Рішення

від 22.11.2018 по справі 910/4947/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2018Справа №910/4947/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Блажівської О.Є. при секретарі судового засідання Хмельовському В.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу №910/4947/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КАНЖУТ

до Товариства з обмеженою відповідальністю ТВІ.ЮА

Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

про дострокове припинення дії свідоцтва України на знак для товарів і послуг

Представники сторін:

від позивача: Ситницька А.Г., довіреність № б/н від 07.05.18;

від позивача: Крайняк Ю.О, довіреність №б/н від 07.05.18;

від відповідача-1: Башта М.І, довіреність № б/н від 18.10.18;

від відповідача-2: Потоцький М.Ю., довіреність № 2434-03/65 від 02.02.18;

від відповідача-2: Гуньковська М.Д., довіреність № 2434-03/64 від 02.02.18.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю КАНЖУТ , 20 квітня 2018 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю ТВІ.ЮА , відповідача-2 - Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, про дострокове припинення дії свідоцтва України на знак для товарів і послуг №100124 від 25.11.2008 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до свідоцтва України на знаки для товарів і послуг №100124 від 25.11.2008, Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕЛЕКОМПАНІЯ ПРАЙМ ТВ , яке змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю ТВІ.ЮА , є власником свідоцтва на знак для товарів і послуг №100124, що зареєстроване для товарів і послуг 16, 35, 38, 40, 41, 42 класів Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків. Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю КАНЖУТ подало заяву про реєстрацію знаків для товарів і послуг ТВІ та ТІ-ВІ-АЙ для діяльності у галузі телерадіомовлення та рекламування, яка відноситься до 35, 38 та 41 класів Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків, а Товариством з обмеженою відповідальністю ТВІ.ЮА , як зазначає позивач, протягом тривалого часу не використовується вищезазначений знак для товарів і послуг, позивач просить суд:

- достроково припинити повністю на території України дію свідоцтва України на знаки для товарів і послуг №100124 від 25.11.2008 року, зареєстрованого для товарів і послуг 16, 35, 38, 40, 41, 42 класів Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕЛЕКОМПАНІЯ ПРАЙМ ТВ , яке змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю ТВІ.ЮА ;

- зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про дострокове припинення свідоцтва України №100124 від 25.11.2008 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 вказану позовну заяву було залишено без руху на підставі ст.174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.

18.05.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю КАНЖУТ надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.06.2018.

14.06.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України надійшов відзив на позовну заяву.

У підготовче засідання, призначене на 20.06.2018 з'явилися представники позивача та відповідача-2. Представник позивача надав додаткові документи по справі та клопотання про об'єднання справ в одне провадження.

Представник відповідача-1 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд відклав розгляд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю КАНЖУТ до наступного судового засідання.

02.07.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю КАНЖУТ надійшли пояснення стосовно застосування положень статті 198 Угоди про асоціацію.

У підготовчому засіданні, призначеному на 10.07.2018 представник позивача - Крайняк Ю.О, надав пояснення щодо поданого клопотання про об'єднання господарських справ та подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, представником відповідача-2 - Фінагіною В.Б, заявлено заперечення проти клопотання позивача про об'єднання господарських справ, присутніми представниками учасників справи було заявлене клопотання про продовження строку підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання.

Представник відповідача-1 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши у судовому засіданні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю КАНЖУТ про об'єднання господарських справ, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення зазначеного клопотання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2018 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю КАНЖУТ про об'єднання господарських справ №910/4947/18, №910/4949/18, №910/4950/18, №910/4952/18 та №910/4954/18 задоволено; об'єднано в одне провадження справи №910/4947/18, №910/4949/18, №910/4950/18, №910/4952/18 та №910/4954/18, присвоєно об'єднаній справі №910/4947/18, об'єднану справу №910/4947/18 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 08.08.18.

У підготовче засідання 08.08.2018 з'явилися представники сторін. Представник позивача у підготовчому засіданні надав письмові пояснення щодо необхідності залучення до участі у справі експерта з питань права.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2018 провадження у справі №910/4947/18 відкладено на 15.08.2018.

У підготовче засідання 15.08.2018 з'явилися представники сторін. Судом долучено до матеріалів справи письмові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю КАНЖУТ щодо необхідності залучення до участі у справі експерта з питань права та висновок експерта з питань права щодо застосування норм іноземного права - законодавства Європейського Союзу, з метою з'ясування можливості застосування норми статті 198 Угоди про асоціацію як норми прямої дії. Судом наголошено, що інші учасники не позбавлені права подати власні письмові пояснення щодо необхідності залучення до участі у справі експерта з питань права.

Згідно із ст.108 Господарського процесуального кодексу України:

1. Учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо:

1) застосування аналогії закону, аналогії права;

2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.

2. Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.

З метою дотримання принципу рівності усіх учасників судового процесу (п.2 ч.3 ст.2, ст.7 Господарського процесуального кодексу України), судом запропоновано відповідачу-1 та відповідачу-2 звернутися за висновком до експерта у галузі права відповідно до приписів ст.108 Господарського процесуального кодексу України.

У підготовчому засіданні, призначеному на 15.08.2018 сторони не заперечили проти розгляду справи №910/4947/18 з урахуванням розумних строків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2018 відкладено підготовче засідання на 19.09.2018.

19.09.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 19.09.2018 оголошено перерву до 28.09.2018.

25.09.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю КАНЖУТ надійшли письмові пояснення.

У підготовче засідання 28.09.2018 з'явились представники позивача та відповідача-2. Представник відповідача-1 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

В підготовчому судовому засіданні 28.09.2018 присутнім представниками сторін надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2018 підготовче провадження закрито, розпочато розгляд справи по суті у загальному позовному провадженні та призначено судове засідання на 24.10.18.

24.10.2018 Суд протокольно ухвалив відкласти судове засідання на 29.10.2018.

25.10.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача-2 - Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, подано клопотання про долучення матеріалів справи.

У зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є на лікарняному, судове засідання, призначене на 29.10.2018 не відбулося. Наступне засідання у справі призначено на 22.11.18.

19.11.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва Товариством з обмеженою відповідальністю ТВІ.ЮА подано відзив на позовну заяву.

У судове засідання, призначене на 22.11.2018 з'явилися представники сторін, представник позивача надає усні пояснення та просить задовольнити позов, представник відповідача-1 просить відмовити в задоволенні позову.

У відповідності до приписів ч.1 ст.207 Господарського процесуального кодексу України головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Імперативною нормою ч.2 ст.207 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Оскільки відповідачем-1 подано відзив із порушенням строку, встановленим Господарським судом міста Києва, клопотання про поновлення строку для подання останнього не надано, суд вирішив залишити відзив на позовну заяву, поданий Товариством з обмеженою відповідальністю ТВІ.ЮА , без розгляду.

В судовому засіданні 22.11.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на які посилається позивач на підтвердження позовних вимог, відповідачі на підтвердження заперечень на позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕЛЕКОМПАНІЯ ПРАЙМ ТВ , яке змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю ТВІ.ЮА :

- є власником свідоцтва на знак для товарів і послуг №100122 від 25.11.2008, що зареєстроване для товарів і послуг 16, 35, 38, 40, 41, 42 класів Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків;

- є власником свідоцтва на знак для товарів і послуг №100123 від 25.11.2008, що зареєстроване для товарів і послуг 16, 35, 38, 40, 41, 42 класів Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків;

- є власником свідоцтва на знак для товарів і послуг №100124 від 25.11.2008, що зареєстроване для товарів і послуг 16, 35, 38, 40, 41, 42 класів Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків.

- є власником свідоцтва на знак для товарів і послуг №121659 від 26.04.2010, що зареєстроване для товарів і послуг 16, 35, 38, 42 класів Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків.

- є власником свідоцтва на знак для товарів і послуг №196682 від 25.02.2015, що зареєстроване для товарів і послуг 16, 35, 38, 41 класів Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків.

Як зазначено позивачем, починаючи з 1 квітня 2015 року, тобто протягом останніх 3 років, відповідач не використовував вищевказані Знаки для жодних із зазначених в них товарів і послуг.

Свідоцтва на вказані знаки включають до обсягу правової охорони послуги 38 класу зі здійснення телерадіомовлення.

Відповідно до частини дев'ятої статті 23 Закону України Про телебачення і радіомовлення ліцензія на мовлення, видана Національною радою, є єдиним і достатнім документом, що надає ліцензіату право відповідно до умов ліцензії здійснювати мовлення.

Разом з тим, згідно з частиною одинадцятою статті 38 вказаного Закону дані про суб'єктів інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення, які отримали ліцензії на мовлення, вносяться до Державного реєстру суб'єктів інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення, який веде Національна рада.

Відповідно до даних з вказаного реєстру, ліцензіатом, що має право здійснювати мовлення під логотипом ТВі є Товариство з обмеженою відповідальністю ІНФО24 (вул. Гайдара, буд. 50, м. Київ, Київська обл., Україна, 01033; ідентифікаційний номер 37535546), до якого Відповідач-1 не має жодного стосунку, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивачем зазначено, що, як слідує з рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення №1596 від 26.10.2015, у період з 09.04.2014 до 13.08.2015 Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення ухвалила стосовно діяльності ТОВ ІНФО24 , ліцензія HP №00319-м від 29.12.2011, рішенням від 09.04.2015 №510, яким було визнано порушення вимог частини сьомої статті 27, пункту а) частини першої статті 59 Закону України Про телебачення і радіомовлення у зв'язку з відсутністю мовлення.

Результатами моніторингу програмного наповнення ТОВ ІНФО24 , здійсненого 23.09.2015 у м.Києві, так само зафіксовано відсутність мовлення, що є підставою для подання Національною радою до суду справи про анулювання ліцензії на мовлення. Відтак цим рішенням №1596 Національною радою було визнано порушення ТОВ ІНФО24 вимог частини сьомої статті 27 пункту а) частини першої статті 59 Закону України Про телебачення і радіомовлення у зв'язку з відсутністю мовлення за програмною концепцією 24 год./добу, супутникове телебачення, логотип: ТВі , що свідчить про неусунення порушень після застосування санкції стягнення штрафу і є підставою для застосування санкції подання до суду справи про анулювання ліцензії на мовлення згідно з частиною дванадцятою статті 72 Закону України Про телебачення і радіомовлення .

Крім того, відповідно до рішення Національної ради №11 від 11 січня 2018 року, результатами моніторингу від 10.11.2017 також зафіксовано відсутність супутникового мовлення ТОВ ІНФО24 , м. Київ, за програмною концепцією 24 год./добу, логотип: ТВі , що є порушенням умов ліцензії та вимог частини сьомої статті 27 (Ліцензіат зобов'язаний виконувати умови ліцензії) та пункту а) частини першої статті 59 (Телерадіоорганізація зобов'язана дотримуватися законодавства України та вимог ліцензії) Закону України Про телебачення і радіомовлення . Цим рішенням також стверджується, що за вказаним у ліцензії місцезнаходженням ліцензіата не виявлено.

Позивачем зазначено, що відповідно до результатів моніторингу ТОВ ІНФО24 , здійсненого 26.03.2015 року та 30.03.2015 року, було зафіксовано відсутність мовлення зазначеної компанії. Крім того, моніторингом від 05.04.2015 року було зафіксовано відсутність мовлення TOB ТРК ТелеРадіоСвіт , яке мало здійснювати мовлення за логотипом ТВі в рамках ефірного телебачення згідно з ліцензією №1021-м від 28.10.2009 року. Після зазначених дат мовлення ТОВ ІНФО24 (логотип ТВі , супутникове ТБ) та ТОВ ТРК ТелеРадіоСвіт (логотип ТВі , ефірне ТБ) моніторингом Нацради зафіксовано не було.

Також, згідно з даними дослідження телевізійної аудиторії Індустріального телевізійного комітету від 07 липня 2015 року, телеканал ТВі відсутній у рейтингу 41 телеканалу України.

Інформація про те, що мовлення на телеканалі ТВі не здійснювалося починаючи з березня 2015 року розміщена також на інформаційному джерелі Медіаняня , який у статті від 31 грудня 2015 року написав: Канал експериментував і з контентом, і з технологічними новинками, втім вже у березні стикнувся з неподоланними технічними труднощами , а у кінці місяці (березня) його мовлення було припинене.

Вищезазначена інформація, була надана позивачем на підтвердження факту трьохрічного строку невикористання Товариством з обмеженою відповідальністю ТВІ.ЮА свідоцтв, власником яких є останній.

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю КАНЖУТ в 2018 році подало заяву про реєстрацію знаків для товарів і послуг ТВІ та ТІ-ВІ-АЙ для діяльності у галузі телерадіомовлення та рекламування, яка відноситься до 35, 38 та 41 класів Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків, а Товариством з обмеженою відповідальністю ТВІ.ЮА , як зазначає позивач, протягом тривалого часу не використовується вищезазначений знак для товарів і послуг, принаймні протягом трьох останніх років з часу його реєстрації, це дає підстави, на думку позивача, звернутися до суду з вимогою про дострокове припинення вказаних свідоцтв на знаки для товарів і послуг.

