Постанова

від 10.04.2019 по справі 755/11454/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/2800/2019

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року м. Київ

Унікальний номер справи 755/11454/17

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Шахової О.В.( суддя-доповідач), Вербової І.М., Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання Пащенко О.П.

сторони справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Інститут хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України,

третя особа - директор Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України Бровко Олександр Олександрович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4,

на рішення Дніпровського районного суду м. Києва, ухваленого 5 листопада 2018 року під головуванням судді Астахової О.О. в приміщенні суду,-

В С Т А Н О В И В :

У липні 2017 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України (далі Інститут), третя особа директор Інституту Бровко О.О. про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що працював в Інституті на посаді головного інженера інституту.

Наказом № 56-К від 01.07.2017 його звільнено з роботи на підставі п.1. ст.40 КЗпП, у зв'язку зі змінами в штатному розписі інституту та скороченням штатної одиниці.

Проте причиною звільнення, насправді, позивач вважав не скорочення його посади,а існування конфлікту між ним та директором інституту Бровком О.О., діяльність якого він відкрито критикував.

Незаконність наказу про звільнення позивач обґрунтовує також тим, що в наказі № 56-К від 01.07.2017 йдеться про скорочення штатної одиниці "головний інженер" з причин скорочення чисельності працівників, в той час як поняття скорочення чисельності та скорочення штату є поняттями нетотожними. Під час його звільнення відповічем недотримано вимог ч.1. ст. 42 КзпП Украни, зокрема,запропоновано не затверджений директором список наявних вакантних посад, не дотримано передбаченого законом двохмісячного строку на заняття іншої посади,не враховано його переважне право залишення на роботі,як працівника з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці. Вважає, що скорочувати посаду головного інженера відповідач не мав права, оскільки відсутність в штаті посади головного інженера робить неможливим функціонування Інституту, а тому таке скорочення суперечить вимогам Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 року №336.

Окрім цього позивач зазначав, що зневажливе ставлення до нього директора Інституту, як до досвідченого працівника з великим досвідом роботи та безперервної роботи на благо Інституту та Академії НАН України, підірвало його авторитет в очах трудового колективу, призвело до важких душевних страждань, принизило його честь та гідність,ділову репутацію та створило негативні моральні почуття, з огляду на що просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 58 000 грн. та визнати дії директора Інституту щодо його незаконного звільнення грубим порушенням норм трудового законодавства.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 5 листопада 2018 року в задоволені позову ОСОБА_4 відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом процесуального та невірне застосування матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається, зокрема на те, що суд допустив неповне з'ясування дійсних обставин справи та причин його звільнення,не надав цим обставинам та поданим доказам належної правової оцінки.

Так, зокрема, акт про ознайомлення з наказом про звільнення складений 27.04.2017, а перелік вакантних посад йому було вручено лише 3.05.2017, що є порушення законодавства щодо одночасного повідомлення про зміни в організації виробництв і праці та надання списку вакантних посад, на які може бути переведений працівник. З переліком вакантних посад його було ознайомлено менше ніж за два місяці до його звільнення.

Відповідачем до матеріалів справи не додано доказів про дійсну зміну в структурі Інституту. Вважав, що оскільки посада головного інженера є посадою, яка не відноситься до структурних підрозділів, а є посадою, віднесеною до керівництва - інститут не мав права звільняти його з посади на підставі незаконних наказів від 27.04.2017 Про скорочення чисельності інституту та Про скорочення штату інституту .

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_4 та його представник доводи апеляційної скарги підтримали, з підстав в ній викладених, просили скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечувала,вважаючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням вимог закону,підтримала свій письмовий відзив.

Третя особа - директор Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України Бровко О.О. в судове засідання не з'явився. Про розгляд справи повідомлений належно, проте про причини неявки суд не повідомив. Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02.02.2015 ОСОБА_4 переведено на посаду головного інженера Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України на підставі наказу 18-к від 02.02.2015.

Згідно наказу Інституту №23-А від 27 квітня 2017 року з метою економічного та раціонального використання бюджетних коштів, необхідністю покращення оперативного керування допоміжними службами інституту, враховуючи виявлення дублювання функціональних обов'язків співробітників інституту, з метою приведення посадових інструкцій відповідно до вимог чинного законодавства та переглядом розподілу обов'язків між керівництвом інституту - надано ОСОБА_4 перелік всіх наявних в штатному розписі інституті вакантних посад станом на 03.05.2017 для переведення (за його згодою) на ці вакантні посади для подальшої роботи в інституті. (а.с. 108 т.1).

