Постанова

від 18.03.2020 по справі 505/3097/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 березня 2019 року

м. Київ

справа № 505/3097/17-ц

провадження № 61-18св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - комунальне підприємство Готельний комплекс Поділля ,

третя особа - директор комунального підприємства Готельний комплекс Поділля Гажій Оксана Петрівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу комунального підприємства Готельний комплекс Поділля на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 03 липня 2018 року у складі судді Павловської Г. В. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 26 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Кононенко Н. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального підприємства Готельний комплекс Поділля (далі - КП ГК Поділля ), третя особа - директор КП ГК Поділля Гажій О. П., про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу .

Позовна заява мотивована тим, що на підставі наказу КП ГК Поділля від 23 червня 2017 року № 3 вона була прийнята на посаду чергового адміністратора. 16вересня 2017 року її попереджено про звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності працівників. Пропозицій щодо інших посад їй не пропонували. На часвручення попередження вона була особою, яка менше всіх працювала на зазначеному підприємстві та мала найменший стаж, тому фактично не заперечувала проти звільнення.

З 06листопада 2017 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні.

17листопада 2017 року вона вийшла на роботу та надала листок непрацездатності, в якому зазначено діагноз вагітність 7 тижнів, загроза викидня , проте у той самий день її було звільнено та видано трудову книжку.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд скасувати наказ КП ГК Поділля від 17 листопада 2017 року № 17 про звільнення її з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, поновити її на посаді чергового адміністратора КП ГК Поділля та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 03 липня 2018 рокупозов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано наказ КП ГК Поділля від 17 листопада 2017 року № 17 про звільнення з роботи ОСОБА_1 за скороченням чисельності і штату.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді чергового адміністратора КП ГК Поділля .

Стягнуто з КП ГК Поділля на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 листопада 2017 року до 03 липня 2018 року з розрахунку 146,81 грн за один робочий день, що становить в сумі 22 315,12 грн (152 дні х 146,81 грн).

Допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця.

Стягнуто з КП ГК Поділля на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що перебування ОСОБА_1 у стані вагітності на день її звільнення за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, за відсутності ліквідації підприємства, установи, організації, наявність дітей віком до трьох років (до шести років), а у одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда, є безумовною підставою для поновлення звільненої особи на раніше займаній посаді.

Визначивши відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати середньоденну заробітну плату, суд стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 26 листопада 2018 року апеляційну скаргу апеляційну скаргу КП ГК Поділля залишено без задоволення.

Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 03 липня 2018 року залишено без змін.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що перебування ОСОБА_1 у стані вагітності на день її звільнення за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, за відсутності ліквідації підприємства, є безумовною підставою для поновлення звільненої особи на раніше займаній посаді.

При цьому особа, яку було незаконно звільнено, після поновлення на роботі має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2018 року КП ГК Поділля подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 505/3097/17-ц з Котовського міськрайонного суду Одеської області.

Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 березня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до КП ГК Поділля , третя особа - директор КП ГК Поділля Гажій О. П., про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що до дня звільнення ОСОБА_1 не повідомляла підприємство про свій стан здоров`я. На стаціонарному лікуванні в період часу з 06 листопада 2017 року вона не перебувала, згідно з її поясненнями в суді першої інстанції вона була госпіталізована лише на один день, 16 листопада 2017 року, та ані в жовтні, ані в подальшому, на облік по вагітності за місцем реєстрації не встала. Крімлистка непрацездатності, ОСОБА_1 не було надано підприємству жодних достовірних даних про її стан. На теперішній час підприємству також невідомо, чи є у ОСОБА_1 дитина.

Таким чином, з боку КП ГК Поділля порушень трудового законодавства при звільненні позивача не відбулося.

При розгляді справи впродовж восьми місяців ОСОБА_1 не було надано суду інших документів на підтвердження стану її здоров 'я, тому суд першої інстанції, формально розглянувши справу, виніс рішення, що грунтується лише на сумнівному діагнозі, вказаному в одному єдиному документі, чим проявив односторонність та неповноту при розгляді спору.

Суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводів, викладених в апеляційній скарзі, та розглянув справу у відсутності представника заявника, не з`ясувавши причини неявки.

Дійсно, підприємство, представник його інтересів та третя особа були повідомлені про дату та час розгляду справи, проте 13 листопада 2018 року були відсутніми з поважної причини (відрядження та відпустка), однак бажали бути присутніми при розгляді апеляційної скарги, тому не надавали заяв про її розгляд у їх відсутність.

Таким чином, заявник був позбавлений права надавати клопотання про витребування доказів на підтвердження обставин, викладених в апеляційній скарзі, брати безпосередню участь у дебатах з фіксуванням судового процесу.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2019 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі наказу КП ГК Поділля від 23 червня 2017 року № 3 ОСОБА_1 прийнята на посаду чергового адміністратора.

16вереня 2017 року ОСОБА_1 попереджена в письмовій формі про звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності працівників з 17 листопада 2017 року. Пропозицій щодо інших посад їй не пропонували.

Згідно з копією листка непрацездатності, виданого 16 листопада 2017 року Подільською центральною районною лікарнею, ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 06 листопада 2017 року до 16 листопада 2017 року з діагнозом вагітність 7 тижнів, загроза викидня .

17листопада 2017 року ОСОБА_1 вийшла на роботу та надала листок непрацездатності, в якому зазначено діагноз вагітність 7 тижнів, загроза викидня .

17листопада 2017 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади, видано трудову книжку та розрахунок із заробітної плати за листопад 2017 року - 436,36 грн, компенсацію за невикористану відпустку - 964,80 грн, оплату по листку непрацездатності - 586,74 грн., вихідну допомогу - 3 200 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга КП ГК Поділля задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом частини четвертої статті 36 КЗпП України припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

У пункті 1 частини першої статті 40 КЗпП України зазначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини третьої статті 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням.

Отже, частиною третьою статті 184 КЗпП України встановлено гарантії для окремих категорій працівників, а саме: заборонено звільнення, зокрема, жінок, які мають дітей віком до трьох років, та передбачено обов`язкове їх працевлаштування у випадках звільнення за ініціативою власника при повній ліквідації підприємства, установи, організації.

Таким чином, перебування позивача у стані вагітності на день її звільнення за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, за відсутності ліквідації підприємства, установи, організації, наявність дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179 КЗпП України) а у одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда, є безумовною підставою для поновлення звільненої особи на раніше займаній посаді.

Відповідно до положень пункту 2 статті 8 Європейської соціальної хартії, вчиненої 03 травня 1996 року у м. Страсбурзі, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137- V та відповідно до якого Україна взяла на себе зобов`язання вважати обов`язковими названі статті та пункти частини II Хартії, незаконним вважається звільнення роботодавцем жінки в період її вагітності або відсутності на роботі у зв`язку з відпусткою, або в період після її повернення на роботу, установлений національним законодавством.

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів судам роз`яснено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Судами установлено, що ОСОБА_1 звільнено з роботи за наявності у неї на день звільнення вагітності терміном 7 тижнів, що є недопустимим.

Наявність вагітності на час звільнення є підставою для поновлення на роботі, а несвоєчасне повідомлення працівницею роботодавця про свою вагітність не впливає на застосування гарантій, передбачених Кодексом законів про працю України.

Таким чином, доводи касаційної скарги щодо несвоєчасного повідомлення позивачем про вагітність є необґрунтованими.

Відповідно до частин першої, другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, з урахуванням вищезазначених вимог закону, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з дотриманням вимог статей 89, 263-264, 382 ЦПК Україниповно та всебічно з`ясували обставини справи, дійшли правильного висновку про задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки наказ від 17 листопада 2017 року № 17 про її звільнення з посади чергового адміністратора на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України є незаконним.

Посилання укасаційній скарзі на те, що заявник був позбавлений права надавати клопотання про витребування доказів на підтвердження обставин, викладених в апеляційній скарзі, брати безпосередню участь у розгляді справи не заслуговують на увагу, оскільки учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового засідання (а. с. 130- 132, 139 - 142), у тому числі представник КП ГК Поділля - адвокат Кукликова О. В., про причини неявки апеляційний суд не повідомили. При цьому, звернувшись до суду з апеляційною скаргою, відповідач повинен був цікавитися розглядом справи. Більше того, такі докази міг надати до суду апеляційної інстанції, але не надав.

Згідно зі статтею 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії Європейський суд з прав людинизауважив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Крім того, такі доводи були предметом розгляду та дослідження судів та додаткового правового аналізу не потребують.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення в оскаржуваній частині - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунального підприємства Готельний комплекс Поділля залишити без задоволення.

Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 03 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 26 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк