Ухвала

від 27.11.2018 по справі 826/14385/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 листопада 2018 року

Київ

справа №826/14385/17

адміністративне провадження №К/9901/64639/18

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Гончарової І.А., перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 31.01.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 у справі №826/14385/17 за позовом Головного управління ДФС у Київській області до відповідача1-Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакстер Трен", відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп 1" про визнання правочину недійсним,

УСТАНОВИВ:

На адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 31.01.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018.

01.11.2018 ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме у зв'язку з відсутністю документу про сплату судового збору.

19.11.2018 на адресу Верховного Суду надійшло клопотання про усунення недоліків касаційної скарги у справі № 826/14385/17. Скаржник зазначає, що немає можливості сплатити судовий збір у звязку з відсутністю достатньої кількості коштів для сплати судового збору.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Правові засади сплати судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-V (в редакції, що є чинною на час звернення з касаційною скаргою)

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України, які кореспондуються з приписами частини першої та другої статті 8 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI єдиною підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи.

При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і надати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Згідно з положеннями Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України не є підставою для систематичного продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги та зловживання процесуальними правами.

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

На момент постановлення Верховним Судом даної ухвали на адресу суду від заявника касаційної скарги не надходив документ про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.

Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За змістом частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи викладене, Головним управлінням ДФС у Київській області не виконано вимоги ухвали щодо надання документу про сплату судового збору, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись статтями 169, 248, 332, 355, 359 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Головного управління ДФС у Київській області у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 31.01.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 у справі №826/14385/17.

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 31.01.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 у справі №826/14385/17 - повернути заявнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І.А.Гончарова