений законодавством термін. Згідно пункту 1.4 рішення, у разі невиконання пункту 1.3 цього рішення - п.п.1,1.2 втрачають чинність. Таким чином, оскільки договір оренди був укладений 07.11.2013р., а не на протязі 10 днів від дня прийняття названого рішення, пункти 1, 1.2 рішення Коростишівської міської ради від 29.08.2013р. N9633 втратили чинність на день укладення договору оренди №217.

Звертає увагу, що згідно п.16 договору оренди земельної ділянки від 07.11.2013р. №217 цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. У відповідності до статті 15 Закону України Про оренду землі істотною умовою договору оренди є цільове призначення земельної ділянки. Відповідно до п.30 договору, орендар має право зводити житлові, виробничі та інші будівлі і споруди за погодженням з орендодавцем.

Позивач вважає, що п.1 договору, прийнятий на підставі втративших чинність пунктів 1, 1.2 рішення Коростишівської міської від 29.08.2013р. №633, протирічить пунктам 16 та 30 договору оренди земельної ділянки від 07.11.2013р., тобто, в одному пункті земельна ділянка надана для обслуговування, а в інших - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Згідно типового договору оренди земельної ділянки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004р. №220, в п.26 необхідно було зазначати обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб та підстави встановлення обмежень (обтяжень), тобто, в даному випадку до договору повинні були приєднані договори про встановлення земельних сервітутів, які до договору оренди земельної ділянки приєднані не були.

Також зазначає, що в проекті землеустрою червона лінія проходить від фасадної частини будівлі приміщення магазину до тротуару, тобто близько 6-ти метрів, в той же час, на схемі акту вибору земельна ділянка з фасадної сторони проходить на відстані близько 3-х метрів.

Стосовно об'єктів енергетичної системи, що знаходяться з тильної сторони приміщення магазину та заважають будівництву, повідомляє, що повітряні електричні лінії належать Житомиробленерго та ФОП Матвійчук Л.А. Повітряна лінія ФОП Матвійчук Л.А. проходить по діагоналі через всю земельну ділянку з тильної сторони приміщення магазину, а обленерго - з тієї самої сторони в кутку. Основна перешкода для будівництва - лінія Матвійчук Л.А.

Позивач зазначає, що через фактичну відсутність червоної лінії по вулиці Київській, тобто через фактичну наявність законно побудованих будинків та магазинів мала намір усунути перешкоду в вигляді червоної лінії шляхом звернення в міську раду про її перенесенню, однак помилилась.

Стверджує, що законність обмежень була під сумнівом через відсутність зазначених обмежень в договорі та відсутності земельних сервітутів, неповідомлення міською радою про всі права третіх осіб тощо, тому допущена помилка щодо можливості проведення будівництва на спірній земельній ділянці.

На підставі викладеного та посилаючись на положення ст.86, п.3 ч.1 ст.277 ГПК України, просить суд рішення господарського суду Житомирської області від 11.07.2018р. у справі №906/987/17 скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 07.11.2013р. №217 також за другою позовною вимогою - внаслідок помилки.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Юрчук М.І., суддя Тимошенко О.М.

Листом №01-23/906/987/17/3254/18 від 08.08.2018р., відповідно до п.п.17.3 та 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у редакції діючій з 15.12.2017р.), матеріали справи витребувано з господарського суду Житомирської області.

15.08.2018р. до Рівненського апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №906/987/17.

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2018 року (головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Юрчук М.І., суддя Тимошенко О.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Коростишівської міської ради та апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Кукси Ганни Федорівни на рішення господарського суду Житомирської області від 11.07.2018р. у справі №906/987/17. Прийнято скарги до спільного розгляду. Призначено справу №906/987/17 до розгляду на "26" вересня 2018 р. об 11:00 год. у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 в залі судових засідань №3.

11.09.2018р. на адресу суду від Коростишівської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу (т.2, арк.справи 184-186).

У відзиві відповідач зазначає, що посилання позивача на те, що згідно пункту 1.4 рішення тридцятої сесії Коростишівської міської ради шостого скликання Про затвердження документації із землеустрою від 29.08.2013р. №633 у разі невиконання пункту 1.3 цього рішення - п.п.1, 1.2 втрачають чинність не відповідають дійсності, оскільки договір на той момент вже був укладений.

Позивач, звертаючись до міської ради із заявою щодо надання дозволу на виготовлення проекту відведення даної земельної ділянки, сама зазначила, для чого їй потрібна дана земельна ділянка, а саме: для обслуговування приміщення універмагу Ювілейний , і це зазначено в п.1 та в п.15 договору оренди земельної ділянки №217 від 07.11.2013р. А у п.16 цього договору зазначено, яке саме цільове призначення земельної ділянки, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Також зазначає, що коли позивач виготовляв проект відведення земельної ділянки площею 0,1207га (кадастровий номер 18225101100:01:014:0652) по вул.Київська (бувша вул.Більшовицька), 87, в м.Коростишеві для обслуговування приміщення універмагу Ювілейний та подав його на затвердження сесії міської ради, йому було відомо про дані обмеження, які є на цій земельній ділянці.

Щодо надання дозволу на перенесення червоної лінії зазначає, що червоні лінії розроблені в складі генерального плану м.Коростишів, який затверджений рішенням п'ятдесят другої (скликаної позачергово) сесії Коростишівської міської ради шостого скликання від 13.10.2015р. №1056. Червона лінія вулиці Київська становить від центра проїжджої частини - 30м.

Стосовно ФОП Матвійчук Л.А., відповідач зазначає, що згідно витягу з Державного земельного кадастру на земельну ділянку площею 0,0177га, цільове призначення В.03.07, вид використання земельної ділянки: для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, розміщеної за адресою: м. Коростишів, вул. Більшовицька (нині - вул. Київська), кадастровий номер: 1822510100:01:014:0038), відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, не зареєстровані.

На підставі викладеного просить суд скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 11.07.2018р. у справі №906/987/17 і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

11.09.2018р. на адресу суду від ФОП Кукси Г.Ф. надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу Коростишівської міської ради (т.2, арк.справи 188-190).

У відзиві позивач, зокрема, зазначає, що відповідач в апеляційній скарзі посилається на приписи ст.ст.3,10,60,306-7 ЦПК України, що є помилковим, тому що згідно з статтею 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється не на підставі норм ЦПК України, а відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Згідно інформаційної довідки №129473279, виданої 03.07.2018р. державним реєстратором Коростишівського району Кравченко А.В., земельні сервітути (інші речові права) на орендовану земельну ділянку в державному реєстрі речових нерухоме майно відсутні, тобто не укладались.

Позивач вважає, що Коростишівська міська рада не уклала жодного сервітуту чи договору оренди на земельні ділянки, які належать під об'єктами енергетики Житомиобленерго. З цього приводу позивач звернулась 11.06.2018р. в Коростишівську місцеву прокуратуру, яка направила лист в міську раду. Навіть після цього міська рада не вживає ніяких заходів для укладення договорів встановлення земельних сервітутів, договорів оренди, наприклад, не направляє обленерго лист з пропозицією укласти договори оренди на землі, які знаходяться під об'єктами енергетики, належні обленерго. Таким чином, кошти за користування землею в м.Коростишеві Житомиробленерго в бюджет не сплачує.

Питання про двосторонню реституцію, на яку посилається відповідач, вважає помилковим, оскільки згідно ч.6 ст.21 Закону України Про оренду землі у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

У відзиві просить суд: не застосовувати ст.ст.3,10,60, 306-7 ЦПК України, які пропонує застосувати відповідач при розгляді справи; відмовити відповідачу в задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Житомирської області від 11.07.2018р. залишити без змін в частині задоволення позовних вимог про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним через відсутність в договорі істотної умови: обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; долучити до матеріалів справи копію листа в Коростишівську місцеву прокуратуру від 11.06.2018р. та відповідь з прокуратури, яка надійшла після 11.07.2018р., тобто після прийняття рішення господарським судом Житомирської області (документи засвідчують факт ухилення Коростишівської міської ради від укладання договорів оренди з Житомиобленерго, земельних сервітутів, в тому числі і на орендовану земельну ділянку); долучити до матеріалів справи копії листів в відділ благоустрою від 26.04.2018р. та в міську раду від 09.07.2018р., копія листа з міської ради не була надана суду першої інстанції, тому що строк надання відповіді на лист сплив лише після прийняття рішення господарським судом; долучити до матеріалів справи копію листа в комісію по земельних спорах Коростишівської міської ради від 15.04.2018р., відповідь не була надана.

В зв'язку з перебуванням у відпустці судді Юрчука М.І. судове засідання 26.09.2018р. у справі №906/987/17 не відбулося.

У відповідності до абз.3 п.3 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Указом Президента України №454/2017 від 29.12.2017р. ліквідовано Рівненський апеляційний господарський суд та створено Північно-західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Вінницьку, Волинську, Житомирську, Рівненську та Хмельницьку області, з місцезнаходженням у місті Рівному.

Частиною 6 статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів встановлено, що у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

05.10.2018р. в газеті "Голос України" опубліковано оголошення про початок роботи Північно-західного апеляційного господарського суду.

У відповідності до наказу керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду №992 від 01.10.2018р. Про комісію для передачі судових справ та матеріалів згідно акта здачі судових справ від 03.10.2018р. до Північно-західного апеляційного господарського суду передана апеляційна скарга Коростишівської міської ради на рішення господарського суду Житомирської області від 11.07.2018р. у справі №906/987/17.

17.10.2018р. Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №906/987/17 у складі: головуючий суддя Саврій В.А, суддя Дужич С.П., суддя Миханюк М.В.

Ухвалами від 18.10.2018р. прийнято апеляційні скарги Коростишівської міської ради та Фізичної особи-підприємця Кукси Ганни Федорівни на рішення господарського суду Житомирської області від 11.07.2018р. у справі №906/987/17 до провадження та до спільного розгляду колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Саврій В.А, суддя Дужич С.П., суддя Миханюк М.В. Розгляд апеляційних скарг призначено на "21" листопада 2018р. об 10:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №4.

У судове засідання суду апеляційної інстанції 21.11.2018р. позивач не з'явився, причини неявки не повідомив, хоч про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений у встановленому Законом порядку (т.2, арк.справи 220-223).

Враховуючи положення ст.ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності позивача.

Представник відповідача підтримала доводи своєї апеляційної скарги та надала пояснення в обґрунтування своєї позиції. Просила скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 11.07.2018р. у справі №906/987/17 і ухвалити нове рішення, яким відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Проти апеляційної скарги позивача заперечила.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

Згідно Свідоцтва від 06.05.2000р., виданого державним нотаріусом Коростишівської державної нотаріальної контори Мошковською З.І. та зареєстрованим Житомирським БТІ за №5477 від 13.06.2000р., Кукса Ганна Федорівна є власником нежитлової будівлі - приміщення Універмагу "Ювілейний", розташованого у м.Коростишеві, на підставі акта про проведення прилюдних торгів (т.1, арк.справи 159, 160).

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських організацій" Кукса Г.Ф. зареєстрована як фізична особа - підприємець з 14.07.2004р. (т.2, арк.справи 125, 126).

23.12.2005р. комісією проведено вибір та обстеження земельної ділянки наміченої для обслуговування універмагу Ювілейний в м.Коростишев по вул.Більшовицька, 87 згідно заяви ПП Кукси Г.Ф., на підставі чого складено Акт (т.1, арк.справи 133).

14.06.2006р. Коростишівською міською радою прийнято рішення №24 "Про проекти відведення земельних ділянок несільськогосподарського призначення", підпунктом 1.1 пункту 1 якого затверджено акт вибору земельної ділянки та погоджено місце розташування об'єкту приватному підприємцю Куксі Г.Ф. на земельну ділянку несільськогосподарського призначення орієнтовною площею 0,1186 га в м.Коростишеві, наміченої для обслуговування універмагу "Ювілейний" (т.1, арк.справи 131, 132).

Рішенням Коростишівської міської ради "Про затвердження документації із землеустрою" від 29.08.2013р. №633, зокрема, надано ФОП Куксі Г.Ф. земельну ділянку площею 0,1207 га по вул.Більшовицькій,87 в межах м.Коростишева для обслуговування приміщення універмагу "Ювілейний" у користування на умовах оренди терміном на 5 років, за рахунок земель комунальної власності Коростишівської міськради (код КВЦПЗ - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) та зобов'язано ФОП Куксу Г.Ф. на протязі 10 календарних днів з дня прийняття даного рішення укласти договір оренди земельної ділянки та провести його державну реєстрацію у встановлений законодавством термін (т.1, арк.справи 126-130).

