Постанова

від 23.11.2018 по справі 344/16191/15-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/16191/15-ц

Провадження № 22-ц/4808/22/18

Категорія 6

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач Матківський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2018 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого: Матківського Р.Й.

суддів: Василишин Л.В., Максюти І.О.

секретаря: Капущак С.В.

з участю представника позивача - ОСОБА_1, апелянта - ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_3

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом знесення самочинно збудованого будинку, з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 25 травня 2018 року, постановлене суддею Татаріновою О.А.,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з даним позовом та після збільшення позовних вимог просив ухвалити рішення про усунення перешкод в користуванні майном шляхом зобов'язання відповідача знести за власний рахунок житловий будинок на земельній ділянці по АДРЕСА_1 та суцільну огорожу зі сторони земельної ділянки позивача.

Заявлені вимоги позивач обґрунтував тим, що йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом належить земельна ділянка площею 0,0627 га із кадастровим номером НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Відповідач є власником сусідньої земельної ділянки площею 0, 0312 га, яка належить йому на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку НОМЕР_2 від 14 квітня 2010 року, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку.

На час звернення до суду відповідач фактично завершував самочинне будівництво багатоповерхового житлового будинку, яке здійснюється на земельній ділянці, розташованій в кварталі малоповерхової садибної забудови, не відведеній для цієї мети. Крім цього, будівництво здійснюється відповідачем без належних документів, декларацію про початок виконання будівельних робіт відповідача від 03 березня 2012 року скасовано наказом ДАБІ №95 від 18 серпня 2015 року. Також будівництво здійснюється з істотними порушеннями будівельних норм і правил, що підтверджується листами ДАБІ, висновком судової будівельно-технічної експертизи. За порушення будівельних норм, державних стандартів і правил під час будівництва відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 7 ст. 96 КУпАП України, однак припису Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Івано-Франківськ не виконав, що підтверджує факт невідповідності будівництва нормам чинного законодавства.

Незаконні дії відповідача призвели до суттєвого погіршення життєвих умов позивача, порушують його права та інтереси, оскільки порушено побутові розриви, протипожежні вимоги, де відстань між будинками повинна бути не менше 10 метрів та приватність садиб, що є перешкодою безпечного і комфортного проживання та повноцінного користування садибою, прямою загрозою життю та здоров'ю позивача, знищенню його будинку, майна у випадку пожежі.

Збудований відповідачем багатоповерховий будинок без дотримання протипожежного розриву ускладнить майбутнє вдосконалення його будинку шляхом реконструкції та поліпшення умов проживання мешканців.

Будівництво відповідачем на площі 0,0312 га багатоповерхового будинку практично займає всю площу ділянки та грубо порушує інтереси мешканців навколишніх садиб.

Позивач вважає порушеним своє приватне життя у зв'язку з недотриманням побутових розривів, на його подвір'я та садибу виходить 9 вікон багатоповерхового будинку відповідача. Будинок відповідача висотою 12,5 метра на відстані 0,8 метра від межі повністю затіняє як його будинок, так і земельну ділянку, а крутий дах будинку спрямовує опади на його ділянку. Позивач вважає, що відновлення його права може бути усунуто тільки шляхом знесення житлового будинку відповідача.

Крім самочинно збудованого будинку, відповідач з порушенням вимог чинного законодавства спорудив без жодних дозвільних документів та згоди позивача, як власника суміжної земельної ділянки, навколо будинку муровану огорожу висотою 2 м, яка затінює частину подвір'я позивача.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 25 травня 2018 року позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2 знести за власний рахунок об'єкт самочинного будівництва - житловий будинок на земельній ділянці по АДРЕСА_1. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, просить його у частині знесення житлового будинку скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Апелянт у скарзі зазначає, що рішення суду в частині знесення житлового будинку не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, є незаконним та необґрунтованим.

Суд першої інстанції не взяв до уваги, що на його замовлення у 2011 році розроблено проект на будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 та видано декларацію про початок виконання будівельних робіт. Відповідно до затверджених умов розпочато будівництво триповерхового житлового будинку, в тому числі мансардного поверху, що підтверджено висновком судової будівельно-технічної експертизи від 06 лютого 2017 року. Будівництво будинку на власній земельній ділянці здійснювалося впродовж 2012-2014 років. 18 серпня 2015 року наказом начальника Інспекції Держархбудконтролю в Івано-Франківській області неправомірно скасовано декларацію про початок виконання будівельних робіт, підставою скасування якої стало те, що порушена поверховість, тобто замість трьох поверхів фактично збудовано чотири поверхи, що у подальшому спростовано експертом, і фактично збудував індивідуальний житловий трьохповерховий будинок.

Суд не врахував, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, і можливе лише за умови вжиття усіх передбачених законодавством заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, допустиме тільки за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин положення ч. 4 ст. 376 ЦК України, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для знесення самочинного будівництва, що призвело до ухвалення незаконного рішення в частині усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом знесення самочинно збудованого будинку по АДРЕСА_1.

У іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому перегляду у апеляційному порядку не підлягає.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, пояснення апелянта ОСОБА_2 та його представника, які вимоги скарги підтримали, позивача та його представників, які вимоги скарги заперечили, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з доведеності порушення права власності позивача ОСОБА_4 у зв'язку із істотним порушенням відповідачем будівельних норм та правил при будівництві житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1, тому об'єкт на підставі ч.7 ст. 376 ЦК підлягає знесенню. Будівництво житлового будинку ОСОБА_2 здійснено без дозвільних документів, з порушенням будівельних норм і правил щодо пожежної безпеки, відстані до інших капітальних споруд, провести реконструкцію будівлі відповідно до виданої декларації про початок будівельних робіт неможливо без його знесення, такою забудовою порушено права позивача щодо соціального комфорту проживання та може бути порушено в майбутньому через недотримання будівельних норм і правил щодо пожежної безпеки, відстані до інших капітальних споруд та ускладнить вдосконалення та поліпшення умов проживання щодо реконструкції будинку позивача.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які досліджені в судовому засіданні.

За ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід позов задовольнити чи у позові слід відмовити.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції задовольняючи вимоги позивача про зобов'язання відповідача знести за власний рахунок житловий будинок на земельній ділянці по АДРЕСА_1 неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки викладені у рішенні не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування судового рішення у цій частині та ухвалення нового рішення.

Згідно зі статтями 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено частиною 4 статті 81 ЦПК України, рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 жовтня 2012 року та витягу про реєстрацію у спадковому реєстрі, витягу про державну реєстрацію прав позивач ОСОБА_4 є спадкоємцем квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0627 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованих по АДРЕСА_1 після смерті 31 січня 2012 року батька ОСОБА_5 І.( а.с.8-10, 11-12, т.1).

Спадщина складається з окремого будинку НОМЕР_3 загальною площею 83, 60 кв. м.

Позивач із сім'єю у 2000 році виїхав на постійне місце проживання до Держави Ізраїль, де й помер спадкодавець, а у будинку АДРЕСА_1 з того часу ніхто постійно не проживає.

На підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку НОМЕР_2 від 14 квітня 2010 року відповідач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки на АДРЕСА_1 площею 0,0312га, придбаної за договором купівлі-продажу від 11 січня 2008 року з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. ( а.с. 185-187, т.2).

Суд першої інстанції відповідно до матеріалів справи правильно встановив, що листом Інспекції Державно архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області від 25 березня 2013 року під час перевірки розпочатого ОСОБА_2 будівництва житлового будинку, на підставі зареєстрованого повідомлення про початок виконання будівельних робіт, виявлено відхилення від затвердженої у встановленому законом порядку проектної документації, тому на забудівника складено протокол про адміністративні правопорушення у сфері містобудування та зобов'язано приписом у шестимісячний термін усунути виявлене порушення. За текстом припису від 18 березня 2013 року забудівника ОСОБА_2 зобов'язано у шестимісячний термін усунути виявлені порушення.

Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 26 серпня 2015 року та протокол про адміністративне порушення відносно ОСОБА_2 стосуються порушення ним містобудівних умов та обмежень в частині поверховості. Тобто повинно бути 3 поверхи, у тому числі мансардний, а по факту збудовано 4 поверхи, у тому числі мансардний.

Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області 18 серпня 2015 року на підставі службової записки головного державного інспектора від 14 серпня 2015 року про виявлення недостовірних даних в зареєстрованій декларації про початок виконання будівельних робіт видано наказ №95 про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт від 03 березня 2012 року №ІФ 08212033729 на індивідуальний житловий будинок за адресою АДРЕСА_1, замовником якого є ОСОБА_2 ( а.с.17,190, т.1).

Представником Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції Івано-Франківської області до суду апеляційної інстанції надано засвідчену копію службової записки головного державного інспектора від 14 серпня 2015 року, з якої вбачається, що порушення будівельних норм, державних стандартів і правил забудівника ОСОБА_2 полягає в частині влаштування цокольного приміщення та будівництва 3 поверху, яке не зазначене в проектній документації, не проводився авторський нагляд на об'єкті будівництва, у Декларації відповідальною особою за виконання будівельних робіт є інженер-будівельник ОСОБА_6, який листом від 18 серпня 2015 року заперечив своє відношення до даного будівництва, так як жодних угод із замовником не укладав (а.с 46, т.3).

Тому, саме із цих причин, викладених у службовій записці головного державного інспектора і була скасована декларація ОСОБА_2 від 03 березня 2012 року про початок виконання будівельних робіт індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1.

Аналізуючи зазначені листи, приписи, протоколи, службові записки відповідальних осіб Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області суд першої інстанції, з метою встановлення дійсних обставин справи, виконання завдань цивільного судочинства, передбачених ст. 2 ЦПК України повинен був встановити, за які саме порушення будівельних норм притягався до відповідальності забудівник ОСОБА_2, чи усувались ним зазначені недоліки у будівництві та чи впливали, і у якій мірі, виявлені порушення безпосередньо на права позивача ОСОБА_4 на користування власним житловим будинком та належною земельною ділянкою.

За обставинами справи суд першої інстанції повинен був взяти до уваги, що згідно з ч. 2 ст. 39-1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 29 Порядку № 461 у разі виявлення Інспекцією недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню Інспекцією. Інспекція скасовує реєстрацію декларації шляхом видачі відповідного наказу та виключає запис про її реєстрацію з єдиного реєстру протягом п'яти робочих днів з дня виявлення факту подання недостовірних даних, наведених у декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом.

Аналізуючи наведені законодавчі норми, колегія суддів зазначає, що за умови наявності належним чином зареєстрованої декларації, виявлення у цих деклараціях недостовірних даних, які дозволяють кваліфікувати об'єкт як самочинне будівництво, є підставою для скасування реєстрації цих декларацій самою Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю.

Тобто підставами для скасування реєстрації декларацій про початок будівельних робіт чи про готовність об'єкта до експлуатації є виявлення у деклараціях недостовірних даних, внесених замовником, які дають підстави кваліфікувати об'єкт будівництва як самочинне будівництво.

Частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Тому за обставинами даної справи, зазначене інспектором порушення поверховості, не проведення авторського нагляд на об'єкті будівництва, у Декларації відповідальною особою за виконання будівельних робіт є інженер-будівельник ОСОБА_6, який листом від 18 серпня 2015 року заперечив своє відношення до даного будівництва, так як жодних угод із замовником не укладав, не дають підстав у повній мірі вважати, що об'єкт будівництва можна кваліфікувати як самочинне будівництво.

У своїх листах, зокрема на а.с. 13, т.1, за результатами перевірки законності будівництва забудівником ОСОБА_2, Інспекція Державно архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області повідомляє, що відхилення будівництва мало місце від уже затвердженої у встановленому порядку проектної документації, а не у зв'язку з самочинним будівництвом.

Відповідність виконання підготовчих та будівельних робіт по АДРЕСА_1 проекту індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1, затвердженого в 2011 року щодо поверховості даного будинку та, власне виду заявленої у проекті споруди, встановив і експерт ОСОБА_7 у своєму висновку.

Відповідно до інформації управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 12 червня 2017 року (а.с.120, т.2) щодо виконання вимоги інспектора будівельного нагляду про порушення правил забудови, зокрема в частині фактичного будівництва чотирьохповерхового житлового будинку, у тому числі і мансардного, у п.6 зазначено, що встановлення факту самочинного будівництва можливе у випадку відсутності у замовника будівництва права на виконання будівельних робіт. Оскільки ОСОБА_2 мав право на виконання будівельних робіт у відповідності до декларації про початок виконання будівельних робіт №08212033729 від 03 березня 2012 року з будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1, питання про самочинне будівництво відсутнє.