Суд розглянувши матеріали справи та дослідивши подані учасниками справи докази, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.154 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч.2 ст.154 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч.3 ст.418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків , передбачених законом.

До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч.1 ст.155 Господарського кодексу України та ч.1 ст.420 Цивільного кодексу України, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Відповідно до ст.492 Цивільного кодексу України, торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом (ч.1 ст.157 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.494 Цивільного кодексу України та ч.3 ст.5 Закону України від 15.12.1993 Про охорону прав на знаки для товарів і послуг (надалі - Закон України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг ) також встановлено, що набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом, умови та порядок видачі якого встановлюються законом.

Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом (ч.2 ст.494 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 4 статті 16 Закону використанням знака визнається:

- нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товара предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);

- застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано;

- застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Позивач в позовній заяві, у зв'язку з невикористанням відповідачем-1 свідоцтв №100122 від 25.11.2008, №100123 від 25.11.2008, №100124 від 25.11.2008, №121659 від 26.04.2010, №196682 від 25.02.2015, просить визнати вказані свідоцтва недійсними, посилаючись на приписи ст.18 ЗУ Про охорону прав на знаки для товарів і послуг .

При цьому Міністерство економічного розвитку і торгівлі України у відзиві до позовної заяви зазначає, що для того, щоб вирішити даний спір, позивач повинен довести ті обставини справи, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а відповідач-1 повинен довести безпосереднє та фактичне використання або зазначити поважні причини невикористання зазначених знаків протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтв або від іншої дати після цієї публікації стосовно товарів і послуг, для яких вони зареєстровані.

Згідно з частиною четвертою статті 18 Закону, якщо знак не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково.

Іншими словами, власник знака для товарів і послуг, набуваючи права на нього, зобов'язується використовувати знак протягом всього терміну правової охорони. У разі ж його невикористання будь-яка особа може оскаржити свідоцтво на знак, посилаючись на його невикористання без поважних причин.

Відповідно до ст.17 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг , власник свідоцтва повинен добросовісно користуватися правами, що випливають із свідоцтва.

Одночасно, при достроковому припиненні свідоцтва на знак для товарів і послуг судам слід враховувати положення Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, зокрема щодо підстав для анулювання реєстрації торговельної марки, а саме статтю 198 названої угоди (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 березня 2018 року у справі №910/11414/17).

01.09.2017 набула чинності Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, яка ратифікована Україною 16.09.2014 згідно Закону України від 16.09.2014 Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони .

Відповідно до статті 158 Угоди про асоціацію для цілей цієї Угоди права інтелектуальної власності включають зокрема, торговельні марки.

Угодою про асоціацію встановлені окремі стандарти, які доповнюють та уточнюють права і зобов'язання Сторін згідно з Угодою про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС) та іншими міжнародними договорами у сфері інтелектуальної власності, зокрема, щодо торговельних марок.

Статтею 198 Угоди про асоціацію визначено, що сторони передбачають, що реєстрація торговельної марки підлягає анулюванню, якщо протягом безперервного п'ятирічного періоду вона не була введена у використання на відповідній території для товарів або послуг, стосовно яких вона зареєстрована, і відсутні належні причини для невикористання; проте жодна особа не може заявити, що права власника на торговельну марку мають бути анульовані, якщо протягом проміжку часу між закінченням п'ятирічного періоду і поданням заяви про анулювання розпочалося або було поновлено реальне використання торговельної марки; початок використання або його поновлення протягом трьохмісячного періоду, що передує заяві про анулювання, яке розпочалося відразу після закінчення безперервного п'ятирічного періоду невикористання, не беруться до уваги, якщо підготовка до початку або поновлення використання здійснюється лише у зв'язку з тим, що власник усвідомлює можливість подання заяви про анулювання.

Таким чином, наведені норми ст. 198 Угоди про асоціацію передбачають анулювання реєстрації торговельної марки, якщо протягом безперервного п'ятирічного періоду вона не була введена у використання на відповідній території для товарів або послуг, стосовно яких вона зареєстрована, і відсутні належні причини для невикористання, тоді як згідно чинних норм п.4 ст.18 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг достроково може бути припинена повністю або частково дія свідоцтва, знак за яким не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації. Наведене свідчить про невідповідність в зазначеній частині правого акту - Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг міжнародному договору - Угоді про асоціацію.

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю КАНЖУТ було подано пояснення щодо застосування положень статті ст.198 Угоди про Асоціацію, зокрема останнім зазначено, що вказано норма не є нормою прямої дії, яку можна б було застосувати прямо і визначити на її підставі права та обов'язки її сторін.

Крім того, представником Товариства з обмеженою відповідальністю КАНЖУТ було подано висновок експерта з питань права - Гетманцева Д.О., в якому зазначено, що норма ст.198 Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, не має ознак норми прямої дії для її прямого застосування у відносинах, пов'язаних з достроковим припиненням дії свідоцтва України на знак для товарів і послуг.

Також в матеріалах справи наявний висновок експерта у галузі права, виконаний експертом О.Х.Юлдашевим, поданий Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, в якому зазначено, що до відносин щодо дострокового припинення дії свідоцтва України на знак для товарів і послуг з підстав його невикористання, які складаються між суб'єктами, які є виключно резидентами України відсутні правові підстави застосовувати положення статті 198 Угоди. У відповідних правовідносинах, які складаються між суб'єктами, які є резидентами України, мають застосовуватися положення ст.18 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг .

Розглянувши зазначені вище пояснення та висновки експертів, суд вбачає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із статтею 1 Закону України Про міжнародні договори України та пункту (b) статті 2 Віденської Конвенції про право міжнародних договорів 1969 року ратифікація є однією з форм надання згоди держави (України) на обов'язковість для неї міжнародного договору. Відповідно до інших положень цієї Конвенції:

- одним із основних принципів діяльності держав у сфері права міжнародних договорів є загальновизнана норма pacta sunt servanda (договори повинні виконуватися; стаття 26);

- учасник Конвенції не може посилатися на положення свого внутрішнього права як виправдання для невиконання ним договору (стаття 27).

За приписами статті 19 Закону України Про міжнародні договори України чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства; якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Аналогічні за змістом приписи містить і стаття 10 Цивільного кодексу України.

Відповідно до стаття 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до положень статті 11 Господарського процесуального кодексу України: суд при розгляді справи керується принципом верховенства права; суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; у разі невідповідності правового акта міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір України.

Зміст даної Угоди, яка згідно з наведеними вище положеннями статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України Про міжнародні договори України є частиною національного законодавства України.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 липня 2018 року у справі №910/14972/17.

Враховуючи наведені норми права, а також те, що Законом України від 16.09.2014 №1678-VII було ратифіковано Угоду про асоціацію, яка набрала чинності 01.09.2017, наведена Угода є частиною чинного українського законодавства і не суперечать Конституції України, а також є нормами міжнародного договору, які мають пріоритет над нормами, встановленими Законами України та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, з урахуванням ст.198 Угоди про асоціацію, реєстрація торговельної марки підлягає анулюванню, якщо протягом безперервного п'ятирічного періоду вона не була введена у використання на відповідній території для товарів або послуг, стосовно яких вона зареєстрована, і відсутні належні причини для невикористання.

Посилаючись на приписи ст.198 Угоди про асоціацію, для дострокового припинення свідоцтва України №100122 від 25.11.2008, що зареєстроване для товарів і послуг 16, 35, 38, 40, 41, 42 класів Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків, свідоцтва на знак для товарів і послуг №100123 від 25.11.2008, що зареєстроване для товарів і послуг 16, 35, 38, 40, 41, 42 класів Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків, свідоцтва на знак для товарів і послуг №100124 від 25.11.2008, що зареєстроване для товарів і послуг 16, 35, 38, 40, 41, 42 класів Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків, свідоцтва на знак для товарів і послуг №121659 від 26.04.2010, що зареєстроване для товарів і послуг 16, 35, 38, 42 класів Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків, свідоцтва на знак для товарів і послуг №196682 від 25.02.2015, що зареєстроване для товарів і послуг 16, 35, 38, 41 класів Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків, позивачем має бути належним чином доведений факт невикористання вказаних свідоцтв на знаки для товарів і послуг відповідачем-1, як власником спірних свідоцтв, протягом п'ятирічного безперервного періоду, встановленого Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Однак, оскільки вказаний п'ятирічний період є таким, що триває та станом на час розгляду справи по суті не сплинув, суд доходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, у зв'язку із передчасністю подання вказаної позовної заяви.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю КАНЖУТ відмовити.

2. Судові витрати, пов'язані із розглядом справи, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю КАНЖУТ .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано: 30.11.2018.

Суддя О.Є.Блажівська