16.02.2013р. ФОП Кукса Г.Ф. звернулася до директора ПМП Геоцентр із заявою, в якій просить розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування універмагу Ювілейний (т.1, арк.справи 154).

Приватним малим підприємством "Геоцентр" виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,1207га в оренду для обслуговування приміщення універмагу "Ювілейний" за адресою: м.Коростишів, вул.Більшовицька, 87 (т.1, арк.справи 149-197).

При складанні вказаного проекту землеустрою згідно ДБН В.2.3.-5-2001 "Вулиці та дороги населених пунктів" встановлено обмеження на використання даної земельної ділянки в межах червоних ліній, які проходять на відстані 30 м від осі вул.Більшовицька.

На плані меж зазначено зони обмежень та вказано, що розміщення і будівництво наземних об'єктів житлово-цивільного, промислового призначення та інших капітальних споруд, крім об'єктів транспорту та інженерних мереж, в межах червоних ліній та доріг заборонено; розміри та місцезнаходження зони дії обмеження зображені на плані меж зон дії обмежень, який долучено до вказаного проекту землеустрою (т.1, арк.справи 182).

Також, як вбачається з матеріалів справи, з наявністю обмежень на використання земельної ділянки в межах червоних ліній землекористувач ФОП Кукса Г.Ф. ознайомлена, про що свідчить її підпис на акті перенесення в натурі (на місцевість) обмеження на використання земельної ділянки в межах дії червоних ліній, а також підпис позивача під час ознайомлення з обмеженнями на використання земельної ділянки відповідно до Держаних будівельних норм ДБН В.2.3.-5-2001 "Вулиці та дороги населених пунктів" (т.1, арк.справи 181-183).

У Акті перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон щодо об'єкту зв'язку зазначено, що на земельній ділянці наявна охоронна зона об'єкта зв'язку, яка проходить на відстані 2-х метрів вздовж підземного кабелю зв'язку використання земельної ділянки в охоронній зоні вздовж об'єкта зв'язку регулюється постановою Кабінету Міністрів від 29.06.1996р. №135 "Про затвердження правил охорони ліній електрозв'язку"; розміри та місцезнаходження зони дії обмеження зображені на плані меж зон дії обмежень, який додано до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; із вказаними обмеженнями і наявними заборонами, передбаченими вказаною постановою уряду, позивач ознайомлена (т.2, арк.справи 184-186).

У Акті перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон щодо об'єкту енергетичної системи вказано, що на спірній земельній ділянці розташована охоронна зона вздовж об'єкта енергетичної системи, що проходить на відстані 2-х метрів уздовж повітряних ліній електропередач; розміри та місцезнаходження зони дії обмеження зображені на плані меж зон дії обмежень, який прикладається до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; використання земельної ділянки в охоронній зоні вздовж об'єкта енергетичної системи визначено постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1997р. №209 "Про затвердження Правил охорони електричних мереж", з положеннями якої позивач ознайомлена та підписала акт про перенесення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон (т.1, арк.справи 187-189).

06.07.2013р. Відділом Держземагенства у Коростишівському районі Житомирської області складено Висновок №27 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,1207га ФОП Куксі Ганні Федоровні в оренду для обслуговування приміщення універмагу "Ювілейний". Адреса земельної ділянки: м.Коростишів, вул.Більшовицька, 87 (т.1, арк.справи 29).

07.11.2013р. між Коростишівською міською радою (орендодавець) та громадянкою Куксою Г.Ф. (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки №217, відповідно до п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку для обслуговування приміщення універмагу "Ювілейний" за адресою: м.Коростишів, вул.Більшовицька, 87 (т.1, арк.справи 7, 8).

Пунктом 2 договору погоджено, що в оренду передається земельна ділянка площею 0,1207 га, кадастровий номер 1822510100:01:01460652.

Пунктом 8 договору сторони погодили, що договір укладений строком на 5 років з дня його укладення, і після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за дев'яносто днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно п.9 договору, сторонами визначено розмір орендної плати, в грошовій формі сумі 44055,99 грн. в рік, що становить 12% від нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п.20 договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється в термін 5 днів після реєстрації договору за актом її приймання-передачі.

У п.26 договору зазначено: на орендовану земельну ділянку встановлено обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб: немає.

Пунктом 30 договору передбачено право орендаря, у тому числі, зводити житлові, виробничі та інші будівлі і споруди за погодженням з орендодавцем.

Як вбачається з Акту приймання - передачі від 07.11.2003р., орендодавець передав земельну ділянку для обслуговування приміщення універмагу Ювілейний площею 0,1207га, яка розташована по вул.Більшовицька,87 в м.Коростишеві, кадастровий номер:1822510100:01:014:0652, а орендар прийняв зазначену земельну ділянку в оренду (т.1, арк.справи 138).

Договір оренди був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 11.11.2013р., номер запису про інше речове право: 3456259.

На виконання умов договору, позивачем було сплачено орендну плату в сумі 38900,00 грн.

Наразі, орендна плата не сплачується.

В провадженні Коростишівського районного суду перебуває цивільна справа №280/1122/17 за позовом керівника Коростишівської місцевої прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі територіальної громади м.Коростишева, сіл Теснівка та Бобрика Коростишівського р-ну Житомирської області в особі Коростишівської міської ради до Кукси Ганни Федорівни про стягнення заборгованості по орендній платі.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, відзивів, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Відповідно до ч.1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно вимог статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст.51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

За змістом ч.1 ст.4 Закону України від 15.05.2003р. №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (із змінами) державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Щодо укладення договору оренди з Куксою Ганною Федорівною як фізичною особою, а не фізичною особою підприємцем, колегія суддів зазначає наступне.

Як було встановлено, рішенням Коростишівської міської ради №633 від 29.08.2013р. Про затвердження документації із землеустрою розглянуто заяву фізичної особи - підприємця Кукси Ганни Федорівни та надано останній як ФОП земельну ділянку площею 0,1207 га по вул.Більшовицькій, 87 в межах міста Коростишева для обслуговування приміщення універмагу Ювілейний у користування на умовах оренди терміном на 5 років, за рахунок земель комунальної власності міської ради (код КВЦПЗ - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі).

Крім того, із документів, що стали підставою для винесення вищевказаного рішення, а саме: довідки відділу Держземагенства у Коростишівському районі Житомирської області №01-12/990/05/21-13 від 12.04.2013р., висновку відділу Держземагенства у Коростишівському районі Житомирської області про погодження проекту землеустрою №28 від 07.06.2013р. вбачається, що земельна ділянка, яка передана в оренду за спірним договором, проектувалась для передачі Куксі Г.Ф. саме як фізичній особі-підприємцю, класифікація земельної ділянки по складу угідь відповідно до форми 6-зем - забудовані землі в т.ч. землі, які використовуються в комерційних цілях, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівлі.

З листа Коростишівської міської ради №20/К-1713/02-10 від 09.11.2015р. вбачається, що Куксі Г.Ф. встановлено орендну плату у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок для земель комерційного призначення.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 №753804, наявного у матеріалах справи, вбачається, що державним реєстратором Брусилівськї районної державної адміністрації 14.07.2004р.проведено державну реєстрацію Кукси Ганни Федорівни як фізичної особи-підприємця.

Крім того, як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які перебувають у вільному доступі, Кукса Ганна Федорівна взята на облік у Брусилівському відділенні Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області як ФОП 14.07.2004р., знята з обліку 14.11.2017р. У подальшому Кукса Г.Ф. взята на облік у Коростишівському відділенні Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області як фізична особа - підприємець - 15.11.2017р., і на даний час не перебуває у стані припинення.

Вищевикладені обставини свідчать про те, що Кукса Ганна Федорівна на час укладення спірного договору оренди та звернення до господарського суду Житомирської області із даним позовом перебувала у статусі фізичної особи - підприємця.

