Постанова

від 03.12.2018 по справі 908/925/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2018 року Справа № 908/925/18

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів : головуючого судді Широбокової Л.П. (доповідач),

суддів Подобєда І.М., Орєшкіної Е.В.

секретар судового засідання Абадей М.О.

Учасники справи

позивач - Запорізька міська рада, м. Запоріжжя

представник: ОСОБА_1, довіреність №01/03-20/00381 від 12.02.2018, представник; ОСОБА_2, довіреність №01/03-20/00380 від 12.02.2018, представник;

відповідач - Спільне українсько-американське підприємство «Віннер Форд» /»Інтрейд Груп» , м. Запоріжжя

представник: ОСОБА_3, довіреність №б/н від 31.10.2017, адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спільного українсько-американського підприємства «Віннер Форд» /«Інтрейд Груп» , м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.07.2018 у справі №908/925/18 (суддя Федорова О.В., повне рішення складено 30.07.2018)

про стягнення 486 570,60 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.

У травні 2018 року Запорізька міська рада (надалі позивач) звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом до Спільного українсько-американського підприємства "Вінер Форд Запоріжжя"/"Інтрейд Груп" (надалі відповідач) та просила стягнути збитки у сумі 486570,60 грн, посилаючись на невиконання останнім приписів статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, внаслідок чого територіальній громаді м. Запоріжжя завдано збитків в розмірі неотриманих коштів пайової участі та грунтуючи свої вимоги на положеннях ст.1166 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на відсутність всього складу цивільного правопорушення в його діях та сплив позовної давності, про застосування якої заявив у суді першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.07.2018 у справі №908/925/18 задоволено позовні вимоги Запорізької міської ради до Спільного українсько-американського підприємства "Віннер Форд"/"Інтрейд Груп" та стягнено з відповідача збитки у розмірі 486570,60 грн, витрати по сплаті судового збору - 7298,56 грн.

Доводи та вимоги апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням, ухваленим судом першої інстанції, до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося СУАП "Віннер Форд"/"Інтрейд Груп", яке просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 23.07.2018 року у справі №908/925/18 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Запорізької міської ради у повному обсязі.

Апеляційна скарга обгрунтована наступним:

- суд не взяв до уваги, що єдиною підставою для сплати пайового внеску щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту є укладений сторонами договір, обов'язок по укладанню якого статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та рішенням Запорізької міської ради покладено на виконавчий комітет Запорізької міської ради;

- позивачем не наведено доказів неналежного виконання зобов'язань відповідачем, останній не надсилав відповідачу пропозицію укласти договір, тобто саме дії позивача стали причиною не отримання ним спірних коштів;

- декларація про готовність об'єкта була зареєстрована 30.11.2012 та повторно 21.02.2014, право вимоги цих коштів у позивача відповідно спливло 01.12.2015 та в силу положень ст. 252-255 Цивільного кодексу України позивачем пропущено позовну давність, про застосування якої відповідач зробив заяву;

- позивач не довів того факту, що не міг дізнатися про порушення свого права вчасно, та суд не надав оцінки доводам сторін щодо можливості дізнатися про порушення законодавства до 2018 року, надіслання вимоги 19.11.2015 свідчить про наявність у позивача об'єктивної можливості про порушення своїх прав як у 2012 році так і в 2014 році, тому суд повинен був застосувати позовну давність та в позові відмовити.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.09.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Спільного українсько-американського підприємства "Віннер Форд"/"Інтрейд Груп" на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.07.2018 у справі №908/925/18, розгляд апеляційної скарги призначено на 07.11.2018.

На виконання Указу Президента України від 29.12.2017 №454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах", положень п.3 ч.1, ч. ч. 5, 7 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України та в зв'язку з початком роботи 03.10.2018 Центрального апеляційного господарського суду вказана справа була передана до Центрального апеляційного господарського суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2018 для розгляду справи №908/925/18 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Широбокової Л.П. (доповідач), суддів: Орєшкіної Е.В., Подобєда І.М., справа прийнята колегією суддів до свого провадження ухвалою від 24.10.2018 та призначена до розгляду у судовому засіданні 03.12.2018.

Позивач надіслав відзив на апеляційну скаргу від 01.10.2018 та повторно ідентичний 08.11.2018, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, посилаючись на наступне: судом першої інстанції повністю з'ясовано обставини справи та надана їм вірна юридична оцінка, відповідач порушив вимоги ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та, закінчивши будівництво, не звернувся до позивача із заявою про укладання договору, ухилився від сплати пайового внеску на розвиток інфрактруктури міста, чим завдав останньому вказані збитки; посилається на те, що звернувся до суду в межах позовної давності, оскільки дізнався про порушення своїх прав з вимоги Державної фінансової інспекції у Запорізькій області від 12.06.2015, раніше не знав та не міг знати про порушення своїх прав. Просив рішення суду залишити в силі, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

Спільне українсько-американське підприємство "Віннер Форд"/"Інтрейд Груп" 16.07.2012 надіслало Запорізькій міській раді повідомлення про те, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області 09.07.2012 за №ЗП 08312114037 зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт з реконструкції частини вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень під магазин непродовольчих товарів з розширенням торгової площі в межах фундаментів виносних опор другого поверху за адресою: м. Запоріжжя, проспект Леніна, 146, ІІІ категорія складності (надалі - об'єкт будівництва) - а.с.139 т.1.

Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області було зареєстровано 30.11.2012 за №ЗП 14312233634, та на підставі заяви відповідача від 19.02.2014 №7/8-612 про внесення змін до даних Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 30.11.2012 за №ЗП 14312233634 по вказаному об'єкту була зареєстрована нова Декларація про готовність об'єкта до експлуатації від 21.02.2014 за №ЗП 143140520145. Кошторисна вартість будівництва визначена в сумі 4 865 706 грн (а.с.15, 82 т.1).

Відповідно до наказу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області від 25.02.2014 №31-ОД попередня декларація про готовність об'єкта до експлуатації втратила чинність (а.с.10 т.2).

12.06.2015 Запорізька міська рада отримала вимогу Державної фінансової інспекції в Запорізькій області, в якій повідомлено про проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради за період з 01.05.2012 по 01.04.2015. За результатами ревізії розраховані збитки, які завдані місцевому бюджету у зв'язку з несплатою коштів пайової участі, зокрема, замовником будівництва СП Віннер Форд Запоріжжя/ Інтрейд Груп на суму 486 570,00 грн (а.с.136 т.1).

У свою чергу позивач надіслав відповідачу вимогу №01/02-21/04595 від 19.11.2015 з розрахунком збитків, яку останній отримав 25.12.2015, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.21 -23 т.1).

Втім, вказану суму пайового внеску щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту не сплатив, стягнення якої і є предметом позову.

У процесі розгляду справи в суді першої інстанції відповідач надав заяву про застосування позовної давності та просив в позові відмовити (а.с.14 т.2, а.с.51 т.1).

Застосоване законодавство та висновки апеляційного суду.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням обставин справи в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої та третьої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до частин другої, третьої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Згідно з частиною першою статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Запорізька міська рада рішенням №77 від 24.12.2012 затвердила Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя (надалі Порядок), який було офіційно оприлюднено 19.01.2013 в офіційному виданні Запорізької міської ради - газеті "Запорізька січ" (а.с.26 т1).

У зазначеному Порядку закріплено обов'язок замовника взяти участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя шляхом перерахування замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до бюджету розвитку м. Запоріжжя відповідного внеску (п. 1.4, 1.5).

Пунктом 2.1 Порядку визначено, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури м. Запоріжжя визначається у договорі про участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, укладеному з виконавчим комітетом Запорізької міської ради, в особі міського голови, відповідно до встановленого цим Порядком розміру пайової участі, з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, та не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури м. Запоріжжя. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд, інженерних мереж, влаштування внутрішніх і поза майданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Відповідно до п. 2.2 Порядку розмір пайової участі у розвитку інфраструктури м.Запоріжжя з урахуванням інших передбачених цим Порядок відрахувань становить для нежитлових будівель та споруд - 10% загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта.

Пунктом 3.1 Порядку встановлено, що договір про пайову участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя укладається під час надання департаментом архітектури та містобудування міської ради замовнику містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки (у відповідності до нормативів для одиниці створеної потужності) або після надходження до виконавчого комітету міської ради повідомлення про реєстрацію декларації про початок будівельних робіт та дозволу на виконання будівельних робіт.

Договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста укладається не пізніше через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію (п. 3.6 Порядку).

З системного аналізу положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та вказаного Порядку суд доходить висновку, що саме на замовника будівництва покладено обов'язок звернення до ради з пропозицією щодо укладення договору про пайову участь та сплати відповідних коштів.

Замовник - це фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву (стаття 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Відповідно до статей 2, 10 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та статей 4, 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" під забудовою території слід розуміти діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, реконструкцію існуючої забудови.

Як вбачається із чинної Декларації про готовність об'єкта до експлуатації Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю від 21.02.2014 вона була подана щодо закінчення будівництва Реконструкція вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень під магазин непродовольчих товарів з розширенням торгової площі в межах фундаментів виносних опор другого поверху (після технічної інвентаризації об'єднанні в приміщення №156) , тобто відповідач є замовником будівництва (реконструкції), а тому реконструкція, здійснена ним, охоплюється законодавчим визначення забудови, виходячи із наведених положень законодавства.

Згідно із статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 217 ГК України господарськими санкціями, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, як відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські та адміністративно-господарські санкції.

Статтею 224 ГК України , яка кореспондується із статтею 623 ЦК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками, згідно з частиною другою статті 224 ГК України, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідним є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника, збитками та вини. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідачем не доведено відсутність своєї вини в неукладанні договору та не сплаті пайового внеску.

Враховуючи, що відповідач в порушення вимог частин другої, третьої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку не уклав договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, що свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством обов'язкових дій щодо такого звернення та укладення договору та є протиправною формою поведінки, внаслідок якої Запорізька міська рада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням "упущена вигода".

При цьому наслідки у виді упущеної вигоди перебувають у безпосередньому причинному зв'язку із наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача.

Апеляційний суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь до прийняття об'єкта нерухомого майна до експлуатації є порушенням зобов'язання, яке прямо передбачено чинним законодавством. При цьому, невиконання такого зобов'язання не звільняє замовника будівництва від обов'язку укласти договір про пайову участь, у тому числі й після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, та сплатити вказану плату.

За наведених обставин відповідачу мало бути відомо про необхідність укладення договору та внесення коштів пайової участі. Відповідач був зобов'язаний укласти такий договір, проте не виконав і не вжив дій, які б свідчили про намір виконати своє зобов'язання, адже всупереч вимогам закону та чинних актів органів місцевого самоврядування зареєстрував декларацію про готовність об'єкту до експлуатації без виконання обов'язку щодо перерахування коштів пайової участі.

Апеляційний суд вважає правильним висновком суду першої інстанції, що обов'язок прийняти участь у створені та розвитку інфраструктури міста Запоріжжя у відповідача виник з дати реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації - 21.02.2014, а не з дати подання первинної декларації, як стверджує відповідач, оскільки відповідно до наказу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області від 25.02.2014 №31-ОД попередня декларація про готовність об'єкта до експлуатації втратила чинність.

Відповідно до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя розмір пайового внеску визначається як певний відсоток загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта. Відсоток від вартості об'єкта містобудування для нежитлових будівель, споруд складає 10% від загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта.

Як встановлено судом вище, кошторисна вартість будівництва заявлена відповідачем в сумі 4 865 706,00 грн, тому розмір внеску буде складати 486 570,60 грн, що і є сумою збитків позивача, яка правомірно стягнена судом першої інстанції в повному обсязі.

Надані відповідачем довідки про вартість будівельних робіт та затрати, тощо (а.с.56 -81, 88-126 т.1) судом не досліджуються, оскільки розмір пайового внеску визначається як відсоток кошторисної вартості будівництва об'єкта, яка заявлена самим відповідачем у Декларації.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом, передбаченим ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За приписами частин 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Із наявних в матеріалах справи доказів апеляційним судом встановлено, що про порушення своїх прав Запорізька міська рада дізналася із вимоги Державної фінансової інспекції в Запорізькій області від 12.06.2015, в якій повідомлено про проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради за період з 01.05.2012 по 01.04.2015 та виявлено несплату, зокрема, відповідачем пайового внеску на розвиток інфраструктури міста.

На час реєстрації Відповідачем декларації про готовність об'єкта до експлуатації нового будівництва діяв ОСОБА_2 України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011.

Відповідно до положень статей 36, 37 та 39 вказаного Закону, реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно з вимогами ч. 11 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в редакції, яка діяла на момент подачі відповідачем виправленої декларації 2014 року, замовник зобов'язаний протягом семи календарних днів з дня прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта письмово поінформувати про це місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням об'єкта будівництва. Отже, обов'язок повідомити позивача про закінчення будівництва покладається саме на відповідача. Відповідач не надав суду доказів виконання зазначеної вимоги.

При прийнятті об'єкта в експлуатацію Державна архітектурна - будівельна інспекція не перевіряє наявність укладеного договору про пайову участь та факт сплати замовником пайового внеску.

Таким чином, станом на час виникнення спірних відносин органи місцевого самоврядування знаходились поза межами процедури прийняття об'єктів будівництва в експлуатацію та позбавлені права контролювати момент його здійснення.

Отже , станом на момент введення Відповідачем об'єкта будівництва в експлуатацію 21.02.2014 Позивач був позбавлений функцій реального контролю за здійсненням будівництва та введенням об'єктів в експлуатацію.

Тому, моментом, коли Позивачу стало відомо про ухилення Відповідача від виконання покладеного на нього чинним законодавством обов'язку з укладення договору пайової участі у розвиток інфраструктури м. Запоріжжя та сплати цього внеску є час отримання вимоги від 12.06.2015. Враховуючи дату звернення із позовом до суду - 17.05.2018, загальна позовна давність тривалістю у три роки не сплинула.

Тому суд першої інстанції правомірно відхилив заяву відповідача про застосування позовної давності.

Судом першої інстанції також правомірно відхилені доводи відповідача про те, що позивач міг знати про порушення своїх прав ще в 2012 році, так як передбачав в місцевому бюджеті 2012 року отримання доходу від пайової участі відповідача судом, оскільки, по-перше, в долучених у справі рішеннях місцевої ради про внесення змін до бюджету міста на 2012 рік не зазначено про те, що кошти пайової участі передбачено отримати саме від відповідача, а по-друге, як пояснив представник позивача, позивачем були заплановані доходи бюджету на підставі отриманого повідомлення відповідача про початок будівництва, а не про його закінчення. Матеріали справи не містять доказів обізнаності позивача про закінчення будівництва раніше 12.06.2015.

Доводи скаржника про те, що лише укладений договір про пайову участь є єдиною підставою для виникнення між сторонами відносин щодо сплати коштів пайової участі, судом відхиляються, оскільки відповідно до частини третьої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, яким є стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідач в день судового засідання 03.12.2018 надав до суду клопотання, в якому вказував, що 14.11.2018 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Запорізькій області були внесені зміни до Декларації про готовність об'єкта до експлуатації в частині загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, що може вплинути на розмір пайової участі у розвитку інфраструктури міста, та просив долучити відповідні докази до справи.

В силу ч.1 ст. 266 та ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарженння. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додадково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вказане клопотання подане відповідачем з порушенням визначеного ч.1 ст. 266 Господарського процесуального кодексу України строку, невідповідність вартості будівництва в раніше поданих Деклраціях про готовність об'єкта до експлуатації не було доводами апеляційної скарги та самі такі обставини не існували на момент прийняття рішення судом першої інстанції. Тому судом апеляційної інстанції вказані докази не оцінюються. Учасник справи не позбавлений права звернутися до суду із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами при наявності фактичних та правових підстав.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 276, 282, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Спільного українсько-американського підприємства «Віннер Форд» /«Інтрейд Груп» , м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.07.2018 у справі №908/925/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 23.07.2018 у справі №908/925/18 залишити без змін.

Судові витрати, повязані з розглядом цієї апеляційної скарги, покладаються на апелянта - Спільне українсько-американське підприємство «Віннер Форд» /»Інтрейд Груп» .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складання повної постанови в порядку, встановленому ст. ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 04.12.2018.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.М. Подобєд

Суддя Е.В. Орєшкіна