Рішення

від 13.11.2018 по справі 808/2476/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 листопада 2018 року (12 год. 10 хв.)Справа № 808/2476/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Аксьонової С.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства ЕКОСТАНДАРТ-Т до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство ЕКОСТАНДАРТ-Т (далі - позивач або ПП ЕКОСТАНДАРТ-Т ) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення від 16.03.2018 № № 0003241417,0003231417.

Ухвалою суду від 25.06.2018 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 12.07.2018.

12.07.2018 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 13.08.2018.

Ухвалою суду від 13.08.2018 продовжено строк підготовчого провадження до 24.09.2018 та відкладено проведення підготовчого засідання до 12.09.2018.

Ухвалою суду від 12.09.2018 провадження у справі зупинено до 17.10.2018.

Ухвалою суду від 17.10.2018 провадження у справі поновлено.

17.10.2018 протокольною ухвалою закрито підготовче провадження на призначено судовий розгляд справи по суті на 17.10.2018.

17.10.2018 у судовому засіданні оголошено перерву до 13.11.2018.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові. Зокрема зазначив, що відповідач за результатами проведеної перевірки дійшов хибних висновків про нереальність господарських операцій з ТОВ Торгсістемс-М . Позивач вказує на те, що контрагент з яким позивач мав господарські взаємовідносини протягом перевіряємого періоду був зареєстрований як платник податку на додану вартість, відповідне свідоцтво анульоване тільки 28.09.2017. Станом на вересень 2016 року ТОВ Торгсістемс-М мало належну податкову правосуб'єктність, а як юридична особа існує і до теперішнього часу. Доводи відповідача в частині нереальності господарських операцій з ТОВ Торгсістемс-М ґрунтуються виключно на аналізі інформації внутрішніх баз даних ДФС. Посилання податкового органу на наявність копії протоколу допиту свідка, прізвище, ім'я та по-батькові якого співпадає з іменем посадової особи ТОВ Торгсістемс-М за відсутності судового чи іншого належного процесуального рішення у кримінальному провадженні не може слугувати доказом порушення вимог закону зі сторони посадових осіб позивача. Позивач під час перевірки надав відповідачу всі первинні документи по взаємовідносинам із вказаними контрагентами, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з ТОВ Торгсістемс-М та фактичний рух активів у процесі здійснення господарської діяльності позивача. З урахуванням викладеного просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладеним у відзиві на позов (вх. №21629 від 11.07.2018), зокрема зазначила, що під час проведення перевірки встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ Торгсістемс-М . Такі висновки обґрунтовані наявністю досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР за №32016080000000121 від 18.11.2016 за фактом створення невстановленими особами з метою прикриття незаконної діяльності, штучного формування схемного податкового кредиту з ПДВ підприємствам контрагентам в тому числі: ТОВ Торгсістемс-М (код ЄДРПОУ 40582439), за яким діяльність вказаних підприємств не передбачає придбання будь якого товару та послуг, а складається з проведення безтоварних операцій, що кваліфікується за ч.1 ст.205 КК України, в результаті чого заподіяли матеріальну шкоду державі у вигляді ненадходження до бюджету податку на додану вартість у сумі 3885763 грн., що є особливо великим розміром та кваліфікується за ч. 3 ст.212 КК України. Разом з цим, в ході досудового розслідування директор ТОВ Торгістемс-М ОСОБА_3 пояснив, що не має відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства та жодного документу по взаємовідносинам з контрагентами не підписував. Таким чином, податковий орган дійшов до висновку, що в первинних документах, виписаних ПП Екостандарт-Т , відображені господарські операції, які фактично не відбувались. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 13.11.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, суд з'ясував наступне.

У період з 09.02.2018 по 15.02.2018, на підставі наказу від 02.02.2018 №313 та направлення на перевірку від 09.02.2018 № 249, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 ст. 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, фахівцями відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП ЕКОСТАНДАРТ-Т з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та з податку на прибуток за період з 01.09.2016 по 30.09.2016 при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Торгсістемс-М (код ЄДРПОУ 40582439), за результатами якої складено ОСОБА_1 № 114/08/01-14-17/38813817 від 21.02.2018 (а.с.12-38).

Висновками до акту перевірки встановлено порушення позивачем, вимог:

абзацу 8 ст.4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.5 П(С)БО №15 Дохід , п.5 П(С)БО №11 Зобов'язання , п.7 П(С)БО №3 Звіт про фінансові результати , п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств в сумі 20453,00 грн. (в т.ч. за 2016 рік в сумі 20453,00 грн.);

пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення з податку на додану вартість в сумі 22726,00 грн., в т.ч. за грудень 2016 року в сумі 22726,00 грн.

Вказані висновки обґрунтовані тим, що податковим органом не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ Торгсістемс-М (код ЄДРПОУ 40582439). Такий висновок податкового органу ґрунтується, між іншого, на отриманих матеріалах досудового розслідування у кримінальному провадженні №32016080000000121 від 18.11.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.205, ч. 3 ст. 212 КК України.

