Постанова

від 04.07.2019 по справі 910/4947/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/4947/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюк І.М., Колос І.Б.

за участю помічника судді Наумкіної П.В. (за дорученням головуючого судді),

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНЖУТ" - Кучерук Н.С. адвокат посвідчення від 22.12.2011 №4745/10,

відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІ.ЮА" - не з`явилися,

Міністерства економічного розвитку і торгівлі України - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНЖУТ"

на рішення господарського суду міста Києва від 22.11.2018 (суддя Блажівська О.Є.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2019 (головуючий - суддя Верховець А.А., судді: Пантелієнко В.О., Доманська М.Л.)

зі справи № 910/4947/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНЖУТ" (далі - ТОВ КАНЖУТ )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІ.ЮА" (далі -ТОВ "ТВІ.ЮА")

Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Міністерство)

про дострокове припинення дії свідоцтва України на знак для товарів і послуг

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. ТОВ "КАНЖУТ" 20 квітня 2018 року звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про дострокове припинення дії свідоцтв України на знаки для товарів і послуг №100124 від 25.11.2008, №100123 від 25.11.2008, №121659 від 26.04.2010, №196682 від 25.02.2015, №100122 від 25.11.2008 стосовно всіх товарів і послуг, для яких вони зареєстровані, а також просило зобов`язати Міністерство внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відповідні зміни.

1.2. Позов обґрунтовано тим, що дія свідоцтв України на знаки для товарів і послуг №100124 від 25.11.2008, №100123 від 25.11.2008, №121659 від 26.04.2010, №196682 від 25.02.2015, №100122 від 25.11.2008 (далі - свідоцтва) має бути достроково припинена за рішенням суду внаслідок невикористання ТОВ "ТВІ.ЮА" знака для товарів і послуг (далі - ЗТП) протягом трьох років.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 по справі №910/4947/18 у задоволенні позовних вимог ТОВ "КАНЖУТ" відмовлено повністю.

2.2. Місцевий господарський суд при винесенні рішення виходив з того, що 01.09.2017 набула чинності Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії їхніми державами - членами, з іншої сторони (далі - Угода про асоціацію), яка була вчинена 21.03.2014 та 27.06.2014 в м. Брюсселі й ратифікована Україною 16.09.2014 згідно із Законом України "Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії їхніми державами - членами, з іншої сторони".

2.3 . З огляду на статтю 198 названої угоди реєстрація торгової марки підлягає анулюванню, якщо протягом безперервного п`ятирічного періоду вона не була введена у використання на відповідній території для товарів та послуг, стосовно яких вона зареєстрована, і відсутні належні причини для невикористання.

2.4. Господарським судом міста Києва встановлено, що свідоцтва не використовувались з 2015 року, а отже на час розгляду даної справи місцевим господарським судом відповідний 5-річний період є таким, що триває (не закінчився).

2.5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2019 рішення Господарського суду міста Києва 22.11.2018 зі справи залишено в силі, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.6. Постанова суду апеляційної інстанції з посиланням, зокрема, на приписи статей 10, 418, 420, 426, 493, 494 Цивільного кодексу України, статей 1, 5, 16, 17, 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" № 3689 від 15.12.1993 (далі -Закон України № 3689 від 15.12.1993) та статей 157, 158, 198 Угоди про асоціацію мотивовано відсутністю підстав для дострокового припинення дії свідоцтв з тих підстав, що на час розгляду судом першої інстанції даної справи передбачений статтею 198 Угоди про асоціацію п`ятирічний період торгової марки у використання ще не сплив.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1 . ТОВ "КАНЖУТ", посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду зі справи скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1.Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. Скаржник вважає, що суди мали застосовувати до спірних правовідносинах приписи статті 18 Закону України № 3689 від 15.12.1993. Здійснене судами посилання на статтю 198 Угоди про асоціацію є хибним, оскільки нею встановлені підстави для анулювання реєстрації торговельної марки, а не для дострокового припинення дії свідоцтва на знак для товарів і послуг. Отже, застосовуючи положення статті 198 Угоди про асоціацію в порядку, передбаченому для норм національного законодавства, суд мав встановити, що нею регулюються лише відносини, пов`язані з анулюванням реєстрації торговельної марки. Натомість предметом даного спору є дострокове припинення дії свідоцтва на знак, а не анулювання реєстрації.

4.1.2. З огляду на те, що даний спір не є спором між сторонами Угоди про асоціацію, а його предмет не стосується виконання Україною зобов`язань за Угодою щодо передбачення підстав для анулювання реєстрації торговельної марки, норма з Угоди про асоціацію не може застосовуватись у цій справі.

4.1.3. Висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо спірних правовідносини необхідно застосовувати положення статті 198 Угоди про асоціацію, як норми прямої дії, є помилковим, оскільки вказана норма має бути застосовувана лише після її імплементації.

4.2. Позиція відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

Відзив на касаційну скаргу ТОВ "ТВІ.ЮА" не надходив.

4.3. Розгляд клопотань зі справи

4.3.1. Від ТОВ "КАНЖУТ" 01.0.2019 надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що, на думку ТОВ "КАНЖУТ", дана справа містить виключну правову проблему в частині застосування норм Угоди про асоціацію між Україною та ЄС як норм прямої дії, і ця проблема Верховним Судом не вирішувалася. Крім того, ТОВ "КАНЖУТ" вважає, що існує необхідність відступити від висновків Верховного Суду в інших справах щодо застосування норм Угоди про асоціацію.

Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до положень частини п`ятої статті 302 ГПК України, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми в застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики і забезпечення розвитку права.

При цьому навіть наявність виключної правової проблеми лише надає касаційному суду право, але не покладає на нього обов`язку передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Касаційний господарський суд не вбачає у справі № 910/4947/18 виключної правової проблеми, наявність якої, в силу приписів частини п`ятої статті 302 ГПК України, була б підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання ТОВ "КАНЖУТ" слід відмовити.

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5.1. Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, зокрема, що:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕКОМПАНІЯ "ПРАЙМ ТВ", яке змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВІ.ЮА" є власником:

свідоцтва на знак для товарів і послуг №100122 від 25.11.2008, що зареєстроване для товарів і послуг 16, 35, 38, 40, 41, 42 класів Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків;

свідоцтва на знак для товарів і послуг №100123 від 25.11.2008, що зареєстроване для товарів і послуг 16, 35, 38, 40, 41, 42 класів Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків;

свідоцтва на знак для товарів і послуг №100124 від 25.11.2008, що зареєстроване для товарів і послуг 16, 35, 38, 40, 41, 42 класів Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків.

свідоцтва на знак для товарів і послуг №121659 від 26.04.2010, що зареєстроване для товарів і послуг 16, 35, 38, 42 класів Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків.

свідоцтва на знак для товарів і послуг №196682 від 25.02.2015, що зареєстроване для товарів і послуг 16, 35, 38, 41 класів Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків;

- ТОВ "КАНЖУТ" 06 квітня 2018 року подало заяву про реєстрацію знаків для товарів і послуг "ТВІ" та "ТІ-ВІ-АЙ" для діяльності у галузі телерадіомовлення та рекламування, яка відноситься до 35, 38 та 41 класів Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків;

- Відповідно до даних з вказаного реєстру, ліцензіатом, що має право здійснювати мовлення під логотипом "ТВі" є Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФО24" (вул. Гайдара, буд. 50, м. Київ, Київська обл., Україна, 01033; ідентифікаційний номер 37535546 ), до якого відповідач 1 не має жодного стосунку, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Як слідує з рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення №1596 від 26.10.2015, у період з 09.04.2014 до 13.08.2015 Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення ухвалила стосовно діяльності ТОВ "ІНФО24", ліцензія HP №00319-м від 29.12.2011, рішенням від 09.04.2015 №510, яким було визнано порушення вимог частини сьомої статті 27, пункту а) частини першої статті 59 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" у зв`язку з відсутністю мовлення.;

- Результатами моніторингу програмного наповнення ТОВ "ІНФО24", здійсненого 23.09.2015 у м. Києві, так само зафіксовано відсутність мовлення, що є підставою для подання Національною радою до суду справи про анулювання ліцензії на мовлення. Відтак цим рішенням №1596 Національною радою було визнано порушення ТОВ "ІНФО24" вимог частини сьомої статті 27 пункту а) частини першої статті 59 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" у зв`язку з відсутністю мовлення за програмною концепцією 24 год./добу, супутникове телебачення, логотип: "ТВі", що свідчить про не усунення порушень після застосування санкції "стягнення штрафу" і є підставою для застосування санкції "подання до суду справи про анулювання ліцензії на мовлення" згідно з частиною дванадцятою статті 72 Закону України "Про телебачення і радіомовлення";

- Відповідно до рішення Національної ради №11 від 11 січня 2018 року, результатами моніторингу від 10.11.2017 також зафіксовано відсутність супутникового мовлення ТОВ "ІНФО24", м. Київ, за програмною концепцією 24 год./добу, логотип: "ТВі", що є порушенням умов ліцензії та вимог частини сьомої статті 27 (Ліцензіат зобов`язаний виконувати умови ліцензії) та пункту а) частини першої статті 59 (Телерадіоорганізація зобов`язана дотримуватися законодавства України та вимог ліцензії) Закону України "Про телебачення і радіомовлення". Цим рішенням також стверджується, що за вказаним у ліцензії місцезнаходженням ліцензіата не виявлено.

- Відповідно до результатів моніторингу ТОВ "ІНФО24", здійсненого 26.03.2015 року та 30.03.2015 року зафіксовано відсутність мовлення зазначеної компанії. Крім того, моніторингом від 05.04.2015 року зафіксовано відсутність мовлення TOB "ТРК "ТелеРадіоСвіт", яке мало здійснювати мовлення за логотипом "ТВі" в рамках ефірного телебачення згідно з ліцензією №1021-м від 28.10.2009 року. Після зазначених дат мовлення ТОВ "ІНФО24" (логотип "ТВі", супутникове ТБ) та ТОВ "ТРК "ТелеРадіоСвіт" (логотип "ТВі", ефірне ТБ) моніторингом Нацради зафіксовано не було. Також, згідно з даними дослідження телевізійної аудиторії Індустріального телевізійного комітету від 07 липня 2015 року, телеканал "ТВі" відсутній у рейтингу 41 телеканалу України;

- Інформація про те, що мовлення на телеканалі "ТВі" не здійснювалося починаючи з березня 2015 року розміщена також на інформаційному джерелі "Медіаняня", який у статті від 31 грудня 2015 року написав: "Канал експериментував і з контентом, і з технологічними новинками, втім вже у березні стикнувся з "неподоланними технічними труднощами", а у кінці місяці (березня) його мовлення було припинене.

- на думку ТОВ "КАНЖУТ", дія свідоцтв України на знаки для товарів і послуг №100124 від 25.11.2008, №100123 від 25.11.2008, №121659 від 26.04.2010, №196682 від 25.02.2015, №100122 від 25.11.2008 року має бути достроково повністю припинено за рішенням суду внаслідок невикористання Товариством спірного знака на території України, для яких він зареєстрований, протягом більше ніж трьох років;

6. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

6.1. Цивільний кодекс України (далі - ЦК України)

Стаття 10 ЦК України:

чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України;

Частина 1 статті 418 ЦК України:

право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом;

Стаття 492 ЦК України:

торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів;

Частина 1 статті 494 ЦК України:

набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом, умови та порядок видачі якого встановлюються законом.

6.2. Господарський кодекс України (далі - ГК України)

До об`єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч.1 ст.155 ГК України та ч.1 ст.420 ЦК України, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

6.3. Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" № 3689 від 15.12.1993 (далі -Закон України № 3689 від 15.12.1993)

Пункт 4 статті 16:

використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака;

Стаття 17:

власник свідоцтва повинен добросовісно користуватися правами, що випливають із свідоцтва;

Пункт 4 статті 18:

якщо знак не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково.

6.4. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії їхніми державами - членами, з іншої сторони (далі - Угода про асоціацію), яка була вчинена 21.03.2014 та 27.06.2014 в м. Брюсселі й ратифікована Україною 16.09.2014 згідно із Законом України "Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною",

Стаття 157:

цілями цієї Глави, зокрема, є досягнення належного та ефективного рівня охорони і захисту прав інтелектуальної власності;

Статтею 158:

для цілей цієї Угоди права інтелектуальної власності включають, зокрема, торговельні марки;

Стаття 198:

сторони передбачають, що реєстрація торговельної марки підлягає анулюванню, якщо протягом безперервного п`ятирічного періоду вона не була введена у використання на відповідній території для товарів або послуг, стосовно яких вона зареєстрована, і відсутні належні причини для невикористання; проте жодна особа не може заявити, що права власника на торговельну марку мають бути анульовані, якщо протягом проміжку часу між закінченням п`ятирічного періоду і поданням заяви про анулювання розпочалося або було поновлено реальне використання торговельної марки; початок використання або його поновлення протягом трьохмісячного періоду, що передує заяві про анулювання, яке розпочалося відразу після закінчення безперервного п`ятирічного періоду невикористання , не беруться уваги, якщо підготовка до початку або поновлення використання здійснюється лише у зв`язку з тим, що власник усвідомлює можливість подання заяви про анулювання.

Торговельна марка також підлягає анулюванню , якщо після дати її реєстрації: a) внаслідок дій або бездіяльності власника вона стала загальновживаною як позначення в обігу товарів або послуг, стосовно яких вона зареєстрована; b) внаслідок використання торговельної марки її власником або з його дозволу для товарів або послуг, для яких вона зареєстрована, є ймовірність введення в оману споживача, особливо щодо характеру, якості або географічного походження цих товарів чи послуг.

6.5. Конституція України

Стаття 9:

чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

6.6. Закон України "Про міжнародні договори України" (далі - Закон) та Віденська Конвенція про право міжнародних договорів

стаття 1 пункту (b) статті 2 Віденської Конвенції про право міжнародних договорів 1969 року ратифікація є однією з форм надання згоди держави (України) на обов`язковість для неї міжнародного договору. Відповідно до інших положень цієї Конвенції:

- одним із основних принципів діяльності держав у сфері права міжнародних договорів є загальновизнана норма pacta sunt servanda (договори повинні виконуватися; стаття 26);

- учасник Конвенції не може посилатися на положення свого внутрішнього права як виправдання для невиконання ним договору (стаття 27);

Стаття 19 Закону про міжнародні договори: чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору;

Стаття 3 Закону: якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про знаки, то застосовуються правила міжнародного договору.

6.7. Господарський процесуальний кодекс (далі ГПК України):

Стаття 11 :

суд при розгляді справи керується принципом верховенства права; суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; у разі невідповідності правового акта міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір України.

Порядок укладення, виконання та припинення дії міжнародних договорів України з метою належного забезпечення національних інтересів, здійснення цілей, завдань і принципів зовнішньої політики України, закріплених у Конституції України та законодавстві України встановлює Закон України "Про міжнародні договори України" (далі - Закон про міжнародні договори).

7.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7.1. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів

7.1.1. Згідно з пунктом 4 статті 18 Закону України № 3689 від 15.12.1993 та статтею 198 Угоди про асоціацію підставами для відмови в достроковому припиненні дії свідоцтва (повністю або щодо частини зазначених у ньому товарів чи послуг) є: фактична наявність на ринку України спірних товарів і послуг; невикористання зареєстрованої торговельної марки менше визначеного законом п`ятирічного строку; наявність поважних причин такого невикористання.

7.1.2 . На підтвердження використання ЗТП власник свідоцтва має подати суду докази вчинення принаймні деяких дій з числа зазначених у частині четвертій статті 16 Закону № 3689 від 15.12.1993. Використання позначення може підтверджуватися й фактичними даними про використання його іншою особою за умови контролю з боку власника свідоцтва (доказами такого використання позначення мають бути такі ж документи, як і у випадку, якби власник знака використовував його у власній діяльності).

7.1.3. Судами попередніх інстанцій встановлено невикористання відповідачем 1 ЗТП.

7.1.4. Визначальними питаннями зі справи щодо наявності або відсутності підстав для дострокового припинення дії свідоцтв на ЗТП є: з якого моменту обчислювати невикористання ЗТП і який період часу такого невикористання має досліджуватись судами, в тому числі враховувати дату звернення особи до суду.

7.1.5. Доводи скаржника, що стаття 198 Угоди про асоціацію, яка передбачає поступове та послідовне наближення законодавства сторін цієї угоди у сфері інтелектуальної власності, а не таке, що має відбутись одразу після 01.09.2017 на спірні правовідносини не розповсюджується, та під час розгляду даної справи слід застосовувати статтю 18 Закону України № 3689 від 15.12.1993, суд відхиляє з огляду на таке.

Угода про асоціацію дійсно передбачає поступове та послідовне наближення законодавства сторін цієї угоди у сфері інтелектуальної власності, що жодним чином не виключає можливості зазначеного застосування.

Стаття 198 Угоди про асоціацію може застосовуватися як норма прямої дії, оскільки вона встановлює нові стандарти захисту прав інтелектуальної власності. Крім того, у главі 9 "Інтелектуальна власність" розділу 4 "Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею" Угоди про асоціацію списку законодавства і термінів імплементації не встановлено.

Статтею 486 Угоди про асоціацію встановлено, що сторони повинні ратифікувати або затвердити цю Угоду відповідно до власних процедур. Ратифікаційні грамоти або документи про затвердження здаються на зберігання до Генерального секретаріату Ради Європейського Союзу. Ця Угода набирає чинності в перший день другого місяця, що настає після дати здачі на зберігання останньої ратифікаційної грамоти або останнього документа про затвердження (пункт 2). Незалежно від пункту 2, Україна і Європейський Союз домовилися тимчасово застосовувати цю Угоду в частині, яка визначена Європейським Союзом, як це передбачено пунктом 4 цієї статті, та відповідно до своїх відповідних внутрішньодержавних процедур і чинного законодавства (пункт 3).

Тимчасове застосування набирає чинності з першого дня другого місяця, що настає після дати отримання Депозитарієм такого:

- повідомлення, надіслане Європейським Союзом, про закінчення виконання процедур, необхідних для цієї мети, із зазначенням частин Угоди, які будуть застосовуватися тимчасово; а також

- здачі Україною на зберігання ратифікаційної грамоти відповідно до своїх процедур та чинного законодавства (пункт 4).

Для цілей відповідних положень цієї Угоди, в тому числі відповідних Додатків і Протоколів, будь-яке посилання у таких положеннях на "дату набрання чинності цією Угодою" необхідно розуміти як "дату, з якої ця Угода застосовується тимчасово" відповідно до пункту 3 цієї статті.

Угода про асоціацію була підписана 27.06.2014, ратифікована Україною 16.09.2014 та набрала чинності у повному обсязі 01.09.2017 . При цьому, з 01.11.2014 тимчасово застосовуються розділи І, ІІ, ІІІ, частково розділ V, частково розділ VІІ, додаток ХХVІ, частково додаток ХХVІІ, додатки ХХVІІІ - ХХХІ, частково додаток ХХХІІ, додатки ХХХІІІ - ХХХVІ, ХХХVІІІ - ХLI, XLIII та XLIV, а також Протокол ІІІ, а з 01.01.2016 тимчасово застосовується розділ ІV.

Стаття 198 Угоди про асоціацію міститься в підрозділі 2 "Торгівельні марки Частини 2 Стандарти, що стосуються прав інтелектуальної власності глави 9 Інтелектуальна власність Розділу ІV Торгівля і питання пов`язані з торгівлею зазначеної угоди.

Таку ж позицію щодо застосування Угоди про асоціацію до правовідносин, які стосуються прав інтелектуальної власності Верховний Суд виклав в постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справа № 910/8180/17.

7.1.6. Твердження скаржника стосовно "невизначеності" статті 198 Угоди про асоціацію є безпідставними, оскільки дана Угода є частиною національного законодавства України (ст. 9 Конституції України та ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України").

Посилання скаржника на те, що статтею 198 Угоди про асоціацію встановлені підстави для анулювання реєстрації торговельної марки, тоді як предметом спору є дострокове припинення дії свідоцтва на знак для товарів і послуг, є необґрунтованими.

Так, анулювання дії свідоцтва є формою припинення дії свідоцтва, та характеризується єдністю їх спільної мети застосування, що об`єктивно пояснює припинення дії свідоцтва в разі його анулювання, а тому не можна погодитися з даним аргументом про те, що "ст. 198 Угоди про асоціацію не уповноважує суди припиняти дію торговельних марок, і це питання має бути вирішено на законодавчому рівні шляхом імплементації".

7.1.7. З урахуванням положень статті 198 Угоди про асоціацію, дія свідоцтва України (міжнародної реєстрації знаку) може бути достроково припинена у разі, якщо знак для товарів і послуг без поважних причин безперервно не використовується щодо частини або всіх товарів та/або послуг, внесених до реєстру, протягом п`яти років від дати публікації про видачу свідоцтва (міжнародної реєстрації) або від іншої дати.

Отже зміст статті 198 Угоди про асоціацію та статті 18 Закону свідчить, що вони регулюють тотожні правовідносини.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постановах, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17 липня 2018 року у справі № 910/14972/17, від 26 лютого 2019 року у справі №910/6307/18.

7.1.8. З огляду на наведені законодавчі приписи та з урахуванням встановлених у справі обставин, зокрема, що спірні Свідоцтва України не використовувались з квітня 2015 року, і на час розгляду судом першої інстанції даної справи передбачений статтею 198 Угоди про асоціацію п`ятирічний період не введення торгової марки у використання, який є обов`язковим для подання такого позову, ще не сплив, Касаційний господарський суд приходить висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНЖУТ" без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанцій - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального права, які наведено в даній постанові.

9. Судові витрати

9.1. Понесені Відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Відповідача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу компанії Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНЖУТ" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 22.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2019 у справі №910/4947/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. М. Малашенкова

Суддя І.М. Бенедисюк

Суддя І.М. Колос