Постанова

від 28.11.2018 по справі 404/3118/17

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2018 року м. Кропивницький

справа № 404/3118/17

провадження № 22-ц/4809/382/18

Кропивницький апеляційний суд в складіколегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючої судді Авраменко Т. М.

суддів Суровицької Л. В., Черненка В. В.

секретар Гончар В. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, представник - адвокат ОСОБА_2

відповідач - ОСОБА_3

Новокодацький відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, представник за довіреністю - Літвінова Анна Іванівна

треті особи - Публічне акціонерне товариство Кредитпромбанк , Товариство з обмеженою відповідальністю Салком Плюс

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 вересня 2018 року у складі судді Бершадської О. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Публічне акціонерне товариство Кредитпромбанк , Товариство з обмеженою відповідальністю Салком Плюс про визнання права власності на автомобіль, зняття арешту,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3, Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Публічне акціонерне товариство Кредитпромбанк , Товариство з обмеженою відповідальністю Салком Плюс про визнання права власності на автомобіль, зняття арешту.

Зазначав, що 12 квітня 2012 року між ним та відповідачем укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу марки Fiat Ducato, 1999 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, шасі (кузов) № НОМЕР_2, який належав відповідачу на праві власності, та за умовами якого продавець зобов?язався продати, а покупець купити та оплатити вартість транспортного засобу в розмірі 4000 доларів США, що еквівалентно 31940 грн. Продавець до підписання договору надав покупцю документи та ключі від машини, а покупець оплатив покупцю обумовлену суму коштів, про що відповідачем складено розписку. Договір купівлі-продажу був складений у простій письмовій формі. У зв?язку зі скрутним матеріальним станом та сімейними обставинами він не мав можливості зняти з обліку придбаний автомобіль та зареєструвати його на себе. Він користувався автомобілем, з 2013 року активно надавав безкоштовні послуги та займався волонтерською діяльністю, перевозив на автомобілі продукти для бійців АТО. Також займався його ремонтом, зберігав в належному технічному стані, укладав договір страхування та здійснював всі інші дії притаманні власнику майна. 19 квітня 2016 року він був зупинений працівниками поліції, які повідомили, що на підставі постанови Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровськогоміського управління юстиції накладено арешт та оголошено в розшук автомобіль Fiat Ducato, 1999 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, складено акт тимчасового затримання автомобіля та доставлено його на майданчик тимчасового утримання за адресою: м. Кіровоград, вул. Панфіловців, 20-а. Накладений арешт перешкоджає йому користуватися автомобілем та розпоряджатися ним.

Просив визнати за ним право власності на автомобіль марки Fiat Ducato, 1999 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, шасі (кузов) № НОМЕР_2, зобов?язати Ленінський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції зняти арешт з автомобіля марки Фіат Дукато Fiat Ducato, 1999 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, шасі (кузов) № НОМЕР_2.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 квітня 2018 року залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство Кредитпромбанк та Товариство з обмеженою відповідальністю Салком Плюс , які є стягувачами у виконавчих провадженнях.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 вересня 2018 року в задоволенні позову відмовлено. Суд дійшов висновку, що підстави для виникнення права власності у позивача на спірний автомобіль відсутні, оскільки власником спірного автомобіля зареєстрований відповідач, автомобіль з реєстрації не знімався, переоформлення його власника з видачею відповідного свідоцтва про реєстрацію не проводилось.

В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що законодавство не встановлює вимоги про нотаріальне посвідчення чи державну реєстрацію саме договору купівлі-продажу автомобіля, оскільки згідно зі статтею 34 ЗУ Про дорожній рух державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування автомобілі. Державна реєстрація транспортних засобів не є державною реєстрацією прав власності на транспортний засіб і не впливає на момент переходу права власності на транспортний засіб. Чинне законодавство не містить жодної вказівки власне на реєстрацію прав власності на транспортні засоби , а лише говорить про державну реєстрацію самих транспортних засобів. Перехід права власності на автомобіль за договором купівлі-продажу між сторонами відбувся у момент передачі автомобіля, оскільки укладеним між ними договором не передбачено інший порядок переходу права власності.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду залишити без змін. Зазначає, що суд дійшов обґрунтованого висновку, що видача розписки про отримання коштів та укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб (т.1 а.с.233-238).

Апеляційне провадження відкрито 30 жовтня 2018 року (т.1 а.с.212), справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 28 листопада 2018 року (т.1 а.с.221).

В засіданні апеляційного суду позивач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги.

Інші учасники справи, повідомлені про дату, час та місце розгляду справи під розписку (а.с.т.1 а.с.245,246,247,249), в засідання апеляційного суду не прибули.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст.372 ЦПК України).

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам процесуального права.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу підтверджується, що ОСОБА_3 є власником Fiat Ducato, 1999 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 (т.1 а.с.6).

За наявності двох виконавчих проваджень, зокрема, про стягнення боргу з ОСОБА_3 на користь ПАТ КредитпромБанку" в сумі 398006 грн.13 коп. за виконавчим листом від 07 лютого 2011 року та на користь ТОВ Салком Плюс в счумі 678198 грн. 96 коп. за наказом господарського суду постановою державного виконавця накладено арешт на майно боржника та оголошено розшук майна (т.1 а.с.5,113-117).

19 квітня 2016 року на підставі постанови державного виконавця автомобіль Fiat Ducato, власником якого згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу є ОСОБА_3, був затриманий працівниками міліції та переміщений на спеціальний майданчик в м.Кіровограді, вул. Панфіловців,20-а (т.1 а.с.25).

Обґрунтовуючи своє право власності на арештований автомобіль, позивач посилається на те, що на підставі письмового договору купівлі-продажу від 12 квітня 2012 року у нього виникло право власності на цей автомобіль (т.а.с.44). Факт передачі ним ОСОБА_3 за автомобіль грошових коштів підтверджується договором купівлі-продажу автомобіля та письмовою розпискою (т.1 а.с.45).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частини перша статті 14 ЦК України).

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 ЦК України). Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України). Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частина перша та друга статті 319 ЦК України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України). Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Загальний порядок укладення договорів будь-якими учасниками цивільних відносин визначено у главі 53 ЦК України. До принципово важливих складових цієї процедури відносяться зміст та форма договору, спосіб, місце укладення.

Правове регулювання відносин, пов'язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Пунктом 8 Порядку № 1388 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, оцінку їх вартості (проводиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку в порядку, встановленому МВС, Мін'юстом, Мінпромполітики, Держмитслужбою та Фондом державного майна, і має відповідні документи), відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України Про дорожній рух , а також транспортні засоби, зібрані (складені) із складових частин серійних транспортних засобів без дотримання вимог зазначеного Закону.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою: довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача; вантажна митна декларація або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в підрозділах Державтоінспекції транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договір фінансового лізингу.

Для державної реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції, крім зазначених у цьому пункті документів, що підтверджують правомірність їх придбання, подається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі, з відміткою підрозділу Державтоінспекції про зняття транспортного засобу з обліку. Перед відчуженням, передачею зазначені транспортні засоби повинні бути зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції. Переобладнання (крім переобладнання для роботи на газових паливах), відчуження, передача права користування і (або) розпорядження придбаних транспортних засобів, не зареєстрованих у підрозділах Державтоінспеції, не допускається.

Отже, продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

Суд першої інстанції з достовірністю встановив відсутність факту укладення в належній формі договору купівлі-продажу спірного автомобіля та реєстрацію права власності на автомобіль за відповідачем ОСОБА_3

Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують, а посилання позивача та його представника на набуття права власності на автомобіль з часу фактичної передачі автомобіля відповідно до ст.334 ЦПК України не ґрунтуються на нормах матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Правовий висновок щодо підстав набуття права власності на автомобіль викладено Верховним Судом в складі Касаційного цивільного суду в постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 662/397/17 провадження № 61-24913св18, від 24 жовтня 2018 року у справі № 521/12092/16-ц провадження № 61-6899св18, від 24 жовтня 2018 року у справі № 208/4791/15 провадження № 61-7013 св 18.

Установивши, що договір купівлі-продажу спірного автомобіля не укладався в належній формі, цей автомобіль не знятий з обліку в уповноваженому органі МВС України та зареєстрований за відповідачем, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання права власності на автомобіль та звільнення майна з-під арешту.

Суд надав належну оцінку доказам, правильно здійснив тлумачення закону з урахуванням установлених обставин справи. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права.

В межах вимог та доводів апеляційної скарги передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову не встановлено.

Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.381,382,384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 вересня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 03 грудня 2018 року.

Головуюча суддя Т. М. Авраменко

Судді: Л. В. Суровицька

В. В. Черненко