Постанова

від 16.12.2019 по справі 344/16191/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 344/16191/15-ц

провадження № 61-606св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 ,

третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Осташ Галиною Богданівною, на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 23 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Матківського Р. Й., Василишина Л. В., Максюти І. О.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , третя особа Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області, з урахуванням уточнень, про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом знесення самочинно збудованого будинку.

Позовна заява, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом належить земельна ділянка площею 0,0627 га із кадастровим номером 2610100000:08:010:0248 по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (далі - земельна ділянка 1). Відповідач є власником сусідньої земельної ділянки площею 0, 0312 га по АДРЕСА_1 - земельна ділянка 2), яка належить йому на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку від 14 квітня 2010 року № 011029400311, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку.

На час звернення до суду відповідач фактично завершував самочинне будівництво багатоповерхового житлового будинку, яке здійснюється на земельній ділянці, розташованій в кварталі малоповерхової садибної забудови, не відведеній для цієї мети. Крім цього, будівництво здійснюється відповідачем без належних документів, а декларацію про початок виконання будівельних робіт відповідача від 03 березня 2012 року скасовано наказом ДАБІ № 95 від 18 серпня 2015 року. Також будівництво здійснюється з істотними порушеннями будівельних норм і правил, що підтверджується листами ДАБІ, висновком судової будівельно-технічної експертизи. За порушення будівельних норм, державних стандартів і правил під час будівництва відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності, однак припису Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Івано-Франківськ не виконав, що підтверджує факт невідповідності будівництва нормам чинного законодавства.

Незаконні дії відповідача призвели до суттєвого погіршення життєвих умов позивача, порушують його права та інтереси, оскільки порушено побутові розриви, протипожежні вимоги, де відстань між будинками повинна бути не менше 10 метрів та приватність садиб, що є перешкодою безпечного і комфортного проживання та повноцінного користування садибою, прямою загрозою життю та здоров`ю позивача, знищенню його будинку, майна у випадку пожежі.

Крім самочинно збудованого будинку, відповідач з порушенням вимог чинного законодавства спорудив без жодних дозвільних документів та згоди позивача, як власника суміжної земельної ділянки, навколо будинку муровану огорожу висотою 2 м, яка затінює частину подвір`я позивача.

Посилаючись на порушення своїх прав, позивач, з урахуванням уточнень, просив усунути перешкоди в користуванні майном, шляхом зобов`язання відповідача знести за власний рахунок житловий будинок на земельній ділянці 2 та суцільну огорожу зі сторони земельної ділянки позивача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 знести за власний рахунок об`єкт самочинного будівництва - житловий будинок на земельній ділянці по АДРЕСА_1 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що житловий будинок підлягає знесенню відповідно до частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки будівництво житлового будинку ОСОБА_2 здійснено без дозвільних документів, з порушенням будівельних норм і правил, щодо пожежної безпеки, відстані до інших капітальних споруд, провести реконструкцію будівлі відповідно до виданої декларації про початок будівельних робіт неможливо без його знесення, та такою забудовою порушено права позивача щодо соціального комфорту проживання та може бути порушено в майбутньому через недотримання будівельних норм і правил щодо пожежної безпеки, відстані до інших капітальних споруд та ускладнить вдосконалення та поліпшення умов проживання щодо реконструкції будинку ОСОБА_1 .

Однак, що стосується заявлених вимог про знесення суцільної огорожі зі сторони земельної ділянки позивача, суд першої інстанції виходив з того, що такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачем належними доказами не підтверджено висоту зазначеної огорожі.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 23 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 травня 2018 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом знесення самочинно збудованого будинку по АДРЕСА_1 .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що зобов`язуючи відповідача знести за власний рахунок житловий будинок на земельній ділянці 2 неповно з`ясував обставини, що мають значення для об`єктивного вирішення справи, висновки викладені у рішенні не відповідають обставинам справи.

Також посилається на те, що порушення протипожежного розриву та побутових розривів при будівництві спірного індивідуального житлового будинку відповідача, на які посилається позивач, не можна вважати тим істотним порушенням його прав на користуванням земельною ділянкою та житловим будинком, що є підставою для знесення будинку відповідача.

Позивачем не доведено достовірними та переконливими доказами, що порушення забудови ОСОБА_2 , а саме, що він замість приміщення мансарди у даховому приміщенні збудував третій поверх, збільшення площі забудови земельної ділянки з 170, 66 кв. м до 208, 96 кв. м, а відповідно і збільшення площі житлового будинку, будинок збудовано на відстані 6 метрів замість мінімальної відстані 10 метрів впливають або явно порушують права позивача на безпечне користування власною земельною ділянкою та житловим будинком, що може бути законною підставою для знесення, або можливість захистити порушення санітарних чи протипожежних норм іншим зазначеним у законодавстві способом.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

28 грудня 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Осташ Г. Б. через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Івано-Франківський апеляційного суду від 23 листопада 2018 року та залишити в силі рішення Івано-Франківського місцевого суду Івано-Франківської області від 25 травня 2018 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги порушення відповідачем побутових розривів між стінами будинків з вікнами з житлових кімнат, яка має бути не менше 15 метрів, а становить - 6 метрів, так і протипожежних відстаней між незавершеним будівництвом та житловим будинком позивача, яка має бути 10-12 метрів, становить - 6 метрів, що є суттєвим порушенням вимог будівельних норм та правил щодо пожежної безпеки. Дані порушення порушують права позивача, оскільки є прямою загрозою його та життю і здоров`ю його сім`ї та може призвести в майбутньому до трагедії.

Також ОСОБА_1 в касаційній скарзі зазначає, що відповідачем порушено містобудівні умови, що видавались йому управлінням архітектури та містобудування, а також техніко-санітарні вимоги щодо площі забудови, що складає - 67% при допущених 55%.

Також суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, висновки експерта, відповідно до яких можливість проведення шляхом перебудови спірного об`єкта незавершеного будівництва у відповідність до проекту індивідуального житлового будинку в„– 59 а, затвердженого в 2011 року до містобудівних умов, що видавались відповідачу управлінням архітектури та містобудування за № 1-66 від 12 грудня 2011 року та до будівельних норм, державних стандартів і правил щодо пожежної безпеки, відстані до інших капітальних споруд, без його знесення не надається можливим.

Оскільки з моменту відхилення відповідачем при здійсненні будівництва від затвердженого проекту, що є істотним порушенням будівельних норм і правил, об`єкт будівництва набув статусу самочинного, та оскільки у подальшому відкорегований проект не був, Декларація про початок будівельних робіт скасована, порушення будівельних норм не усунені, тому висновки суду апеляційної інстанції що оскаржуваний об`єкт не є самочинним, є не правильними, оскільки документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту відповідачем суду представлено не було.

Доводи інших учасників справи:

14 лютого 2019 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подано до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківський апеляційного суду від 23 листопада 2018 року залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Івано-Франківського місцевого суду Івано-Франківської області.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Короткий зміст фактичних обставин справи:

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 та земельної АДРЕСА_1 , відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом та витягу про державну реєстрацію прав. З 2000 року позивач у будинку не проживає.

Відповідач є власником земельної ділянки № 2 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку та договором купівлі-продажу від 11 січня 2008 року.

Листом Інспекції Державно архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області від 25 березня 2013 року під час перевірки розпочатого ОСОБА_2 будівництва житлового будинку, на підставі зареєстрованого повідомлення про початок виконання будівельних робіт, виявлено відхилення від затвердженої у встановленому законом порядку проектної документації, тому на забудовника складено протокол про адміністративні правопорушення у сфері містобудування та зобов`язано приписом у шестимісячний термін усунути виявлене порушення.

Відповідно до акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 26 серпня 2015 року та протоколу про адміністративне порушення відносно відповідача, порушення містобудівних умов та обмежень, допущених ОСОБА_2 стосуються в частині поверховості. Тобто повинно бути 3 поверхи, у тому числі мансардний, а по факту збудовано 4 поверхи, у тому числі мансардний.

Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області 18 серпня 2015 року на підставі службової записки головного державного інспектора від 14 серпня 2015 року про виявлення недостовірних даних в зареєстрованій декларації про початок виконання будівельних робіт видано наказ № 95 про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт від 03 березня 2012 року № ІФ 08212033729 на індивідуальний житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 замовником якого є ОСОБА_2 .

Відповідно до копії службової записки головного державного інспектора від 14 серпня 2015 року вбачається порушення будівельних норм, державних стандартів і правил забудовника ОСОБА_2 , яке полягає в частині влаштування цокольного приміщення та будівництва 3 поверху, яке не зазначене в проектній документації, не проводився авторський нагляд на об`єкті будівництва, у Декларації відповідальною особою за виконання будівельних робіт є інженер-будівельник ОСОБА_3 , який листом від 18 серпня 2015 року заперечив своє відношення до даного будівництва, так як жодних угод із замовником не укладав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

Згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Негаторний позов пред`являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За змістом частини сьомої статті 376 ЦК України в разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці, але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Суд апеляційної інстанції, із урахуванням наведених норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, належним чином оцінивши письмові докази та висновки експертів у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем факту порушення відповідачем його прав в результаті здійснення будівництва будинку по АДРЕСА_1 .

Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що декларація про початок будівельних робіт від 03 березня 2012 року № ІФ 08212033729 на оскаржуваний індивідуальний житловий будинок, замовником якого є відповідач, була скасована наказом Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області 18 серпня 2015 року на підставі службової записки головного державного інспектора від 14 серпня 2015 року про виявлення недостовірних даних в зареєстрованій декларації про початок виконання будівельних робіт з підстав порушення останнім містобудівних умов та обмежень в частині поверховості. Тобто повинно бути 3 поверхи, у тому числі мансардний, а по факту збудовано 4 поверхи, у тому числі мансардний.

Відповідно до частини 2 статті 39-1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 29 Порядку № 461 у разі виявлення Інспекцією недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню Інспекцією. Інспекція скасовує реєстрацію декларації шляхом видачі відповідного наказу та виключає запис про її реєстрацію з єдиного реєстру протягом п`яти робочих днів з дня виявлення факту подання недостовірних даних, наведених у декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом.

Тобто, підставами для скасування реєстрації декларацій про початок будівельних робіт чи про готовність об`єкта до експлуатації є виявлення у деклараціях недостовірних даних, внесених замовником, які дають підстави кваліфікувати об`єкт будівництва як самочинне будівництво.

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, та підтверджено матеріалами справи за результатами перевірки законності будівництва забудовником ОСОБА_2 , Інспекція Державно архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області повідомляла, що відхилення будівництва мало місце від уже затвердженої у встановленому порядку проектної документації, а не у зв`язку з самочинним будівництвом.

Відповідно до інформації управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 12 червня 2017 року щодо виконання вимоги інспектора будівельного нагляду про порушення правил забудови, зокрема в частині фактичного будівництва чотирьохповерхового житлового будинку, у тому числі і мансардного, у пункті 6 зазначено, що встановлення факту самочинного будівництва можливе у випадку відсутності у замовника будівництва права на виконання будівельних робіт. Оскільки відповідач мав право на виконання будівельних робіт у відповідності до декларації про початок виконання будівельних робіт № 08212033729 від 03 березня 2012 року з будівництва індивідуального житлового будинку в„– 59 а, питання про самочинне будівництво відсутнє.

Тому доводи касаційної скарги, що оскаржуваний об`єкт є самочинним будівництвом, не можуть бути прийняті до уваги, та спростовуються матеріалами справи.

Також встановлено, що на замовлення відповідача у 2011 році розроблено проект на оскаржуване будівництво індивідуального житлового будинку.

Виконавчим комітетом управління архітектури та містобудування від 12 грудня 2011 року затверджено містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 .

Зазначений проект індивідуального житлового будинку від 2011 року для відповідача погоджений заступником головного архітектора на відстані від існуючого житлового будинку позивача 6,38 метра з врахуванням зовнішньої стіни будинку, і саме за цим затвердженим проектом ОСОБА_2 розпочав будівництво на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт № 08212033729 від 03 березня 2012 року. До складу будівництва входив цокольний поверх, 1 та 2 поверхи та мансарда, всього висотою з дахом 12,5 метра.

Доводи касаційної скарги, що оскаржуваний об`єкт незавершеного будівництва містить чотири поверхи в тому числі і мансарду, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки як встановлено з висновку судово-технічної експертизи незавершене будівництво житлового будинку класифікується як трьох поверхова будівля і є індивідуальним житловим будинком.

Доводи касаційної скарги що відповідачем порушено побутові розриви, протипожежні вимоги, де відстань між будинками повинна бути не менше 10 метрів, а фактично є 6 метрів та приватність садиб, що є перешкодою безпечного і комфортного проживання та повноцінного користування садибою, прямою загрозою його життю та здоров`ю, знищенню будинку і майна у випадку пожежі, збудований відповідачем багатоповерховий будинок без дотримання протипожежного розриву ускладнить майбутнє вдосконалення його будинку шляхом реконструкції та поліпшення умов проживання мешканців, не можуть бути прийняті колегією судді до уваги.

Порушення протипожежного розриву та побутових розривів при будівництві індивідуального житлового будинку відповідача не можна вважати тим істотним порушенням прав позивача на користуванням земельною ділянкою та житловим будинком, що є підставою для знесення будинку відповідача.

Позивачем не доведено достовірними та переконливими доказами, що вищезазначені порушення впливають або явно порушують його права на безпечне користування власною земельною ділянкою та житловим будинком, що може бути законною підставою для знесення, або можливість захистити порушення санітарних чи протипожежних норм іншим зазначеним у законодавстві способом.

З огляду на вищезазначене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод шляхом знесення самочинно збудованого будинку, оскільки зазначені позивачем порушення, допущенні відповідачем при будівництві житлового будинку не є достатніми підставами для знесення оскаржуваного збудованого будинку ОСОБА_2 .

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 23 листопада 2018 року без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутнє.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Осташ Галиною Богданівною, залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 23 листопада 2018 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко