Постанова

від 12.03.2019 по справі 910/4947/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2019 р. Справа№ 910/4947/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Пантелієнка В.О.

Доманської М.Л.

за участю секретаря судового засідання: Берегової Н.М.;

за участю представників сторін:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КАНЖУТ" Кучерук Н.С.,

ордер про надання правової допомоги серія КВ № 252489 від 26.12.18

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВІ.ЮА" Башта М.І.,

ордер про надання правової допомоги серія КС № 308771 від 12.02.19

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНЖУТ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 (повний текст рішення складено 30.11.2018)

у справі № 910/4947/18 (суддя Блажівська О.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНЖУТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІ.ЮА"

Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

Про дострокове припинення дії свідоцтва України на знак для товарів і послуг

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 по справі №910/4947/18 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "КАНЖУТ" відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням ТОВ "КАНЖУТ" 26.12.2018 (згідно поштового штемпелю на конверті) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 у справі № 910/4947/18 та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. Достроково припинити на території України дію свідоцтв України на знаки для товарів і послуг №100124 від 25.11.2008, №100123 від 25.11.2008, №121659 від 26.04.2010, №196682 від 25.02.2015, №100122 від 25.11.2008 року стосовно всіх товарів і послуг, для яких вони зареєстровані. Зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про дострокове припинення свідоцтв України №100124 від 25.11.2008, №100123 від 25.11.2008, №121659 від 26.04.2010, №196682 від 25.02.2015, №100122 від 25.11.2008 року.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, що привело до неправильного вирішення спору.

Зокрема, скаржник посилався на те, що матеріали справи не містять жодних доказів використання торговельних марок відповідачем-1 в тих сферах діяльності, для яких зареєстрований знак. Скаржник вважає що суд мав застосовувати до цих обставин наслідки, передбачені частиною четвертою статті 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг". Згідно з даною нормою невикористання знаку його власником впродовж трьох років є підставою для його дострокового припинення. Здійснене судом посилання на статтю 198 Угоди про асоціацію є помилковим, оскільки даною нормою не встановлено, що підставою для дострокового припинення дії свідоцтва на знак є невикористання знаку впродовж п'яти років. Як вбачається з частини першої статті 198 Угоди про асоціацію, нею встановлені підстави для анулювання реєстрації торговельної марки, а не для дострокового припинення дії свідоцтва на знак для товарів і послуг. Отже застосовуючи положення статті 198 Угоди про асоціацію в порядку, передбаченому для норм національного законодавства, суд мав встановити, що нею регулюються лише відносини, пов'язані з анулюванням реєстрації торговельної марки. Натомість предметом даного спору є дострокове припинення дії свідоцтва на знак, а не анулювання реєстрації.

Крім того, скаржник вказував, що норми Угоди про асоціацію не є нормами прямої дії, і можуть застосовуватись лише після їх імплементації, і з огляду на те, що даний спір не є спором між сторонами Угоди про асоціацію, а його предмет не стосується виконання Україною зобов'язань за Угодою щодо передбачення підстав для анулювання реєстрації торговельної марки, норма з Угоди про асоціацію не може застосовуватись у цій справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2019 апеляційну скаргу ТОВ "КАНЖУТ" у справі № 910/4947/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Верховець А.А. - головуючий суддя, судді: Пантелієнко В.О., Доманська М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 у справі № 910/4947/18 клопотання ТОВ "КАНЖУТ" про поновлення строку на звернення з апеляційною скаргою - задоволено; відновлено ТОВ "КАНЖУТ" пропущений строк для подачі апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження; cправу призначено до розгляду на 12.02.2019 року; роз'яснено сторонам право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

14.01.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "ТВІ.ЮА" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому представник відповідача 1 зазначив, що не отримав копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду, не отримав копії апеляційної скарги, про судове засідання довідався з відкритих державних реєстрів, та з метою надання часу для ознайомлення із апеляційною скаргою, підготовкою пояснень, заперечень та викладення власних міркувань стосовно доводів апелянта, просив відкласти розгляд справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 розгляд апеляційної скарги ТОВ "КАНЖУТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 у справі № 910/4947/18 було відкладено на 12.03.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 виправлено описку, допущену в пункті 3 резолютивної частини ухвали Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 у справі № 910/4947/18 в частині зазначення номеру справи, а саме, замість " 911/4706/15" вірним вважати " 910/4947/18".

01.03.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "ТВІ.ЮА" надійшов відзив на апеляційну скаргу, узагальнені доводи якого зводяться до того що стаття 198 Угоди про асоціацію

між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони ,

є нормою прямої дії, що вбачається із висновку Верховного Суду у аналогічній справі, що стаття 198 Угоди про асоціацію підлягає застосуванню при спорі щодо дострокового припинення дії свідоцтв України на знаки для товарів і послуг.

Так Відповідач - 1 посилається на судову практику у спорах, зокрема:

- Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 березня 2018 року у справі № 910/11414/17 звернено увагу судів попередніх інстанцій на те, що їх рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими без належного дослідження чинності та змісту положень Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (зокрема щодо підстав для анулювання реєстрації торговельної марки; стаття 198 названої угоди.)

- Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.07.2018 року у справі № 910/14972/17, суд звертає увагу на те, що 5-ти річний термін передбачений ст. 198 Угоди про асоціацію на момент подачі позову до суду першої інстанції ще не сплив, а тому, правомірними є рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог. Більше того, вказаною постановою Верховного Суду зроблено наступний висновок "Однак, стаття 198 Угоди про асоціацію може застосовуватися як норма прямої дії, оскільки вона встановлює нові стандарти захисту прав інтелектуальної власності. Крім того, у главі 9 "Інтелектуальна власність" розділу 4 "Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею" Угоди про асоціацію списку законодавства і термінів імплементації не встановлено. Таким чином, з урахуванням ст. 198 Угоди про асоціацію, реєстрація торговельної марки підлягає анулюванню, якщо протягом безперервного п'ятирічного періоду вона не була введена у використання на відповідній території для товарів або послуг, стосовно яких вона зареєстрована, і відсутні належні причини для невикористання."

В судовому засіданні 12.03.2019 представник ТОВ "КАНЖУТ" підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні 12.03.2019 представник ТОВ "ТВІ.ЮА" проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Представники Міністерства економічного розвитку і торгівлі України в судове засідання не з'явились.

Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що усі учасники справи повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що неявка представників позивача не перешкоджає розгляду справи по суті в даному судовому засіданні, оскільки наявний в матеріалах справи обсяг документів є достатнім для розгляду справи.

Частиною 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанцій, неоспорені обставини справи, і визначені відповідно до них правовідносини, наступні.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕКОМПАНІЯ "ПРАЙМ ТВ", яке змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВІ.ЮА":

- є власником свідоцтва на знак для товарів і послуг №100122 від 25.11.2008, що зареєстроване для товарів і послуг 16, 35, 38, 40, 41, 42 класів Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків;

- є власником свідоцтва на знак для товарів і послуг №100123 від 25.11.2008, що зареєстроване для товарів і послуг 16, 35, 38, 40, 41, 42 класів Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків;

- є власником свідоцтва на знак для товарів і послуг №100124 від 25.11.2008, що зареєстроване для товарів і послуг 16, 35, 38, 40, 41, 42 класів Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків.

- є власником свідоцтва на знак для товарів і послуг №121659 від 26.04.2010, що зареєстроване для товарів і послуг 16, 35, 38, 42 класів Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків.

- є власником свідоцтва на знак для товарів і послуг №196682 від 25.02.2015, що зареєстроване для товарів і послуг 16, 35, 38, 41 класів Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків.

Як зазначено позивачем, починаючи з 1 квітня 2015 року, тобто протягом останніх 3 років, відповідач не використовував вищевказані Знаки для жодних із зазначених в них товарів і послуг.

Свідоцтва на вказані знаки включають до обсягу правової охорони послуги 38 класу зі здійснення телерадіомовлення.

Відповідно до частини дев'ятої статті 23 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" ліцензія на мовлення, видана Національною радою, є єдиним і достатнім документом, що надає ліцензіату право відповідно до умов ліцензії здійснювати мовлення.

Разом з тим, згідно з частиною одинадцятою статті 38 вказаного Закону дані про суб'єктів інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення, які отримали ліцензії на мовлення, вносяться до Державного реєстру суб'єктів інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення, який веде Національна рада.

Відповідно до даних з вказаного реєстру, ліцензіатом, що має право здійснювати мовлення під логотипом "ТВі" є Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФО24" (вул. Гайдара, буд. 50, м. Київ, Київська обл., Україна, 01033; ідентифікаційний номер 37535546), до якого Відповідач-1 не має жодного стосунку, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивачем зазначено, що, як слідує з рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення №1596 від 26.10.2015, у період з 09.04.2014 до 13.08.2015 Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення ухвалила стосовно діяльності ТОВ "ІНФО24", ліцензія HP №00319-м від 29.12.2011, рішенням від 09.04.2015 №510, яким було визнано порушення вимог частини сьомої статті 27, пункту а) частини першої статті 59 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" у зв'язку з відсутністю мовлення.

Результатами моніторингу програмного наповнення ТОВ "ІНФО24", здійсненого 23.09.2015 у м.Києві, так само зафіксовано відсутність мовлення, що є підставою для подання Національною радою до суду справи про анулювання ліцензії на мовлення. Відтак цим рішенням №1596 Національною радою було визнано порушення ТОВ "ІНФО24" вимог частини сьомої статті 27 пункту а) частини першої статті 59 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" у зв'язку з відсутністю мовлення за програмною концепцією 24 год./добу, супутникове телебачення, логотип: "ТВі", що свідчить про неусунення порушень після застосування санкції "стягнення штрафу" і є підставою для застосування санкції "подання до суду справи про анулювання ліцензії на мовлення" згідно з частиною дванадцятою статті 72 Закону України "Про телебачення і радіомовлення".

Крім того, відповідно до рішення Національної ради №11 від 11 січня 2018 року, результатами моніторингу від 10.11.2017 також зафіксовано відсутність супутникового мовлення ТОВ "ІНФО24", м. Київ, за програмною концепцією 24 год./добу, логотип: "ТВі", що є порушенням умов ліцензії та вимог частини сьомої статті 27 (Ліцензіат зобов'язаний виконувати умови ліцензії) та пункту а) частини першої статті 59 (Телерадіоорганізація зобов'язана дотримуватися законодавства України та вимог ліцензії) Закону України "Про телебачення і радіомовлення". Цим рішенням також стверджується, що за вказаним у ліцензії місцезнаходженням ліцензіата не виявлено.

Позивачем зазначено, що відповідно до результатів моніторингу ТОВ "ІНФО24", здійсненого 26.03.2015 року та 30.03.2015 року, було зафіксовано відсутність мовлення зазначеної компанії. Крім того, моніторингом від 05.04.2015 року було зафіксовано відсутність мовлення TOB "ТРК "ТелеРадіоСвіт", яке мало здійснювати мовлення за логотипом "ТВі" в рамках ефірного телебачення згідно з ліцензією №1021-м від 28.10.2009 року. Після зазначених дат мовлення ТОВ "ІНФО24" (логотип "ТВі", супутникове ТБ) та ТОВ "ТРК "ТелеРадіоСвіт" (логотип "ТВі", ефірне ТБ) моніторингом Нацради зафіксовано не було.

Також, згідно з даними дослідження телевізійної аудиторії Індустріального телевізійного комітету від 07 липня 2015 року, телеканал "ТВі" відсутній у рейтингу 41 телеканалу України.

Інформація про те, що мовлення на телеканалі "ТВі" не здійснювалося починаючи з березня 2015 року розміщена також на інформаційному джерелі "Медіаняня", який у статті від 31 грудня 2015 року написав: "Канал експериментував і з контентом, і з технологічними новинками, втім вже у березні стикнувся з "неподоланними технічними труднощами", а у кінці місяці (березня) його мовлення було припинене.

Вищезазначена інформація, була надана позивачем на підтвердження факту трьохрічного строку невикористання Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВІ.ЮА" свідоцтв, власником яких є останній.

Оскільки ТОВ "КАНЖУТ" в 2018 році подало заяву про реєстрацію знаків для товарів і послуг "ТВІ" та "ТІ-ВІ-АЙ" для діяльності у галузі телерадіомовлення та рекламування, яка відноситься до 35, 38 та 41 класів Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків, а Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВІ.ЮА", як зазначає позивач, протягом тривалого часу не використовується вищезазначений знак для товарів і послуг, принаймні протягом трьох останніх років з часу його реєстрації, це дає підстави, на думку позивача, звернутися до суду з вимогою про дострокове припинення вказаних свідоцтв на знаки для товарів і послуг.

Колегія суддів апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, зазначає наступне.

До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч.2 ст.154 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч.3 ст.418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч.1 ст.155 Господарського кодексу України та ч.1 ст.420 Цивільного кодексу України, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Відповідно до ст.492 Цивільного кодексу України, торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом (ч.1 ст.157 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.494 Цивільного кодексу України та ч.3 ст.5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" також встановлено, що набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом, умови та порядок видачі якого встановлюються законом.

Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом (ч.2 ст.494 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 4 статті 16 Закону використанням знака визнається:

- нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товара предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);

- застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано;

- застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Згідно з частиною четвертою статті 18 Закону, якщо знак не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково.

Іншими словами, власник знака для товарів і послуг, набуваючи права на нього, зобов'язується використовувати знак протягом всього терміну правової охорони. У разі ж його невикористання будь-яка особа може оскаржити свідоцтво на знак, посилаючись на його невикористання без поважних причин. Відповідно до ст.17 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", власник свідоцтва повинен добросовісно користуватися правами, що випливають із свідоцтва.

Законом України від 16.09.2014 р. № 1678-VII ратифікована Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (надалі - Угода про асоціацію).

01.09.2017 набула чинності Угода про асоціацію, відповідно до якої:

- для цілей цієї Угоди права інтелектуальної власності включають, зокрема, торговельні марки (стаття 158);

- даною Угодою встановлено окремі стандарти, які доповнюють та уточнюють права і зобов'язання Сторін згідно з Угодою про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС) та іншими міжнародними договорами у сфері інтелектуальної власності, зокрема щодо ТМ;

- Сторони передбачають, що реєстрація торговельної марки підлягає анулюванню, якщо протягом безперервного п'ятирічного періоду вона не була введена у використання на відповідній території для товарів або послуг, стосовно яких вона зареєстрована, і відсутні належні причини для невикористання(стаття 198).

Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (стаття 9 Конституції України).

Згідно із статтею 1 Закону України "Про міжнародні договори України" та пункту (b) статті 2 Віденської Конвенції про право міжнародних договорів 1969 року ратифікація є однією з форм надання згоди держави (України) на обов'язковість для неї міжнародного договору. Відповідно до інших положень цієї Конвенції:

- одним із основних принципів діяльності держав у сфері права міжнародних договорів є загальновизнана нормаsunt servanda(договори повинні виконуватися; стаття 26);

- учасник Конвенції не може посилатися на положення свого внутрішнього права як виправдання для невиконання ним договору (стаття 27).

За приписами статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства; якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Аналогічні за змістом приписи містить і стаття 10 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень статті 11 Господарського процесуального кодексу України: суд при розгляді справи керується принципом верховенства права; суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; у разі невідповідності правового акта міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір України.

Враховуючи наведені норми права, а також те, що Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII було ратифіковано Угоду про асоціацію, яка набрала чинності 01.09.2017 р., наведена Угода є частиною чинного законодавства і не суперечить Конституції України, а також є нормами міжнародного договору, які мають пріоритет над нормами, встановленими Законами України та іншими нормативно-правовими актами.

Відтак, з урахуванням статті 198 Угоди про асоціацію, дія свідоцтв України та міжнародних реєстрацій можуть бути достроково припинені у разі, якщо знаки для товарів і послуг без поважних причин безперервно не використовується щодо частини або всіх товарів та/або послуг, протягом п'яти років від дати публікації про видачу свідоцтв та поширення дії на території України міжнародних реєстрацій або від іншої дати.

З огляду на наведені законодавчі приписи та з урахуванням встановлених у справі обставин, зокрема, того, що свідоцтво України №100122 від 25.11.2008, що зареєстроване для товарів і послуг 16, 35, 38, 40, 41, 42 класів Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків, свідоцтво на знак для товарів і послуг №100123 від 25.11.2008, що зареєстроване для товарів і послуг 16, 35, 38, 40, 41, 42 класів Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків, свідоцтво на знак для товарів і послуг №100124 від 25.11.2008, що зареєстроване для товарів і послуг 16, 35, 38, 40, 41, 42 класів Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків, свідоцтво на знак для товарів і послуг №121659 від 26.04.2010, що зареєстроване для товарів і послуг 16, 35, 38, 42 класів Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків, свідоцтво на знак для товарів і послуг №196682 від 25.02.2015, що зареєстроване для товарів і послуг 16, 35, 38, 41 класів Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків і на час розгляду судом першої інстанції даної справи передбачений статтею 198 Угоди про асоціацію п'ятирічний період невведення ТМ у використання ще не сплив, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для задоволення апеляційних вимог про дострокове припинення дії зазначених свідоцтв.

Щодо доводів апелянта що статтею 198 Угоди про асоціацію встановлені підстави для анулювання реєстрації торговельної марки, а не для дострокового припинення дії свідоцтва на знак для товарів і послуг.

З даним доводом колегія суддів не погоджується та зауважує, що формою припинення дії свідоцтва є саме анулювання дії свідоцтва, та характеризується єдністю спільної мети їх застосування, що об'єктивно пояснює припинення в разі анулювання свідоцтва, а тому не можна погодитися з даним аргументом про те, що "ст. 198 Угоди про асоціацію не уповноважує суди припиняти дію торговельних марок, і це питання має бути вирішено на законодавчому рівні шляхом імплементації".

Що ж до доводу скаржника про те, що "Угода має відбуватися шляхом імплементації, не має безпосередньої прямої дії", то цей довод не знаходить підтвердження за змістом Угоди про асоціацію, яка такого положення не містить.

Суд не поділяє думки скаржника стосовно "невизначеності" статті 198 Угоди про асоціацію. Власне, подібний аргумент відображає суб'єктивну думку скаржника, а не реальний зміст даної Угоди, яка згідно з наведеними вище положеннями статті 9 Конституції України та стаття 19 Закону України "Про міжнародні договори України" є частиною національного законодавства України.

Колегія суддів також враховує Постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 березня 2018 року у справі № 910/11414/17. Даною постановою звернено увагу суддів попередніх інстанцій на те, що для правильного вирішення спору щодо підстав для анулювання реєстрації торговельної марки судовим інстанціям необхідно було зокрема дослідити чинність та зміст положень Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (зокрема щодо підстав для анулювання реєстрації торговельної марки; стаття 198 названої угоди).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 липня 2018 року у справі № 910/14972/17 суд звертає увагу на те, що 5-ти річний термін передбачений ст. 198 Угоди про асоціацію на момент подачі позову до суду першої інстанції ще не сплив, а тому, правомірними є рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог про дострокове припинення дії свідоцтва України на торговельну марку.

Не знаходять підтвердження й аргументи скаржника, пов'язані з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи. Наведене обгрунтовується тим, що матеріали справи не містять жодних доказів використання торговельних марок відповідачем-1 в тих сферах діяльності, для яких зареєстрований знак. Доводи скаржника про те що суд першої інстанції при розгляді справи не з'ясував термін невикористання торгової марки відповідачем-1, що дає підстави вважати невикористання останнім торгової марки 5 років, суд апеляційної інстанції зазначає що в позовній заяві вказується що починаючи з 01 квітня 2015 року, тобто протягом останніх 3 років, відповідач не використовував Знак для жодної з зазначеної в ньому товарів і послуг. Таким чином дослідження невикористання торгового знака відповідачем на строк більше 5 років, суд першої інстанції не здійснював, оскільки це не було підставою позовних вимог.

Частиною 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст. 269, 270, 275, 276, ст. 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНЖУТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 (повний текст рішення складено 30.11.2018) у справі №910/4947/18 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 (повний текст рішення складено 30.11.2018) у справі №910/4947/18 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/4947/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову до Верховного Суду в порядку, передбаченому ст.ст.286-291 ГПК.

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді В.О. Пантелієнко

М.Л. Доманська