Постанова

від 27.11.2018 по справі 822/2591/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 листопада 2018 року

Київ

справа №822/2591/17

адміністративне провадження №К/9901/3860/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - ДФС) на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 (головуючий суддя - Гонтарук В.М., судді - Граб Л.С., Біла Л.М.) у справі за позовом Кам'янець-Подільського колективного швейного підприємства (далі - Підприємства) до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулось до суду із позовом до ДФС, у якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування пені за податковою вимогою від 18.08.2017 №2500-17 та скасувати цю вимогу.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Підприємство посилалось на те, що ним своєчасно сплачено донараховану контролюючим органом суму грошового зобов'язання, а тому підстави для нарахування пені відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України у відповідача відсутні.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.10.2017 у задоволенні позову відмовлено. Такий висновок суду мотивований посиланням на підпункт 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент вчинення позивачем порушень податкового законодавства.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове - про задоволення позову.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції також застосував до спірних правовідносин приписи статті 129 Податкового кодексу України, проте у редакції, чинній з 01.01.2017 року.

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ДФС подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 та залишити в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.10.2017.

У касаційній скарзі ДФС зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано те, що Податковий кодекс України розмежовує поняття грошового та податкового зобов'язання. Оскільки позивачем не у повному обсязі виконано свій обов'язок щодо сплати сум податкових зобов'язань, йому правомірно було нараховано пеню.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, за змістом якого просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін, наполягаючи на правильному застосуванні судом апеляційної інстанцій до спірних правовідносин норм матеріального права.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2017 у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Хохуляк В.В. (суддя-доповідач), Бившева Л.І., Шипуліна Т.М.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.02.2018 прийняв касаційну скаргу ДФС до провадження, ухвалою від 23.11.2018 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на 27.11.2018.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області була проведена планова виїзна перевірка Кам'янець-Подільського колективного швейного підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 07.06.2017 №0836/22-01-14-10/00310002.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за 2014 - 2016 роки встановлено, що позивач у 2015-2016 роках занизив суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 189077,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 13.07.2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення №00310002, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 204883,25 грн., з яких 189077,00 грн. - основний платіж та 15806,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Кам'янець-Подільське колективне швейне підприємство 09.08.2017 сплатило нараховані контролюючим органом грошові зобов'язання, визначені у згаданому податковому повідомленні-рішенні.

Згідно даних інтегрованої картки платника податку, у зв'язку з наявністю податкового боргу у вигляді несплаченої пені у сумі 99342,34 грн., в автоматичному режимі Підприємству була сформована податкова вимога від 18.08.2017 №2500-17 на цю суму за платежем пеня та направлена позивачу.

Спір у даній справі виник щодо періоду нарахування пені за умови донарахування суми грошового зобов'язання контролюючим органом. Правове регулювання даного питання відбувалось наступним чином.

Пунктом 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2017) було встановлено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Тобто наведена редакція Кодексу передбачала застосування фінансової санкції до платників податків у вигляді нарахування пені за весь період заниження податкового зобов'язання на суму такого заниження, оскільки платник весь період, коли він не декларував та не сплачував податки, користувався коштами, які він повинен був сплатити до бюджету.

У зв'язку з прийняттям Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 21.12.2016 №1797-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2017 року, пункт 129.1 викладений в наступній редакції:

129.1. Нарахування пені розпочинається:

129.1.1 при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) .

Таким чином, законодавцем змінено правове регулювання цього питання і передбачено, що пеня розпочинає нараховуватись з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

У свою чергу, визначаючись з тим, яка саме редакція підлягає застосуванню до спірних правовідносин, з огляду на той факт, що порушення податкового законодавства зі сторони Підприємства мало місце до 01.01.2017 року, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду погоджується з правозастосуванням, наведеним у постанові суду апеляційної інстанції з наступних підстав.

За обставин, які склались у даній справі, у відповідача право на нарахування пені виникло після проведення перевірки та оформлення її результатів. Наявність цих обставин є обов'язковою умовою, за якої розпочинається процедура нарахування пені. І оскільки на момент застосування такої процедури вже діяла норма у новій редакції, саме за правилами цієї норми і має відбуватись таке нарахування.

Як було зазначено, у випадку донарахування платнику суми грошового зобов'язання за результатами перевірки нарахування пені розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання.

Оскільки позивачем не було порушено граничного строку сплати грошового зобов'язання, донарахованого за результатами перевірки, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про протиправність оскаржуваної податкової вимоги, якою Підприємству нараховано пеню у сумі 99342,34 грн.

Доводи ДФС, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга ДФС підлягає залишенню без задоволення, а постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 - без змін.

Керуючись статтями 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду