Постанова

від 27.11.2018 по справі 826/369/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/369/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Кузьменка В.В.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповільністю "ТК "Технокомплект" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповільністю "ТК "Технокомплект" до Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю ТК Технокомплект звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.08.2016 № 0079611202 та № 0079631202.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2018 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ ТК Технокомплект до 24.04.2015 року було зареєстровано та перебувало на обліку в Луганській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, тобто знаходилося на території проведення антитерористичної операції у Луганській області.

На момент звернення з даним позовом позивач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві).

Відповідно до Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції встановлено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

В свою чергу, посадовими особами відповідача проведено перевірку своєчасності сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість ТОВ ТК Технокомплект та встановлено порушення вимог п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

На підставі встановлених порушень, податковим органом складено акт перевірки №735/1/26-50-12-02 від 19.08.2016 року про результати перевірки своєчасності сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість ТОВ ТК Технокомплект .

У вказаному акті перевірки зазначено, що згідно з наявною в базах даних інформацією, наданою платником податків до територіальних органів ДФС України, платником порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, у розмірі 10410,34 грн.

На підставі акта перевірки контролюючим органом винесено наступні податкові повідомлення - рішення:

- від 23.08.2016 року № 0079611202 за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, на підставі абз.3 ст. 126 Податкового кодексу України, за затримку на 86, 73, 61, 57, 53 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 39 049,85 грн. Позивачу визначено штраф у розмірі 20% у сумі 7 809,97 грн.

- від 23.08.2016 року № 0079631202 за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, на підставі абз.2 ст. 126 Податкового кодексу України, за затримку на 28, 25, 22, 20 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 26 003,70 грн. Позивачу визначено штраф у розмірі 20% у сумі 2 600, 37 грн. (далі по тексту - оскаржувані ППР).

Позивач, вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані ППР є правомірними та прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України та Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Так, п. 54.1 ст. 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Правовими положеннями п. 57.1 ст.57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Тобто, наведені норми податкового законодавства носять імперативний характер і чітко вказують, що платник податку на додану вартість зобов'язаний сплачувати визначені ним податкові зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації; при цьому граничний строк сплати податкового зобов'язання відраховується від граничної дати подання податкової декларації.

Підпунктом 49.18. п. 49.18 ст. 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, податкове зобов'язання з податку на додану вартість, самостійно визначене платником податків у податковій декларації підлягає сплаті протягом 10 днів, наступних за останнім днем строку подання такої податкової декларації, а штрафні санкції застосовуються у разі не сплати узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом.

Як вірно встановлено податковим органом та зазначено в акті перевірки № 735/1/26-50-12-02 від 19.08.2016 року, ТОВ ТК Технокомплект несвоєчасно сплачено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Вказані обставини не заперечуються позивачем.

Між тим, в обґрунтування позовних вимог та апеляційної скарги позивач вказує на те, що він звільняється від відповідальності за несвоєчасно сплачено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, у зв'язку із дією форс-мажорних обставин, що підтверджені Луганською регіональною торгово-промисловою палатою, а також зазначає про процедурні порушення під час оформлення акта перевірки та результатів перевірки.

Колегія суддів апеляційної інстанції, проаналізувавши зміст Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , звертає увагу, що правові положення вказаного закону не передбачають звільнення від відповідальності платників податків за несвоєчасне виконання податкового обов'язку на період здійснення ними господарської діяльності на території проведення антитерористичної операції.

Так, ст.10 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції передбачено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

На підтвердження того, що несвоєчасна сплата відбулася не з вини позивача, останнім надано сертифікат № 2915 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виданий 12.02.2015 року Луганською регіональною торгово-промисловою палатою, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) з 01.09.2014 року, ці обставини станом на день видачі сертифіката тривають.

Разом з тим, наявність форс-мажорних обставин в контексті Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції не звільняє платників податків від обов'язку своєчасної сплати суми податкового зобов'язання, та можуть бути підставою для застосування інших механізмів, передбачених ПК України.

Так, відповідно до пп. 32.1, 32.2. ст. 32 ПК України передбачено, що зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки.

Згідно з п. 100.1, 100.5 ст.100 ПК України розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Підставою для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Перелік обставин, що однією із підстав для відстрочення грошових зобов'язань (податкового боргу), та документом, які підтверджують ці обставини, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1235 Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин є сертифікат Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Відповідно до п. 101.1 ст. 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

У свою чергу пп. 101.2.4 п. 101.2 ст. 101 ПК України під терміном безнадійний розуміється податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що позивач, маючи сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), має право звернутись до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві із відповідними заявами про відстрочення сплати грошових зобов'язань або податкового боргу чи із заявою про списання безнадійного податкового боргу.

Посилання позивача на процедурні порушення під час оформлення акта перевірки та результатів перевірки не приймаються судом до уваги, оскільки позивач не оскаржує такі дії податкового органу або дії з проведення перевірки та вчинені під час її проведення; у свою чергу окремі недоліки в оформленні акта перевірки та порушення строків прийняття податкових повідомлень-рішень не є підставою для їх скасування.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що в порушення вищезазначених правових положень податкового законодавства, не спростовується правомірність накладення на позивача штрафу за несвоєчасну сплату самостійно визначеної суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а тому оскаржувані ППР від 23.08.2016 року №0079611202 та №0079631202 є правомірними та не підлягають скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, надано обґрунтовані доводи прийняття оскаржуваних ППР, а тому позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповільністю "ТК "Технокомплект" - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2018 року - без змін .

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Кузьменко В.В.

Повний текст постанови виготовлено 03.12.2018.

v