Постанова

від 26.11.2018 по справі 505/3097/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/6448/18

Номер справи місцевого суду: 505/3097/17

Головуючий у першій інстанції Павловська Г.В.

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області, у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гірняк Л.А.,

Кононенко Н.А.,

за участю секретаря Ющак А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства Готельний комплекс Поділля на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 03 липня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства Готельний комплекс Поділля про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, третя особа - директор КП Готельний комплекс Поділля Гажій О.П.,

встановив:

20.11.2017 року позивач ОСОБА_3 звернулась до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що на підставі наказу №3 КП Готельний комплекс Поділля від 23.06.2017 року вона була прийнята на посаду чергового адміністратора. 16.09.2017 року вона була попереджена про звільнення на підставі п.1 ст.40 КЗпП України по скороченню чисельності . Пропозицій щодо інших посад їй не пропонували. На момент вручення попередження вона дійсно була особою, яка менше всіх працювала на зазначеному підприємстві та мала найменший стаж, тому фактично не заперечувала проти звільнення.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що на підставі наказу №3 КП Готельний комплекс Поділля від 23.06.2017 року вона була прийнята на посаду чергового адміністратора. 16.09.2017 року вона була попереджена про звільнення на підставі п.1 ст.40 КЗпП України по скороченню чисельності . Пропозицій щодо інших посад їй не пропонували. На момент вручення попередження вона дійсно була особою яка менше всіх працювала на зазначеному підприємстві та мала найменший стаж, тому фактично не заперечувала проти звільнення.

06.11.2017 року позивачка була госпіталізована до лікарні, де перебувала на стаціонарному лікуванні. Відповідно до листка непрацездатності їй необхідно було стати до роботи 17.11.2017 року.

17.11.2017 року вона вийшла на роботу та надала листок непрацездатності, в якому зазначено діагноз вагітність 7 тижнів, загроза викидня , проте у той же день її було видано наказ про звільнення та трудову книжку.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила позовні вимоги задовольнити та скасувати наказ КП Готельний комплекс Поділля №17 від 17 листопада 2017 року про звільнення її з роботи за скороченням чисельності і штату, поновити її на посаді чергового адміністратора Комунального підприємства Готельний комплекс Поділля та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 03 липня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені.

Було скасовано наказ КП Готельний комплекс Поділля №17 від 17 листопада 2017 року про звільнення з роботи ОСОБА_3 за скороченням чисельності і штату.

Поновлено ОСОБА_3 на посаді чергового адміністратора КП Готельний комплекс Поділля .

Стягнуто з КП Готельний комплекс Поділля на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.11.2017 року по 03.07.2018 року з розрахунку 146 грн. 81 коп. за один робочий день, що становить 22 315,12 грн.

Також допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, КП Готельний комплекс Поділля подало до суду апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 03 липня 2018 рокута ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_3

Однак до суду апеляційної інстанції в зазначений день і час: 13.11.2018 року, на 14.00 год. учасники справи не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового засідання (а.с.130-132, 139-142), у тому числі представник КП Готельний комплекс Поділля адвокат Кукликова О.В., про причини неявки суд не повідомили, окрім позивача ОСОБА_3, яка надала суду заяву про розгляд справи в суді апеляційної інстанції без її участі і без участі її представника адвоката ОСОБА_6 (а.с.143).

У зв'язку з цим, колегія суддів зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. З цих підстав колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності її учасників, неявка яких до суду визнана судом неповажною.

При цьому колегія суддів також виходить із того, що у своєму рішенні у справі Калашников проти Росії Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема складність справи, поведінка заявника та поведінки компетентних органів влади.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі Пономарьова проти України зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, аналіз викладених вище обставин в їх сукупності дає підстави стверджувати про неналежне здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, що виразилися у відсутності інтересу до поданої до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає за можливе продовжити розгляд справи за відсутності її учасників, повідомлених належним чином.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.ст. 268, 382 ЦПК України, в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.

У зв'язку з цим, та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З цих підстав та у зв'язку з короткочасною відпусткою судді Кононенко Н.А., включно до 25.11.2018 року, датою складення цього судового рішення є 26.11.2018 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу №3 КП Готельний комплекс Поділля від 23.06.2017 року позивачка була прийнята на посаду чергового адміністратора.

16.09.2017 року позивачка була попереджена в письмовій формі про звільнення на підставі п.1 ст.40 КЗпП України по скороченню чисельності . Пропозицій щодо інших посад їй не пропонували. Також із позивачем була погоджена і дата звільнення - 17.11.2017 року.

Разом із тим, із копії листка непрацездатності серії АГШ №816763, виданого 16.11.2017 року Подільською центральною районною лікарнею, позивачка перебувала на стаціонарному лікуванні з 06.11.2017 року по 16.11.2017 року з діагнозом вагітність 7 тижнів, загроза викидня .

17.11.2017 року позивачка вийшла на роботу та надала листок непрацездатності, в якому зазначено вказаний діагноз вагітність 7 тижнів, загроза викидня .

Однак у той же день, їй було видано наказ № 17 про звільнення із займаної посади, трудову книжку, та розрахунок із заробітної плати за листопад 2017 року - 436 грн. 36 коп., компенсацію за невикористану відпустку - 964 грн. 80 коп., оплату по листку непрацездатності - 586 грн. 74 коп., вихідну допомогу - 3200 грн.

У відповідності до ч. 3 ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - ч. 6 ст. 179 КЗпП України), одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли можливе звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Тобто вказаними нормами трудового права встановлені гарантії при звільненні вказаної категорії жінок, які не можуть бути звільнені з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з підстав, передбачених ст.ст. 28, 40, 41 КЗпП України.

Саме з цих підстав виходив суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3

Колегія суддів повністю погоджується з даним висновком суду першої інстанції відносно того, що перебування позивача у стані вагітності на день її звільнення за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, за відсутності ліквідації підприємства, є безумовною підставою для поновлення звільненої особи на раніше займаній посаді.

Слід також зазначити, що відповідно до положень п. 2 ст. 8 Європейської соціальної хартії, вчиненої 3 травня 1996 року у м. Страсбурзі, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V та відповідно до якого Україна взяла на себе зобов'язання вважати обов'язковими названі статті та пункти части ни II Хартії, незаконним вважається звільнення роботодавцем жінки в період її вагітності або відсутності на роботі у зв`язку з відпусткою, або в період після її повернення на роботу, установлений національним законодавством.

Крім того, пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92р. № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів передбачено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що позивачку було звільнено з роботи за наявності у неї на день звільнення вагітності терміном 7 тижнів, що є недопустимим, відтак, наказ № 17 від 17.11.2017 року про її звільнення з посади чергового адміністратора на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України є незаконним та підлягає скасуванню.

Що стосується доводів заявника апеляційної скарги про те, що позивачка приховала факт своєї вагітності, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступних підстав.

Дані доводи представника відповідача спростовується матеріалами справи, з яких вбачається, що 17.11.2017 року позивачка надала КП Готельний комплекс Поділля копії листка непрацездатності, в якому зазначено, що позивачка перебувала на стаціонарному лікуванні з 06.11.2017 року по 16.11.2017 року з діагнозом вагітність 7 тижнів, загроза викидня .

Тобто, надавши листок непрацездатності відповідачеві, позивач фактично повідомила його про свою вагітність, що в свою чергу виключало її звільнення по п.1 ст. 40 КЗпП України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачу було сповіщено про вагітність позивача.

Щодо пояснення заявника апеляційної скарги відносно того, що позивачка мала обов'язок згідно наказу МОЗ України від 15.07.2011 року №417, на протязі жовтня-листопада 2017 року стати на облік у лікарні по вагітності, колегія суддів виходить з наступного.

У відповідності до вимог, передбачених 184 КЗпП України, остання не пов'язує гарантії жінок з перебуванням на обліку у лікаря стосовно вагітності, а пов'язує гарантії саме з наявністю або відсутністю вагітності, тому зауваження заявника апеляційної скарги з цього приводу є безпідставними.

Також безпідставними є доводи апелянта з приводу того, що позивач ОСОБА_3 не була вагітна і надала суду неправдиву інформацію щодо її вагітності, то колегія суддів зазначає, що факт вагітності позивачки на день її звільнення зафіксовано в лікарняному листі, який було надано відповідачу в якості доказів поважних причин відсутності позивачки на роботі з 06 по 16 листопада 2017 року і закон не пов'язує гарантії вагітних жінок з послідуючими родами дитини.

Більше того, в матеріалах справи мається індивідуальна карта вагітної та породіллі, згідно якої позивач ОСОБА_3 вперше стала на облік 10.01.2018 року і їй був встановлений діагноз: вагітність 16 тижнів (а.с.92-93). Зазначені дані повністю співпадають з даними вищевказаного лікарняного листка, згідно якого станом на 16.11.2017 року у неї був встановлений діагноз: вагітність 7 неділь.

Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги про те, що на час звільнення позивачки ОСОБА_3, остання не була вагітною, повністю спростовуються письмовими доказами, які маються в матеріалах справи.

При цьому слід зазначити, що приписами ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

З огляду на викладене, та враховуючи, що позивачку було незаконно звільнено з посади чергового адміністратора КП Готельний комплекс Поділля , особа яку було незаконно звільнено, після поновлення на роботі має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження у матеріалах справи, а тому підлягають до задоволення, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 22315,12 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Також суд правомірно допустив негайне виконання судового рішення, в частині поновлення на роботі позивача та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця. У зв'язку з цим, суд також обґрунтовано стягнув із відповідача на користь держави судовий збір у сумі 704,80 грн.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Готельний комплекс Поділля залишити без задоволення.

Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 03 липня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

Л.А. Гірняк

Н.А. Кононенко