Не погоджуючись із висновками, викладені у акті перевірки № 114/08/01-14-17/38813817 від 21.02.2018, позивачем до ГУ ДФС у Запорізькій області подано заперечення на акт вих. № 37 від 26.02.2018 (а.с.43-45).

Листом ГУ ДФС у Запорізькій області № 6396/10/08-01-14-09 від 12.03.2018 надано відповідь, що висновки, викладені у акті перевірки правомірні та відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак залишаються без змін (а.с.46-53).

На підставі акту перевірки № 114/08/01-14-17/38813817 від 21.02.2018, податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 16.03.2018:

№0003241417, яким позивачу зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість на суму 22726,00 грн. (по декларації №9194028227 від 17.10.2016) (а.с.56-57);

№0003231417, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 30679,50 грн., у тому числі: 20453,00 грн. за податковими зобов'язаннями; 10226,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.54-55).

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем до ДФС України подано скаргу вих. № 77 від 02.04.2018 на зазначені рішення (а.с.58-60).

Рішенням ДФС України № 18825/6/99-99-11-01-0225 від 30.05.2018, скаргу залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення від 16.03.2018 № № НОМЕР_1, НОМЕР_2 без змін (а.с.62-65).

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України). Зокрема ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність визначена як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 44.1 статті 44 цього Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями Податкового кодексу України закріплено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи (підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу).

Відповідно до статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами пунктів 200.1 - 200.4 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Враховуючи викладене, право на формування податкового кредиту та зменшення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за рахунок витрат шляхом відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності, пов'язується з фактичним здійсненням цих господарських операцій, що має підтверджуватись документально.

Суд зазначає, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Таким чином, визначальним у питанні перевірки правомірності формування платником податку показників податкової звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток є безпосереднє дослідження факту здійснення господарської операції (її реальності/товарності), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) у частині першій встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

За визначеннями, що містяться у статті 1 вказаного Закон, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію, а господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Зазначене підтверджує висновок про те, що необхідною умовою для віднесення вартості придбаних платником податків товарів (послуг) до витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а сум сплаченого ПДВ - до податкового кредиту, є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Відображення у даних податкового обліку господарської операції, в ході якої відбулась лише імітація купівлі товарів чи послуг, не являється підставою для отримання податкової вигоди за рахунок зменшення об'єкта оподаткування.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Разом з тим, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

У той же час, за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відтак, при вирішенні справи слід звернути увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій позивача, на підставі яких ним сформовані дані податкового обліку. При цьому, докази, на обґрунтування доводів сторін, відповідно до статті 90 КАС України, повинні оцінюватись судом у їх сукупності.

Так, судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач здійснював фінансово-господарські операції з ТОВ Торгсістемс-М (код ЄДРПОУ 40582439) на підставі Договору поставки № 18 від 01.08.2016, за умовами якого ТОВ Торгсістемс-М (Продавець) зобов'язується здійснити поставку та розвантаження товару на склад ПП ЕКОСТАНДАРТ-Т (Покупець) за власний рахунок. Оплата здійснюється шляхом готівкового та безготівкового розрахунку. Передача товару здійснюється по місцю знаходження Покупця уповноваженими сторонами, передача оформлюється підписанням товарної накладної (а.с.66).

На підтвердження реального виконання зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи наступні документи: рахунки - фактури, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, квитанції до прибуткового касового ордеру, податкові накладні, акти переробки технологічних відходів, накладні, виписки з даних бухгалтерського обліку позивача (а.с.67-96).

Судом встановлено, що договір та усі первинні документи підписані директором ТОВ Торгістемс-М ОСОБА_3.

Так, суд зазначає, що у наданих позивачем товарно-транспортних накладних (далі - ТТН) зазначено автомобіль - КАМАЗ ВВ35-49ХТ, однак вказаний номер транспортного засобу не відповідає зазначеній марці автомобілю, що значиться в Центральній базі даних МТСБУ. Так, в наданих до перевірки ТТН вказано що номер автотранспорту ВВ35-49XT, автомобіль - КАМАЗ, разом з цим, згідно з Центральною базою даних МТСБУ за вказаним номером значиться причеп для легкового автотранспорту, а за номером причепу ВВ1751XX, який вказано в ТТН згідно з Центральною базою даних МТСБУ значиться автомобіль DAEWOO LANOS. Крім того, у страховому полюсі № АЕ9838176 від 30.09.2016 за номером - ВВ1751XX значиться автомобіль марки - DAEWOO LANOS.

Також у ТТН зазначено, що відпуск товарів дозволив ОСОБА_3.

Така невідповідність унеможливлює встановити, яким транспортом здійснювалось перевезення товару. Також позивачем не надано до суду доказів фактичної прийомки товарів від постачальника (довіреностей на отримання товарів, карток складського обліку, прибуткових накладних).