Відтак, колегія суддів з огляду на вищевказані обставини справи та норми законодавства приходить до висновку, що спірний договір оренди є господарським щодо об'єкта торгівлі та земельної ділянки, земельна ділянка надавалась як фізичній особі-підприємцю. Про те, що даний договір є господарським свідчать, зокрема, і його положення, а саме п.13 щодо зміни орендної плати у разі зміни умов господарювання, п.29 щодо невтручання у господарську діяльність та п.36 щодо припинення дії договору у разі ліквідації юридичної особи - орендаря.

До зазначеного висновку дійшов Рівненський апеляційний господарський суд у постанові від 14.02.2018р. у даній справі.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Нормою п.3 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України закріплено, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.ч.1-3,5 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Крім цього, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються Законом України від 06.10.1998р. №161-XIV "Про оренду землі" (із змінами).

Згідно зі ст.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України "Про оренду землі").

Згідно ст.15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, станом на дату укладення спірного договору оренди), істотними умовами договору оренди землі є: строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України "Про оренду землі", є підставою, зокрема, для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до ст.16 Закону України "Про оренду землі", укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку. Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Як вбачається з позовної заяви, та згодом - апеляційної скарги, позивач посилається на ч.1 ст.229 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. На думку позивача, помилка полягала в розумінні можливостей орендаря права на забудову земельної ділянки.

У вказаній ст.229 Цивільного кодексу України закладено правові засади визнання недійсним правочину, в якому має місце невідповідність між внутрішньою волею сторони її зовнішнім волевиявленням, спричинена хибним (помилковим) сприйняттям обставин. Згідно положень статті помилка - це неправильне сприйняття особою істотних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не було вчинено. Оскільки волевиявлення не відповідає справжньому наміру, такий правочин визнається недійсним.

Однак, з встановлених обставин справи вбачається, що земельна ділянка надавалася для обслуговування приміщення універмагу "Ювілейний", а не для забудови, що вбачається

із самої заяви ФОП Кукси Г.Ф. від 16.02.2013р. (т.1, арк.справи 154), Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (т.1, арк.справи 149-197), Висновку Відділу Держземагенства у Коростишівському районі Житомирської області від 06.07.2013р. №27 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (т.1, арк.справи 29) та інших доказів у справі.

До цього ж, Кукса Г.Ф. ознайомлена з наявністю обмежень на використання земельної ділянки в межах червоних ліній, про що свідчать її підписи на відповідних актах (т.1, арк.справи 181-189).

Тому, господарським судом Житомирської області правомірно відмовлено ФОП Куксі Г.Ф. в частині задоволення позову на підставі ч.1 ст.229 Цивільного кодексу України у зв'язку з помилкою.

При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстави для визнання спірного договору оренди недійсним, прийнявши до уваги, що обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки є істотними умовами договору оренди землі згідно з ст.15 Закону України Про оренду землі (в редакції чинній на момент укладання договору), які відсутні у п. 26 договору, проте в дійсності є.

Колегія суддів звертає увагу на наступне.

Необхідною умовою для звернення до суду з позовом про визнання договору оренди недійсним є порушення вказаним правочином прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача, про що наголошується й у рішеннях Верховного Суду України.

Суд повинен установити чи було порушено, не визнано або оспорено права, свободи чи інтереси заявника, i залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 25.11.2015р. у справі №6-1749цс15, від 09.12.2015р. у справі №6-849цс15, від 29.06.2016 у справі №6-370цс16, від 29.06.2016р. №6-547цс16 та від 12.10.2016р. у справі №369/5994/14-ц).

Отже, у справі про визнання недійсним договору оренди землі з підстав відсутності в ньому істотної умови, передбаченої пунктом першим частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі", - об'єкта оренди суд повинен установити: чи дійсно порушуються права орендодавця у зв'язку з відсутністю в договорі таких умов, передбачених статтею 15 указаного Закону, визначити істотність цих умов, а також з'ясувати, у чому саме полягає порушення його законних прав (постанова Верховного Суду України від 09.12.2015р. у справі №6-849цс15, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.11.2017р. у справі №390/433/16-ц).

Про необхідність застосування зазначеної правової позиції дійшов висновку Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в своїй постанові від 23 травня 2018 року у справі №926/58/15, а також Вищий господарський суд України у постанові 29 березня 2017 року у справі №921/374/16-г/11.

