Постанова

від 07.02.2019 по справі 808/2476/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 лютого 2019 року м. Дніпросправа № 808/2476/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Мельника В.В., Чепурнова Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Приватного підприємства Екостандарт-Т на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року (суддя Калашник Ю.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 23.11.2018 року)

у адміністративний справі № 808/2476/18 за позовом Приватного підприємства Екостандарт-Т до Головного управління ДФС у Запорізькій області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

21.06.2018 року ПП Екостандарт-Т (далі по тексту - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.03.2018 року № № 0003241417, 0003231417.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.11.2018 року в задоволенні позовних вимог ПП Екостандарт-Т відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції ПП Екостандарт-Т , подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначав, що податковий кредит та податкові показники ним сформовані на підставі виданих контрагентом податкових накладних, контрагент ТОВ Торгсістемс-М на час поставки товарів був платником ПДВ та спроможний здійснювати господарські операції, що підтверджується виконанням договору поставки. Апелянт вказував, що взаємовідносини між ним та контрагентом є фактичними, мають ознаки реальних господарських відносин та мають на меті отримання прибутку шляхом здійснення господарсько-договірних операцій. Вказав на відсутність доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з отримання будівельних матеріалів та будівельних послуг, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили недобросовісність поставки товарів. Отримання товарів за договором поставки, їх оплата та використання у власній господарській діяльності підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Апелянт вказував, що судом першої інстанції безпідставно не прийнято його доводи, що замовлені у ТОВ Торгсістемс-М товари були використані для власних потреб, для виконання взятих на себе договірних зобов'язань з іншими суб'єктами господарювання, наявні докази щодо транспортування придбаних товарів, оплата за них.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при перевірці господарської діяльності позивача податковий орган встановив відсутність первинних документів, якими підтверджується факт здійснення господарських операцій, а саме встановлено відсутність документів, які б підтвердили дійсність отримання товарів, доказів оплати за отримані товари, їх транспортування. Суд першої інстанції вказував, що у ТОВ Торгсістемс-М відсутні виробничі потужності, складські приміщення, що унеможливлює виконання договорів поставки товарів, відсутні основні фонди, виробниче обладнання, трудові ресурси. Суд першої інстанції вказував, що первинні документи ПП Екостандарт-Т , які стали підставою для формування податкового кредиту та формування фінансового результату, оформлено директором від імені ТОВ Торгістемс-М , який заперечує свою участь у підписанні будь-яких первинних документів із вказаними контрагентами, а тому зазначені документи не можна вважати належно оформленими та підписаними уповноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів (робіт, послуг), а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. Статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Платник податку повинен бути розумним та обачним при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Суд першої інстанції вказував, що в основу висновку податкового органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Торгсістемс-М з придбання товарів покладено матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №32016080000000121 від 18.11.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.205, ч. 3 ст. 212 КК України, за якими директор ОСОБА_1, під час допиту зазначив, з моменту реєстрації підприємства ТОВ Торгістемс-М він не має відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства та засвідчив, що жодного документу по взаємовідносинам з підприємствами контрагентами покупцями/постачальниками: договорів купівлі - продажу, рахунків, видаткових накладних, банківських документів та інших не підписував та не володіє інформацією хто їх підписував.

Відповідно до матеріалів справи, з 09.02.2018 року по 15.02.2018 року, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП Екостандарт-Т з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та з податку на прибуток за період з 01.09.2016 року по 30.09.2016 року при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Торгістемс-М . За результатами вказаної перевірки складено акт № 114/08/01-14-17/38813817 від 21.02.2018 року, яким зафіксовано порушення абзацу 8 ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.5 П(С)БО №15 Дохід , п.5 П(С)БО №11 Зобов'язання , п.7 П(С)БО №3 Звіт про фінансові результати , п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України в результаті чого допущено заниження податку на прибуток підприємств в сумі 20453,00 грн.; пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення з податку на додану вартість в сумі 22726,00 грн . Висновки акту , податковий орган обґрунтовує відсутністю фактичного отримання ПП Екостандарт-Т від ТОВ Торгістемс-М товарів, не використання їх у власній діяльності, фіктивні взаємовідносини .

Не погодившись з висновками акту перевірки від 21.02.2018 року №114/08/01-14-17/38813817, ПП Екостандарт-Т звернулось до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з запереченнями. Згідно листа Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 12.03.2018 року № 6396/10/08-01-14-09 повідомлено, що заперечення на акт перевірки залишені без задоволення, висновки перевірки без змін.

16.03.2018 року на підставі акту перевірки від 21.02.2018 року №114/08/01-14-17/38813817, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено податкові повідомлення-рішення: №0003241417, яким ПП Екостандарт-Т зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість на суму 22726,00 грн.; №0003231417, яким ПП Екостандарт-Т збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 30679,50 грн., у тому числі: 20453,00 грн. за податковими зобов'язаннями та 10226,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись із винесеним податковими повідомленнями - рішеннями від 16.03.2018 року, ПП Екостандарт-Т оскаржило їх в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби . Рішенням від 30.05.2018 року № 18825/6/99-99-11-01-02-15 податкові повідомлення-рішення залишено без змін, скарга без задоволення.

Матеріалами справи встановлено, що ПП Екостандарт-Т (покупець) та ТОВ Торгістемс-М (постачальник, продавець) 01.08.2016 року було укладено договір постачання № 18, згідно умов договору продавець постачає та передає у власність покупця товар, покупець з свого боку приймає товар та оплачує його. За результатами виконання договору ТОВ Торгістемс-М видало ПП Екостандарт-Т податкові накладні № 17 від 01.09.2016 року, № 18 від 05.09.2016 року, № 19 від 08.09.2016 року, які мають необхідні реквізити, складені відповідно до Податкового кодексу України. Позивач отримав товар (суміш горючо-змащувальних матеріалів, вапно, смолу іонну) відповідно до рахунків-фактури та накладних.

В матеріалах справи наявні копії товарно-транспортних накладних, відповідно до яких транспортування товару здійснювалось продавцем самостійно, замовником та вантажовідправником вказано ТОВ Торгістемс-М , вантажоодержувач - ПП Екостандарт-Т , перевезення товару здійснювалось з пункту навантаження м. Київ, вул. Велика Василівська, 2, до пункту розвантаження - м. Токмак, вул. Карла Лібкнехта, 108.

Доречним буде вказати, що у наданих копіях товарно-транспортних накладних зазначено автомобіль - КАМАЗ ВВ35-49ХТ, однак вказаний номер транспортного засобу не відповідає зазначеній марці автомобілю, що значиться в Центральній базі даних МТСБУ. В наданих до перевірки ТТН вказано що номер автотранспорту ВВ35-49XT, автомобіль - КАМАЗ, разом з цим, згідно з Центральною базою даних МТСБУ за вказаним номером значиться причеп для легкового автотранспорту, а за номером причепу ВВ1751XX, який вказано в ТТН згідно з Центральною базою даних МТСБУ значиться автомобіль DAEWOO LANOS. У страховому полюсі № АЕ9838176 від 30.09.2016 за номером - ВВ1751XX значиться автомобіль марки - DAEWOO LANOS.

Відповідно до матеріалів справи, отримані товари поставлені ПП Екостандарт-Т на складський облік, що підтверджується накладними, виписками по журналу руху активів.

У своїх доводах щодо безтоварності операцій позивача Головне управління ДФС у Дніпропетровській області вказує на кримінальне провадження, з матеріалів якого вбачається фіктивність утворення ТОВ Торгістемс-М .

Відповідно до протоколу допиту свідка від 20.06.2017 року в межах кримінального провадження №32016080000000121 від 18.11.2017 року, ОСОБА_1, під час допиту зазначив, з моменту реєстрації підприємства ТОВ Торгістемс-М він не має відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства та засвідчив, що жодного документу по взаємовідносинам з підприємствами контрагентами покупцями/постачальниками: договорів купівлі - продажу, рахунків, видаткових накладних, банківських документів та інших не підписував та не володіє інформацією хто їх підписував.

Первинні документи щодо поставки товарів (рахунки-фактури, податкові накладні, товарно-транспортні накладні), сам договір, начебто підписував директор ТОВ Торгістемс-М ОСОБА_1 .

Відповідно до листа Начальника управління - начальника 1ВРКП Слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Запорізькій області від 09.08.2017 року № 2920, кримінальне провадження №32016080000000121 перебуває в розслідуванні, досудовим розслідуванням встановлено, що ТОВ Торгістемс-М мало фінансово-господарські взаємовідносини з ПП Екостандарт-Т .

Згідно висновку Головного управління ДФС у Запорізькій області аналітичного дослідження від 16.01.2017 року № 5/08-01-16-02-05/38869058, проведеного до проведення перевірки ПП Екостандарт-Т , підприємство ТОВ Торгістемс-М є так званим транзитним , тобто створеним для мінімізації податкового навантаження та штучного формування схемного податкового кредиту з ПДВ.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. На даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Первинний документ згідно з визначенням ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Колегія суддів вказує, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Відповідно до п. 44.1, п.п. 44.3 - 44.5 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законодавцем визначається поняття первинних документів, як доказів, які підтверджують реальність здійснення економічної господарської операції, здійснення договірних відносин за результатами яких відбулась зміна майнового стану платника податків та змінились показники податкового зобов'язання такого платника. Первинні документи повинні підтвердити укладання договору між платником податку, у даному випадку позивачем, його виконання, тобто отримання послуг для власної діяльності, здійснення оплати, що передбачає передачу коштів від замовника на рахунок виконавця. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків. Позивачем не підтверджені витрати, як засіб оплати за отриманий від контрагента товар, відсутні наявні докази руху коштів, зміна майнового стану та активів позивачем не доведена.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що законодавцем визначається поняття первинних документів, як доказів, які підтверджують реальність здійснення економічної господарської операції, здійснення договірних відносин за результатами яких відбулась зміна майнового стану платника податків та змінились показники податкового зобов'язання такого платника.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків. Позивачем не підтверджені витрати, як засіб оплати за отримані від контрагента товари, наявні в матеріалах справи копії квитанцій не є тими доказами, що можуть підтвердити рух коштів від покупця постачальнику.

Згідно п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Передбачено, що якщо за результатами реальної господарської операції віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у вартості товару, відбувається на підставі належним чином оформлених документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Варто брати до уваги наявність кримінального провадження №32016080000000121 щодо фіктивності ТОВ Торгістемс-М та пояснення директора підприємства за якими він жодного документу по взаємовідносинам з підприємствами контрагентами покупцями/постачальниками: договорів купівлі - продажу, рахунків, видаткових накладних, банківських документів та інших не підписував. Виписані квитанції до прибуткового касового ордера, що підписані головним бухгалтером ТОВ Торгістемс-М ОСОБА_1, не є належними доказами оплати за поставлені товари.

Вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках надавати передбачені законом податкові вигоди. Наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту та складу витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналізуючи докази у справі та законодавство, що регулює спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що не прослідковується ланцюг постачання товару, їх дійсне отримання позивачем. Варто вказати, що відповідно рахунків-фактур та податкових накладних, позивачем отримано від ТОВ Торгістемс-М товари такі як суміш горючо-змащувальних матеріалів, вапно, смолу іонну, однак на облік поставлено та використовувались у діяльності інші товари (відпрацюванні мастила, нафтошлам та інші).

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що ПП Екостандарт-Т неправомірно віднесено суми сплачені при отриманні товарів до сум валових витрат та невірно сформовано податковий кредит, що зрештою сформувало від'ємне значення. Бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України. Від'ємне значення суми ПДВ виникає у разі, коли податковий кредит платника більший за податкове зобов'язання, враховуючи, що податковий кредит позивачем сформовано невірно, його формування не підтверджено всіма первинними документами.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції ухвалюючи нове рішення вирішує питання про розподіл судових витрат. Судові витрати здійснені позивачем повертаються йому тільки у тому разі коли його позовні вимоги задоволено. Не передбачено повернення судових витрат у разі відмови у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 242, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Екостандарт-Т - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року у справі № 808/2476/18 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Мельник

суддя Д.В. Чепурнов