Постанова

від 13.11.2018 по справі 2а-12564/11/2670

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 листопада 2018 року

м. Київ

справа №2а-12564/11/2670

касаційне провадження №К/9901/587/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2012 (головуючий суддя - Огурцов О.П., судді: Аблов Є.В., Кузьменко В.А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 (головуючий суддя - Василенко Я.М., судді: Кузьменко В.В., Шурко О.І) у справі № 2а-12564/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Євроконтракт ЛТД до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТД Євроконтракт ЛТД звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.03.2011 № 0000482350 та від 28.03.2011 № 0000961701; визнати противоправними та незаконними дії відповідача щодо складення акта від 14.03.2011 № 490/23-0301/36635495 про результати документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.09.2009 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 11.09.2009 по 31.12.2010; визнати протиправними висновки акта перевірки від 14.03.2011 № 490/23-0301/36635495 щодо визнання угод нікчемними, щодо визнання завищеними доходів від продажу товарів (робіт, послуг) на суму 46328805,00 грн., щодо визнання заниженим валового доходу на суму 23381522,00 грн., щодо коригування (зменшення) податкових зобов'язань на суму 2845956,00 грн., у тому числі: серпень 2010 року - 394581,00 грн.; вересень 2010 року - 1384128,00 грн.; жовтень 2010 року - 1067247,00 грн., щодо коригування (зменшення) податкового кредиту на суму 2817469,00 грн., у тому числі в розрізі звітних податкових періодів: серпень 2010 року - 390635,00 грн.; вересень 2010 року - 1370288,00 грн.; жовтень 2010 року - 1056546,00 грн.; зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби відновити в обліковій картці платника - Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Євроконтракт ЛТД , а також в усіх електронних системах, у тому числі в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України, суми податку на додану вартість у загальному розмірі 9265761,00 грн. (податкові зобов'язання) в наступних звітних періодах: серпень 2010 року - 394581,00 грн.; вересень 2010 року - 1384128,00 грн.; жовтень 2010 року - 1067247,00 грн.; листопад 2010 року - 1931456,00 грн.; грудень 2010 року - 4488349,00 грн., а також 9175626,00 грн. (податковий кредит) в наступних звітних періодах: серпень 2010 року - 390635,00 грн.; вересень 2010 року - 1370288,00 грн.; жовтень 2010 року - 1056546,00 грн.; листопад 2010 року - 1912144,00 грн.; грудень 2010 року - 4446013,00 грн.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 12.11.2012 адміністративний позов задовольнив повністю.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 05.02.2013 рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання противоправними та незаконними дій відповідача щодо складення акта перевірки від 14.03.2011 № 490/23-0301/36635495, а також визнання протиправними висновків цього акта скасував із закриттям провадження у справі в цій частині. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2012 залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2012, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: частин першої, п'ятої статті 203, частин першої, другої статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 1.8 статті 1, пункту 9.12 статті 9, підпункту а пункту 19.2 статті 19 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб від 22.05.2003 № 889-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 7, 9, 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, зазначає, що судами не з'ясовано повно та всебічно всі обставини справи, не розкрито суті спору, належним чином не вивчено матеріали справи та наявні докази, перевагу надано лише доказам позивача, проігноровано наявну судову практику щодо аналогічних справ, не прийнято до уваги викладену відповідачем позицію.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Євроконтракт ЛТД з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.09.2009 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 11.09.2009 по 31.12.2010, результати якої оформлено актом від 14.03.2011 № 490/23-0301/36635495.

За її наслідками контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на неправомірне формування даних податкового обліку при придбанні товарно-матеріальних цінностей та обладнання в Приватного підприємства Професіонали будівництва РВС , Приватного підприємства СРК-Будлайн , Товариства з обмеженою відповідальністю НВП Булат , а також безпідставне невключення до складу валового доходу як безповоротної фінансової допомоги вартості цього товару при його реалізації Дочірній компанії Укргазвидобування Національної акціонерної компанії Нафтогаз України та Державному акціонерному товариству Чорноморнафтогаз у зв'язку з безтоварним (фіктивним) характером здійснених поставок.

Крім того, виявлено недотримання Товариством з обмеженою відповідальністю ТД Євроконтракт ЛТД вимог статей 1, 3, 8, підпункту а пункту 19.2 статті 19 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб від 22.05.2003 № 889-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внаслідок ненарахування за період з 17.09.2009 по 31.05.2010 заробітної плати директору товариства ОСОБА_1 та, як наслідок, неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, а також неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів, виплачених на користь фізичних осіб-підприємців, за відсутності документів, що підтверджують державну реєстрацію цих осіб як фізичних осіб-підприємців та сплату ними єдиного податку.

На підставі зазначеного акта перевірки органом доходів і зборів прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.03.2011 № 0000482350, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5737909,00 грн. за основним платежем та 1434477,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 28.03.2011 № 0000961701, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1854,45 грн. за основним платежем та 463,61 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Крім того, Державною податковою інспекцією у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби за наслідками цього контрольного заходу внесено зміни до облікової картки та усіх електронних систем, у тому числі до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України, шляхом коригування задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю ТД Євроконтракт ЛТД податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 № 276 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи, що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів.

З метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками (пункт 3.1 цієї Інструкції).

За змістом пункту 3.6 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 № 276 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), зворотний бік картки відображає стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит щодо розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань, суми податкового боргу, надміру та/або помилково сплачені, та суми, заявлені до відшкодування, й інше).

Відповідно до пунктів 8.1, 11.1 зазначеної Інструкції у картках особових рахунків платників податків на дату проведення останньої облікової операції підбиваються підсумки за всіма графами карток особових рахунків з початку місяця та з початку року (крім граф, що відображають сальдо розрахунків з бюджетом). На кінець місяця після проведення останньої операції здійснюється запис указаних підсумкових рядків до особового рахунку.

