Рішення

від 05.11.2018 по справі 755/11454/17

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/11454/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді Астахової О.О.,

при секретарях: Неділько Л.Л., Томіленко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України, третя особа: директор Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України, в якому просить поновити його на роботі на посаді головного інженера Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України; визнати грубим порушенням норм трудового законодавства дії директора Інституту; стягнути з відповідача на його користь 5700,30 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу та 58 000,00 грн. моральної шкоди.

Мотивуючи вимоги тим, що позивач працював в Інституті хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України на посаді головного інженера інституту.

Наказом № 56-К від 01.07.2017 року Позивача було звільнено з роботи на підставі п.1. ст.40 КзпП у зв'язку зі змінами в штатному розписі інституту та скороченням штатної одиниці.

Позивач вважає таке звільнення незаконним, посилаючись на те, що в Наказі № 56-К від 01.07.2017 року йдеться про скорочення штатної одиниці "головний інженер" з причин скорочення чисельності працівників, що є порушенням норм трудового законодавства, оскільки поняття скорочення чисельності та скорочення штату - чітко визначено нетотожними. Вважає, що при його звільненні відповідачем відбулося недотримання вимог ч.1. ст. 42 КзпП Украни. Ознайомлення Позивача із списком наявних вакантних посад здійснено неналежно з причин не затвердження такого списку директором. Також, Позивач зазначає, що скорочувати посаду "головного інженера" Відповідач не мав права, оскільки дану посаду займає одна особа, відсутність в штаті посади головного інженера робить неможливим функціонування Інституту і таке скорочення суперечить вимогам Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 року №336.

У зв'язку з наведеним Позивач просить суд про задоволення позову.

У судовому засіданні Позивач та його представник підтримали позовні вимоги з підстав, якими обгрунтовується позовна заява, та зазначили, що звільнення Позивача відбулося з порушенням вимог п.1. ст.40 КзпП, оскільки у Відповідача не відбулося змін в організації праці.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність та необґрунтованість позовних вимог, відсутність належних та допустимих доказів, якими вони обґрунтовуються. Надали суду письмові заперечення, які повністю підтримані в судовому засіданні.

В обґрунтування заперечень послались на те, що скорочуючи чисельність, відповідач діяв у межах наданих законодавством повноважень, керуючись ч.3.ст.64 ГК України, ст.ст. 40, 49-2 КзпП України. Позивача було попереджено за 2 місяці про наступне звільнення з 30.06.2017р. Однак, позивач відмовився ставити підпис про ознайомлення з Наказом №56-к "Про скорочення чисельності інституту" від 27.04.2017р., про що членами комісії зазначено у Акті від 27.04.2017р. Позивача 03 травня 2017 року було ознайомлено з переліком вакансій Відповідача, про що свідчить підпис Позивача про ознайомлення, однак Позивач не вчинив жодних дій для свого працевлаштування, будь-яких письмових заяв про заміщення посад (переведення) не подавав.

Тому просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Третя особа у судове засідання не з'явилась, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Направив до суду заяву зі змісту якої убачається, що проти позову він заперечує та з урахуванням наданих заперечень представниками відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представників сторін, врахувавши їх доводи, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі з наступних підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 19 Постанови Про практику розгляду судами трудових спорів за № 9 від 06 листопада 1992р. розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Судом встановлено, що 02.02.2015 року ОСОБА_1 переведено на посаду головного інженера Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України на підставі Наказу 18-к від 02.02.2015 року.

Як убачається із витягу з Наказу Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України від 27 квітня 2017 року № 23-А, з метою економічного та раціонального використання бюджетних коштів, необхідністю покращення оперативного керування допоміжними службами інституту, враховуючи виявлення дублювання функціональних обов'язків співробітників інституту, з метою приведення посадових інструкцій відповідно до вимог чинного законодавства та переглядом розподілу обов'язків між керівництвом інституту , - надати ОСОБА_1 перелік всіх наявних в штатному розписі інституті вакантних посад станом на 03.05.2017 року для переведення (за його згодою) на ці вакантні посади для подальшої роботи в інституті. (а.с. 108).

З даним Наказом ОСОБА_1 ознайомився 03.05.2017 року, що підтверджується його підписом (а.с. 113) та не заперечується сторонами.

Наказом Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України від 27 квітня 2017 року № 56-К, на виконання Наказу Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України від 27 квітня 2017 року № 23-А Про скорочення чисельності співробітників інституту , у зв'язку із змінами в штатному розписі Інституту та скороченні штатної одиниці головного інженера з 01.07.2017 року - скороченню підлягає ОСОБА_1 (а.с.111).

За даними акту від 27.04.2017 року складеного заступником директора з наукової роботи ОСОБА_3, старшим інспектором В.К. ОСОБА_4, зав.сектору ОСОБА_5, з наказом Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України від 27 квітня 2017 року № 56-К, ОСОБА_1 ознайомлений. Проте від підпису про ознайомлення відмовився. (а.с.112).

Наказом 84-к від 30.06.2017 р. ОСОБА_1 звільнено з посади головного інженера Інституту з 30.06.2017 року за скороченням чисельності працівників п.1. ст. 40 КзпП України. (а.с.36).

Віповідно до п.1 ч.1 ст. 40 КзпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Зі змісту зазначеної норми убачається, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником, як-от: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.

Як убачається із наданих представниками відповідача письмових доказів, в Інституті хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України мало місце скорочення чисельності працівників, доказом чого є Наказ №23-а від 27.04.2017р., Наказ №56-К від 27.04.2017р.

Позивач обгрунтовуючи заявлені вимоги посилається зокрема на те, що звільнення його з підстав скорочення чисельності працівників на підставі п.1. ст. 40 КзпП України є незаконним, оскільки для цього повинна була відбутись зміна в організації праці, але цього не було.

Згідно із ч.3 ст.64 Господарського кодексу України право визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розклад належить підприємству.

Як убачається із роз'яснень Міністерства праці і соціальної політики України від 07.04.2011 року № 114/06/187-11, скорочення чисельності або штату працівників - одна з підстав для розірвання трудового договору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України. Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, прийняття власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв'язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.

Скорочення чисельності та скорочення штату - поняття не тотожні. Чисельність працівників - це списочний склад працюючих, і скорочення чисельності працівників передбачає зменшення їх кількості. Штат працівників - це сукупність посад, встановлених штатним розписом підприємства. Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.

За даними довідки виданої Інститутом хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України від 23.01.2018 року № 95/4-ВК, до штатного розпису Інституту нові посади, станом на день звільнення ОСОБА_1 та по теперішній час, не вводились і вакантні посади не утворювались.

Відповідно до ч.2. ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу

За частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за д ва місяці. Одночасно з попередженням про звільнення, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, при скороченні чисельності або штату вказаною нормою встановлено обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Судом встановлено, що Відповідач 27.04.2017 р. надав Позивачу для ознайомлення та підпису Наказ №56-К від 27.04.2017р., в якому йдеться про скорочення чисельності інституту, зокрема посади головного інженера. Однак Позивач, ознайомившись з його змістом, відмовився від його підпису про ознайомлення, про що членами комісії було складено Акт від 27.04.2017р.

Також, судом встановлено та не заперечується Позивачем, що Відповідач надав для ознайомлення Позивачу перелік вакансій, з яким Позивач 03.05.2017 року ознайомився, про що свідчить його підпис на такому переліку вакансій. Однак, до дати свого звільнення Позивач не вчиняв жодних дій щодо свого працевлаштування на вакантні посади за таким переліком.

Згідно з частиною першою статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), пункти 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 та 3 статті 41 КзпПУкраїни може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Судом встановлено та не заперечується Позивачем і Відповідачем, що Позивач не був членом профспілкової організації Відповідача, а отже згоду від профспілкової організації на його звільнення з підстав п.1. ст.40 КзпП не отримував.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, Суд приходить до висновку про те, що процедуру звільнення позивача з роботи на підставі п до п. 1 ст. 40 КЗпП України було проведено у відповідності до діючого законодавства та порушень його трудових прав судом не встановлено, а тому підстав для поновлення ОСОБА_1 на роботі суд не вбачає. У зв'язку із чим у задоволенні позову щодо поновлення слід відмовити. Оскільки відсутні підстави для задоволенні позову про поновлення Позивача на роботі, то і у задоволенні похідних вимог про визнання грубим порушенням норм трудового законодавства дій директора Відповідача, стягнення з Відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди слід також відмовити, оскільки вказані вимоги є похідними.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 11,13, 77-81, 259, 263, 264, 265, 268, 272,273,354 ЦПК України, 40,41,43,КзпП України, 15,16 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України, третя особа: директор Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Астахова

Повний текст судового рішення виготовлений 15.11.2018 року