Постанова

від 28.11.2018 по справі 142/88/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 142/88/18

Провадження № 22-ц/801/111/2018

Категорія: 5

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гринишина А.А.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 рокуСправа № 142/88/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів: Марчук В.С., Матківської М.В.,

за участю секретаря судового засідання: Богацької О.М.,

за участю сторін: представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №142/88/18 за позовом ОСОБА_5 до Грабарівської сільської ради Піщанського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 26 квітня 2018 року, яке ухвалене суддею Гринишиною А.А. в приміщенні Піщанського районного суду Вінницької області, повний текст складено 26 квітня 2018 року,

в с т а н о в и в:

В січні 2018 року ОСОБА_5 звернувся у суд з позовом до Грабарівської сільської ради Піщанського району, Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_6, а саме: на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Грабарівської сільської ради Піщанського району Вінницької області площею 2,9910 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_1, що за державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 належала на праві власності ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 26 квітня 2018 року позовні вимоги задоволено.

Визнано за ОСОБА_5 як спадкоємцем третьої черги за законом право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Грабарівської сільської ради Піщанського району Вінницької області, площею 2,9910 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що за Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 належала на праві власності ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, особа, яка не приймала участі у розгляді справи ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на не законність, не обґрунтованість рішення суду, ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення, яке порушує його право на спадщину, а тому просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Розгляд справи просив провести у його відсутність та у відсутність представника.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, які з'явилися в судове засідання, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.

Відповідно до ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач ОСОБА_5 є спадкоємцем третьої черги за законом на спадкове майно, інших спадкоємців та спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку в спадковому майні, відповідно до ст. 1241 ЦК України, не має.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3.

В 2004 році померлій ОСОБА_6, на підставі розпорядження Піщанської РДА від 22 квітня 2004 року №96, було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 присвоєно кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру від 17 жовтня 2017 року, та визначено площу земельної ділянки в реальних гектарах, яка склала 2,9910 га.

При житті ОСОБА_6 24 липня 1996 року склала заповіт, яким належне їй все майно заповіла дочці ОСОБА_7 (заповіт чинний та не скасований), проте вона спадщину не прийняла. Померла 08 березня 2016 року.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що він є спадкоємцем третьої черги спадкоємців за законом на спадкове майно, інших спадкоємців та спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку в спадковому майні, відповідно до ст. 1241 ЦК України, не має.

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1220, частина перша статті 1270 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Відповідно ч.1,2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Як вбачається з доданих до апеляційної скарги матеріалів, померла ОСОБА_6 є прабабою апелянта ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 09 січня 1992 року, в якому його батьком записано ОСОБА_8; свідоцтвом про народження батька ОСОБА_8 серія НОМЕР_5 від 30 вересня 1964 року, матір'ю записано ОСОБА_7 (на яку померла ОСОБА_9 при житті 24 липня 1996 року склала заповіт, яким заповіла належне їй все майно); витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу №00020675416 від 31 липня 2018 року, про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 (після реєстрації шлюбу прізвище ОСОБА_7); свідоцтвом про народження ОСОБА_7 серії НОМЕР_6 від 22 жовтня 1949 року, в якому її матір'ю вказано ОСОБА_6 (згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_6).

Отже районний суд ухвалюючи рішення про визнання права власності на спірне майно за позивачем, не встановив кола всіх спадкоємців після смерті ОСОБА_6 та не залучив до участі у справі.

Колегія суддів приходить до висновку, що ухваленим рішенням суду першої інстанції порушуються права та інтереси спадкоємця ОСОБА_3, його не було залучено до участі у справі, а виправити цей недолік апеляційний суд в силу своїх повноважень та положень ЦПК України не має можливості.

Відповідно до статті 67 Закону України Про нотаріат свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування роз'яснено, що слід звернути увагу на наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Як вбачається в матеріалах справи наявне роз'яснення державного нотаріуса Піщанської державної нотаріальної контори Шигиди І.В. від 11 січня 2018 року №5/01-16 (а.с.16), згідно якого позивачу на його усне звернення щодо оформлення спадщини державним нотаріусом роз'яснено, що нотаріально оформити спадщину не представляється можливим.

Проте, колегія суддів не бере до уваги роз'яснення державного нотаріуса від 11 січня 2018 рок, оскільки вище вказаними роз'ясненнями Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ чітко звернуто увагу, що повинна бути обґрунтована постанова про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, а лише потім особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження про визнання права на спадщину.

Крім того, позивач взагалі не звертався до нотаріуса з письмовою заявою про прийняття спадщини, як того вимагає ч.1,2 ст.1269 ЦК України, а лише звернувся до нотаріуса в усному порядку.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, рішення суду не можна визнати законним і обґрунтованим, таким що відповідає дійсним обставинам, матеріалам справи та вимогам закону, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову.

За таких обставин, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, тому сплачений ОСОБА_3 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1057,20 грн. (а.с.54) слід стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_5

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 26 квітня 2018 року скасувати, ухвалити нове рішення.

В задоволені позову ОСОБА_5 до Грабарівської сільської ради Піщанського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1057,20 гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 29 листопада 2018 року.

Головуючий: підпис Сопрун В.В.

Судді: підписи Марчук В.С.

Матківська М.В.

Згідно з оригіналом: Сопрун В.В.