Постанова

від 26.11.2018 по справі 915/304/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2018 року Справа № 915/304/18 м.Одеса, пр-т Шевченка, 29

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.А. Мишкіної

суддів Л.В. Поліщук, І.Г. Філінюка

секретар судового засідання Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від ТОВ Оздоровчий комплекс санаторного типу Ольвія для дітей підлітків та молоді - ОСОБА_1 - адвокат, за довіреністю

від Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Оздоровчий комплекс санаторного типу Ольвія для дітей, підлітків та молоді

на рішення господарського суду Миколаївської області від 30 серпня 2018 року

у справі № 915/304/18

за позовом Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Оздоровчий комплекс санаторного типу Ольвія для дітей, підлітків та молоді

про стягнення штрафу та пені у розмірі 180000грн.

суддя суду першої інстанції: ОСОБА_2

час і місце ухвалення рішення: 30.08.2018р., 14.43год., м.Миколаїв, господарський суд Миколаївської області, зала судових засідань №2

повний текст рішення складений 05.09.2018р.

Учасники справи чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 26.11.2018р. згідно ст.233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

10.04.2018р. Миколаївське обласне територіальне відділення АМКУ /надалі - позивач, Миколаївське ОТВ АМКУ, Відділення) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Оздоровчий комплекс санаторного типу Ольвія для дітей, підлітків та молоді (надалі - відповідач, Товариство), в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь 90000грн. штрафу та 90000грн. пені за порушення антимонопольного законодавства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами розгляду справи №2-26.250/89-2016 адміністративною колегією Миколаївського ОТВ АМКУ було прийнято рішення №8-ріш від 23.03.2017р., яким встановлено порушення з боку відповідача законодавства про захист економічної конкуренції та накладено штраф у розмірі 90000грн. Рішення було отримано відповідачем 12.04.2017р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Отже, штраф мав бути сплачений у період з 13.04.2017р. по 13.06.2017р.

Відповідач не погодився з вищезазначеним рішенням та оскаржив його до господарського суду Миколаївської області; рішенням суду від 11.07.2017р. (справа №915/607/17) в позові відмовлено повністю. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його до Одеського апеляційного господарського суду, який ухвалою від 14.08.2017р. повернув апеляційну скаргу відповідачу без розгляду. Наразі рішення №8-ріш від 23.03.2017р.є чинним та в силу приписів закону підлягає обов'язковому виконанню. У зв'язку із несплатою відповідачем штрафу у добровільному порядку, позивач нарахував відповідачу пеню за прострочення сплати штрафу у сумі 90000грн. (розрахунок пені наведений у позовній заяві) за період часу з 12.07.2017р. по 13.07.2017р. та з 15.08.2017р. по 02.04.2018р.

З посиланням на норми ст.ст.25,56 ЗУ Про захист економічної конкуренції позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

22.05.2018р. відповідач подав суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому просив зменшити розмір пені на 90% і остаточно стягнути з відповідача на користь позивача загалом 99000грн. та судові витрати у повному обсязі (2700грн.). В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.08.2018р. повернуто апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Миколаївської області у справі №915/508/17. Отже відповідач втратив можливість оскаржити Рішення відповідача №8-ріш у судовому порядку. Крім того, порушення законодавства про захист економічної конкуренції, за вчинення яких на відповідача були накладені штрафні санкції, взагалі не стосувалися його статутної діяльності як оздоровчого закладу з надання послуг відпочинку та оздоровлення дітей, підлітків і молоді. Адже, як випливає з Рішення позивача №8-ріш від 23.03.2017р., - порушення відповідачем антимонопольного законодавства полягають в неповному і несвоєчасному наданні ним інформації на вимогу №2-292/80-1662 від 16.11.2016р., яка складалась з 26 пунктів. Але, мовляв, відповідач неповно та несвоєчасно надав відповідь на п.п.7, 8, 9, 10-21 даної вимоги, що є порушенням п.п.13, 14 ст.50 ЗУ Про захист економічної конкуренції . Тобто відповідачем не допускались такі порушення, як використання монопольного становища у сфері своєї господарської діяльності, цінової змови, недобросовісної конкуренції, тощо. Відтак є очевидним, що дане порушення (несвоєчасне подання певних відомостей) не могло завдати, і не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (як-то державі, територіальній громаді, юридичним чи фізичним особам), а тому, відповідно до ч.2 ст.233 ГК України, суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. З нарахуванням пені у розмірі 90000грн. відповідач незгоден та вважає, що сума цієї фінансової санкції є надмірно великою в порівнянні з вчиненим ним порушенням. При цьому позивачем не враховано ступінь виконання зобов'язань відповідача, його майновий стан, а також проігноровані інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Майновий (фінансовий) стан відповідача є вкрай незадовільним, відтак сума штрафу в розмірі 90000грн. а також розмір пені в такій же сумі (90000грн.) є непомірними в порівняні з вчиненим ним порушенням, що поряд з майновим станом відповідача є підставою для зменшення судом розміру неустойки згідно ч.3 ст.551 ЦК України та ч.ч.2,3 ст.233 ГК України. При цьому інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання. Так із мотивувальної частини рішення Конституційного СУДУ України від 11.07.2013р. №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Вищого господарського суду України від 16.03.2016 у справі № 906/1599/15, від 23.02.2016 у справі № 903/861/15, від 22.11.2016 у справі № 920/458/16, 07.12.2011 у справі № 17/77, від 19.12.2012 у справі № 5023/3165/12, від 21.10.2015 у справі № 906/575/15, тощо.

08.06.2018р. позивач подав місцевому господарському суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що клопотання про зменшення розміру пені, викладене у відзиві на позовну заяву не підлягає задоволенню, оскільки нормами ЗУ Про захист економічної конкуренції не передбачено норми, яка б надавала суду право зменшувати розмір стягуваних штрафу та/або пені. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 13.02.2018р. у справі №910/20661/16.

22.06.2018р. відповідач подав суду заперечення щодо відповіді на відзив, в яких наполягав на правомірності своєї правової позиції, викладеної ним у відзиві на позовну заяву.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 30.08.2018р. (суддя Мавродієва М.В.) позов задоволено - стягнуто з ТОВа Оздоровчий комплекс санаторного типу Ольвія для дітей підлітків та молоді на користь Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 90000грн. штрафу, 90000грн. пені та 2700 грн. судового збору.

Рішення суду обґрунтоване посиланням на норми ст.56 ЗУ Про захист економічної конкуренції , роз'яснення, які містяться у п.20.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №15 від 26.12.2011р. Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства та вмотивоване наступним. За результатами розгляду справи №2-26.250/89-2016 адміністративною колегією Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було прийнято Рішення №8-ріш від 23.03.2017р., відповідно до пунктів 2,4,6 на підставі ст.52 ЗУ Про захист економічної конкуренції на відповідача накладено штраф у загальному розмірі 90000грн. Дане рішення отримане відповідачем 12.04.2017р. та підлягало виконанню у термін з 13.04.2017р. по 13.06.2017р., проте сума штрафу не сплачена. Оскільки відповідачем штраф сплачено не було, позивач згідно розрахунку стягуваної суми здійснив нарахування пені у розмірі півтора відсотка від суми штрафу 90000грн., а саме: за період з 12.07.2017р. по 13.08.2017р. включно (33 дн.) - період з наступного дня після прийняття господарським судом Миколаївської області рішення до дня прийняття Одеським апеляційним господарським судом ухвали про повернення апеляційної скарги. З 15.08.2017р. по 02.04.2018р. включно (231 дн.) - період з наступного дня після прийняття Одеським апеляційним господарським судом ухвали про повернення апеляційної скарги до цього дня реєстрації цього позову. Розмір нарахованої пені становить 356400грн. Враховуючи, що відповідно до ч.5 ст.56 ЗУ Про захист економічної конкуренції розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу АМК України, то позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 90000,00 грн., тобто в розмірі штрафу накладеного Рішенням №8-ріш. Оскільки рішення було отримане відповідачем, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі. Так як оскарження відповідачем Рішення №8-ріш від 23.03.2017р. зупиняє подальше нарахування пені тільки на час фактичного розгляду справи про оспорювання його дійсності, проте від сплати пені не звільняє, позовні вимоги про стягнення нарахованої за 264 дні пені за кожний день прострочення оплати штрафу підлягають задоволенню повністю у розмірі 90000грн.

Також судом в оскаржуваному рішенні було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90%, оскільки правові підстави для зменшення розміру пені, нарахованої органом Антимонопольного комітету України на підставі ЗУ Про захист економічної конкуренції , відсутні.

19.09.2018р. до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Миколаївської області надійшла апеляційна скарга ТОВ Оздоровчий комплекс санаторного типу Ольвія для дітей, підлітків та молоді (подана скаржником 13.09.2018р.), в якій скаржник просить скасувати оскаржене рішення в частині стягнення з ТОВ Ольвія на користь позивача штрафу в розмірі 90000грн. та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Крім доводів, наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву, відповідач у апеляційній скарзі зазначив, що позивач при розгляді справи по суті жодним чином не заперечував наведені відповідачем обставини, а саме: що допущене відповідачем порушення антимонопольного законодавства про захист економічної конкуренції (несвоєчасне подання певних відомостей), за вчинення яких на відповідача були накладені штрафні санкції, взагалі не стосувалися його статутної діяльності як оздоровчого закладу з надання послуг відпочинку та оздоровлення дітей, підлітків і молоді, а тому таке порушення не могло завдати, і не завдало жодних збитків іншим учасникам господарських відносин як-то державі, територіальній громаді, юридичним чи фізичним особам, тощо; належна до сплати пеня надмірно велика в порівнянні з нарахованою сумою основного штрафу; майновий стан відповідача є вкрай незадовільним (ТОВ не отримує доходів від жодної господарської діяльності). Крім того, в даному випадку очевидь важко вважати добросовісною, розумною та справедливою вимогу АМКУ про стягнення з відповідача штрафу в величезній для нього сумі (90 000 грн.) тільки за те, що останній несвоєчасно і не в повному обсязі надав статистичні відомості стосовно економічних показників своєї діяльності, і додатково ще 90000грн. неустойки (пені) нарахованої за те, що відповідач намагався оскаржити рішення АМКУ у суді, але в силу своєї недосвідченості стосовно судових процедур (відповідач за весь час свого існування вперше звернувся до суду) пропустив встановлений строк для такого оскарження. Суд не врахував положення ч.3 ст.551 ЦК України та ч.1 ст.233 ГК України (при вирішенні питання про зменшення розміру пені), на які посилався відповідач у відзиві на позовну заяву. Наведені обставини свідчать про те, що судом першої інстанції при розгляді даного спору було допущено неповноту з'ясування обставин цього спору, а також суд неправильно застосував до даних правовідносин норми цивільного закону .

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.09.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Оздоровчий комплекс санаторного типу Ольвія для дітей підлітків та молоді ; встановлено учасникам справи строк до 08.10.2018р. для подання відзиву, заяв чи клопотання з процесуальних питань.

Указом Президента України №454/2017 від 29.12.2017р. Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах ліквідовано Одеський апеляційний господарський суд та утворено Південно-західний апеляційний господарський суд.

Згідно із ч.6 ст.147 ЗУ Про судоустрій і статус суддів суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018р. в газеті Голос України опубліковано повідомлення про початок роботи Південного-західного апеляційного господарського суду.

Відповідно до ч.5 ст.31 ГПК України у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

На виконання положень абз.2 ч.6 ст.147 ЗУ Про судоустрій і статус суддів , ч. 5 ст. 31 ГПК України, матеріали справи №915/304/18 передані до Південно-західного апеляційного господарського суду.

25.10.2018р. апеляційна скарга зареєстрована відповідальним працівником відділу документообігу (канцелярії) Південно-західного апеляційного господарського суду (вх.№521/18).

25.10.2018р. позивач подав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відзиві зазначено, що скаржник у своїй апеляційній скарзі не вказує, які саме обставини, що мають значення для справи суд першої інстанції не з'ясував, не зазначає жодної норми матеріального права, яка була неправильно застосована судом.

У відповідності до вимог ч.1 ст.32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 25.10.2018р., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді М.А. Мишкіної, суддів Л.В.Поліщук, І.Г. Філінюка.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2018р. прийнято справу №915/304/18 до провадження колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді М.А. Мишкіної, суддів Л.В. Поліщук, І.Г.Філінюка; розгляд справи №915/304/18 розпочато спочатку; роз'яснено учасникам справи їх право в строк до 15.11.2018р. подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань; призначено справу до розгляду на 26.11.2018р. о 14.00год.

05.11.2018р. до суду поштою надійшло клопотання позивача, в якому заявник просив забезпечити проведення судового засідання по справі, призначеного на 26.11.2018р. у режимі відеоконференції та визначити відповідальним за проведення відеоконференції господарський суд Миколаївської області; у задоволенні клопотання відмовлено ухвалою суду апеляційної інстанції від 12.11.2018р. через резервування залів судових засідань, обладнаних системами відеоконференцзв'язку, для проведення судових засідань господарським судом Миколаївської області 26.11.2019р. з 09:00год. до 15:00год.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, усно уточнивши, що вимагає скасувати рішення господарського суд Миколаївської області у даній справі в частині стягнення з відповідача пені у сумі 90000грн., а не штрафу, зазначив, що була допущена технічна помилка у прохальній частині скарги.

Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України свого представника в засідання суду апеляційної інстанції 26.11.2018р. не направило, при цьому копія ухвали від 29.10.2018р. про призначення справи до розгляду на 26.11.2018р. отримана Відділенням 02.11.2018р., що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника, дослідивши питання дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Судом першої інстанції встановлені та не оспорені учасниками справи такі обставини.

За результатами розгляду справи №2-26.250/89-2016 адміністративною колегією Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було прийнято Рішення №8-ріш від 23.03.2017р. про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу (а.с.9-12).

Пунктом 1 вказаного рішення, визнано дії ТОВ «Оздоровчий комплекс санаторного типу «Ольвія» для дітей підлітків та молоді» , код ЄДРПОУ 05383371 (адреса: 57500, Миколаївська обл., м.Очаків, вул.60 років СРСР, 7), які полягали у поданні інформації в неповному обсязі Миколаївському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України на питання пунктів 7 (7.1, 7.2), 8 (8.1, 8.2), 9 вимоги від 16.11.2016 №2-292/80-1662 у встановлений головою територіального відділення строк, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п.14 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» , а саме: подання інформації в неповному обсязі територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки.

Пунктом 2 Рішення №8-ріш, встановлено, що за вчинення порушення, визначеного у п.1 резолютивної частини даного рішення, накласти на ТОВ «Оздоровчий комплекс санаторного типу «Ольвія» для дітей підлітків та молоді» штраф у відповідності до абз.4 ч.2 ст.52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» в розмірі 30000,00 (тридцять тисяч) гривень.

Пунктом 3 Рішення №8-ріш, визнано дії ТОВ «Оздоровчий комплекс санаторного типу «Ольвія» для дітей підлітків та молоді» , які полягали у неподанні інформації Миколаївському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України на питання пунктів 10-21 вимоги про надання інформації від 16.11.2016 №2-292/80-1662 у встановлений головою територіального відділення строк, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п.13 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» , а саме: неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки.

Пунктом 4 Рішення №8-ріш, встановлено, що за вчинення порушення, визначеного у п.3 резолютивної частини даного рішення, накласти на ТОВ «Оздоровчий комплекс санаторного типу «Ольвія» для дітей підлітків та молоді» штраф у відповідності до абз.4 ч.2 ст.52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» в розмірі 30000,00 (тридцять тисяч) гривень.

Пунктом 5 Рішення №8-ріш, визнано дії ТОВ «Оздоровчий комплекс санаторного типу «Ольвія» для дітей підлітків та молоді» , які полягали у неподанні інформації Миколаївському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України на питання пунктів 22-25 вимоги про надання інформації від 16.11.2016 №2-292/80-1662 у встановлений головою територіального відділення строк, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п.13 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» , а саме неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки.

Пунктом 6 Рішення №8-ріш, встановлено, що за вчинення порушення, визначеного у п.5 резолютивної частини даного рішення, накласти на ТОВ «Оздоровчий комплекс санаторного типу «Ольвія» для дітей, підлітків та молоді» штраф у відповідності до абз.4 ч.2 ст.52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у розмірі 30000,00 (тридцять тисяч) гривень.

Отже загальна сума штрафу, накладеного рішенням від 23.03.2017р. на відповідача становить 90000грн. (пункти 2,4,6 Рішення).

Копія рішення від 23.03.2017р. отримана ТОВом Оздоровчий комплекс санаторного типу Ольвія для дітей, підлітків та молоді 12.04.2017р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.13 зворот).

Не погодившись з рішенням позивача від 23.03.032017р., відповідач оскаржив його до суду.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 22.06.2017р. прийнято позовну заяву ТОВа Оздоровчий комплекс санаторного типу Ольвія для дітей, підлітків та молоді про скасування рішення адміністративної колегії №8-ріш у справі №2-26.250/89-2016 від 23.03.2017р. до розгляду та порушено провадження по справі №915/607/17.

Рішенням суду від 11.07.2017р. відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням господарського суду Миколаївської області, відповідач оскаржив його до Одеського апеляційного господарського суду, який ухвалою від 14.08.2017р. повернув апеляційну скаргу відповідача без розгляду.

Звертаючись до суду з позовом, Відділення посилалось на те, що кошти у сумі 180000грн. (90000грн. штраф та 90000грн. пеня) підлягають стягненню з відповідача у зв'язку із невиконанням останнім у добровільному порядку рішення позивача №8-ріш від 23.03.2017р.

Місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог Миколаївського ОТВ АМКУ з огляду наступного.

Відповідно до преамбули Закону України Про захист економічної конкуренції цей ОСОБА_3 визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Згідно із п.п.1, 6 ч.1 ст.48 ЗУ Про захист економічної конкуренції за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу.

Відповідно до ст.51 Закону порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об'єднання, суб'єктів господарювання: юридичних осіб; фізичних осіб; групу суб'єктів господарювання - юридичних та/або фізичних осіб, що відповідно до статті 1 цього Закону визнається суб'єктом господарювання, у випадках, передбачених частиною четвертою цієї статті (ст.52 ЗУ Про захист економічної конкуренції ).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.56 ЗУ Про захист економічної конкуренції рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно із ч.1 ст.60 ЗУ Про захист економічної конкуренції заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач оскаржував рішення відповідача №8-ріш у судовому порядку, проте у задоволенні відповідних позовних вимог відмовлено рішенням суду від 11.07.2017р. (яке набрало законної сили).

За таких обставин, рішення №8-ріш від 23.03.2017р. є чинним та підлягає виконанню; з ТОВ Оздоровчий комплекс санаторного типу Ольвія для дітей, підлітків та молоді належить до стягнення штраф за даним рішенням у сумі 90000грн.

Крім того, частиною 5 ст.56 ЗУ Про захист економічної конкуренції визначено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.22 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства №15 від 26.12.2011р. нарахування та стягнення пені, передбаченої частиною п'ятою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", має обов'язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв'язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій в розумінні статей 238, 239, 249 ГК України, які застосовуються саме на підставі рішення уповноваженого на це органу. Тому під час таких нарахування та стягнення не застосовуються строки, про які йдеться у статті 250 названого Кодексу.

У разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку. Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету (ч.ч.7, 9 ст.56 ЗУ Про захист економічної конкуренції ).

З матеріалів справи вбачається, що рішення Миколаївського ОТВ АМКУ надсилалось відповідачу та було ним отримано 12.04.2017р., відповідач оскаржив рішення до суду, та у відповідності до приписів ч.5 ст.56 ЗУ Про захист економічної конкуренції на час оскарження рішення позивача в судовому порядку нарахування пені зупинялось.

У своїй позовній заяві Відділення зазначило, що пеня нараховувалась ним відповідачу за період часу з 12.07.2017р. по 13.08.2017р. (33 дні) та з 15.08.2017р. по 02.04.2018р. (231 день), всього 264 дня. Розмір пені за 1 день складає 1350грн., сума пені за 264 дня прострочення сплати штрафу складає 356400грн. Оскільки розмір пені не може перевищувати розмір штрафу, Відділення просило стягнути з відповідача на свою користь пеню у сумі 90000грн.

Перевіривши доводи позивача (наведений у позовній заяві розрахунок із посиланням на норми ч.5 ст.56 ЗУ Про захист економічної конкуренції ) в частині нарахування пені, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені з відповідача.

Також за переконанням суду апеляційної інстанції господарський суд Миколаївської області правомірно відмовив у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені, оскільки правові підстави для зменшення розміру пені, нарахованої органом Антимонопольного комітету України на підставі ЗУ Про захист економічної конкуренції відсутні.

Доводи апеляційної скарги ТОВа Оздоровчий комплекс санаторного типу Ольвія для дітей, підлітків та молоді колегія суддів відхиляє з огляду наступного.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у пунктах 20, 20.1, 22 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №15 від 26.12.2011р. Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства у застосуванні приписів статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (щодо стягнення з суб'єктів господарювання штрафу та пені у зв'язку з порушенням ними законодавства про захист економічної конкуренції) господарським судам необхідно враховувати таке. ОСОБА_3 не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваних штрафу та/або пені (у разі їх правомірного нарахування). Тому, зокрема, до відповідних правовідносин не може застосовуватись припис пункту 3 статті 83 ГПК, який передбачає право господарського суду у прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню. Нарахування та стягнення пені, передбаченої частиною п'ятою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", має обов'язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв'язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій в розумінні статей 238, 239, 249 ГК України, які застосовуються саме на підставі рішення уповноваженого на це органу. Тому під час таких нарахування та стягнення не застосовуються строки, про які йдеться у статті 250 названого Кодексу.

Згідно із ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний суд у своїй постанові від 13.02.2018р.у справі №910/20661/16 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/72201361) зазначив, що судами попередніх інстанцій у вирішенні спору не враховано того, що у визначенні розміру штрафу Комітет діяв у межах наданих йому повноважень та без порушення положень чинного законодавства України, що відповідно до згаданих приписів статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" виключає можливість визнання недійсним Рішення АМК в частині накладення штрафу. При цьому названий ОСОБА_3 не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваних штрафу та/або пені чи звільняти від їх сплати (у разі їх правомірного нарахування) .

За таких обставин підстави для зменшення відповідачу розміру нарахованої пені за несплату штрафу за рішенням органу Антимонопольного комітету відсутні, зокрема, і на підставі ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, оскільки відповідно до ст.1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Як у відзиві на позовну заяву, так і в апеляційній скарзі Товариство в обґрунтування своєї позиції в частині неправомірного нарахування пені у такому великому для нього розмірі посилається на судову практику ( постанови Вищого господарського суду України від 16.03.2016 у справі № 906/1599/15, від 23.02.2016 у справі № 903/861/15, від 22.11.2016 у справі № 920/458/16, 07.12.2011 у справі № 17/77, від 19.12.2012 у справі № 5023/3165/12, від 21.10.2015 у справі № 906/575/15).

Дослідженням змісту вищезазначених судових рішень колегією суддів встановлено, що ці рішення не мають відношення до обставин даної справи (стягнення пені за рішенням органу Антимонопольного комітету), вони стосуються правовідносин, які склалися між газопостачальними підприємствами та споживачами газу з приводу оплати вартості спожитого газу та стягнення штрафних санкцій (зокрема - штрафів, пені) за несвоєчасну оплату вартості спожитого газу, тобто договірних відносин, що підпадають під регулювання нормами ЦК України.

В частині незгоди відповідача із сумою нарахованого штрафу, на що останній посилається в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає, що такі доводи могли бути предметом розгляду справи за позовом Товариства до Відділення про скасування Рішення №8-ріш від 23.03.2017р., проте наразі Рішення №8-ріш від 23.03.2017р. є чинним та підлягає виконанню шляхом стягнення штрафу в судовому порядку.

В процесі апеляційного розгляду справи колегією суддів не встановлено порушення норм процесуального права, що є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права для виходу за межі доводів апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги відхилені судом апеляційної інстанції, тому оскаржуване в частині стягнення пені судове рішення господарського суду Миколаївської області залишається без змін як ухвалене у відповідності до норм матеріального та процесуального права відповідно до ст.ст.275, 276 ГПК України.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються згідно ст.129 ГПК України на відповідача, оскільки вимоги апеляційної скарги повністю відхилені.

Керуючись ст.ст. 129, 232,236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284, 286-288 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 30.08.2018р. у справі №915/304/18 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.286, 287 ГПК України.

Повна постанова складена 27 листопада 2018 року

Головуючий суддя М.А. Мишкіна

Суддя Л.В. Поліщук

Суддя І.Г.Філінюк