Постанова

від 12.06.2007 по справі 6/67-38.1

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/67-38.1

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.07                                                                                           Справа  № 6/67-38.1

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого – судді                                        Давид Л.Л.

Суддів                                                            Кордюк Г.Т.

          Мурської Х.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” за №31/10-9867 від 25.09.2006 року

на рішення Господарського суду Волинської області від 18.09.2006 року

у справі № 6/67-38.1 (04/84-38.1) (суддя –Пахолюк В.А.)

за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національно акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ

до відповідача Державного комунального підприємства “Луцьктепло”, м. Луцьк

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Луцька міська рада, м. Луцьк

про стягнення 1028917,28 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Працьовитий Ю.В. –головний юрисконсульт Львівської філії ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»(довіреність за №89/35 від 30.03.2007 року

від відповідача: не з‘явились;

від третьої особи: не з‘явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 21.06.2005 року у справі №04/84-38.1 у позові Дочірньої компанії «Газ України»НАК «Нафтогаз України»м. Київ до ДКП «Луцьктепло»м. Луцьк про стягнення 1 028 917,28 грн. відмовлено (Т-1 а.с.130-132).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2005 року залишено без змін рішення Господарського суду Волинської області від 21.06.2005 року у справі №04/84-38.1, а апеляційну скаргу ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»без задоволення (Т-3 а.с.74-78).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що Позивачем не доведено той факт, що Відповідач у справі –ДКП «Луцьктепло»є правонаступником ДПТМ «Луцьктеплокомуненерго», відповідно відсутні підстави для стягнення з Відповідача по справі спірної заборгованості.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2006 року скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду України від 15.12.2006 року та рішення Господарського суду Волинської області від 21.06.2005 року по справі № 04/34-38.1. Справу передано на новий розгляд Господарському суду Волинської області (Т-3 а.с.100-103).

Постанова Вищого господарського суду України, мотивована тим, що при вирішенні питань, пов‘язаних з правонаступництвом, попередніми судовими інстанціями не досліджено та не дано правової оцінки фактично здійсненим організаційно-економічним перетворенням підприємства, з якими стаття 34 Закону України «Про підприємства в Україні»пов‘язує перехід майнових прав та обов‘язків до правонаступника. Крім цього, зазначено, що в разі необхідності в порядку ст. 41 ГПК України судам потрібно було призначити судово-бухгалтерську експертизу для вирішення питання достовірності факту передачі майна на баланс ДКП «Луцьктепло»та створення цього підприємства на базі зазначеного майна.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 18.09.2006 року у справі №6/67-38.1 відмовлено в задоволенні позовних вимог Дочірньої компанії ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», м. Київ (надалі –Позивач) до Державного комунального підприємства «Луцьктепло», м. Луцьк (надалі –Відповідач) за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Луцька міська рада, м. Луцьк про стягнення 1028917,28 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що Позивачем не доведені факти підставності звернення з позовом до ДКП «Луцьктепло»щодо заборгованості ліквідованого підприємства ДПТМ «Луцьктеплокомуненерго»; його правонаступництва по зобов‘язанням останнього; передачі пред‘явленої суми боргу по передаточному балансу (підтвердженому аудиторським висновком) ДК «Газ України»та звернення з вимогою по боргу 2000 року в квітні 2005 року, а тому суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Позивач –ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу (вих. № 31/10-9867 від 25.09.2006 року) та доповнення до апеляційної скарги (вих.. № 31/10-11060 від 20.10.2006 року), в яких покликається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права та з неповним дослідженням матеріалів справи. Судом не враховано, як стверджує скаржник, що під час ліквідації ДПТМ «Луцьктеплокомуненерго»порушено норми матеріального права, встановлені ст. ст. 34. 35, 36 Закону України «Про підприємства в Україні»від 27.03.1991 року, зокрема: від ДПТМ «Луцьктеплокомуненерго»до Відповідача рішенням Луцької міської ради №18/16 від 23.10.2001 року передано не певний перелік майна, а майно у складі цілісного майнового комплексу, що включає в себе весь обсяг прав та обов‘язків ДПТМ «Луцьктеплокомуненерго»; Позивач не отримував повідомлення від ліквідаційної комісії про ліквідацію ДПТМ «Луцьктеплокомуненерго»; згідно з рішенням Луцької міської ради, не зважаючи на використання терміну «ліквідація»фактично було проведено реорганізацію ДПТМ «Луцьктеплокомуненерго», що згідно з вимогами законодавства вимагає обов‘язкового встановлення правонаступників реорганізованого підприємства. Крім цього, суд витребовував у Відповідача передавальний та ліквідаційний баланс , яких подано не було, судом також зазначено, що передавальний баланс не складався , не зважаючи на факт передачі майна від ДПТМ «Луцьктеплокомуненерго»до Відповідача. Зазначене також підтверджує, те, що порушення, відбувались в процесі передачі майнових прав і обов‘язків. Скаржник стверджує, що за своєю суттю, ліквідація ДПТМ «Луцьктеплокомуенерго»та створення на його базі ДКП «Луцьктепло», про що свідчить передача від ДПТМ «Луцьктеплокомуненерго»на баланс ДКП «Луцьктепло»згідно рішення Луцької міської ради №18/16 від 23.10.2001 року споруд та мереж теплового господарства, - є нічим іншим, як фактично реорганізацією, при якій допускається правонаступництво. Пунктом 7 ст. 34 Закону України «Про підприємства в Україні»окреслено перетворення (один з видів реорганізації) одного підприємства в інше, при якому до підприємства, яке щойно виникло , переходять усі майнові права і обов‘язки колишнього підприємства, що мало місце на думку скаржника в даному випадку. Таким чином , останній вважає, що ДКП «Луцьктепло»є належним Відповідачем у даній справі на яке поширюються загальні умови виконання зобов‘язань встановлені ст. ст. 161, 164 ЦК УРСР (ст. 525, ст. 526 ЦК України).

Зазначені вище обставини, на думку скаржника, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідач –ДКП «Луцьктепло», у відзиві на апеляційну скаргу (вих. № 2612/15 від 10.05.2007 року) та його представник в судових засідання, заперечує доводи апеляційної скарги з мотивів того, що ДКП «Луцьктепло»є новоствореною юридичною особою, відповідно до рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 19.05.1999 року №231 «Про реєстрацію ДКП «Луцьктепло», яким також затверджено Статут ДКП «Луцьктепло», і відповідно яке не відповідає по зобов‘язаннях будь-яких інших юридичних осіб, в тому числі і підприємства «Луцьктеплокомуненерго». Враховуючи наведене вище, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення, оскільки остання необґрунтована і безпідставна.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача –Луцька міська рада, відзиву на апеляційну скаргу не подала, участі уповноваженого представника в судових засіданнях не забезпечила, хоча належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи ухвалами суду від 06.03.2007 р., 03.04.2007 р., 10.05.2007 р. про що свідчать поштові повідомлення про вручення, наявні в матеріалах справи.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані по них докази, заслухавши представників Позивача та Відповідача в попередніх судових засіданнях, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Волинської області нормам чинного законодавства та матеріалам справи, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ст. 526 ЦК України (ст. 161 ЦК УРСР) зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.1 ст.175 ГК України (ст. 151 ЦК УРСР) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Тобто, кожна сторона по договору, як одну з підстав виникнення господарських зобов'язань, повинна вчинити певну дію господарського характеру (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо). При наявності господарського спору, що виник внаслідок невиконання чи неналежного виконання господарського зобов'язання кожна зі сторін повинна довести шляхом подання належних і допустимих доказів свої вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 4 ЦК УРСР (ч. 2 ст. 11 ЦК України), однією з підстав виникнення цивільних прав та обов‘язків є договори. Зобов‘язання сторін, належність виконання яких оскаржується в судовому порядку випливають з укладеного 12.09.2000 року ДК «Торговий Дім «Газ України»(правонаступником якого є ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України»(Т-3 а.с.101)) та ДПТП «Луцьктеплокомуненерго»(ліквідовано) договору про поставку газу №10/16-952-ТЕ-2.

З матеріалів справи вбачається, що протягом жовтня-грудня 2000 року ДК «Торговий Дім «Газ України»НАК «Нафтогаз України»(правонаступником якого є ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України») передав згідно актів прийому-передачі ДПТМ «Луцьктеплокомуненерго»природний газ в об‘ємі 33 979,26 тис. м. куб. на загальну суму 6 422 079,95 грн., оплату вартості за який останнім проведено частково в сумі 5 393 162,67 грн. Заборгованість по оплаті складає 1 028 917,28 грн., про що подано позов 19.04.2005 року, а доказами заборгованості Позивач подає суду лише акти передачі-приймання природного газу №43 від 31.12.2000 року, б/н від 30.11.2000 року, №77 від 31.10.2000 року на суму 6 422 079,95 грн., в яких вказано, що поставка здійснена на підставі договору №10/16-952-ТЕ-2 від 12.09.2000 року. Самого примірника договору сторонами не подано.

Факт укладення сторонами ДК «Торговий Дім «Газ України»та ДПТМ «Луцьктеплокомуненерго»договору поставки газу №10/16-952-ТЕ-2 стверджується доказами сплати платіжними дорученнями (Т-1 а.с.67-121), де в призначені платежу та протоколах розрахунку зазначений договір №10/16-952-ТЕ-2 від 12.09.2000 року, який вказаний і в актах прийому-передачі за жовтень, листопад і грудень 2000 року.

Поставка газу за передавальними актами прийому-передачі в жовтні –грудні 2000 року здійснювалась ДК «Торговий Дім «Газ України»ДПТМ «Луцьктеплокомуненерго».

Розпорядженням Луцького міського голови №225-ов від 27.05.2003 року державна реєстрація Державного підприємства теплових мереж «Луцьктеплокомуненерго»скасована за рішенням власника у зв‘язку з ліквідацією.

У відповідності до ст. 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Статтею 33 ГПК України встановлено , що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. 32 ГПК України, заборгованість Відповідача по справі перед Позивачем в сумі 1028917,28 грн.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції не враховано того, що під час ліквідації ДПТМ «Луцьктеплокомуненерго»порушено норми матеріального права, встановлені ст. ст. 34. 35, 36 Закону України «Про підприємства в Україні»від 27.03.1991 року в зв‘язку з чим, скаржник вважає, що за своєю суттю, ліквідація ДПТМ «Луцьктеплокомуненерго»та створення на його базі ДКП «Луцьктепло», про що свідчить передача від ДПТМ «Луцьктеплокомуненерго»на баланс ДКП «Луцьктепло»згідно рішення Луцької міської ради №18/16 від 23.10.2001 року споруд та мереж теплового господарства є нічим іншим, як фактично реорганізацією, при якій допускається правонаступництво.

Дане твердження скаржника спростовується тим, що у відповідності до вимог ст. ст. 34, 35, 36 Закону України «Про підприємства в Україні», що діяв на час ліквідації ДПТМ «Луцьктеплокомуненерго»та створення ДКП «Луцьктепло»визначений порядок, умови ліквідації і реорганізації підприємства, правонаступництва, що передбачають внесення відповідного запису в установчі документи, а також фактично здійснені організаційно-економічні перетворення, а саме: рішення власника, підписання передаточного або розподільчого акту чи балансу.

ДКП «Луцьктепло»створено рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 19.05.1999 року №231 «Про реєстрацію державного комунального підприємства «Луцьктепло», яким затверджено Статут ДКП «Львівтепло»; (Т-1 а.с.18) та включено до ЄДРПОУ 25.05.1999 року під ідентифікаційним кодом 30 391 925 (Т-1 а.с.44).

У відповідності до п. 1.4 Статуту ДКП «Луцьктепло»зареєстрованого Виконкомом Луцької міської ради від 19.05.1999 року, підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку, штамп і бланки із своїм найменуванням, власний товарний знак та інші реквізити (Т-3 а.с.119-123).

Із вказаного вище рішення та Статуту ДКП «Луцьктепло»не вбачається, що підприємство створено шляхом реорганізації державного підприємства теплових мереж «Луцьктеплокомуненерго».

На підставі рішення Луцької міської ради №18/16 від 23.10.2001 року «Про передачу майна державному комунальному підприємству «Луцьктепло»(Т-1 а.с.19) з метою формування статутного фонду підприємства «Луцьктепло»на його баланс з балансу ДПТМ «Луцьктеплокомуненерго»передано споруди та мережі теплового господарства, автотранспортні засоби та інші цінності згідно з додатком, вартість яких відображена в самостійному балансі підприємства.

Підставність передачі Луцькою міською радою майна ДКП «Луцьктепло»не суперечить повноваженням міської ради в силу ст. ст. 26, 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»та п. 4 ст. 10 Закону України «Про підприємства в Україні»(що діяв на час передачі), згідно якої джерелом формування майна підприємства є, зокрема гроші та матеріальні внески засновників.

У відповідності до діючих в спірний період п. 1 ст. 5 Закону України «Про підприємства в Україні»та п. 3 ст. 6 Закону України «Про власність», підставою для створення, ліквідації та реорганізації підприємства є рішення власника (власників) майна чи уповноваженого ним органу, підприємства –засновника, організації або відповідної угоди між юридичними особами шляхом об‘єднання їх майна та підприємницької діяльності

Згідно з вимогами п. 4 ст. 34 Закону України «Про підприємства в Україні»що кореспондується ч. 2 ст. 37 ЦК УРСР, у випадку злиття чи приєднання підприємства останнє вважається реорганізованим з моменту виключення його з державного реєстру України, при цьому момент переходу майна та відповідних прав і обов‘язків до підприємства, яке приєднало до себе інше підприємство, визначається днем підписання передаточного або розподільчого акта чи балансу у відповідності до рішення власників чи засновників

Як вбачається з матеріалів справи, компетентний орган місцевого самоврядування –Луцька міська рада, як засновник ДПТМ «Луцьктеплокомуненерго»такого рішення не приймала та згоди на його приєднання до ДКП «Луцьктепло»теж не давала.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту реорганізації ДПТМ «Луцьктеплокомуненерго»та передачі активів і пасивів останнього на баланс ДКП «Луцьктепло», відсутній також і сам передавальний баланс.

ДПТМ «Луцьктеплокомуненерго»ліквідовано як суб'єкт підприємницької діяльності відповідно до рішення Луцької міської ради від 22.11.2002 року №3/3 «Про ліквідацію підприємства теплових мереж «Луцьктеплокомуненерго»(Т-2 а.с.167).

Державна реєстрація ДПТМ «Луцьктеплокомуненерго»скасована розпорядженням Луцького міського голови №225-рв від 27.05.2003 року (Т-1 а.с.17).

Згідно довідки Головного управління статистики у Волинській області від 14.12.2005 року №07-03/474, ДПТМ «Луцьктеплокомуненерго»вилучено з ЄДРПОУ в зв'язку з його ліквідацією 27.05.2003 року.

Крім цього, в матеріалах справи наявний ліквідаційний баланс ДПТМ «Луцьктеплокомуненерго»(Т-2 а.с.170), який підтверджує, що останнє ліквідовано.

Матеріалами справи встановлено, що рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №231 від 19.05.1999 року щодо створення ДКП «Луцьктепло», рішення Луцької міської ради №18/16 від 23.10.2001 року щодо передачі ДКП «Луцьктепло»майна, розпорядження Луцького міського голови №225-РВ від 27.05.2003 року щодо скасування державної реєстрації ДПТМ «Луцьктеплокомуненерго»та статут Державного комунального підприємства «Луцьктепло»затверджений рішенням виконавчого комітету №231 від 19.05.1999 року в установленому законом порядку недійсними не визнані, а тому суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, про відсутність підстав вважати їх незаконними.

У відповідності до діючих на момент ліквідації ДПТМ «Луцьктеплокомуненерго»норм законодавства щодо правових підстав та наслідків припинення юридичної особи, а саме ст. 37 ЦК УРСР , п. 1 ст. 5, п. 4 ст. 34 Закону України «Про підприємства в Україні», п. 3 ст. 6 Закону України «Про власність»- ДКП «Луцьктеплокомуненерго»є новоствореним підприємством.

Крім цього, факт правонаступництва ДПТМ «Луцьктеплокомуненерго» до ДКП «Луцьктепло»був предметом судового розгляду у справі № 02/94-38 за позовом ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»до ДКП «Луцьктепло»про стягнення 105 703 грн. Постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2005 року (Т-3 а.с.144-145) встановлено, що із змісту рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради №18/16 від 23.10.2001 року (Т-1 а.с.19) та статуту ДКП «Луцьктепло»(Т-3 а.с.119-123) не вбачається, що підприємство є правонаступником ДПТМ «Луцьктеплокомуненерго».

Суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про недоцільність проведення судово-бухгалтерської експертизи для вирішення питання достовірності факту передачі майна на баланс ДКП «Луцьктепло»та створення цього підприємства на базі зазначеного майна, оскільки призначення судової експертизи це є право а не обов‘язок суду, а сторони не заявили клопотання про її призначення.

Крім того, як з‘ясовано в судовому засіданні передавальний баланс як такий не складався, а тому відсутня база дослідження для проведення судово-бухгалтерської експертизи.

Як вбачається з матеріалів справи, місцевий господарський суд в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об‘єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, вірно застосовано до них норми чинного законодавства та підставно відмовив Позивачу в задоволенні позовних вимог.

Оцінивши докази в їх сукупності судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення місцевого господарського суду нормам чинного матеріального та процесуального права, дійсним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1.      Рішення Господарського сулу Волинської області від 18.09.2006 року у справі №6/67-38.1 (04/84-38.1) залишити без змін, апеляційну скаргу ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»- без задоволення.

2.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.          Справу №6/67-38.1 (04/84-38.1) повернути Господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя                                                                      Л.Л.Давид

Суддя                                                                                          Г.Т.Кордюк

Суддя                                                                                          Х.В.Мурська