Рішення

від 04.12.2018 по справі 420/5826/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5826/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А.

за участі секретаря Ягенської К.О., представників: позивача ОСОБА_1, відповідача Анісімової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Нємазенко Андрія Віталійовича від 31.10.2018 року ВП№56886515 про стягнення виконавчого збору в розмірі 123999,50 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області з позовом у якому з урахуванням уточненої позовної заяви просить визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Нємазенко Андрія Віталійовича від 31.10.2018 року ВП№56886515 про стягнення виконавчого збору в розмірі 123999,50 грн. мотивуючи це тим, що виконавчий документ було повернуто державним виконавцем стягувачу без фактичного виконання, на підставі заяви стягувача про повернення виконавчого документу стягувачу з підстав передбачених пунктом 1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження , а відповідно до ч.2 ст.27 вказаного Закону виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10% суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувану за виконавчим документом. Та враховуючи відсутність фактичного стягнення заборгованості із боржника у державного виконавця були відсутні підстави для винесення постанови про стягнення виконавчого збору. Зазначає, що дії державного виконавця: відкриття виконавчого провадження, направлення запитів, винесення постанови про арешт майна боржника та інші, які не призвели до фактичного стягнення коштів за виконавчим документом про стягнення заборгованості, не були достатньою підставою для стягнення виконавчого збору з боржника, так як за своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Представник відповідача заперечував проти позову та надав відзив у якому посилався на те, що нова редакція ст..27 Закону України Про виконавче провадження не ставить у залежність стягнення виконавчого збору сумою стягнутої з боржника на користь стягувача, а тому постанова винесена правомірно, так як позивач не повернув суму боргу стягувачу до відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 14 листопада 2018 року адміністративний позов залишений без руху та наданий строк на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 26.11.2018 року відкрито позовне провадження та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на " 10" год. " 00" хв. 30 листопада 2018 року.

Ухвалою суду від 30.11.2018 року позов залишений без руху та наданий строк на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 30.11.2018 року уточнена позовна заява залишена без руху та наданий строк на усунення недоліків.

Дослідивши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 01.08.2018 старшим державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Нємазєнко А.В. постановою відкрито виконавче провадження № 56886515 за виконавчим листом № 1512/214/2012, виданим Київським районним судом м.Одеси 17.03.2018 про стягнення із ОСОБА_3 на користь ТОВ "АНСУ" заборгованості по кредиту у розмірі 38618 дол. США, пені 7431,32дол. США та судового збору у розмірі 2823,00 грн. та третім пунктом постанови стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 123999,50грн.(а.с.14).

Листом від 28.09.2018 № 4167 стягувач просив державного виконавця повернути виконавчий документ в порядку, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження .

На підставі вказаного листа старшим державним виконавцем винесено постанову від 31.10.2018р. ВП № 56886515 про повернення виконавчого документа стягувачу та п.3 якої виведено в окреме виконавче провадження постанову про стягнення виконавчого збору.

31 жовтня 2018 року старший державний виконавець Нємазєнко А.В. керуючись ст. 3,27,40 Закону України Про виконавче провадження постановою ВП №56886515 стягнув з ОСОБА_3 виконавчий збір у розмірі 123999,50грн.

31 жовтня 2018 року старший державний виконавець Нємазєнко А.В. керуючись ст..ст.3,4,24-27 Закону України Про виконавче провадження постановив відкрити виконавче провадження ВП №57568355 з виконання постанови №56886515 від 31.10.2018 року про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору у розмірі 123999,50грн.(а.с.12).

Не погодившись із оскаржуваною постановою старшого державного виконавця, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними нормами чинного законодавства.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі по тексту - Закон №1404 ) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Спірні правовідносини склались з приводу правомірності винесення постанови про стягненню з боржника виконавчого збору.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ ).

У відповідності до ст.1 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України , цим Законом , іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону , а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби. (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.

Відповідно до статті 27 Закону №1404 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Водночас, частинами 5-9 ст.27 Закону України №1404 визначений вичерпний перелік випадків коли виконавчий збір не стягується, та серед них відсутній такий як повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідно до ч.5 ст.26 Закону України Про виконавче провадження виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Тому старший державний виконавець правомірно у постанові про відкриття виконавчого провадження від 01.08.2018 року стягнув з позивача (боржника) виконавчий збір у розмірі 10% від суми яка підлягала стягненню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 Закону України "Про виконавче провадження" , під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно - правовими актами.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404 виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Частиною першою статті 40 Закону №1404 визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404 у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону , якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п.8 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 р ., в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Підставою для винесення окремої постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною девятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, при цьому, виконання постанови про стягнення виконавчого збору відбувається в порядку, встановленому для примусового виконання виконавчих документів.

З огляду на викладене, враховуючи, що виконавчий документ було повернуто за заявою стягувача та виконавчий збір не стягнуто, суд приходить до висновку, що дії державного виконавця з винесення постанови по стягненню виконавчого збору в повній мірі відповідають приписам частини третьої статті 40 Закону №1404 , отже є правомірними та такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Окрім цього, ч.3 статті 40 Закону №1404 передбачено, що виконання постанови про стягнення виконавчого збору відбувається в порядку, передбаченому для примусового виконання виконавчих документів.

Таким чином, дії державного виконавця з винесення постанови №56886515 від 31.10.2018 щодо стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору в сумі 123999,50 грн. вчинені у відповідності до вимог законодавства та з дотриманням приписів частини третьої статті 40 Закону №1404 .

При цьому суд враховує, що позивачем не оскаржувалась постанова ВП №56886515 від 01.08.2018 року, якою з боржника стягнутий виконавчий збір у сумі 123999,50грн., вона є чинною та підлягає обов'язковому виконанню.

Виконавче провадження визначається статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" як сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб. Тобто, з урахуванням Прикінцевих та Перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1404 , слід вважати, що кожна окрема виконавча дія та відповідно прийнята постанова державного виконавця в межах виконавчого провадження повинна регулюватись тим нормативно-правовим актом, під час дії якого вона була розпочата.

Законом України від 3 липня 2018 року N 2475-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання у частині другій статті 27 Закону України Про виконавче провадження слова "фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом" замінена словами "підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів".

Таким чином, якщо попередня редакція статті 27 вказувала на стягнення виконавчого збору за умови фактичного примусового повного або часткового виконання виконавчого документа, то нова редакція ч.2 ст.27 встановлює, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, тобто не залежно від кінцевого результату провадження, та суд вважає, що це має мету для стимулювання боржників на добровільне виконання рішень про стягнення сум боргу без звернення стягувача до виконавців.

Водночас, позиція Верховного суду викладена в постанові у справі №910/1587/13, на яку посилається позивач у позові, ґрунтувалась на законодавстві, яке на час прийняття оскаржуваної постанови змінилось, а тому судом не враховується.

Постанова про стягненню виконавчого збору від 31.10.2018р. винесена виконавцем вже в період дії нової редакції ч.2 ст.27 Закону України №1404 , відтак, державний виконавець, приймаючи дану постанову, повинен керуватися положення саме цього закону .

Тому посилання позивача на не вчинення державним виконавцем дій щодо стягнення суми боргу, а також стосовно підстав закінчення виконавчого провадження суд вважає неприйнятними, оскільки у межах даного спору розглядається питання щодо правомірності постанови від 31.10.2018 по ВП №57568355.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України , у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом , запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що винесення старшим державним виконавцем постанови про стягнення судового збору від 31.10.2018 року здійснено відповідачем відповідно до чинного законодавства та в межах наданих державному виконавцю повноважень, у зв'язку з цим суд не вбачає законних підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 (65000, АДРЕСА_1) до Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65065, м. Одеса, вул.Генерала Петрова 1 код ЄДРПОУ 39907130) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до П'ятого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та з урахуванням п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Е.А.Іванов

04.12.2018