З вказаним наказом ОСОБА_4 ознайомився 03.05.2017, що підтверджується його підписом (ас. 113т.1) та не заперечується сторонами.

Наказом Інституту від 27 квітня 2017 року № 56-К, на виконання наказу від 27 квітня 2017 року № 23-А Про скорочення чисельності співробітників інституту , у зв'язку із змінами в штатному розписі Інституту та скороченні штатної одиниці головного інженера визначено,що з 01.07.2017 скороченню підлягає ОСОБА_4.(а.с.111т.1).

Згідно акту від 27.04.2017року з наказом №56-К ОСОБА_4 ознайомлений, проте від підпису про ознайомлення його з наказом відмовився. (а.с.112 т.1).

Наказом 84-к від 30.06.2017 ОСОБА_4 звільнено з посади головного інженера Інституту з 30.06.2017 за скороченням чисельності працівників п.1. ст. 40 КзпП України. (а.с.36 зв).

Відмовляючи ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що він не надав доказів на підтвердження своїх доводів,а також з того що його звільнення проведено з дотриманням вимог передбачених п.1 ст.40 та ст.ст. 43, 49-2 КЗпП України.

Проте, таких висновків суд першої інстанції дійшов без належної перевірки обставин справи та надання їм правової оцінки. Порушення процесуального права призвело до невірного застосування матеріального права, з огляду на що рішення суду не можливо визнати законним та обґрунтованим, з огляду на таке.

За ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників

Положеннями ч. 2 ст. 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у п. п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

За ч. 1-3 ст. 49 - 2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Як вбачається, накази №23-А "Про скорочення штату інституту" та наказ №56-А Про скорочення чисельності співробітників інституту видані відповідачем в один день - 27 квітня 2017 року та стосуються лише посади головного інженера (а.с.109-111т.1).

На наступний день після видання зазначених наказів - 28 квітня 2017 року ОСОБА_4 подав заяву про залишення його на посаді заступника директора з загальних питань (а.с.30),проте ця заява відповідачем не була розглянута і за наказом №84 від 30 червня 2017 року ОСОБА_4 звільнено за скороченням чисельності працівників за п.1 ст.40 КЗпП (а.с.36 зворот).

Про введення до штату інституту посади заступника директора з загальних питань свідчить надане відповідачем рішення вченої ради,проведеної 30.03.17 року, з якому йдеться про скорочення посади головного інженера, оскільки обов'язки головного інженера дублюють обов'язки головного енергетика та начальника експлуатаційно-технічного відділу.

Як на підставу для такого рішення вчена рада Інституту посилається на п .4 Статуту Інституту, де передбачена посада заступника директора з загальних питань, а тому Ученому секретарю інституту було доручено підготувати та затвердити структуру інституту у відповідності до вимог Статуту, без посади головного інженера (а.с. 88, т.1).

Згідно Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики 29 грудня 2004 року №336 посада "Головного інженера" прирівнюється до посади "Першого заступника директора".

З наданого відповідачем в суді 1 інстанції штатного розпису станом на день звільнення позивача - 1 липня 2017 року та затвердженого після його звільнення 12.07.17 року,убачається виведення з штатного розпису Інституту з розділу "керівництво" посади головного інженера, але відомості про інші посади в цьому розділі відсутні (а.с.136-148),що позбавляє можливості зробити висновок про те, чи відбулися у відповідача зміни в організації виробництва та праці саме в керівництві Інституту,до якого відносилась посада головного інженера та яку займав позивач .

На підтвердження скорочень бюджетних видатків в 2017 році, пов'язаних з скороченням чисельності чи штату відповідач доказів не надав, як не надав також доказів на підтвердження своїх доводів, що скорочення штату та чисельності інституту проводилось, зокрема, у зв'язку з скрутним фінансовим становищем інституту та з метою економного та раціонального використання бюджетних коштів.

Таким чином, всі прийняті відповідачем рішення щодо змін у виробництві та праці нерозривно пов'язані саме з особою ОСОБА_4 та підтверджують посилання ОСОБА_4 про те, що його звільнення є результатом конфлікту між ним та директором інституту Бровком О.О., що підтверджується його зверненнями безпосередньо до директора Інституту 6,29 та 30 червня 2017 року (а.с.18-29),а потім до Генерального прокурора України від 6 квітня 2017 та до Адміністрації Президента України від 21.06.1 та 27.05.17 (а.с.160,161-163 ).

Ці доводи у відповідності до ст.81 ЦПК відповідачем не спростовано.

Згідно з абзацом першим пункту 19 Постанови № 9 ВСУ "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 року, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП суди зобов'язані з'ясувати, чи справді у відповідача відбувалися зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержав роботодавець норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що роботодавець не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому самому підприємстві, чи не мав вивільнюваний працівник переважного права на залишення на роботі та чи попереджували його за два місяці про наступне вивільнення.

Судам слід мати на увазі,що при проведені вивільнення власник або уповноважений ним орган в межах однорідних професій і посад має провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується за його згодою на іншу посаду,звільнивши з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право використовувалось,суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Як вбачається з переліку наданих ОСОБА_4 для заміщення вакансій, жодна із запропонованих йому вакансій не відповідає його освіті та кваліфікації. В той же час, за твердженнями відповідача скорочення посади головного інженера було обумовлено зокрема,тим, що обов'язки головного інженера дублюють обов'язки головного енергетика та начальника експлуатаційно-технічного відділу, але ці посади позивачу не було запропоновано.

Щодо критеріїв і порядку визначення працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, то такі законодавством не передбачені, проте в листі Міністерства соціальної політики України від 21.05.2012 року №80/06/187-12 Про переважне право на залишення на роботі , зазначено, що на практиці для виявлення таких працівників роботодавцем робиться порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації працівників. У процесі проведення такого аналізу, як правило, враховуються такі обставини: наявність відповідної освіти, післядипломної освіти, документів про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи у роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалого перебування на лікарняних, зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань, обсяги виконуваних робіт тощо. Як вбачається з довідки Інституту хімії від 12.10.2017 року згідно з положенням про преміювання,за успішне виконання та сприяння у виконанні тематичного плану фундаментальних і прикладних науково-дослідних робіт ОСОБА_4 протягом 2014-2016 років неодноразово заохочувався у вигляді премій (а.с.114т.1). Щодо рівня кваліфікації , то вона вимірюється рівнем освіти працівника, а також додатково здобутими навиками і вміннями. Наприклад, чи здобув працівник вищу освіту, післядипломну освіту, який у нього досвід роботи на аналогічних посадах, чи проходив він додатково курси підвищення кваліфікації тощо. Також обов'язково враховуються наявність чи відсутність заохочень та дисциплінарних стягнень, що має бути підтверджено документально. Матеріали справи не містять інформації стосовно притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності. В розумінні ч.ч.1,2 ст.49-2 КЗпП України порівняння продуктивності праці і кваліфікації працівників має проводитись роботодавцем на початку процедури скорочення, а якщо точніше, то перед попередженням конкретного працівника про наступне вивільнення. Зазначених вимог щодо пропозиції ОСОБА_4 іншої роботи та його переважного права на залишення на роботі відповідач не дотримався. За змістом п.1 ч.1 ст.40 КЗпП самостійними підставами, серед інших, змін в організації виробництва та праці визначено,зокрема, скорочення чисельності працівників і окремо скорочення штату працівників. Так, чисельність працівників - це списковий склад працівників, і скорочення чисельності працівників передбачає зменшення їх кількості (лист Міністерства праці та соціальної політики України від 7 квітня 2011 року № 114/06/187-11).

