Рішення

від 03.04.2009 по справі 2-2063-2009

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

 Справа №  2-2063/2009

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

03 квітня 2009 року                                                              Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді -     Маймур Ф.Ф.,

                             при секретарі  - Шмат М.С.,

за участю : позивача  – ОСОБА_1,

                                 представника відповідача – ОСОБА_2Е,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росінтер Україна» про захист трудових прав, -

В С Т А Н О В И В:

19.01.2009 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росінтер Україна» про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди. (а.с. 2-3)

Позивач у позовній заяві та у судовому засіданні в обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що з 01.10.2007 року по 04.12.2008 року позивач перебувала з відповідачем у трудових відносинах, працюючи на посаді комірника. 04.12.2008 року позивача було звільнено із займаної посади за ст. 36 КЗпП України за згодою сторін, але всупереч вимог КЗпП України позивачу при звільненні не було виплачено компенсацію за не використані дні щорічної відпустки, а також компенсацію за не використані дні додаткової відпустки, яка мала їх надаватися як одинокій матері, а тому позивач просила суд стягнути з відповідача  компенсацію за не використані дні щорічної відпустки у розмірі 1309,52 грн., компенсацію за не використані дні додаткової відпустки у розмірі 462 грн., а також середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за не використані дні відпустки по день фактичного розрахунку у розмірі 2 714,24 грн.

У судовому засіданні позивач уточнила свої позовні вимоги, у зв’язку із виплатою 20.01.2009 року відповідачем на її користь компенсації за не використані дні щорічної відпустки, та просила суд стягнути з відповідача компенсацію за не використані дні додаткової відпустки, яка мала їх надаватися як одинокій матері, у розмірі 462 грн. та середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за не використані дні відпустки по день фактичного розрахунку у розмірі 2 714,24 грн.

У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні.

Представник відповідача надав суду заперечення на позовну заяву, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що в день звільнення позивач не працювала, з вимогою про проведення розрахунку позивач звернулась до відповідача 20.01.2009 року, а тому й виплата компенсації за не використані дні відпустки позивачу була здійснена одразу після її звернення, тобто 20.01.2009 року; щодо вимог стосовно компенсації за не використані дні додаткової відпустки, то представник відповідача вважає, що позивачем не було надано доказів на підтвердження її права на отримання такої додаткової соціальної відпустки. (а.с. 11-13)

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач перебувала з відповідачем у трудових відносинах й працювала з 01.10.2007 року на посаді комірника, що підтверджується записом у трудовій книжці, копією наказу про прийняття на роботу та не заперечувалось сторонами у судовому засіданні. (а.с. 5, 21).

Судом також встановлено, що трудові відносини між позивачем та відповідачем були припинені 04.12.2008 року на підставі наказу від 01.12.2008 року № 000760, за змістом якого позивача звільнено з 04.12.2008 року за згодою сторін за ст. 36 КЗпП України на підставі поданої позивачем заяви, ці обставини підтверджуються, наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями сторін. (а.с. 5, 20). Крім того, зі змісту зазначеного наказу вбачається, що позивачу належить до сплати компенсація за відпустку, що не була використана за період з 01.10.2007 року по 01.10.2008 року – 24 дні, з 01.10.2008 року по 04.12.2008 року – 4 дні. (а.с. 20)

У судовому засіданні також встановлено, що сума компенсації за не використані дні відпустки, яка підлягає оподаткуванню, складає 1 361,64 грн., сума компенсації за не використані дні відпустки за вирахуванням обов’язкових платежів – 1 105,65 грн., які позивач отримала 20.01.2009 року, про що свідчить її особистий підпис у платіжній відомості № 306-0004 за грудень 2008 року, ці обставини підтверджуються розшифровкою розрахунку компенсації, наданою відповідачем, копією зазначеної платіжної відомості та копією розрахункового листка та не заперечувалося сторонами у судовому засіданні. (а.с. 14-16)

Судом також встановлено, що середньодобова заробітна плата позивача складає 48,63 грн., що підтверджується розшифровкою розрахунку компенсації, наданою відповідачем та копією відпускної записки від 01.12.2008 року. (а.с.14, 17)

У судовому засіданні також встановлено, що позивач з 21.02.1998 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з гр. ОСОБА_3, про свідчить відмітка відділу РАГС Жовтневого району у паспорті позивача. (а.с. 4)

Згідно виписки з рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29.10.2003 року, яке набрало законної сили 01.12.2003 року, шлюб між позивачем та гр. ОСОБА_3, зареєстрований 21.02.1998 року, розірвано. (а.с. 6)

У судовому засіданні також встановлено, що від шлюбу з гр. ОСОБА_3 позивач має малолітню дочку – ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження та копією виписки з рішення Жовтневого районного суду                                 м. Дніпропетровська від 29.10.2003 року. (а.с. 6-7)

Судом також встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що у графі родинний стан на момент заповнення 01.10.2007 року особового листка позивача зазначено зі слів останньої, що вона є розлученою. Така ж інформація міститься й у особовій картці позивача № 274. Крім того, судом встановлено, що згідно наданої позивачем суду копії паспорту в останньому відмітка про розірвання шлюбу відсутня. Будь-які інші документи на підтвердження розірвання шлюбу та наявності у позивача статусу одинокої матері, тобто жінки, яка виховує дитину без батька, а саме докази на підтвердження факту того, що батько не приймає ніякої участі у вихованні дитини, у матеріалах особової справи позивача відсутні, ці обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями представника відповідача. (а.с. 4, 47-49)

Згідно довідки від 02.04.2009 року № 411, наданої позивачу ОСОБА_5 районним центром зайнятості м. Дніпропетровська, позивач з 18.12.2008 року перебуває на обліку як безробітна в Жовтневому районному центрі зайнятості в м. Дніпропетровську, її дохід за грудень 2008 року становить 485,18 грн., а за січень 2009 року – 1074,34 грн. (а.с. 53)

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Конституції України, КЗпП України, Закону України «Про відпустки».

Статтею 45 Конституції України встановлено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КЗпП України працівники мають право, зокрема, на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки.

В силу ст. 74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

За змістом п. 3 ч. 1 та  ч. 2 ст. 76 КЗпП України щорічні додаткові відпустки надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством. Тривалість щорічних додаткових відпусток, умови та порядок їх надання встановлюються нормативно-правовими актами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статтею 19 Закону України «Про відпустки» визначено, що жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

Відповідно до п. 5 ч. 13 ст. 10 Закону України «Про відпустки» щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються   одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків.

Оцінюючи всі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, та вирішуючи вимоги позивача до відповідача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки по день фактичного розрахунку, суд виходить з того, що у судовому засіданні був встановлений факт несвоєчасної сплати відповідачем позивачу компенсації за не використані дні щорічної відпустки з огляду на те, що позивача було звільнено 04.12.2008 року, а фактичний розрахунок за невикористані дні щорічної відпустки проведено лише 20.01.2009 року, а також враховуючи, що згідно довідки ОСОБА_5 районного центру зайнятості                         м. Дніпропетровська позивач отримала протягом грудня 2008 року-січня 2009 року дохід у розмірі 1 559,52 грн. (за грудень 2008 року - 485,18 грн., за січень 2009 року – 1074,34 грн.), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача у рахунок погашення компенсації за затримку виплати нарахованих і невиплачених сум грошових коштів (без урахування обов’язкових платежів) у розмірі 726,09 коп. (48,63 грн. - середньодобова заробітна плата позивача х 47 днів затримки (з 04.12.2008 року по 19.01.2009 року включно) -  1 559,52 грн. (отриманий протягом грудня 2008 року-січня 2009 року дохід), а в задоволенні іншої частини позову про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати компенсації за не використані дні щорічної відпустки по день фактичного розрахунку позивачу необхідно відмовити.

Вирішуючи вимоги позивача до відповідача про стягнення компенсації за не використані  дні додаткової відпустки, яка мала їх надаватися як одинокій матері, суд виходить з того, що позивач при влаштуванні на роботу до відповідача не надала останньому документів на підтвердження обставин свого розлучення, а також, як й у судовому засіданні, не представила доказів на підтвердження здійснення нею виховання своєї доньки без участі батька, а тому суд приходить до висновку, що позивачу слід відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Суд також вважає за необхідне, відповідно до ст. 79, 81, 88 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн. по позивних вимогах про стягнення компенсації за затримку виплати нарахованих і невиплачених сум грошових коштів, а також стягнути з відповідача на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 (тридцять) гривень.

На підставі викладеного, керуючись 45 Конституції України, ст.ст. 2, 74, 76, 83, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 10, 19 Закону України «Про відпустки », ст.ст. 10, 11, 60, 79, 81, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд  -

ВИРІШИВ:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росінтер Україна»  (49000,                                  м. Дніпропетровськ, вул. Сєрова, б. 2; 04112, м. Київ, вул. Академіка Грекова, 3; код ЄДРПОУ: 32074560)  на користь ОСОБА_1 (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Євпаторійська, б. 29)  у рахунок погашення компенсації за затримку виплати нарахованих і невиплачених сум грошових коштів (без урахування обов’язкових платежів) у розмірі 726 (сімсот двадцять шість) грн. 09 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росінтер Україна»  (49000,                                  м. Дніпропетровськ, вул. Сєрова, б. 2; 04112, м. Київ, вул. Академіка Грекова, 3; код ЄДРПОУ: 32074560)   на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росінтер Україна»  (49000,                                  м. Дніпропетровськ, вул. Сєрова, б. 2; 04112, м. Київ, вул. Академіка Грекова, 3; код ЄДРПОУ: 32074560)   на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.

ОСОБА_1 у задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду в частині погашення компенсації за затримку виплати нарахованих і невиплачених сум грошових коштів допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом  подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, та подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду, також апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жотвневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду, без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.    

Суддя                                                                                                                      Ф.Ф. Маймур