Матеріалами справи підтверджено, що Фізична особа - підприємець Кукса Ганна Федорівна орендувала, користувалася земельною ділянкою, сплачувала орендну плату за користування орендованим майном.

При цьому, позивач, звертаючись до міської ради із заявою щодо надання дозволу на виготовлення проекту відведення даної земельної ділянки, зазначила для чого їй потрібна дана земельна ділянка, а саме: для обслуговування приміщення універмагу Ювілейний . Зазначена умова й була відображена в пунктах 1, 15 Договору оренди земельної ділянки №217 від 07.11.2013р.

Колегія суддів звертає увагу, що у п.16 Договору зазначено саме цільове призначення земельної ділянки згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Пункт 26 договору, який констатує відсутність обмеження (обтяження) на орендовану земельну ділянку, суперечить фактичним обставинам, так як такі обмеження існували на дату укладення договору, продовжують існувати на даний час та сторони з ними були обізнані.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що з огляду на мету укладення договору (обслуговування приміщення універмагу Ювілейний ) та встановлений факт ознайомлення з обмеженнями, позивач, посилаючись на відсутність істотної умови договору щодо не зазначення обмеження (обтяження) на орендовану земельну ділянку, не довела в чому саме полягало порушення її прав.

Також, посилаючись на не відповідність зазначеного в договорі оренди земельної ділянки та витязі з Державного земельного кадастру цільового призначення земельної ділянки, позивачем не було доведено, чим саме порушено її права.

Тобто, позивач мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, її волевиявлення було спрямоване на укладення договору оренди земельної ділянки для обслуговування приміщення універмагу Ювілейний та була ознайомлена з наявністю обмежень на використання земельної ділянки.

Отже, відсутність даних істотних умов договору оренди земельної ділянки ніяким чином не вплинула на права позивача щодо користування даною земельною ділянкою, метою якого і було укладення зазначеного договору оренди.

Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивачем належними та допустимими доказами, в розумінні ст.34 ГПК України, не доведено, а судом не встановлено, яким чином п.26 договору оренди порушує законні права позивача, при тому що він користувався орендованою земельною ділянкою та продовжує нею користуватися.

Колегія суддів не приймає доводів позивача, що п.1 договору оренди недійсний, оскільки прийнятий на підставі втративших чинність пунктів 1, 1.2 рішення Коростишівської міської від 29.08.2013р. №633.

Договір оренди був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 11.11.2013р., номер запису про інше речове право: 3456259.

Як було зазначено, згідно ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зазначена позивачем підстава недійсності п.1 договору оренди прямо не встановлена законом, а з огляду передачу земельної ділянки в користування відповідачу згідно

Акту приймання - передачі від 07.11.2003р., подальшої реєстрації договору в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та виконання умов договору (сплачувалася орендна плата в сумі 38900,00 грн.), підстави для визнання судом недійсним зазначеного пункту - відсутні.

Крім цього, колегія суддів не приймає до уваги доводів відповідача щодо спливу позовної давності, оскільки відповідачем, на виконання ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України, не було подано заяви про застосування позовної давності до суду першої інстанції до винесення ним рішення.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв'язку з недоведеністю.

Відповідно до ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Як встановлено ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення господарського суду Житомирської області від 11.07.2018р. у справі №906/987/17 та ухвалити нове рішення у справі про відмову у позові.

Відповідно до ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розподіл судових витрат врегульовано ст.129 ГПК України, пунктом 2 частини 1 якої врегульовано, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи відмову у позові, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.269, 270, 271, 275, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кукси Ганни Федорівни на рішення господарського суду Житомирської області від 11.07.2018р. у справі №906/987/17 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Коростишівської міської ради на рішення господарського суду Житомирської області від 11.07.2018р. у справі №906/987/17 задоволити.

Рішення господарського суду Житомирської області від 11.07.2018р. у справі №906/987/17 скасувати.

Прийняти нове рішення у справі.

У позові відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кукси Ганни Федорівни (12504, АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) на користь Коростишівської міської ради (12501, Житомирська обл., Коростишівський район, місто Коростишів, вулиця Володимирська, будинок 1, код ЄДРПОУ 04053660).

Видачу наказу доручити господарському суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 26.11.2018р.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Миханюк М.В.