Також судом встановлено, що податкову звітність ТОВ Торгсістемс-М за перевіряємий період не подавало, у зв'язку із чим ПП Екостандарт-Т має розбіжності в частині завищення податкового кредиту від імені ТОВ Торгсістемс - М за вересень 2016 року в сумі ПДВ 22726,00 грн., декларація за вересень 2016 року контрагентом не надана. Свідоцтво платника ПДВ ТОВ Торгсістемс-М від 01.08.2016 анульоване за рішенням контролюючого органу 28.09.2017 у зв'язку з неподанням звітності більше року. Єдина податкова звітність яка подана контрагентом позивача - декларація з податку на додану вартість за серпень 2016 року. Звітність з 1-ДФ, фінансова звітність підприємством не надавалась що свідчить про відсутність у ТОВ Торгсістемс - М трудових, матеріальних та технічних ресурсів необхідних для здійснення господарської діяльності.

Разом з цим, в основу висновку податкового органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Торгсістемс-М з придбання товарів покладено, між іншого, матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №32016080000000121 від 18.11.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.205, ч. 3 ст. 212 КК України.

Так, судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що в ході проведення розслідування по кримінальному провадження допитаний в якості свідка ОСОБА_3, що є засновником та директором ТОВ Торгістемс-М (код ЄДРПОУ 40582439).

Відповідно до протоколу допиту свідка від 20.06.2017 в рамках кримінального провадження №32016080000000121 від 18.11.2017 ОСОБА_3, під час допиту зазначив, з моменту реєстрації підприємства ТОВ Торгістемс-М він не має відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства та засвідчив, що жодного документу по взаємовідносинам з підприємствами контрагентами покупцями/постачальниками: договорів купівлі - продажу, рахунків, видаткових накладних, банківських документів та інших не підписував та не володіє інформацією хто їх підписував.

Таким чином, первинні документи ПП ЕКОСТАНДАРТ-Т , які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту та формування фінансового результату, оформлено директором від імені ТОВ Торгістемс-М , який заперечує свою участь у підписанні будь-яких первинних документів із вказаними контрагентами, а тому зазначені документи не можна вважати належно оформленими та підписаними уповноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів (робіт, послуг), а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Відповідно до частини першої статті 95 КПК України показаннями є відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

Суд наголошує, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Така правова позиція також наводиться в постановах Верховного суду України від 14 червня 2016 року у справі №21-1318а/16, від 22 листопада 2016 року у справі №826/11397/14.

Окрім того, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20 січня 2016 року у справі №826/11531/14 сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

До того ж, суд ураховує, що в той час як податковий орган посилається на відсутність у контрагента позивача майна, необхідного для виконання спірних операцій, основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять під сумнів зміст відповідних операцій. Позивачем таких доказів до матеріалів справи додано не було та доводи податкового органу в цій частині не спростовано.

При цьому, суд наголошує, що платник податку повинен бути розумним та обачним при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагентів як добросовісних партнерів, що гарантують виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до приписів статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд вважає висновки податкового органу, зроблені під час перевірки позивача доведеними та правомірними.

Суд акцентує увагу на тому, що необхідність застосування підходу належної податкової обачності безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини Булвес АД проти Болгарії , де зазначено, що платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Таким чином, обачний платник податку може принаймні, але не тільки надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової добросовісності за доступними базами даних, як і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо.

Слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат).

Також, суд зауважує, що концепція наявності ділової мети передбачає, що господарська операція має містити економічний сенс для підприємства і бути доцільною з погляду її проведення. Тобто навіть якщо операцію оформлено належним чином і є докази реальності її здійснення, проте причина здійснення такої операції не є економічно обґрунтованою для бізнесу, платник податків не має права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат і податкового кредиту.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2018 у справі № 816/4226/13-а ухвалив, що відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку сум такої вигоди. Окрім того, Верховний Суд додав, що здійснення позивачем як суб'єктом господарювання дій, які є нетиповими для певного виду діяльності або можуть не у повній мірі відповідати цільовому призначенню отриманих кредитних ресурсів, не може однозначно свідчити про невідповідність таких дій цілям господарської діяльності.

Тобто, здійснення реальних господарських операцій - не єдина передумова отримання податкового ефекту від здійснення господарської операції.

Також, Верховний Суд у постановах від 20.02.2018 у справі № 809/117/13-а, від 22.03.2018 у справі № 815/3666/16 та від 10.04.2018 у справі № 815/24/17 дійшов висновку, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У зв'язку з наведеним недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Також, у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 815/3666/16 суд вказав, що надані позивачем документи, а саме податкові накладні, видаткові накладні та рахунки-фактури, видані від імені контрагентів, та докази перерахування Товариством грошових коштів не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарських угод, оскільки відповідачем надані докази того, що контрагенти не виконували та об'єктивно не мали можливості виконати поставку в адресу позивача.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятих рішень, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства ЕКОСТАНДАРТ-Т (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Карла Лібкнехта, буд. 108, код ЄДРПОУ 38813817) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом тридцяти днів, з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 23.11.2018.

Суддя Ю.В. Калашник