Постанова

від 26.11.2018 по справі 816/2390/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 816/2390/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Бенедик А.П.

суддів: Гуцала М.І. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції - Кукоба О.О.) від 14.06.2018р. (повний текст рішення складено 25.06.2018р.) по справі №816/2390/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпостач і К"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промпостач і К", звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.09.2017 року №0008911405 та №0008921405.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставність висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства у зв'язку з визнанням безтоварними господарських операцій з окремими контрагентами. Зазначив, що право позивача на податковий кредит підтверджено належним чином складеними податковими накладними та первинним документами бухгалтерського обліку, що надані відповідачу у ході проведення перевірки, а копії залучені до матеріалів справи.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2018 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 07.09.2017 №№ 0008911405, 0008921405.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області на користь позивача судові витрати у розмірі 104365,22 грн.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2018 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про їх обґрунтованість. Зазначив, за наслідком проведеної перевірки встановлено відсутність реального характеру господарських операцій, укладених між позивачем та контрагентами, а саме: ТОВ "ТПК "Укрторгімпорт" (код ЄДРПОУ 36458555) за грудень 2015 року та січень 2016 року, ТОВ "Рейлтек" (код ЄДРПОУ 39595099) за листопад-грудень 2015 року, ТОВ "РТП "Таргет" (код ЄДРПОУ 38633782) за грудень 2015 року та січень 2016 року, ТОВ "ТД "Балканрезинотехніка" (код ЄДРПОУ 37999099) за грудень 2015 року, ТОВ "Компанія "Пром-технологія" (код ЄДРПОУ 38748832) за січень 2016 року. Так, за змістом податкової інформації від 19.02.2016 №66/20-40-22-08-06, наданої Київською ОДПІ м. Харкова, ТОВ "ТД "Балканрезинотехніка" станом на лютий 2016 року відсутнє за місцезнаходженням. Аналіз податкової інформації про підприємство свідчить про відсутність у останнього необхідних виробничих потужностей, трудових ресурсів. За даними Єдиного реєстру податкових накладних підприємство не придбавало у грудні 2015 року товари у інших контрагентів. ТОВ "Рейлтек" на запит Головного управління ДФС у Харківській області від 12.03.2016 №1424/10/20-40-14-08-18 не надано письмових пояснень та документальних підтверджень, за юридичною адресою підприємство станом на лютий 2016 року відсутнє, за даними Єдиного реєстру податкових накладних підприємство у грудні 2015 року придбало значну кількість товарів, що потребують наявності спеціально обладнаних приміщень. Щодо правовідносин з ТОВ "Компанія "Пром-технологія" відповідач посилався на неможливість проведення зустрічної звірки даного підприємства, а також звертав увагу на рух товарів у ланцюгах постачання. Крім того, посилається на невідповідності у первинних документах, зокрема, в частині зазначення адреси об'єкта будівництва. Також відповідач звертав увагу на те, що стосовно ТОВ "РТП "Таргет" зареєстровано кримінальне провадження від 18.02.2016 №32016220000000054 за ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України. Окрім того, зазначив, що наявна податкова інформація стосовно ТОВ "ТПК "Укрторгімпорт" свідчить про відсутність у даного підприємства виробничих можливостей виконання зобов'язань за укладеним з позивачем договором у зв'язку з відсутністю достатньої кількості транспортних засобів, персоналу, складських приміщень тощо. А тому, оскільки встановлені за наслідками перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства є обґрунтованими, то спірні податкові повідомлення-рішення є законними.

Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що співробітниками Головного управління ДФС у Полтавській області у період з 12.12.2016 по 13.12.2016 та 10.01.2017 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Промпостач і К" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "ТПК "Укрторгімпорт" (код ЄДРПОУ 36458555) за грудень 2015 року та січень 2016 року, ТОВ "Гравекс Плюс" (код ЄДРПОУ 39942149) за листопад 2015 року, ТОВ "Рейлтек" (код ЄДРПОУ 39595099) за листопад-грудень 2015 року, ТОВ "РТП "Таргет" (код ЄДРПОУ 38633782) за грудень 2015 року та січень 2016 року, ТОВ "ТД "Балканрезинотехніка" (код ЄДРПОУ 37999099) за грудень 2015 року, ТОВ "Компанія "Пром-технологія" (код ЄДРПОУ 38748832) за січень 2016 року.

Результати перевірки оформлені актом від 17.01.2017 №28/16-31-14-05-09/37829260, у якому вказано на порушення позивачем вимог пункту 85.2 статті 85, пунктів 44.1, 44.3, 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), наслідком чого визначено заниження податку на додану вартість за листопад, грудень 2015 року загалом у розмірі 3844018,00 грн та завищення суми від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за січень 2015 року у розмірі 2263974,00 грн.

ТОВ "Промпостач і К" подано заперечення на акт перевірки від 17.01.2017 №28/16-31-14-05-09/37829260, у ході розгляду яких наказом Головного управління ДФС у Полтавській області від 02.02.2017 №188 призначено проведення позапланової документальної виїзної перевірки позивача.

За результатами проведеної позапланової документальної виїзної перевірки складено акт від 01.09.2017 №1175/16-31-14-05-09/37829260, в якому встановлено порушення ТОВ "Промпостач і К" вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, наслідком чого визначено заниження підприємством зобов'язання зі сплати ПДВ за листопад 2015 року у розмірі 193170,00 грн, за грудень 2015 року на 3561795,00 грн та завищено суму від'ємного значення за січень 2016 року у розмірі 2263974,00 грн.

На підставі висновків викладених в акті перевірки, 07.09.2017 року відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0008911405 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2016 року у розмірі 2263974,00 грн;

- №0008921405, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом у розмірі 4693706,25 грн (в т.ч., основний платіж - 3754965,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 938741,25 грн).

Не погоджуючись із правомірністю вказаних податкових повідомлень-рішень, позивач провів процедуру їх адміністративного оскарження, за наслідком якої, рішенням ДФС України від 26.11.2017 вих. №27850/16/99-99-11-01-01-25 скаргу платника податків залишено без задоволення, а спірні рішення - без змін.

Позивач звернувся до суду із даним позовом.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугували встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки контролюючого органу про відсутність реального характеру господарських операцій, укладених між позивачем та контрагентами, а саме: ТОВ "ТПК "Укрторгімпорт" (код ЄДРПОУ 36458555) за грудень 2015 року та січень 2016 року, ТОВ "Рейлтек" (код ЄДРПОУ 39595099) за листопад-грудень 2015 року, ТОВ "РТП "Таргет" (код ЄДРПОУ 38633782) за грудень 2015 року та січень 2016 року, ТОВ "ТД "Балканрезинотехніка" (код ЄДРПОУ 37999099) за грудень 2015 року, ТОВ "Компанія "Пром-технологія" (код ЄДРПОУ 38748832) за січень 2016 року.

По взаємовідносинам із ТОВ "Гравекс Плюс" (код ЄДРПОУ 39942149) за листопад 2015 року, перевіркою порушень не встановлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операції між позивачем та його контрагентами, а тому висновки податкового органу про заниження підприємством зобов'язання зі сплати ПДВ за листопад 2015 року у розмірі 193170,00 грн, за грудень 2015 року на 3561795,00 грн та завищено суму від'ємного значення за січень 2016 року у розмірі 2263974,00 грн. є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до положень п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку (п. 22.1 ст. 22 ПК України).

