Ухвала

від 13.03.2019 по справі 826/14385/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 березня 2019 року

Київ

справа №826/14385/17

адміністративне провадження №К/9901/3794/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 у справі №826/14385/17 за позовом Головного управління ДФС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакстер Трен", Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп 1" про визнання правочину недійсним,

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Верховного Суду від 14.02.2019 зазначена касаційна скарга була залишена без руху, оскільки, зокрема подана після закінчення строку касаційного оскарження і вказані позивачем підстави для поновлення цього строку визнані неповажними.

Особі, яка подала касаційну скаргу, встановлено десятиденний з моменту отримання копії ухвали строк, упродовж якого податковий орган мав право вказати інші підстави для поновлення строку касаційного оскарження.

Копію ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення одержано Головним управлінням ДФС у Київській області 21.02.2019.

05.03.2019 до Верховного Суду надійшло клопотання, в якому позивач, порушуючи питання поновлення строку касаційного оскарження, посилається на відсутність у нього можливості своєчасної сплати судового збору, що, як наслідок вплинуло на дотримання вказаного строку, оскільки враховуючи встановлені законодавством особливості розрахунково-касового обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, процедура проведення таких платежів є тривалою. При цьому заявник зазначає про наявність великої кількості справ (більше чотирьох тисяч) за участю Головного управління ДФС у Київській області, в яких існує необхідність сплати судового збору, що, однак здійснюється в порядку черговості й за наявності фінансування видатків бюджету, призначених для цієї мети. Також позивач наводить доводи й стосовно блокування рахунків установи у зв'язку із здійсненням органом Державної казначейської служби України безспірного списання коштів на виконання судових рішень.

В той же час, як наголошувалось в ухвалі Верховного Суду від 14.02.2019, позивач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен був забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту, також і в частині надання документа про сплату судового збору, для чого як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, мав би вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, у повному обсязі використовувати засоби та можливості, передбачені законодавством.

Наведене виплаває з приписів статті 44 КАС України, якою закріплено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).

При цьому процесуальний закон не ставить у залежність виконання учасником справи своїх обов'язків, визначених КАС України, від кількості справ, де останній виступає стороною і зобов'язує його дотримуватись приписів цього Кодексу в однаковій мірі у всіх без виключення судових провадженнях, у яких така особа бере участь.

Залишаючи касаційну скаргу без руху, суд касаційної інстанції, також зазначав, що органи державної влади (податкові органи зокрема), які мають однаковий обсяг прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи та діють як суб'єкти владних повноважень, звертаючись до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

До того ж Головне управління ДФС у Київській області є бюджетною установою, фінансування якої здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44, 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228. При цьому, позивач мав право у межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору і виконання інших грошових зобов'язань, зокрема щодо стягнення коштів з податкового органу на підставі виконавчих документів.

Тому зупинення на рахунку позивача фінансових операцій, зокрема в частині здійснення видатків, призначених на сплату судового збору і, як наслідок невиконання через це вимог закону і суду, своїх процесуальних обов'язків, не може слугувати підставою для поновлення строку касаційного оскарження й не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім вимог КАС України щодо дотримання вказаного строку, що, в свою чергу не може ставитись в залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності (з приводу грошових зобов'язань за виконавчими документами про стягнення з податкового органу коштів і їх примусового виконання тощо), оскільки ці фактори не є взаємопов'язаними.

Більше того на виконання пункту дев'ятого розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України постановою від 03.08.2011 №845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 №45) затвердив Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок №845), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (пункт перший цього Порядку).

Положеннями абзаців першого, другого та четвертого пункту 25 Порядку №845 (в редакції, з урахуванням змін, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2018 №154, набрала чинності 16.03.2018) встановлено, що безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку. На час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору.

Таким чином починаючи з 16.03.2018 проведення безспірного списання коштів з рахунка боржника не є перешкодою для здійснення видатків бюджету, призначених для сплати судового збору.

Зважаючи на викладене, наведені позивачем підстави для поновлення строку касаційного оскарження не можна визнати поважними.

За правилами пункту четвертого частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Керуючись статтею 333 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 у справі №826/14385/17 за позовом Головного управління ДФС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакстер Трен", Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп 1" про визнання правочину недійсним.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач С. С. Пасічник

Судді: І. А. Васильєва

В. П. Юрченко