Встановлено, що на замовлення відповідача ОСОБА_2 у 2011 році розроблено проект на будівництво індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 (а.с.67-78 т.1).

Виконавчим комітетом управління архітектури та містобудування від 12 грудня 2011 року затверджено містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 (а.с.90-91 т.1).

Зазначений проект індивідуального житлового будинку від 2011 року для ОСОБА_2 погоджений заступником головного архітектора на відстані від існуючого житлового будинку позивача ОСОБА_4 6,38 метра з врахуванням зовнішньої стіни будинку, і саме за цим затвердженим проектом ОСОБА_2 розпочав будівництво на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт №08212033729 від 03 березня 2012 року. До складу будівництва входив цокольний поверх, 1 та 2 поверхи та мансарда, всього висотою з дахом 12,5 метра.

Інженерно-геодезичним вишукуванням території на АДРЕСА_1, погодженим 10 серпня 2015 року Управлінням архітектури і містобудування (а.с.66, т.1) підтверджено, що будівництво відповідачем ОСОБА_2 незавершеного житлового будинку не є перешкодою для освітлення існуючого будинку позивача чи затінення його земельної ділянки.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8, який на 2011-й рік працював заступником головного архітектора м. Івано-Франківська, підтвердив факт погодження проекту для будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 а для ОСОБА_2 з урахуванням визначеної протипожежної відстані від житлового будинку позивача ОСОБА_4

Відповідно до припису головного державного інспектора Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю від 18 березня 2013 року (а.с.26,т.2) ОСОБА_2 за результатами відхилення від затвердженої проектної документації, у відповідності до декларації про початок виконання будівельних робіт від 03 березня 2013 року зобов'язано в шестимісячний термін усунути виявлені порушення.

На виконання зазначеного припису ОСОБА_2 виготовив проект, тим самим усунув вказівку державного інспектора, яка була зазначена у приписі. Факт усунення зазначеного порушення підтверджено актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності того ж державного інспектора від 23 вересня 2013 року (а.с.25, т.2). У цьому акті зазначено, що забудівник ОСОБА_2 усунув припис шляхом коректури проектної документації, розробленої архітектором ОСОБА_9

Оригінали проектів індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 від 2011 року та 2013 року виготовлені архітектором Цап'яком А.М. оглянуті апеляційним судом, і вони відповідають копіям на а.с. 65-91, т.1.

Апеляційним судом встановлено, що відхилення забудівника ОСОБА_2 при будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1 а полягали в тому, що він замість приміщення мансарди у даховому приміщенні збудував третій поверх, також збільшилась площа забудови земельної ділянки з 170, 66 кв.м до 208, 96 кв.м, а відповідно і збільшилась площа житлового будинку.

У засіданні апеляційного суду встановлено, що при такому коректуванні після відхилення від проекту, загальна висота житлового будинку зменшилась до 11, 30 метрів, збільшення площі забудови відбулось не у сторону житлового будинку та земельної ділянки позивача ОСОБА_4, а до сторони інших сусідів, які дали забудівнику згоду на таке збільшення. Даних обставин не заперечувала і сторона позивача.

З'ясовано також, що скоректований проект збудованого ОСОБА_2 будинку не затверджений головним архітектором міста і, як пояснив відповідач, у зв'язку із тим, що спір знаходиться в суді, тому органи архітектури відмовляли у затвердженні проекту за його зверненням, а як встановлено письмовими доказами, органи архітектурно-будівельного контролю прийняли виготовлений і скоректований проект у 2013 році як усунення недоліків будівництва.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 0060/11-2016 від 06 лютого 2017 року житловий будинок по АДРЕСА_1 ОСОБА_4 в м. Івано-Франківську класифікується як триповерховий, відноситься до V ступеня вогнестійкості. Незавершене будівництво по АДРЕСА_1 (забудівник ОСОБА_2) відноситься до ІІ ступеня вогнестійкості. Виконання підготовчих та будівельних робіт по АДРЕСА_1 не відповідає вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил щодо пожежної безпеки, відстані до інших капітальних споруд, зокрема будинку АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 Виконання підготовчих та будівельних робіт по АДРЕСА_1 відповідає проекту індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1, затвердженого в 2011 року щодо поверховості даного будинку та власне виду заявленої у проекті споруди. Дана будівля є індивідуальний житловий ІІІ-х поверховий будинок. Виконання підготовчих та будівельних робіт по АДРЕСА_1 не відповідає містобудівним умовам, що видавались ОСОБА_2 управлінням архітектури та містобудування за № 1-66/11 від 12 грудня 2011 року, а також техніко-санітарним вимогам щодо площі забудови що складає - 67% при допущених 55%. 6. Можливість проведення шляхом перебудови спірного об'єкта незавершеного будівництва у відповідність до проекту індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1, затвердженого в 2011 року до містобудівних умов, що видавались ОСОБА_2 управлінням архітектури та містобудування за № 1-66 від 12 грудня 2011 року та до будівельних норм, державних стандартів і правил щодо пожежної безпеки, відстані до інших капітальних споруд, без його знесення не надається можливим. На питання, чи порушені права ОСОБА_4 з боку відповідача ОСОБА_2 забудовника будинку на АДРЕСА_1 на обслуговування, реконструкцію, надбудову, перебудову житлового будинку на АДРЕСА_1 у відповідності до норм чинного законодавства України на сьогодення та в майбутньому експертом не розглядалось в зв'язку з правовим характером даного питання (а.с 208-213, т. 1).

У описовій частині експерт із посиланням на норми ДБН чітко встановив, що технічний поверх розташований над верхнім поверхом при визначенні поверховості будинку не враховується, і у випадку з будинком відповідача ОСОБА_2, підземна його частина є цоколем, а не окремим поверхом.

Зазначену частину висновку зовсім не оспорено позивачем чи його представником і вони практично погодились з тим, що об'єкт збудований ОСОБА_2 є трьох, а не чотирьохповерховим, хоча згідно приписів, актів та протоколів управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області, одним із основних порушень правил забудови визнавалось те, що збудовано не трьохповерховий житловий будинок згідно проекту, а фактично чотирьохповерховий житловий будинок, в тому числі і мансардний, що є порушенням ч. 8 ст. 36 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності .

03 вересня 2018 року позивач ОСОБА_4 апеляційному суду пояснив, що крім порушення відповідачем протипожежних та інших норм і правил забудови відповідач ОСОБА_2 позбавить його можливості у майбутньому вдосконалити та поліпшити умови проживання шляхом реконструкції його дерев'яного будинку через недотримання протипожежного розриву, посилаючись на відповідь Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини від 08 грудня 2017 року (а.с.183, т.2). Позивач наголошував на тому, що має намір проводити надбудову другого поверху над своїм дерев'яним житловим будинком. У даному листі зазначено, що для подальшого розгляду його питання на реконструкцію жилого будинку необхідно подати обґрунтування від проектанта про прийняті протипожежні та побутові розриви для дерев'яної будівлі, а також нотаріально посвідчені згоди власників суміжних земельних ділянок про можливість проведення реконструкції.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 пояснив, що позивач до нього із пропозицією дати нотаріальну згоду на проведення реконструкції його будинку не звертався, а у випадку звернення він безперешкодно надасть відповідну згоду. Крім цього, експерт ОСОБА_11 у засіданні апеляційного суду пояснив, що при дачі висновку експертизи оглядав дерев'яний житловий будинок, який належить позивачу ОСОБА_4 і зазначив, що у зв'язку із наявним станом будинку надбудова другого поверху для позивача є технічно неможливою.

Тому колегія суддів вважає, що наведені фактичні дані та докази мають значення для вирішення справи, істотності виявлених порушень при будівництві індивідуального житлового будинку ОСОБА_2, та чи можна вважати їх такими, що впливають або явно порушують права ОСОБА_4 на безпечне користування власною земельною ділянкою та житловим будинком, що може бути законною підставою для знесення, або можливість захистити порушення санітарних чи протипожежних норм іншим зазначеним у законодавстві способом.

Питання самочинного будівництва та його наслідків регулює стаття 376 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об'єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї із наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; відсутній належний дозвіл на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

Згідно з частиною другою статті 376 ЦК України особа яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

За змістом частин четвертої та сьомої статті 376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва особи, зазначені у цих пунктах, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об'єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат.

З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

Тому, за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Такий висновок узгоджується з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України, статті 3 ЦПК України, згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У той самий час, частиною другою статті 386 ЦК України закріплений окремий превентивний (попереджувальний) спосіб захисту права власності, який на відміну від інших способів передбачає захист права власності у випадку, коли порушення права ще не відбулося, але є підстави вважати, що воно має статися. Зміст такого захисту полягає в тому, що у передбачених законом випадках з метою попередження порушення права власності застосовуються примусові заходи без покладення на нього юридичної відповідальності.

Таким чином, виходячи зі змісту частини другої статті 386 ЦК України, позов про превентивний захист права власності може бути пред'явлений власником, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Така правова позиція щодо застосування положень статті 376 ЦК України викладена у постанові Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року у справі № 6-180цс14.

З матеріалів справи вбачається, і це встановлено судом апеляційної інстанції, що порушення свого права на безпечне володіння майном позивач ОСОБА_4 обґрунтовує тим, що незаконні дії відповідача призвели до суттєвого погіршення його життєвих умов, порушують його права та інтереси, оскільки порушено побутові розриви, протипожежні вимоги, де відстань між будинками повинна бути не менше 10 метрів, а фактично є 6 метрів та приватність садиб, що є перешкодою безпечного і комфортного проживання та повноцінного користування садибою, прямою загрозою його життю та здоров'ю, знищенню будинку і майна у випадку пожежі. Збудований відповідачем багатоповерховий будинок без дотримання протипожежного розриву ускладнить майбутнє вдосконалення його будинку шляхом реконструкції та поліпшення умов проживання мешканців.

Колегія суддів вважає, що порушення протипожежного розриву та побутових розривів при будівництві індивідуального житлового будинку ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 не можна вважати тим істотним порушенням прав позивача ОСОБА_4 на користуванням земельною ділянкою та житловим будинком, що є підставою для знесення будинку відповідача. Позивачем та його представниками не доведено достовірними та переконливими доказами, що порушення забудови ОСОБА_2, а саме, що він замість приміщення мансарди у даховому приміщенні збудував третій поверх, також збільшилась площа забудови земельної ділянки з 170, 66 кв.м до 208, 96 кв.м, а відповідно і збільшилась площа житлового будинку, будинок збудовано на відстані 6 метрів замість мінімальної відстані 10 метрів впливають або явно порушують права ОСОБА_4 на безпечне користування власною земельною ділянкою та житловим будинком, що може бути законною підставою для знесення, або можливість захистити порушення санітарних чи протипожежних норм іншим зазначеним у законодавстві способом.

Доведено, що ОСОБА_2 будівництво індивідуального житлового будинку розпочав згідно розробленого і погодженого у встановленому порядку в 2011 році проекту на відстані від існуючого житлового будинку позивача ОСОБА_4 6,38 метра з врахуванням зовнішньої стіни будинку, і саме за цим затвердженим проектом ОСОБА_2 розпочав будівництво на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт №08212033729 від 03 березня 2012 року.

Дотримання встановленої у первинному проекті відстані підтверджено схемою топо-геодезичного вишукування, виготовленого 12 квітня 2013 року на замовлення позивача ОСОБА_4( а.с. 134, т.2). Зазначена схема та інші документи зазначають також, що будинок позивача та будівництво індивідуального житлового будинку ОСОБА_2 проводиться у районі щільної забудови, у тому числі багатоповерхової. Жодним із контролюючих органів не встановлено порушення ОСОБА_2 визначеного протипожежного розриву згідно виготовленого і погодженого проекту від 2011 року. Тому колегія суддів вважає, що відступлення від протипожежного розриву та побутового розриву у виготовленому та погодженому проекті у місці щільної міської забудови не призведе до істотного порушення права позивача на безпечне та безперешкодне користування власною земельною ділянкою та будинком. Будівництво відповідачем ОСОБА_2 трьохповерхового будинку не позбавляє позивача можливості мирно володіти своїм майном, на праві власності та не створює реальної загрози використання за призначенням.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про істотне порушення будівельних норм і правил при скороченні протипожежного розриву між будинками до 6 метрів без врахування положень Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19 жовтня 2004 року № 126, які втратили чинність 10 квітня 2015 року, однак були чинними на час видачі ОСОБА_2 декларації про початок виконання будівельних робіт від 03 березня 2012 року №ІФ08212033729 на об'єкт індивідуальний житловий будинок за адресою : АДРЕСА_1.

Вказаними правилами на час видачі ОСОБА_2 декларації про початок виконання будівельних робіт було передбачено, що їх дія не застосовується до об'єктів площею до 300 кв.м, за винятком тих, які згідно з Порядком розподілу суб'єктів господарювання за ступенем ризики їх господарської діяльності для безпеки життя і здоров'я населення, навколишнього природного середовища щодо пожежної безпеки, затвердженим постановою КМУ від 14 листопада 2007 року №1324, віднесені до суб'єктів господарювання із високим та середнім ступенями прийнятого ризику, перелік яких розміщується на офіційному сайті Державної інспекції техногенної безпеки України.

За даними проекту індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 а (старий проект) за 2011 рік площа забудови становила 170, 66 кв.м, за новим проектом 2013 року площа забудови збільшилась до 208, 96 кв.м.

Таким чином, на час дії протипожежних норм площа забудови будинку відповідача становила менше 300 кв.м.

Не можуть бути обґрунтованими також доводи позивача ОСОБА_4, що через скорочення протипожежних та побутових розривів відповідач ОСОБА_2 позбавить його можливості у майбутньому вдосконалити та поліпшити умови проживання шляхом реконструкції його дерев'яного будинку з проведенням надбудови другого поверху над своїм дерев'яним житловим будинком.

Відповідач ОСОБА_2 підтвердив, що позивач до нього із пропозицією дати нотаріальну згоду на проведення реконструкції його будинку не звертався, а у випадку звернення він безперешкодно надасть відповідну згоду. Крім цього, експерт ОСОБА_11 роз'яснив, що надбудова другого поверху над дерев'яним житловим будинок, який належить позивачу ОСОБА_4, є технічно неможливою.

Апеляційним судом встановлено, що відхилення забудівника ОСОБА_2 при будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1 а полягали в тому, що він замість приміщення мансарди у даховому приміщенні збудував третій поверх, також збільшилась площа забудови земельної ділянки з 170, 66 кв.м до 208, 96 кв.м, а відповідно і збільшилась площа житлового будинку.

Встановлено, що при такому коректуванні після відхилення від проекту, загальна висота житлового будинку зменшилась до 11,30 метрів, збільшення площі забудови відбулось не у сторону житлового будинку та земельної ділянки позивача ОСОБА_4, а до сторони інших сусідів, які дали забудівнику згоду на таке збільшення. Даних обставин не заперечувала і сторона позивача. Тому у разі істотності цих відхилень питання проведення відповідної перебудови можуть ставити відповідні контролюючі органи державної влади або орган місцевого самоврядування, а не позивач, прав чи інтересів якого цими відхиленнями не порушено.

Позивач та його представники в засіданні апеляційного суду підтвердили, що захист їхнього порушеного права можливий тільки шляхом знесення житлового будинку забудівника ОСОБА_2, а будь-який інший спосіб захисту, в тому числі, проведення будівництва до затвердженого первинного проекту, не може призвести до відновлення порушеного їхнього права чи інтересу.

Крім цього, відповідач ОСОБА_2 протягом всього часу розгляду справи не заперечував, що у разі необхідності готовий провести перебудову законно розпочатого будівництва житлового будинку, враховуючи особливості зазначені у нормах ДБН 360-92 розділу Планування і забудова населених пунктів , які також допускають зменшення протипожежних розривів з метою завершення його будівництва та введення до експлуатації.

Враховуючи неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 25 травня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом знесення самочинно збудованого будинку по АДРЕСА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст судового рішення складено 30 листопада 2018 року.

Головуючий: Р.Й. Матківський

Судді: Л.В. Василишин

І.О. Максюта