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом п.198.6 ст.198 ПК України (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.4 ст. 201 ПК України (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер:

покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця;

покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

Як встановлено під час судового розгляду справи, позивач у перевіряємий період мав господарські відносини із контрагентами, а саме: ТОВ "ТПК "Укрторгімпорт" (код ЄДРПОУ 36458555) за грудень 2015 року та січень 2016 року, ТОВ "Рейлтек" (код ЄДРПОУ 39595099) за листопад-грудень 2015 року, ТОВ "РТП "Таргет" (код ЄДРПОУ 38633782) за грудень 2015 року та січень 2016 року, ТОВ "ТД "Балканрезинотехніка" (код ЄДРПОУ 37999099) за грудень 2015 року, ТОВ "Компанія "Пром-технологія" (код ЄДРПОУ 38748832) за січень 2016 року.

Перевіряючи правомірність висновків податкового органу щодо відсутності реального характеру вищевказаних господарських операцій, які були покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який

ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2 ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704 (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як встановлено під час розгляду справи, ТОВ "Промпостач і К" у перевіряємий період мав господарські взаємовідносин на підставі наступних господарських договорів:

1) договір купівлі-продажу товару від 01.11.2015 №83 /т. 2, а.с. 1-6/, за умовами якого ТОВ "ТД "Балканрезинотехніка" (продавець) зобов'язувався передати у власність покупця (ТОВ "Промпостач і К") товар в асортименті та кількості, зазначених у видаткових накладних, а покупець - прийняти та оплатити цей товар. Зі змісту наданих позивачем копій видаткових накладних від 30.12.2015 №№ 26, 27 суд встановив, що предметом купівлі-продажу були будівельні матеріали загальною вартістю 21300021,56 грн, у т.ч. ПДВ -3550003,57 грн /т.2, а.с.7-8/;

2) договір поставки від 09.11.2015 №15/9, за умовами якого ТОВ "Рейлтек" зобов'язувалося в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність позивача товар, найменування, одиниці виміру та загальна кількість якого, визначаються у специфікації, яка є додатком №1 до договору /т. 2, а.с. 127-128/. Зі змісту наданих позивачем копій специфікацій суд встановив, що предметом поставки були будівельні матеріали загальною вартістю 2541096,00 грн, у т.ч. ПДВ - 423516,00 грн /т. 2, а.с. 129-130/;

3) договір купівлі-продажу товару від 01.12.2015 №165, за умовами якого ТОВ "ТПК "Укрторгімпорт" (продавець) зобов'язувалось передати у власність позивачу товар в асортименті та кількості, зазначених у видаткових накладних, а покупець - прийняти та оплатити цей товар /т. 2, а.с. 146-148/. Зі змісту наданих позивачем копій видаткових накладних від 12.01.2016 №№ 14, 15 /т. 2, а.с. 153, 186/ суд встановив, що предметом купівлі-продажу були будівельні матеріали загальною вартістю 2700000,00 грн, у т.ч. ПДВ - 450000,00 грн;

4) договір підряду від 01.12.2015 №22, за умовами якого замовник (ТОВ "Промпостач і К") доручає, а підрядник (ТОВ "Компанія "Пром-технологія") забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті - Протитуберкульозний диспансер в с. Супрунівка Полтавського району Полтавської області (ІІІ черга) /т. 3, а.с. 10-14/;

5) договір підряду від 01.11.2015 №18, за умовами якого замовник (ТОВ "Промпостач і К") доручає, а підрядник (ТОВ "РТП "Таргет") забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті - Протитуберкульозний диспансер в с. Супрунівка Полтавського району Полтавської області (ІІІ черга) /т. 3, а.с. 127-131/;

6) договір підряду від 01.12.2015 №21, за умовами якого замовник (ТОВ "Промпостач і К") доручає, а підрядник (ТОВ "РТП "Таргет") забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті - Протитуберкульозний диспансер в с. Супрунівка Полтавського району Полтавської області (ІІІ черга) /т. 3, а.с. 52-56/.

На підтвердження реальності вказаних правочинів позивачем надано та долучено до матеріалів справи копії видаткових накладних /т. 2, а.с. 7-8, 132, 135, 153, 186/, товарно-транспортних накладних /т. 2, а.с. 77-126, 138-143, 162-183/, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма Кб3) /т. 3, а.с. 16, 96/, актів приймання виконаних будівельних робіт (форма Кб-2в) /т. 3, а.с. 17-22, 97-113, 133-144/, відомостей ресурсів /т. 3, а.с. 23-25, 36-38, 78-90, 114-126/, договірної ціни /т. 3, а.с. 26, 58, 145/, локальних кошторисів /т. 3, а.с. 27-35/, розрахунків загальновиробничих витрат /т. 3, а.с. 39-40, 41, 42, 59-77, 91-95/.

Доставку товарів від постачальників до покупця здійснено автомобільним транспортом на замовлення постачальників, що узгоджується з умовами договорів поставки (купівлі-продажу) та на підтвердження чого до матеріалів справи надано копії товарно-транспортних накладних /т. 2, а.с. 77-126, 138-143, 162-183/.

Між договірними сторонами проведено взаєморозрахунки, що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень /т. 2, а.с. 9-16, 144-145, 154-161; т. 3, а.с. 9а, 43-51, 146-149/. Розрахунки між позивачем та ТОВ "ТПК "Укрторгімпорт" частково проведені шляхом зарахування зустрічних вимог /т. 2, а.с. 149-152/. Довідкою ТОВ "Промпостач і К" підтверджено, що станом на 19.04.2018 заборгованість перед ТОВ "ТД "Балканрезинотехніка" відсутня /т. 8, а.с. 12/.

На виконання вищевказаних договірних відносин контрагентами виписано на адресу позивача податкові накладні та розрахунки коригування /т.2, а.с. 17-76, 133, 136, 184, 187-196; т.3, а.с. 6/.

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що контрагенти позивача виконали свої зобов'язання за вказаними вище договорами, а позивач прийняв відповідний товар (послуги, роботи), сплатив їх вартість та відобразив вказані операції у податковому та бухгалтерському облік.

Як зазначив під час розгляду справи позивач, необхідність укладення вищезгаданих договорів зумовлена виконанням підприємством зобов'язань підрядника за договором підряду від 15.01.2014 №03-01/14 на виконання робіт по об'єкту: "Протитуберкульозний диспансер на 350 ліжок по вул. Київське Шосе, 1в у с. Супрунівка Полтавського району Полтавської області (третя черга будівництва), укладеним з управлінням капітального будівництва Полтавської обласної державної адміністрації /т. 3, а.с. 150-157, 158-202; т. 4, а.с. 1-243; т. 5, а.с. 1-261; т. 6, а.с. 169-256; т. 7, а.с. 1-29/.

Колегія суддів відхиляє твердження відповідача про неможливість виконання будівельно-монтажних робіт субпідрядниками, оскільки згідно наданого позивачем під час розгляду справи у суді першої інстанції висновку експертного будівельно-технічного дослідження від 18.04.2018 №4224, складеного Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Зал. проф. М.С. Бокаріуса, підтверджено фактичне виконання будівельно-монтажних робіт та не встановлено завищення їх вартості /т. 6, а.с. 113-156/.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем під час судового розгляду підтверджено належними та допустимими доказами факт реальності укладених із контрагентами господарських операцій.

Надані первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій, а тому посилання податкового органу на те, що подані платником документи не дозволяють встановити реальність виконання вказаних операцій та факт їх використання у господарській діяльності товариства, є помилковими.

Колегія суддів зазначає, що незначні недоліки у заповненні бухгалтерських документів не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Більш того, вони не є підставою для висновку про нереальність здійснення господарської операції та про обґрунтованість рішення органу доходів і зборів щодо нарахування податкового зобов'язання. Таким чином, помилки у їх оформленні не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.

В зв'язку з чим, колегія суддів відхиляє зауваження відповідача відносно зазначення у документах про виконання будівельно-монтажних робіт в адресі об'єкта будівництва літери "а" замість літери "в", зважаючи на відповідність таких документів типовим формам та вимогам до первинного документа бухгалтерського обліку, та приймає до уваги посилання представника позивача про те, що наведене є опискою.

Посилання скаржника на неможливість вчинення суб'єктами господарювання вищевказаних операцій у вказані строки (один день) є лише припущеннями, які жодним чином не обґрунтовані та не спростовують їх реальність.

Так, стверджуючи про відсутність у контрагентів позивача необхідних виробничих потужностей та трудових ресурсів для ведення господарської діяльності податковий орган ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду не спростував твердження представника позивача про те, що залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), а основні засоби можуть перебувати в постачальника/субпідрядника на праві оренди чи лізингу.

Щодо доводів контролюючого органу про обрив ланцюга постачання товарів до контрагентів позивача, то колегія суддів зауважує, що відповідні відомості самі по собі не є достатнім та належним доказом для твердження про безтоварність спірних господарських операції. При цьому суд виходить з того, що під час надання правової оцінки правомірності формування платником податку даних податкового обліку у зв'язку з придбанням товарів мають враховуватись відомості про безпосереднє здійснення господарської операції між постачальником та покупцем.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що під час судового розгляду підтверджено належними та допустимими доказами факт реальності укладених із контрагентом господарських операцій.

Надані позивачем первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій, а тому посилання податкового органу на те, що подані платником документи не дозволяють встановити реальність виконання вказаних операцій та факт їх використання у господарській діяльності товариства, є помилковими.

Колегія суддів зазначає, що стан виконання податкових обов'язків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов'язують формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та податкового кредиту з фактом придбання товарів з метою використання в господарській діяльності.

Отже, вирішальним значенням при вирішенні питання щодо формування платником податку витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту має значення не те, які зобов'язання сторони обумовили договором, а те, що вчинив платник податків. З позицій оподаткування не має значення чи має в господарській операції дефект волевиявлення сторін правочину, а має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.

Відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту надання послуг.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що невиконання податкових обов'язків контрагентом платника податків не може бути безумовним свідченням недостовірності даних податкового обліку платника податків, якщо не встановлені обставини, які свідчать про сприяння останнім у такому невиконанні.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №817/1422/13-а.

Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 року (далі - Конвенція), є частиною національного законодавства.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами (ст. 46 Конвенції).

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - "ЄСПЛ").

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії, ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування" отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Щодо доводів скаржника про порушення кримінального провадження стосовно контрагента позивача - ТОВ "РТП "Таргет", колегія суддів зазначає, що в силу вимог частини шостої статті 78 КАС України, обов'язковим для врахування судом є виключно вирок суду в кримінальному провадженні чи ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності.

З приводу посилань відповідача на неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача та неподання ними податкової звітності, колегія суддів вказує, що процес співставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства, аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Водночас, висновок щодо правильності відображення платником податків в податковому обліку господарських операцій є результатом податкової перевірки платника податків з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків.

А відтак, наявна у контролюючого органу податкова інформація про контрагентів позивача не є належним доказом безтоварності спірних господарських операцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та надання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведено у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №814/937/15.

Оскільки відповідачем у ході проведення перевірки позивача не встановлено фактів вчинення ТОВ "Промпостач і К" навмисних кримінально караних дій з метою штучного формування даних податкового обліку задля отримання податкових вигод, зважаючи на доведеність факту здійснення спірних господарських операцій, колегія суддів дійшла висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності в діях позивача порушення вимог законодавства та, як наслідок, неправомірності нарахування за вказані порушення суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги щодо правомірності визначення позивачу суми грошового зобов'язання колегія суддів вважає необґрунтованими з вищезазначених підстав.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2018р. по справі №816/2390/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпостач і К" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя (підпис)А.П. Бенедик Судді (підпис) (підпис) М.І. Гуцал Л.О. Донець Повний текст постанови складено 03.12.2018 р.