Постанова

від 28.11.2018 по справі 826/20080/13-а

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/20080/13-а Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.,

Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року (справу розглянуто у порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2013 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)", звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 26.11.2013 № 0000673720 та № 0000683720

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно встановлено обставини справи. Зокрема, зазначає про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не відповідають ознакам реальності та вчинені з метою отримання неправомірної податкової вигоди.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2018 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 11 вересня 2018 року скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2018 року, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, в період з 22.10.2013 по 29.10.2013 Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ Альфред С. Топфер Інтернешенел (Україна) бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за 2010 - 2012 роки.

31 жовтня 2013 року відповідачем складено Акт № 1312/4050/37-22/20027449, в якому зафіксовано порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , статті 185, пунктів 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення в розмірі 5 103 231,13 грн., та пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суми бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ в розмірі 3 209 654,16 грн.

26.11.2013 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000683720, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 431 576,97 грн., та № 0000673720, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 3 209 654,16 грн., та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) 1 078 913,03 грн.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив та зазначив, що відповідачем не надано доказів того, що ПП Енліль-М , ТОВ Золотий колос Півдня , ТОВ Меридіан СА , ПП Еліт Агро Альянс та СТ УТФ не відобразили у своїх податкових звітностях операції з позивачем, а також, що ними не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій та спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між позивачем з ПП Енліль-М , ТОВ Золотий колос Півдня , ТОВ Меридіан СА , ПП Еліт Агро Альянс та СТ УТФ .

Повертаючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції вказав, що суд апеляційної інстанції скасовуючи постанову суду першої інстанції вказав на недоліки документального оформлення господарських операцій позивача з контрагентами без зазначення, які конкретно первинні документи які саме недоліки містять та як це впливає на встановлення реальності здійснення господарських операцій.

Крім того, покладення судом апеляційної інстанції в основу судового рішення актів перевірок контрагентів позивача як доказу неможливості здійснення ними господарської діяльності без фактичного з'ясування наявності у зазначених підприємств основних засобів, трудових та виробничих ресурсів, понесення ними витрат, пов'язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів, електроенергії, виплату заробітної плати, тощо) є передчасним.

Відповідно до ч. 5 ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства ґрунтуються на твердженні, що позивачем не підтверджено фактичного здійснення господарських операцій за договорами, укладеними з ПП Енліль-М , ТОВ Золотий колос Півдня , ТОВ Меридіан СА , ПП Еліт Агро Альянс та СТ УТФ

Відтак, для вирішення справи по суті необхідно з'ясувати чи мали господарські операції позивача з його контрагентами реальний характер, та чи відповідали ці операції меті господарської діяльності позивача.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР Про податок на додану вартість (далі Закон № 168/97-ВР) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР).

Порядок оподаткування юридичних осіб податком на додану вартість після 01.01.2011 визначається положеннями розділу V Податкового Кодексу України.

Обєкти оподаткування, порядок та особливості визначення бази оподаткування визначаються статтями 185, 188-192 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 194.1 статті 194 Податкового Кодексу України обєкти оподаткування, визначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є обєктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті а пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового Кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового Кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового Кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, відповідно до вимог податкового законодавства правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися у господарській діяльності платника податку.

Заперечуючи у акті перевірки факт реального здійснення господарської операції між позивачем та контрагентами, відповідач посилається на висновки викладені в актах, складених за результатами документальних невиїзних перевірок ТОВ Меридіан Са , ПП Енліль-М , ТОВ Золотий колос півдня , ПП Еліт Агро Альянс та СТ УТФ .

Так, Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків отримано від ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва акт № 66/23-300/36536561 від 21.01.2011 Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ Меридіан СА код за ЄДРПОУ 36536561, щодо перевірки правових відносин з ПП ВКФ Владимир Мономах (код ЄДРПОУ 23409128) за період з 01.09.2010 по 31.10.2010 в якому зазначено, що ТОВ Меридіан СА здійснювало фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля. Фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ Меридіан СА та контрагентами є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, а отже операції ТОВ Меридіан СА з контрагентами відповідно до частин 1,2 статті 215, частин 1,5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва складено акт № 70/23-300/36579289 від 24.01.2011 Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ Золотий колос Півдня , (код за ЄДРПОУ 36579289), з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з платником податків ТОВ Аурум Проспект (код за ЄДРПОУ 37046826) за період жовтень 2010 року в якому зазначено, що операції з поставки товарів, робіт (послуг) в адресу ТОВ Золотий колос півдня мають ознаки безтоварності , оскільки: згідно наявної оперативної інформації та офіційних даних, наведених в декларації по податку на прибуток, ТОВ Аурум Проспект не має основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, земельних ділянок, обладнання, інше) для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу будь-якого товару у обсягах, що задекларовані, не має найманих працівників для здійснення відповідної діяльності, та встановлено, що правочини здійснені ТОВ Золотий колос Півдня з контрагентом-постачальником ТОВ Аурум Проспект не спрямовані на реальне настання правових наслідків, суперечать інтересам держави, отже відповідно до частин 1, 2 статті 215, частин 1,5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Від Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області надійшов акт № 32/11-23-22-06/35500658 від 08.08.2013 Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства Еліт Агро Альянс (код за ЄДРПОУ 35500658) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, валових доходів та доходів, валових витрат та витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ТОВ Євросвіт за червень, липень, серпень, вересень 2010, ПП Анубіс за жовтень та листопад 2010, ПП Ріо Гранде за березень та червень 2011, ПП Астон Віла за березень 2011 та з ТОВ Еліт Агро Альянс за квітень та травень 2010 в якому зазначено, Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС було отримано від ДПІ у Калиновському районі Донецької області ДПС акт перевірки № 1066/22-9/36654182 від 30.11.2012 Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП Анубіс щодо документального підтвердження господарських відносин з ПП Титан-Кір та ПП Буд-Імпекс за період з 01.01.2010 по 30.06.2012 згідно якого у ПП Анубіс відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального характеру, отже діяльність ПП Анубіс не була спрямована на реальне настання правих наслідків та здійснювалась з метою надання податкової вигоди третім особам в т.ч. ПП Еліт Агро Альянс .

Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків отримано від ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва акт № 151/23-400/35674653 від 14.02.2011 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП Енліль - М (код ЄДРПОУ 35674653), щодо перевірки правових відносин з платниками податків - контрагентами постачальниками та покупцями за період вересень - листопад 2010 в якому зазначено, правочини, здійснені ПП Енліль - М з контрагентами-постачальниками можуть бути такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечать інтересам держави і мають ознаки нікчемних.

ОДПІ у Вишгородському районі ГУ Міндоходів Київської області складено акт № 99/22-00/30839403 від 05.09.2013 Про результати невиїзної документальної перевірки Споживчого товариства УТФ (код за ЄДРПОУ 30839403) з питань правомірності нарахування податку на додану вартість підприємствами при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП Гамма-Плюс , МП Квадро ТОВ , ТОВ Крок-Плюс , ПП Агротехмонтаж , ТОВ Гамма-ЮГ за вересень, жовтень, листопад 2012 в якому встановлено, відсутність у СТ УТФ виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності та формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП Гамма-Плюс , МП Квадро ТОВ , ТОВ Крок-Плюс , ПП Агротехмонтаж , ТОВ Гамма-ЮГ здійснених у вересні, жовтні та листопаді 2012, по яким встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій, на СТ УТФ вбачається відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за вересень, жовтень, листопад 2012.

З матеріалів справи вбачається, що у період, що перевірявся, позивач мав господарські відносини з ТОВ Меридіан СА , ПП Енліль-М , ТОВ Золотий колос півдня , ПП Еліт Агро Альянс , СТ УТФ , у зв'язку з цим ТОВ АСТІ (Україна) було сформовано податковий кредит та віднесено суму ПДВ до бюджетного відшкодування.

Так, між ПП Енліль-М (Продавець) та ТОВ АСТІ (Україна) (Покупець) були укладені договори №500/1-57127 від 15.11.2010 року, №500/1/57125 від 15.11.2010 року, №500/1-57010 від 27.10.2010 року, №500/1-57008 від 27.10.2010 року, №500/1-56807 від 22.10.2010 року, №500/1-56804 від 21.10.2010 року, №500/1-56802 від 20.10.2010 року, №500/1-56791 від 18.10.2010 року, №500/1-56706 від 08.10.2010 року, №500/1-56703 від 08.10.2010 року, №500/1-56705 від 08.10.2010 року, №500/1-56587 від 04.10.2010 року, №500/1-56582 від 01.10.2010 року, за умовами яких Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити насіння соняшникове врожаю 2010 року погодження України на умовах, передбачених договорами.

Крім того, між ТОВ Золотий колос півдня (Продавець) та ТОВ АСТІ (Україна) укладені договори №500/1-56621 від 04.10.2010 року та №500/1-56635 від 06.10.2010 року, за умовами яких Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити насіння соняшникове врожаю 2010 року погодження України на умовах, передбачених договорами.

Між ТОВ Меридіан СА (Продавець) та ТОВ АСТІ (Україна) (Покупець) укладений договір №519/1-56711 від 09.10.2010 року, за умовами якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити ріпак першого класу врожаю 2010 року на умовах, передбачених договором. Факт реальності зазначеного договору, на думку суду першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: видаткової накладної (т. 1 а.с. 204), товарно-транспортної накладної (т. 1 а.с. 205), податкової накладної (т. 1 а.с. 212), виписки по рахунку (т. 1 а.с. 213), рахунку-фактури (т. 5 а.с. 72).

Крім того, між ТОВ Меридіан СА (Продавець) та ТОВ АСТІ (Україна) укладено договір №500/1-56698 від 07.10.2010 року, за умовами яких Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити насіння соняшнику врожаю 2010 року погодження України на умовах, передбачених договором.

Також, між ТОВ АСТІ (Україна) (Компанія) та ПП Еліт Агро Альянс (Виробник) укладені договори №509/1-56830 від 26.10.2010 року, 509/1-56829 від 26.10.2010 року, за умовами яких Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, насіння соняшнику, або насіння соняшнику з підвищеним вмістом олеїнової кислоти, який знаходиться на елеваторі, зазначеному у п. 4.1 цього Договору, а Покупець, за умови, якщо насіння соняшнику передано Продавцем на зберігання з дотриманням процедури, визначеної у п. 2.5 цього Договору, зобов'язується прийняти товар або високо-олеїновий товар, і оплатити його вартість у відповідності до умов даного Договору.

Крім того, між ПП Еліт Агро Альянс (Продавець) та ТОВ АСТІ (Україна) (Покупець) укладено договір №500/1-56834 від 28.10.2010 року, за умовами якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити соняшник врожаю 2010 року на умовах, передбачених Договором.

Також, між вказаними контрагентами укладено договір №460/1-56668 від 07.10.2010 року, за умовами якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити кукурудзу на кормові потребу 3 клас врожаю 2010 року на умовах, передбачених договором.

Між СТ УТФ (Продавець) та ТОВ АСТІ (Україна) (Покупець) укладені договори купівлі-продажу №510/1-082645 від 12.10.2012 року, №510/1-083104 від 22.10.2012 року, №510/1-083992 від 12.11.2012 року, за умовами яких Продавець зобов'язується поставити і передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити сою українського походження, врожаю 2012 року згідно ДСТУ 4964:2008 Соя. Технічні умови , на умовах Перевезення сплачено до: Одеський морський порт ПрАТ Укрелеваторпром за адресою: Україна, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 52/1, відповідно до положень договорів.

З матеріалів справи вбачається, що факт поставки товару позивачу за зазначеними договорами та оплати їх вартості підтверджується документально; господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Факт виконання договірних зобов'язань підтверджується наданими позивачем доказами, зокрема: копіями видаткових накладних, рахунків-фактури, актів прийму-передачі, складських квитанцій, карток аналізу, податкових накладних, товарно-транспортих накладних..

В рахунок оплати отриманих товарів на виконання вищезазначених договорів за кожною поставкою товару позивач в безготівковій формі здійснював перерахування грошових коштів, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

При цьому, колегія суддів вважає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Окремі недоліки в оформленні первинних документів (зокрема, відсутність у деяких видаткових накладних та накладних, наданих позивачем відомостей про посади особи та/або осіб, відповідальних за здійснення господарської операції , наприклад від ПП Еліт Агро Альянс , том. 1 а.с. 219, 240 тощо) у даному разі не перешкоджають встановленню змісту спірних господарських операцій, ідентифікації їх учасників та у своїй сукупності містять необхідні для оподаткування відомості господарських операцій позивача.

Згідно зі ст. 1, ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

За певних обставин подані позивачем документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов'язань та власного капіталу суб'єкта господарювання. У податкових спорах суди встановлюють чи підтверджують документи і розкривають, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов'язання на підставі таких операцій.

Як свідчить судова практика (зокрема, постанова Верховного Суду України від 27 червня 2017 року справі № 2а-6549/11/1470), про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

У постанові Верховного Суду України від 14 березня 2017 року у справі № 826/20366/13-а зазначено, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Дослідивши зміст цивільно-правових угод, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що зі спірних операцій позивача з контрагентами вбачається наявність економічної (ділової) мети, оскільки позивачем надано первинні документи та докази подальшого використання отриманого товару у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку при взаємовідносинах з компанією Yurol UK Ltd , ТОВ АСТІ Знаменський Елеватор , ПАТ "Хмільницький Елеватор", ТОВ "Зерновий Термінал Таврос", ТОВ "Вапнярський Елеватор", ПАТ "Укрелеваторпром", ТОВ "АСТІ Совєтський Елеватор", ПАТ "Новокаховський комбінат хлібопродуктів", ТОВ "АСТІ Кам'янський Елеватор", ТОВ "АДМ Україна", що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів, накладних, актів-приймання передачі, рахунків-фактури, складських квитанцій на зерно та вантажних митних деклараціях та виписок з особового рахунку.

Крім зазначеного, на переконання суду, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагентів позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у них статусу платника ПДВ.

Відповідачем не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків, не надано доказів щодо можливої відсутності у контрагентів позивача можливостей на виконання зобов'язань за укладеними договорами.

Зазначене свідчить, що відповідачем не проводилася перевірка щодо реальності здійснених господарських операцій, а лише використовувалася наявна інформація в матеріалах актів, складених за результатами планових невиїзних документальних перевірок контрагентів позивача.

Колегія суддів звертає увагу, що порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, зафіксовані в акті перевірки, не можуть бути підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності документів, що підтверджують реальність господарської операції.

Крім того, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Доводи контролюючого органу про відсутність матеріально-технічних ресурсів у контрагентів позивача як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій не підтверджені жодними доказами, а зводиться лише до констатації вказаних фактів у акті перевірки.

Колегія суддів вважає, що зазначена інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємствах основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Відповідачем такі документи в ході перевірки не досліджувалися та не з'ясовувалося, які ресурси потрібні були б підприємствам-контрагентам для надання послуг позивачу.

За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зменшення відповідачем за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, а відповідно і штрафних санкцій - є протиправним.

При цьому, доводи апеляційної скарги податкового органу ґрунтуються виключно на твердженнях про порушення контрагентами позивача податкової дисципліни та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а обставини справи повністю відповідають висновкам суду.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2014 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст.. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст складено 28.11.18.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

А.Ю. Кучма

v