Штат працівників - це сукупність посад, установлених штатним розписом підприємства. Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами. Факторами, якими може бути зумовлена потреба скорочення чисельності або штату працівників є, зокрема: наміри роботодавця матеріально стимулювати працівників для здійснення потрібного обсягу робіт меншою кількістю персоналу через суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваної роботи,для чого працівникам встановлюються відповідні доплати за рахунок утвореної економії фонду заробітної плати; вдосконалення виробництва за допомогою автоматизації виробничих процесів, упровадження яких зумовлює зменшення кількості працівників певних професій і спеціальностей, потрібних для виконання роботи; перепрофілювання підприємства; зменшення обсягу виробництва продукції ; інші несприятливі фактори та кризові явища у соціально-економічному розвитку суспільства. З огляду на викладене скорочення чисельності працівників і скорочення штату підприємства - поняття не тотожні, оскільки зі скороченням чисельності майже завжди відбувається скорочення штату і зміна чисельності працівників відповідно відображається у штатному розписі. А при скороченні штату чисельність може не тільки не зменшитися, а подеколи навіть збільшитися. Зазначені дії проводяться на основі науково обґрунтованих завдань і норм, визначених, зокрема, ринком закупівлі сировини й збутом готової продукції (послуг), а також виходячи з вимог Національного класифікатора України ДК 003:2010 Класифікатор професій , затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28 липня 2010 року № 327 і Випуску 1 Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників від 29 грудня 2004 року № 336. Звільнивши ОСОБА_4 на виконання наказу про скорочення штату з підстав скорочення чисельності інституту, відповідач не визначився чітко які саме зміни мали бути проведені в організації виробництва та праці та не надав достатніх та належних доказів про те, що такі зміни дійсно відбулися взагалі, та/або призвели до нових форм організації праці,впровадження нових,передових методів та технологій . Таким чином, на переконання апеляційного суду, скорочення посади головного інженера (фактично заміна цієї посади на посаду заступника директора з загальних питань за рішенням вченої ради,яке на підтвердження своєї правової позиції надав відповідач),не можливо визнати дійсними та реальними змінами в організації роботи та праці Інституту. Згідно висновків, висловлених в Постанові Верховного Суду від 31.01.18 № 824/3229/14а - зміни в організації виробництва і праці не можуть бути підставою зловживань та незаконного звільнення працівників,а незначні розширення в діяльності відповідача не є змінами в організації виробництва та праці. Скорочення чисельності або штату працівників,безумовно, є правом роботодавця, однак це не має бути підставою для зловживань та незаконного звільнення працівника. Згідно статті 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин,що мають значення для справи,які суд першої інстанції визнав встановленими,невідповідність висновків суду,викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення,якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає, з огляду на що воно підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 в частині поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який з часу звільнення позивача складає 446 робочих днів. Середній заробіток позивача за останні перед звільненням 2 місяці (або 40 робочих днів) складав в цілому 13 449,19 грн. (а.с.115т.1), а відтак його середньоденний заробіток становить 336 грн. 23 коп. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 149 958 грн. 58 коп. Позовні вимоги ОСОБА_4 в частині заподіяння йому моральної шкоди діями відповідача в результаті його незаконного звільнення є доведеними і з урахуванням обставин справи та виходячи з засад розумності та справедливості суд вважає за можливе ці вимоги задовольнити частково, а саме в межах 1 000 грн. Поряд з цим, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення позовних вимог заявлених до директора Інституту Бровка О.О. та визнання його дій при звільненні ОСОБА_4 грубим порушенням трудового законодавства, оскільки ця особа залучена до участі в якості третьої особи, окрім цього, як вбачається рішення про скорочення відповідачем приймалися колегіально та за погодженням з профспілковим комітетом - п.6 наказу №23-А від 27.04.2017 року (а.с.109, зв.). Щодо обґрунтувань позивачем вимог незаконного звільнення у зв'язку з порушенням 2-місячного строку від часу вручення йому списку вакантних посад (3 травня 2017 р), слід зазначити наступне. У всіх випадках звільнення за п.1 ст.40 КЗпП провадиться з наданням гарантій, пільг і компенсацій передбачених главою Ш-А КЗпП, проте чинне законодавство не передбачає продовження чи поновлення строку попередження працівника про наступне вивільнення (не менше чим за два місяці), а у випадку недодержання цього, якщо він не підлягає поновленню на роботі з інших підстав, суд змінює лише дату його звільнення, зарахувавши строк попередження, протягом якого він працював.

В порядку ст.141 ЦПК України з відповідача належить стягнути в дохід держави судові витрати, які складаються з судового збору за подачу позовної заяви в сумі 1920 грн. та за подачу апеляційної скарги 2880 грн., що разом складає 4 800 грн.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 5 листопада 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_4 на посаді головного інженера в Інституті хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України з 01 липня 2017 року.

Стягнути з Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України (ЄДРПОУ 05417041, 02160, м. Київ, Харківське шосе, 48) на користь ОСОБА_4( ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_1) заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 149 958 (сто сорок дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім) гривень 58 копійок та моральну шкоду в розмірі 1 000 (однієї тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України (ЄДРПОУ 05417041, 02160, м. Київ, Харківське шосе, 48) в дохід держави судовий збір в розмірі 4 800 (чотири тисячі вісімсот) гривень 00 копійок.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня її проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 квітня 2019 року.

Суддя-доповідач

Судді: