Рішення

від 06.11.2018 по справі 911/1149/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2018 р. м. Київ Справа № 911/1149/18

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., при секретарі судового засідання Брунько А.І., розглянув за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Заатбау Україна" до Фермерського господарства "Світанок-2" про стягнення 877419,75 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Качковський А.С. - довіреність від 14.06.2018;

від відповідача: не прибув.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Заатбау Україна" подало до суду позов про стягнення з Фермерського господарства "Світанок-2" 877419,75 грн, з яких: 696480,00 грн основного боргу, 107563,22 грн пені, 35682,67 грн річних та 37693,86 грн інфляційних нарахувань.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу насіння №П23/2016 від 29.03.2016 в частині несвоєчасної сплати боргу за поставлену продукцію.

Ухвалою від 04.06.2018 господарський суд відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 26.06.2018.

Ухвалою від 26.06.2018 господарський суд відклав підготовче засідання на 02.08.2018.

30.07.2018 до суду від представника позивача надійшла заява від 26.07.2018 (вх. №14684/18) про збільшення позовних вимог до 943581,14 грн.

01.08.2018 до суду від представника відповідача надійшов відзив від 01.08.2018 (вх. №14968/18) на позовну заяву.

Протокольною ухвалою від 02.08.2018 господарський суд прийняв заяву позивача про збільшення позовних вимог до розгляду.

Іншою ухвалою від 02.08.2018 господарський суд продовжив строк підготовчого провадження та відклав підготовче засідання на 13.09.2018.

28.08.2018 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 28.08.2018 (вх. №17666/18).

Ухвалою від 13.09.2018 господарський суд залишив відзив відповідача та додані до відзиву документи без розгляду, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 20.09.2018.

20.09.2018 до суду від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи та про поновлення строку для подання відзиву на позов.

В процесі слухання справи судом було розглянуто клопотання відповідача про призначення у справі почеркознавчої експертизи та згідно з протокольною ухвалою від 20.09.2018 відмовлено у його задоволенні.

Іншою ухвалою від 20.09.2018 господарський суд поновив відповідачу пропущений строк на подання відзиву та доданих до нього доказів.

За результатами судового засідання від 20.09.2018 господарський суд оголосив перерву до 11.10.2018.

10.10.2018 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив від 10.10.2018, а також позивачем було подано до суду два клопотання від 10.10.2018, а саме про витребування доказів та про допит керівника ФГ "Світанок-2" ОСОБА_4 як свідка щодо обставин проведення демонстраційних посівів та маркетингових заходів у 2017 році з використанням насіння позивача.

В судовому засіданні 11.10.2018 суд постановив протокольні ухвали про долучення до справи відповіді на відзив, про відхилення клопотання про витребування доказів та про задоволення клопотання про допит свідка.

В судовому засіданні 11.10.2018 суд оголосив перерву до 22.10.2018.

19.10.2018 до суду від відповідача надійшло клопотання про надання строку для подання заперечень на відповідь на відзив позивача та про поновлення строків для подачі доказів.

19.10.2018 до суду від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою від 22.10.2018 господарський суд задовольнив клопотання позивача про приєднання доказів до матеріалів справи.

Ухвалою, постановленою за наслідками проведення судового засідання від 22.10.2018, господарський суд поновив відповідачу строк для подання заперечень на відповідь позивача та подання доказів, встановив відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 02.11.2018, викликав в судове засідання голову ФГ "Світанок-2" ОСОБА_4 та визнав його явку обов'язковою, відклав розгляд справи на 06.11.2018.

Представник позивача в судовому засіданні 06.11.2018 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив від 10.10.2018.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчить відмітка проставлена представником відповідача 02.11.2018 на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглянути справу та прийняти в ній рішення за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріали справи докази, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Заатбау Україна" (продавець) та Фермерським господарством "Світанок-2" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу насіння № П23/2016 (далі - договір), за умовами якого продавець зобов'язався в порядку та на умовах визначених цим договором передати у власність покупця насіння (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість.

Пунктом 1.2 договору сторони погодили, що найменування товару, його кількість, номенклатура, асортимент, ціна одиниці товару та загальна вартість товару, строк та базис (в тому числі адреса місця) поставки товару, рік врожаю, а також за необхідності інші умови, визначаються сторонами у відповідному додатку (специфікації), що є невід'ємною частиною цього договору.

Окрім того, сторони домовилися, що порядок здійснення оплати вартості товару також визначається у відповідному додатку(ах) до договору (п. 2.3).

Відповідно до п. п. 3.1, 3.4 договору передбачено, що поставка товару може здійснюватися окремими частинами - партіями. Товар вважається прийнятим покупцем за кількістю та якістю в момент отримання товару представником покупця від представника продавця у відповідності до видаткової накладної.

Згідно з п. 1.5 договору покупець надає продавцю довіреність типової форми №М-2 на отримання товару, засвідчену уповноваженою на це особою, та скріплену печаткою.

У відповідності до п. 8.1 договору, останній набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та його скріплення печатками сторін і діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Пунктом 8.3 договору сторони погодили, що зміни в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою письмовою угодою до цього договору.

На виконання умов вищевказаного договору між сторонами було підписано три додатки до договору, а саме дві специфікації на товар від 29.03.2016 та специфікацію від 10.06.2016.

Відповідно до додатку № 1 (специфікація) від 29.03.2016 було погоджено поставку покупцю насіння кукурудзи та соняшнику категорії F1 сортів Агральп 260 та ПАН 901, загальною вартістю товару 383520,00 грн (з ПДВ), кількістю мішків 264 шт. Строк оплати товару - до 31.12.2016. Строк поставки товару - до 15.04.2016. Умови поставки: EXW склад продавця для кукурудзи за адресою: с. Хотів, вул. Промислова, 3, Києво-Святошинський район та/або с. Мартусівка, Бориспільський район, Київська область. EXW склад продавця для соняшнику за адресою: с.Мартусівка, Бориспільський район, Київська область.

Відповідно до додатку № 2 (специфікація) від 29.03.2016 було погоджено поставку покупцю насіння сої та ярої пшениці категорії І репродукція та Еліта сортів Мерлін (для сої) і Гренні (для ярої пшениці), загальною вартістю товару 334800,00 грн (з ПДВ), кількістю 19000,00 кг. Строк оплати товару - до 31.12.2016. Строк поставки товару - до 15.04.2016. Умови поставки: самовивіз зі складу продавця за адресою: смт. Богданівці, Хмельницька обл., Хмельницький район, Масівецьке шосе, № 10.

Відповідно до додатку № 3 (специфікація) від 10.06.2016 було погоджено поставку покупцю насіння соняшнику категорії F1 сорту ПАН 901, загальною вартістю товару 100800,00 грн (з ПДВ), кількістю мішків 60 шт. Строк оплати товару - до 15.12.2016. Строк поставки товару - до 15.06.2016. Умови поставки: EXW склад продавця для соняшнику за адресою: с.Мартусівка, Бориспільський район, Київська область.

Згідно з умовами договору та додатків до нього, продавцем було поставлено, а покупцем через представників за довіреностями (серії ЯДЖ № 699346 від 30.03.2016, серії ЯДЖ № 699384 від 11.04.2016, серії ЯДЖ № 699334 від 11.04.2016, серії ЯДЖ № 699347 від 14.06.2016) прийнято товару на загальну суму 797280,00 грн, що підтверджено видатковими накладними № 124 від 30.03.2016 на суму 334800,00 грн, № 174 від 11.04.2016 на суму 211680,00 грн, № 213 від 20.04.2016 на суму 150000,00 грн та № 250 від 14.06.2016 на суму 100800,00 грн.

12.12.2016 між покупцем та продавцем було підписано додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу насіння № П23/2016 від 29.03.2016, за умовами якої покупець визнав, що станом на дату її підписання має заборгованість перед продавцем у сумі 797280,00 грн та що строки оплати заборгованості вже настали. Також сторони домовилися про продовження строку розрахунку за поставлений товар за договором купівлі-продажу насіння № П23/2016 від 29.03.2016 до 15.11.2017 включно. Всі інші умови договору сторони залишили без змін.

30.03.2017 вих. № 03/17 покупець звернувся до продавця з листом, в якому просив погодити графік погашення заборгованості з оплати вартості поставленого йому посівного матеріалу з кінцевим строком оплати до 15.11.2017.

Як вбачається із банківської виписки по рахунку № 26002457831700, покупець лише частково розплатився за поставлений йому за договором товар на суму 100800,00 грн.

Пунктом 2.5 договору сторони погодили, що в платіжному документі покупець зобов'язаний зазначити в призначенні платежу номер та дату укладення договору та номер додатку/специфікації, за яким здійснюється оплата товару, або номер рахунку-фактури (в разі його виставлення продавцем). Відсутність виписаного продавцем рахунку-фактури не звільняє покупця від оплати за товар. В іншому випадку продавець зараховує суму оплати на власний розсуд - для погашення загальної заборгованості покупця по всім іншим зобов'язанням.

Згідно з призначенням платежу, здійсненого покупцем при проведенні оплати за товар 06.04.2017, розрахунки ним були проведені "За насіння соняшнику згідно рахунку 138 від 10.06.2016 в т.ч. ПДВ 16800,00".

В матеріалах справи міститься рахунок № 138 від 10.06.2016, в якому здійснено посилання на договір № П23/2016 від 29.03.2016 та додаток № 3 до договору від 10.06.2016.

Продавець зарахував оплату в сумі 100800,00 грн в рахунок погашення боргу, який виник у покупця по видатковій накладній № 250 від 14.06.2016.

Суд погоджується з правомірністю дій продавця по направленню коштів, сплачених 06.04.2017, для погашення заборгованості, яка виникла у покупця по вищевказаній накладній, оскільки такі дії продавця угоджуються із приписами п. 2.5, укладеного між сторонами договору купівлі-продажу насіння № П23/2016 від 29.03.2016.

Підставою звернення до суду продавець визначив наявність у покупця заборгованості за поставлений товар, яка виникла у зв'язку з неоплатою останнім видаткових накладних № 124 від 30.03.2016 на суму 334800,00 грн, № 174 від 11.04.2016 на суму 211680,00 грн та № 213 від 20.04.2016 на суму 150000,00 грн, загальних борг по яким склав 696480,00 грн.

Покупець у відзиві на позовну заяву вказує про безпідставність вимог продавця, посилаючись на те, що заборгованості по договору купівлі-продажу насіння № П23/2016 від 29.03.2016 перед продавцем не має, договір є виконаним, що також підтверджено довідкою продавця від 30.06.2017 вих. № 17/06/2017.

За твердженнями покупця, з метою популяризації та рекламації продукції продавця, 31.03.2017 між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору купівлі-продажу насіння № П23/2016 від 29.03.2016, за умовами якої було погоджено про встановлення пільгової ціни на товар, поставлений покупцю згідно з договору купівлі-продажу насіння № П23/2016 від 29.03.2016, при умові що покупець бере на себе зобов'язання перед продавцем по виконанню робіт по створенню демонстраційних посівів з товару отриманого згідно з вищевказаного договору на площах власного господарювання.

У відповідності до умов додаткової угоди № 2, пільговою ціною слід вважати суму, вказану в додатку № 3 (специфікація) до договору купівлі-продажу насіння № П23/2016 від 29.03.2016, сформованого 10.06.2016 та підписаного сторонами.

Сторони домовилися визнати пільгову ціну на товар за умов сплати покупцем на рахунок продавця у строк до 10.04.2017 грошових коштів у розмірі 100800,00 грн, виконання покупцем робіт по створенню демонстраційних посівів насіння на площах власного господарювання у термін до 10.05.2017 та забезпечення доступу до демонстаційних посівів представників покупця у термін до 25.06.2017, що оформлюється відповідним актом прийому-передачі виконаних робіт.

У разі не виконання покупцем вищевказаних умов додаткової угоди № 2 у строки, що в ній вказані, ціна на товар, поставлений продавцем згідно з договору купівлі-продажу насіння № П23/2016 від 29.03.2016, не є пільговою, а залишається попередньо встановленою згідно з додатків (специфікацій) до договору.

Зважаючи, що оплата за товар у розмірі 100800,00 грн була проведена покупцем вчасно (06.04.2017) та 25.06.2017 між сторонами було підписано акт приймання-передачі виконаних робіт № 1-2017 до додаткової угоди № 2 від 31.03.2017, в якому зазначено, що замовник здійснив перевірку виконаної виконавцем роботи і підтверджує, що робота виконана належним чином відповідно до умов додаткової угоди № 2, вказане, на думку покупця, свідчить про повне виконання ним погоджених між сторонами зобов'язань та про отримання права на оплату товару, поставленого продавцем по видатковим накладним № 124 від 30.03.2016, № 174 від 11.04.2016 та № 213 від 20.04.2016, за пільговою ціною.

Також у своїх письмових поясненнях покупець зазначає, що у нього є всі наявні докази, якими підтверджується повне виконання ним взятих на себе зобов'язань, в тому числі по виконанню робіт по створенню демонстраційних посівів насіння, визначених умовами додаткової угоди № 2 до договору купівлі-продажу насіння № П23/2016 від 29.03.2016, у зв'язку з чим у задоволенні позову покупець просить суд відмовити у повному обсязі.

У відповіді на відзив продавець стверджує, що покупцем було неправильно розтлумачено умови додаткової угоди № 2 від 31.03.2017 до договору купівлі-продажу насіння № П23/2016 від 29.03.2016, внаслідок чого останній безпідставно вважає, що продавець фактично подарував йому поставлене насіння сільськогосподарських культур загальною вартістю 696480,00 грн.

Звертає увагу, що подібна практика взагалі не застосовується в діяльності продавця та не відповідає суті будь-якої діяльності суб'єкта господарювання.

Зокрема продавець вказує, що оплата від 06.04.2018 на суму 100800,00 грн була проведена покупцем вже після укладення додаткової угоди № 2 від 31.03.2017 та із чітко зазначеним призначенням платежу, тобто була спрямована на погашення заборгованості саме по видатковій накладній № 250 від 14.06.2016 та на виконання договору купівлі-продажу насіння № П23/2016 від 29.03.2016, а не умов додаткової угоди № 2, як стверджує покупець.

Також продавець наголошує, що додаткова угода № 2 від 31.03.2017 не містить жодних положень, якими би вносились зміни в специфікації № 1 та № 2 до договору № П23/2016 від 29.03.2016 щодо строку оплати заборгованості за товар, який було поставлено на їх підставі, та сторонами не вносились будь-які зміни до видаткових накладних № 124 від 30.03.2016, № 174 від 11.04.2016 та № 213 від 20.04.2016, податкових накладних за такими поставками щодо встановлення пільгової ціни на проданий товар, що вимагається податковим законодавством України.

За твердженням продавця, покупець не надав суду жодних доказів організації та проведення демонстраційних посівів та маркетингових заходів у 2017 році з використанням насіння позивача.

Згідно з пояснень продавця, будь-які демонстраційні посіви, що здійснюються його контрагентами, передбачають запрошення та участь партнерів й контрагентів продавця, проведення спеціалізованих досліджень сумісності насіння з кліматичними умовами відповідної території із залученням відповідних спеціалістів, погодження програми демонстраційних посівів, передачу контрагентам зразків насіння, залучення техніки та персоналу, оформлення результатів демонстраційних посівів та звітування виконавцем перед замовником по об'ємах виконаних робіт особами, що брали участь у такому заході тощо.

Однак, як вказує продавець, покупець не надав суду жодних доказів здійснення ним на власних площах демонстраційних посівів насіння, поставленого продавцем, а також проведення маркетингових заходів та понесення витрат на їх проведення.

Більш того, відповідно до пояснень продавця, про здійснені покупцем демонстраційні посіви насіння чи проведені ним у 2017 році маркетингові заходи невідомо і колишньому комерційному директору продавця ОСОБА_5, який обіймав цю посаду в товаристві з 21.01.215 по 22.03.2018 (копії наказів про призначення та звільнення з роботи є в матеріалах справи). Про додаткову угоду № 2 від 31.03.2017 до договору № П23/2016 від 29.03.2016 та про складений на її виконання акт приймання-передачі виконаних робіт № 1-2017 від 25.06.2017, він також нічого не знав (відповідь від 08.10.2018 на звернення від 05.10.2018 вих. № 119).

Суд вказує, що продавець, серед іншого, надаючи пояснення ставить перед судом під сумнів і дійсність підписаного між сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт № 1-2017 від 25.06.2017, який, на його думку, не міг бути складений у Києві у день його підписання, зважаючи на те, що генеральний директор продавця ОСОБА_6, який був звільнений з посади 31.07.2017 (копія наказу № 3-2017-03 від 31.07.2017 є в матеріалах справи), з 20.06.2017 по 26.06.2017 згідно з наказу по підприємству № 390 від 19.06.2017 був відряджений за кордон до Канади та на час підписання акту від 25.06.2017 перебував за межами України, що підтверджується звітом про використані кошти, видані на відрядження або під звіт № 455/1 від 26.06.2017, а також засвідченими копіями сторінок закордонного паспорту ОСОБА_6, візами та авіа-квитками.

Вказане, на думку продавця, свідчить про відсутність станом на 25.06.2017 у ОСОБА_6 об'єктивної можливості компетентно оцінити зміст акту № 1-2017 приймання-передачі робіт, нібито виконаних за умовами додаткової угоди № 2 до договору № П23/2016 від 29.03.2016. Водночас згідно з даних балансу (звіту про фінансовий стан) продавця, станом на 30.06.2017 у нього обліковувалась дебіторська заборгованість на суму 78 878 тис. грн, куди, за твердженнями головного бухгалтера товариства, увійшла і заборгованість покупця за договором № П23/2016 від 29.03.2016 на суму 696480,00 грн.

З метою підтвердження чи спростування факту проведення покупцем демонстраційних посівів та маркетингових заходів у 2017 році з використанням насіння продавця, інформація про які має істотне значення для правильного вирішення спору в даній справі, та зважаючи на те, що покупцем проведення таких заходів фактично розцінюється як підстава для прощення боргу по договору № П23/2016 від 29.03.2016, продавцем було подано до суду клопотання про допит як свідка керівника покупця ОСОБА_4, який безпосередньо підписав і додаткову угоду № 2 від 31.03.2017 до договору № П23/2016 від 29.03.2016 і акт приймання-передачі виконаних робіт № 1-2017 від 25.06.2017.

Присутній в судовому засіданні 11.10.2018 представник покупця (ОСОБА_4) не заперечив проти допиту його в засіданні суду 22.10.2018 як свідка з обставин проведення у 2017 році демонстраційних посівів та маркетингових заходів з використанням насіння продавця.

Натомість на дату призначеного у справі судового засідання ОСОБА_4 не прибув, про причини неявки суд не повідомив, лише зазначив у надісланому суду клопотанні від 19.10.2018, серед іншого, що просить розгляд справи відкласти.

Враховуючи неявку в судове засідання ОСОБА_4, господарський суд ухвалою від 22.10.2018 розгляд справи відклав на 06.11.2018 та повторно викликав його в судове засідання, визнавши явку обов'язковою.

Проте і в судове засідання 06.11.2018 для допиту як свідка ОСОБА_4 не прибув, про відомі йому обставини проведення у 2017 році демонстраційних посівів та маркетингових заходів з використанням насіння продавця не повідомив, належних пояснень та доказів фактичного виконання покупцем зобов'язань, визначених додатковою угодою № 2 від 31.03.2017 до договору № П23/2016 від 29.03.2016, не надав, хоча про вимогу суду, викладену в ухвалі від 22.10.2018 щодо обов'язку прибути для розгляду справи, він знав, оскільки судову кореспонденцію отримав своєчасно, про що є відмітка в рекомендованому повідомленні про вручення йому 02.11.2018 поштового відправлення за № 0103266500860.

За приписами ч. 1 ст. 43 ГПК України унормовано, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У відповідності до ч. 2 ст. 42 ГПК України передбачено, що учасники справи зобов'язані з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

Згідно з ч. 4 вищевказаної статті Закону, за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасниками справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд зазначає, що спір між сторонами виник з приводу неоплачених покупцем видаткових накладних, про відсутність боргу за якими останній наголошував в процесі розгляду спору з посиланням, в тому числі, на підписаний із продавцем акт приймання-передачі робіт № 1-2017 від 25.06.2017, виконаних на підставі додаткової угоди № 2 від 31.03.2017 до договору купівлі-продажу насіння № П23/2016 від 29.03.2016.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" унормовано, що підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинний документ.

За визначенням ст. 1 вищевказаного Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Таким чином, за своєю правовою природою акти приймання-передачі виконаних робіт слід розцінювати первинними документами, які посвідчують виконання зобов'язань - констатують (фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами та мають юридичне значення для встановлення обставин дотримання сторонами умов договору.

Водночас як стверджує судова практика, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції. Щоб кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно оцінити допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій.

В процесі вирішення спору суд зобов'язував покупця надати докази реального виконання ним у 2017 році демонстраційних посівів та маркетингових заходів з використанням насіння продавця як підстави для отримання права здійснити оплату отриманого від продавця відповідно до умов договору № П23/2016 від 29.03.2016 товару за пільговою ціною, або надати відповідні пояснення з приводу їх проведення, тобто підтвердити факт реального здійснення господарської операції, докази чого в матеріалах справи відсутні.

Однак покупець проігнорував вимоги суду та не спростував з посилання на належні та допустимі документи доводи продавця з приводу недоведеності покупцем виконання ним зобов'язань з проведення робіт, передбачених додатковою угодою № 2 до договору купівлі-продажу насіння № П23/2016 від 29.03.2016, у строк, що ними погоджений, а саме до 25.06.2017.

Більш того, покупець не спростував достовірність інформації, яка зазначена у довідці від 16.10.2018, підписаній генеральним директором Комерційно-економічного товариства "Заатбау Лінц еГен", згідно з якою повідомлено, що демонстраційні посіви культур, що є однорічними сільськогосподарськими рослинами, та які були придбані покупцем у продавця на підставі договору № П23/2016 від 29.03.2016 за видатковими накладними № 124 від 30.03.2016, № 174 від 11.04.2016, № 213 від 20.04.2016 та № 250 від 14.06.2016, здійснюються, як правило, за 2-4 тижні до запланованого збору, строк якого для насіння сої Мерлін є середина серпня - початок вересня, для пшениці ярої м'якої Гренні, Еліта - середина липня, для насіння соняшнику Пан 901 - початок вересня, а для насіння кукурудзи Агральп 260 - початок жовтня - кінець листопада.

Суд вказує, що наданий покупцем в підтвердження виконання робіт акт як первинний бухгалтерський документ без надання ним доказів реального проведення на власних площах демонстраційних посівів та маркетингових заходів з використанням насіння, придбаного у продавця, не розцінюється судом в якості реального виконання покупцем господарської операції, що посвідчена актом від 25.06.2017, і виконання ним умов додаткової угоди № 2 від 31.03.2017.

При цьому, недоведеність покупцем виконання ним своїх зобов'язань, що були предметом додаткової угоди № 2 до договору № П23/2016 від 29.03.2016, і мали бути вчинені у чітко визначені строки, за наявності в матеріалах справи доказів, які свідчать про неможливість їх виконання у заявлений строк, зумовлює відсутність у покупця права вимагати виконання продавцем зустрічного зобов'язання, яким є прийняття оплати за товар, поставлений за видатковими накладними № 124 від 30.03.2016, № 174 від 11.04.2016, № 213 від 20.04.2016 та № 250 від 14.06.2016, за пільговою ціною у 100800,00 грн.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, сформульованої 14.03.2017 у справі №21-1513а16, документи, які підтверджують господарські операції, повинні розкривати їх суть, справжність, економічну вигоду та ділову мету. Без цього їх неможливо вважати реальними.

Вищевказане дає суду підстави для висновку, що оплата по договору купівлі-продажу насіння № П23/2016 від 29.03.2016 мала бути проведена покупцем за ціною, що погоджена сторонами у видаткових накладних на товар, звідси доводи покупця про протилежне суд вважає недоречними.

З матеріалів справи вбачається, що з метою досудового врегулювання спору продавець направив на адресу покупця вимогу від 28.03.2018 вих. № 2/2803 про сплату боргу на суму поставленого, але неоплаченого товару по двох укладених з покупцем договорах, в тому числі договору № П23/2016 від 29.03.2016, строк оплати по якому настав.

Однак, як стверджує продавець, вимога була залишена покупцем без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. ст. 525, 526 ЦК України.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки покупець лише частково оплатив отриманий товар, заборгувавши продавцю 696480,00 грн, останній правомірно звернувся з даним позовом до суду.

Разом з тим, за неналежне виконання покупцем зобов'язань із своєчасної оплати товару, продавець нарахував до стягнення з нього 154523,15 грн пені, 48276,56 грн інфляційних втрат та 44301,43 грн 10% річних.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.5 договору сторони передбачили, що у випадку порушення стороною даного договору своєчасного виконання грошового зобов'язання (таких як: термінів (строків) оплати покупцем за товар, обумовлених у договорі/термінів (строків) повернення продавцем грошових коштів/компенсації витрат, на умовах передбачених даним договором), винна сторона сплачує іншій стороні по даному договору неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів, від своєчасно неоплаченої суми грошового зобов'язання, за кожний день прострочення виконання зобов'язання до моменту оплати його повного виконання, а також 10 відсотківрічних від простроченої суми.

З уточненого розрахунку продавця вбачається, що пеня нарахована ним за період з 16.11.2017 по 26.07.2018 на суму боргу у розмірі 696480,00 грн.

Перевіривши розрахунок пені, виходячи з вказаного продавцем періоду нарахування, суд вважає вимогу про її стягнення у заявленій сумі обґрунтованою та такою, що відповідає умовам договору і вимогам чинного законодавства України.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог продавця щодо нарахування і стягнення на свою користь з покупця інфляційних втрат та 10% річних, господарський суд враховує, що за ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наявного в матеріалах справи уточненого розрахунку, продавець просить стягнути з покупця нараховані на суму боргу у розмірі 696480,00 грн інфляційні в сумі 44301,43 грн за період з 16.11.2017 по 21.05.2018, а також 48276,56 грн 10% річних за аналогічний період.

Здійснивши перерахунок річних та інфляційних, виходячи з вищевказаного продавцем початку періоду їх нарахування по вказану у розрахунку кінцеву дату, суд вважає правомірно заявленою до стягнення їх суму у розмірі 35682,67 грн та 37693,86 грн відповідно. У стягненні з покупця 12593,89 грн 10% річних та 6607,57 грн інфляційних втрат суд відмовляє за безпідставністю їх нарахування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, та достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає вимоги позивача, заявлені у позові, доведеними належними та допустимими доказами у справі, натомість доводи відповідача з приводу відсутності підстав для задоволення позову суд вважає недоведеним документально.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

При цьому, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

На виконання вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, судом була надана оцінка основним доводам та запереченням сторін. Решта доводів та заперечень висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

За встановлених судом в процесі розгляду справи обставин, суд стверджує про наявність підстав для часткового задоволення позову на суму 924379,68 грн, з яких 696480,00 грн сума основного боргу, 154523,15 грн пені, 35682,67 грн 10% річних та 37693,86 грн інфляційних втрат. У стягненні 12593,89 грн 10% річних та 6607,57 грн інфляційних втрат суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74-79, 129, 232, 233, 236- 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Світанок-2" (07613, Київська обл., Згурівський район, село Усівка, вулиця Леніна, будинок 14, квартира 3, код ЄДРПОУ 30388687) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Заатбау Україна" (02132, м.Київ, вулиця Дніпровська Набережна, будинок 26Ж, офіс 24, код ЄДРПОУ 38833613): 696480 (шістсот дев'яносто шість тисяч чотириста вісімдесят) гривень 00 копійок основної заборгованості, 154523 (сто п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот двадцять три) гривні 15 копійок пені, 35682 (тридцять п'ять тисяч шістсот вісімдесят дві) гривні 67 копійок 10% річних, 37693 (тридцять сім тисяч шістсот дев'яносто три) гривні 86 копійок інфляційних нарахувань та 13865 (тринадцять тисяч вісімсот шістдесят п'ять) гривень 70 копійок судового збору.

3. У іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/).

Повне рішення складено: 30.10.2018.

Суддя В.М. Антонова