Податковий борг платника податків, зборів (обов'язкових платежів) обліковується в картках особових рахунків, що ведуться підрозділом адміністрування облікових показників та звітності органу державної податкової служби у порядку, визначеному цією Інструкцією.

Зі змісту пункту 11.3 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 № 276 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), вбачається, що на підставі облікових даних карток особових рахунків платників податків на суму податкового боргу, який обліковується в картці особового рахунку платника, засобами програмного забезпечення формується податкова вимога, тобто письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

Наведені норми права дають підстави для висновку про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані карток особових рахунків правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету.

За правилами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), зобов'язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Докази, що можуть використовуватись при аналізі реальності операції - дані про існування активу (чи вироблявся, ким і коли), про його рух на шляху до платника податків-набувача (як транспортувався, де зберігався, ким приймався).

Реальність також потребує з'ясування того факту, чи справді відповідні активи отримано від указаних у первинних документах контрагентів. Для цього необхідно встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб (у тому числі посадових осіб контрагентів, задіяних у такому процесі) як свідків з метою з'ясування умов та характеру здійснених операцій, а також достовірності, зокрема, пояснень ОСОБА_2 (директора Приватного підприємства Професіонали будівництва РВС ) та ОСОБА_3 (директора Приватного підприємства СРК-Будлайн ) щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних юридичних осіб, наданих посадовим особам податкової міліції Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби.

Не досліджено судовими інстанціями і технічну можливість Приватного підприємства Професіонали будівництва РВС , Приватного підприємства СРК-Будлайн , Товариства з обмеженою відповідальністю НВП Булат виконати спірні поставки з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів, понесення ними витрат, пов'язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).

Вирішуючи питання про правомірність здійсненого контролюючим органом коригування в усіх електронних системах, у тому числі в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України, слід відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України враховувати правовий висновок Верховного Суду України, висловлений, зокрема, в постановах: від 15.12.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма УКРФРІТ до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії; від 02.12.2015 у справі за позовом Приватного підприємства Сільськогосподарська компанія Зорецвіт до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії; від 04.11.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Профтехноконструкція до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, згідно з яким інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Тобто, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників органів доходів і зборів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до баз даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника.

За таких обставин дії контролюючого органу щодо внесення до баз даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акта, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків зі збирання доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі собою не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

Враховуючи те, що дії відповідача з проведення розглядуваної перевірки не визнані протиправними в установленому порядку (не оскаржувались Товариством з обмеженою відповідальністю ТД Євроконтракт ЛТД шляхом звернення з відповідною позовною вимогою), підстави для виключення з усіх електронних систем, у тому числі із системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України, інформації, внесеної на підставі акта, складеного за наслідками такої перевірки, відсутні.

Надаючи оцінку законності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 28.03.2011 № 0000961701, судові інстанції посилались на висновок судово-економічної експертизи від 29.04.2012 № 13758, згідно з яким встановлено, що позивачем сплачено податок на доходи фізичних осіб за період з липня по грудень 2010 року своєчасно та в повному обсязі.

Утім, як свідчить акт перевірки від 14.03.2011 № 490/23-0301/36635495, підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення стали обставини щодо неутримання та несплати Товариством з обмеженою відповідальністю ТД Євроконтракт ЛТД податку на доходи фізичних осіб за період з вересня 2009 року по травень 2010 року внаслідок ненарахування заробітної плати директору, а також неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів, виплачених на користь фізичних осіб-підприємців, за відсутності документів, що підтверджують державну реєстрацію цих осіб як фізичних осіб-підприємців та сплату ними єдиного податку, яким суди попередніх інстанцій жодної правової оцінки не надали.

Згідно з частинами першою, третьою статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Отже, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували (тлумачили) норми матеріального права при зобов'язанні відповідача відновити в усіх електронних системах, у тому числі в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України, суму податкових зобов'язань позивача з податку на додану вартість у загальному розмірі 9265761,00 грн. та суму його податкового кредиту з цього податку в загальному розмірі 9175626,00 грн. постановлені у справі рішення в цій частині підлягають скасуванню, з прийняттям нового - про відмову в позові.

Водночас згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи викладене вище, постановлені у справі судові рішення в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.03.2011 № 0000482350 та від 28.03.2011 № 0000961701, а також зобов'язання Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби відновити в обліковій картці платника - Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Євроконтракт ЛТД суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість у загальному розмірі 9265761,00 грн. та суму податкового кредиту з цього податку в загальному розмірі 9175626,00 грн. підлягають скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість зазначених позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

У частині закриття провадження у справі рішення суду апеляційної інстанції особами, які беруть участь у справі, не оскаржується, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам суду в рамках даного касаційного провадження.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2012 у справі № 2а-12564/11/2670 скасувати.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 у справі № 2а-12564/11/2670 скасувати в частині залишення рішення суду першої інстанції про задоволення позову без змін.

В частині позовної вимоги про зобов'язання Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби відновити в усіх електронних системах, у тому числі в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України, суму податкових зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Євроконтракт ЛТД з податку на додану вартість у загальному розмірі 9265761,00 грн. та суму податкового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Євроконтракт ЛТД з податку на додану вартість у загальному розмірі 9175626,00 грн. ухвалити нове рішення, яким у задоволенні цієї позовної вимоги відмовити.

В частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.03.2011 № 0000482350 та від 28.03.2011 № 0000961701, а також зобов'язання Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби відновити в обліковій картці платника - Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Євроконтракт ЛТД суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість у загальному розмірі 9265761,00 грн. та суму податкового кредиту з податку на додану вартість у загальному розмірі 9175626,00 грн. справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 у справі № 2а-12564/11/2670 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк