Постанова

від 03.12.2018 по справі 916/2103/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/2103/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Колоколова С.І., Богацької Н.С.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)

Секретар судового засідання: Федорончук Д.О.;

Представники сторін:

Від ТОВ Краншип - ОСОБА_1, довіреність №б/н, від 01.12.2018;

ДП «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» - ОСОБА_2, договір №2811/18, від 28.11.18;

від ОСОБА_3 інфраструктури України - не з'явився;

від Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» не з'явився;

від Філії Усть-Дунайськ Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ»

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.10.2018 року

по справі №916/2103/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краншип»

до відповідачів:

1.Міністерства інфраструктури України

2.Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:

1.Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»

2.Філії Усть-Дунайськ Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»

про зобов'язання укласти договір, встановлення земельного сервітуту, та зобов'язання вчинити певні дії, -

(суддя першої інстанції: Невінгловська Ю.М., дата та місце прийняття ухвали: 05.10.2018, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, просп. Шевченка, 29)

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.10.2018 (суддя - Невінгловська Ю.М.) задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Краншип» (далі - ТОВ Краншип ) про забезпечення позову, заборонено Державному підприємству "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" (далі - ДП "МТП Усть-Дунайськ") вчиняти певні дії, а саме загороджувати проїзд техніки, транспортних засобів ТОВ Краншип та замовників портових послуг, шляхом розташування загороджувальних конструкцій на проїзній частині складської площі на шляху від автодороги на в'їзді до порту та до причалу №1 портового пункту Кілія порту Усть-Дунайськ.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ДП "МТП Усть-Дунайськ" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Заявник апеляційної скарги вважає, що ухвала суду є незаконною та підлягає скасуванню, у зв'язку з порушенням норм процесуального права.

Зокрема, ДП "МТП Усть-Дунайськ" зазначає, що наявні фотоматеріали лише встановлюють наявність техніки та автотранспорту на складській площі, при цьому вони не підтверджують факту належності техніки ДП "МТП Усть-Дунайськ" та саме його дій по розташуванню її там.

У даному випадку, на думку апелянта, фотоматеріали не можуть бути достатніми доказами вчинення саме відповідачем-2 дій щодо блокування доступу до причалу та суд повинен був обов'язково викликати його представника для надання пояснень в порядку п.п. 3, 4 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, апелянт зазначає, що в портовому пункті Кілія ДП "МТП Усть-Дунайськ" здійснює свою господарську діяльність також фірма Давос у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, саме її технічні та транспортні засоби розташовані на зазначеній території на підставі договору про надання послуг №27Д від 01.07.2011.

Також, заявник апеляційної скарги зазначив, що Господарський суд Одеської області порушив вимоги ч.5 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, оскільки взагалі не мав повноважень щодо відкриття провадження у справі, у зв'язку з чим не мав повноважень щодо розгляду заяви про забезпечення позову, з огляду на те, що відповідачем-1 по справі є ОСОБА_3 інфраструктури України.

Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.10.2018 року відкрито апеляційне провадження по справі 916/2103/18 за апеляційною скаргою ДП "МТП Усть-Дунайськ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.10.2018 року, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 03.12.2018.

09.11.2018 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_3 інфраструктури України надійшов відзив на апеляційну скаргу ДП "МТП Усть-Дунайськ", в якому відповідач-1 погоджується з доводами апеляційної скарги, просить суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувавши ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.10.2018.

19.11.2018 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ Краншип надійшов відзив на апеляційну скаргу ДП "МТП Усть-Дунайськ", в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, наполягає на залишенні ухвали суду першої інстанції без змін.

Зокрема, позивач зазначив, що доводи апелянта є необґрунтованими, недоведеними належними та допустимими доказами та є свідченням чергового намагання відповідача уникнути відповідальності за протиправну діяльність та приховати дійсні обставини справи.

На думку ТОВ Краншип предмет заявленого позову, обставини справи свідчать, що суд першої інстанції мав достатньо обґрунтовані підстави, наявні належні та допустимі докази заявлених позовних вимог для забезпечення позову по справі №916/2103/18.

В судове засідання 03.12.2018 з'явились представники ТОВ Краншип та ДП "МТП Усть-Дунайськ". В судовому засіданні від представників ТОВ Краншип та ДП "МТП Усть-Дунайськ" надійшли клопотання в порядку ст.ст. 73, 80 Господарського процесуального кодексу України, в яких учасники просили долучити до матеріалів справи додаткові докази по справі №916/2103/18. Вказані клопотання судовою колегією Південно-західного апеляційного господарського суду задоволені, додаткові документи долучені до матеріалів оскарження ухвали ухвали Господарського суду Одеської області від 05.10.2018.

Інші учасники справи в судове засідання не з'яивились, не повідомивши суд про причини неявки. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

З огляду на те, що явка представників учасників справи не визнавалася ухвалою суду апеляційної інстанції обов'язковою, враховуючи повідомлення їх належним чином та достатність матеріалів справи для перегляду оскаржуваної ухвали в апеляційному порядку, а також з метою дотримання процесуальних строків, судова колегія вважає можливим здійснення розгляду справи за відсутністю представників інших учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст.271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, встановила наступне.

01.10.2018 ТОВ "Краншип" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів - ОСОБА_3 інфраструктури України та ДП "МТП Усть-Дунайськ", в якій просить суд встановити земельний сервітут через земельну ділянку, що була виділена за розподільчим балансом від 13.06.2013 року ДП "МТП Усть-Дунайськ" в межах облаштованої дороги на складській площі інвентарний номер 861, від автодороги на в'їзді в портовий пункт Кілія порту Усть-Дунайськ до території причалу №1 портового пункту Кілія порту Усть-Дунайськ, які перебувають у господарському віданні філії Усть-Дунайськ ДП АМПУ , площею 1058 кв.м. на користь ТОВ Краншип , визначивши такі умови сервітуту: вид сервітуту - для проїзду техніки, транспортних засобів ТОВ Краншип та замовників портових послуг та для проходу співробітників ТОВ Краншип та фізичних осіб замовників портових послуг до причалу №1 портового пункту Кілія порту Усть-Дунайськ, розміщення техніки, маневрування транспортних засобів ТОВ Краншип та замовників портових послуг біля причалу №1 портового пункту Кілія порту Усть-Дунайськ; строк дії сервітуту визначити до припинення в установленому порядку дії договору № 51-П-АМПУ-17 від 13.12.2017 року про забезпечення доступу Портового оператора до причалу; визначити плату за користування земельним сервітутом в розмірі відповідної частини витрат (1/3 частки) на сплату земельного податку та обслуговування дорожнього полотна; зобов'язати ДП "МТП Усть-Дунайськ" укласти договір про спільне використання технологічно пов'язаних об'єктів портової інфраструктури, до складу яких входить дорога, облаштована в межах складської площі інвентарний номер 861, а також лінії звязку, засоби тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інженерні комунікації на території портового пункту Кілія порту Усть-Дунайськ; зобов'язати ОСОБА_3 інфраструктури України передати ДП Адміністрація морських портів України в господарське відання частину складської площі інвентарний номер 861 портового пункту Кілія ДП "МТП Усть-Дунайськ" у вигляді дороги по доступу до причалу № 1 портового пункту Кілія порту Усть-Дунайськ як об'єкт стратегічної інфраструктури.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що шляхом укладення 13.12.2017 року позивачем та ДП АМПУ договору №151-П-АМПУ-17 про забезпечення доступу портового оператора до причалу, ТОВ "Краншип" отримало статус портового оператора (стивідорна компанія), а ДП АМПУ зобов'язалось забезпечити доступ ТОВ "Краншип" до причалу №1 портового пункту Кілія філії „Усть-Дунайськ ДП АМПУ .

Позивач вказує на те, що за договором №4-ІІ-ФУД-18 від 04.06.2018, укладеним позивачем та ДП АМПУ в межах взаємодії та співробітництва, за рахунок ТОВ "Краншип" на території портового пункту Кілія було дозволено розміщення вагового пересувного комплексу. При цьому позивач зазначає, що станом на дату подання позову в портовому пункту Кілія морського порту Усть-Дунайськ здійснюють діяльність два портових оператори - ДП "МТП Усть-Дунайськ" та ТОВ "Краншип".

Однак як стверджує позивач, в портовому пункту Кілія здійснює свою діяльність також фірма Давос у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, яка не є портовим оператором та 14.06.2018 року внаслідок спільних дій ДП "МТП Усть-Дунайськ" та фірми Давос у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на складські площі інвентарний номер 861, яка слугує проїздом до причалу № 1 уздовж причальної лінії на відстані конструктивної ширини причалу №1 було здійснено повне перекриття доступу транспортних засобів ТОВ "Краншип" до причальної лінії за допомогою техніки та транспортних засобів, належних фірмі Давос та третім особам, що повністю унеможливлює виконання господарської діяльності позивача. Крім того, позивач стверджує, що 14.09.2018, 20.09.2018, вказаними особами повторно здійснено блокування проїзду/виїзду транспортних потужностей позивача до/з причалу №1, розташованого у портовому пункті Кілія, шляхом розміщення на складському майданчику інвентарний номер 861 уздовж причальної лінії на відстані конструктивної ширини причалу №1 транспортних засобів та інших обєктів. Водночас, позивач стверджує, що ДП "МТП Усть-Дунайськ" в порушення ст. 18 Закону України Про морські порти в Україні ухиляється від підписання договору про спільне використання технологічно повязаних обєктів портової інфраструктури з позивачем. Отже, позивач стверджує, що його діяльність, як портового оператора на території причалу №1 філії Усть-Дунайськ ДП АМПУ повністю заблоковано з боку ДП "МТП Усть-Дунайськ" та фірмою Давос у формі ТОВ, шляхом створення механічних перешкод у доступі до причалу №1 портового пункту Кілія, заборони проїзду транспортних засобів та проходу співробітників позивача охороною ДП "МТП Усть-Дунайськ" через контрольно-пропускний пункт портового пункту Кілія та по території порту, ухилення від укладення договорів щодо спільного використання технологічно повязаних обєктів портової інфраструктури.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.10.2018 відкрито провадження у справі № 916/2103/18, справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження.

04.10.2018 року позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову в порядку ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, в якій позивач просить суд заборони відповідачу ДП "МТП Усть-Дунайськ" вчиняти певні дії, а саме: загороджувати проїзд техніки, транспортних засобів ТОВ Краншип та замовників портових послуг, шляхом розташування загороджувальних конструкцій на проїзній частині складської площі на шляху від автодороги на в'їзді до порту та до причалу №1 портового пункту Кілія порту Усть-Дунайськ.

Обґрунтовуючи необхідність задоволення вказаної заяви, позивач зазначає, що ТОВ Краншип на підставі договору №151-П-АМПУ-17, укладеного 13.12.2017 року з ДП АМПУ використовує причал №1 портового пункту Кілія порту Усть-Дунайськ, однак внаслідок неправомірних дій відповідача - ДП "МТП Усть-Дунайськ" станом на 04.10.2018 року ТОВ Краншип в портовому пункту Кілія порту Усть-Дунайськ діяльність, як портового оператора, не здійснюється та не може здійснюватися через блокування проїзду техніки, транспортних засобів, проходу співробітників товариства до причалу №1 портового пункту Кілія порту Усть-Дунайськ, що підтверджується наданими позивачем фотоматеріалами та відповідними доказами.

Крім того, позивач зазначив, що на теперішній час несе значні збитки, не має можливості виконувати укладені з замовниками портових послуг договори. Збитки підприємства за час блокування діяльності портового оператора у періоди з 30.05.2018 року по 23.06.2018 року та з 14.09.2018 року по теперішній час складають: платежі за оренду майна, яке використовуються в господарській діяльності Портового оператора (фрахтування плавзасобів, плавкрану, буксиру), амортизаційні відрахування перевантажувальної техніки, заробітна плата в зв'язку з простоєм, збитки у зв'язку з невиконанням договорів перевезення вантажів автотранспортом, загальна сума яких складає більше ніж 2 000 000 грн.

На думку позивача подальше блокування проїзду по проїзній частині складської площі, що є об'єктом спору, призведе до неможливості виконання рішення суду.

Також, ТОВ Краншип просило вжити вказані заходи забезпечення позову з метою уникнення подальших збитків та розірванню договорів з контрагентами.

Як зазначалося раніше, ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.10.2018 задоволено заяву ТОВ «Краншип» про забезпечення позову, заборонено ДП "МТП Усть-Дунайськ" вчиняти певні дії, а саме: загороджувати проїзд техніки, транспортних засобів ТОВ Краншип та замовників портових послуг, шляхом розташування загороджувальних конструкцій на проїзній частині складської площі на шляху від автодороги на в'їзді до порту та до причалу №1 портового пункту Кілія порту Усть-Дунайськ.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив, що застосування в порядку ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, таких заходів забезпечення вищезазначеного позову ТОВ Краншип , як заборона відповідачеві вчиняти дії щодо загородження проїзду техніки, транспортних засобів ТОВ Краншип та замовників портових послуг, шляхом розташування загороджувальних конструкцій на проїзній частині складської площі на шляху від автодороги на в'їзді до порту та до причалу №1 портового пункту Кілія порту Усть-Дунайськ є необхідним, як засіб уникнення подальших умов зростання збитків позивача, як засіб забезпечення майбутнього виконання рішення у справі шляхом недопущення імовірності його невиконання з огляду на характер спірних правовідносин та наявності доказів загромадження проїзду біля складських приміщень причалу № 1 портового пункту Кілія порту Усть-Дунайськ та як засіб, що узгоджується з предметом заявленого позову. При цьому, суд враховує, що внаслідок вжиття означених заходів забезпечення позову відповідач не зазнає жодних майнових наслідків, пов'язаних зі своєю господарською діяльністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали оскарження ухвали, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального законодавства, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга ДП "МТП Усть-Дунайськ" задоволенню не підлягає, а ухвала Господарського суду Одеської області від 05.10.2018 року по справі №916/2103/18 залишається без змін, з огляду на наступне.

Предметом позову до ДП "МТП Усть-Дунайськ" у даній справі є встановлення земельного сервітуту через земельну ділянку, що була виділена за розподільчим балансом від 13.06.2013 року ДП ДП ДП "МТП Усть-Дунайськ" в межах облаштованої дороги на складській площі інвентарний номер 861, від автодороги на в'їзді в портовий пункт Кілія порту Усть-Дунайськ до території причалу №1 портового пункту Кілія порту Усть-Дунайськ, які перебувають у господарському віданні філії Усть-Дунайськ ДП АМПУ , площею 1058 кв.м. на користь ТОВ Краншип , на умовах, запропонованих позивачем та зобов'язання ДП "МТП Усть-Дунайськ" укласти договір про спільне використання технологічно пов'язаних об'єктів портової інфраструктури, до складу яких входить дорога, облаштована в межах складської площі інвентарний номер 861, а також лінії звязку, засоби тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інженерні комунікації на території портового пункту Кілія порту Усть-Дунайськ.

Підставою застосування заходів забезпечення позову позивачем зазначено неправомірну діяльність ДП "МТП Усть-Дунайськ", яка полягає в систематичному та постійному блокуванні доступу ТОВ Краншип до причалу №1 портового пункту Кілія порту Усть-Дунайськ шляхом розташування загороджувальних конструкцій на проїзній частині складської плоші на шляху від автодороги на в'їзді до порту та до причалу №1 портового пункту Кілія порту Усть-Дунайськ, у зв'язку з чим діяльність ТОВ Краншип у зазначеному портовому пункті, як портового оператора, не здіснюється та не може здійснюватися.

Тобто фактично позивач намагається захистити своє право на доступ до причалу №1 портового пункту Кілія порту Усть-Дунайськ для здійснення господарської діяльності як портового оператора на підставі договору №151-П-АМПУ-17, укладеного 13.12.2017 року з ДП АМПУ .

Згідно умов зазначеного договору ТОВ "Краншип" отримало статус портового оператора (стивідорна компанія), а ДП АМПУ зобов'язалось забезпечити доступ ТОВ "Краншип" до причалу №1 портового пункту Кілія філії Усть-Дунайськ ДП АМПУ .

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався з листами на адресу відповідача-2, в яких вимагав розблокування доступу до причалу №1 в портопункті Кілія. Крім того, позивач надсилав листи Міністру інфраструктури України, в яких зазначав про недопущення на території порту працівників ТОВ Краншип . (а.с. 85, 97-100, 108-110, 139-142-150).

На підтвердження факту блокування та недопуск відповідачем-2 транспортних засобів ТОВ Краншип на територію портопункту Кілія позивачем надано відповідні акти від 31.05.2018, 04.06.2018, 05.06.2018, 14.09.2018-25.09.2018 (а.с.111-114, 125-137).

Як свідчать матерали справи, заявлений позивачем позов стосується визначення порядку користування земельною ділянкою для доступу до території причалу та зобов'язання укладення договору про спільне використання об'єктів портової інфраструктури.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали врахована специфіка діяльності портових операторів та необхідність вжиття заходів забезпечення позову до вирішення спору по суті з метою ефективного захисту прав позивача в майбутньому.

Відповідно до ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно зі ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (частина 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України).

Забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, тому у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника; забезпечення збалансованості інтересів сторін; імовірність настання вищезазначених негативних наслідків в разі невжиття таких заходів. Оцінка ефективності заходу забезпечення позову здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник і майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у частині 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ч.ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, але не виключно задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення та уникнення негативних наслідків в результаті невжиття таких заходів.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішеннях Європейського суду з прав людини, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Тобто за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред'являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Судова колегія вважає, що в даному випадку позивачем підтверджено належними та допустимими доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу-2 вчиняти певні дії, а саме загороджувати проїзд техніки, транспортних засобів ТОВ Краншип та замовників портових послуг, шляхом розташування загороджувальних конструкцій на проїзній частині складської площі на шляху від автодороги на в'їзді до порту та до причалу №1 портового пункту Кілія порту Усть-Дунайськ.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що відповідачем-2 не спростовано та не заперечується факт неможливості доступу позивача до причалу №1 портового пункту Кілія порту Усть-Дунайськ, а лише заперечується вчинення таких перешкод саме ним.

Разом з тим портова інфраструктура загального користування та технологічно пов'язані об'єкти портової інфраструктури знаходяться в господарчому віданні ДП "МТП Усть-Дунайськ", з огляду на що доводи апеляційної скарги в цій частині судовою колегією не приймаються.

Крім того, з матеріалів справи вбачається наявність конфлікту між позивачем та відповідачем-2, які є портовими операторами та здійснюють господарську дільність на території портопункту Кілія порту Усть-Дунайськ.

З наданої позивачем відповіді Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на його звернення щодо можливого порушення законодавства прозахист економічної конкуренції в діях ДП "МТП Усть-Дунайськ" вбачається, що в процесі розгляду отриманої інформації та матеріалів територіальним відділенням АМК України встановлено, що дії ДП "МТП Усть-Дунайськ" при використанні суб'єктами господарювання, що здійснюють свою діяльність на території порту, портової інфраструктури загального користування та технологічно пов'язаних об'єктів портової інфраструктури, що знаходяться у господарчому віданні ДП "МТП Усть-Дунайськ", створюють перешкоди у доступі ТОВ Краншип до причалу №1 морського торговельного порту Усть-Дунайськ та призводять до створення несприятливих умов для ведення господарської діяльності на території порту, що може призвести для створення перешкод доступу на ринок чи усунення з ринку ТОВ Краншип .

За наслідками розгляду звернення позивача, територіальним відділенням АМК України надано рекомендації ДП "МТП Усть-Дунайськ" про вжиття заходів, спрямованих на розвиток конкуренції та запобігання порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а саме припинення дій, які можуть першкоджати діяльності ТОВ Краншип на території порту.

За таких обставин, судова колегія вважає, що невжиття заходів забезпечення позову в даній справі може істотно ускладнити та унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку застосований судом захід забезпечення позову будь-яким чином не зачіпає господарську діяльність відповідача-2 і не призводить до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості, та будь-яким чином не порушує інтереси, права та обов'язки як відповідача, так і третіх осіб, про що правомірно зазначено в оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції.

Стосовно посилання апелянта на порушення місцевим господарським судом ч.5 ст.30 Господарського процесуального кодексу України та відсутності у Господарського суду Одеської області повноважень щодо відкриття провадження у справі №916/2103/18, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 279 Господарського процесуального кодексу України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

При зверненні до суду з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Краншип зазначило в якості відповідачів ОСОБА_3 інфраструктури України та ДП "МТП Усть-Дунайськ".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.10.2018 відкрито провадження у справі №916/2103/18 та призначено підготовче засідання на 31.10.2018 о 14:30.

В судовому засіданні 31.10.2018 судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 21.11.2018 на 16:00.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 21.11.2018, позивачем надано до суду уточнена заява в порядку ст. 182 Господарського процесуального кодексу України. В даному судовому засіданні суд залучив уточнену заяву позивача про виключення ОСОБА_3 інфраструктури України зі складу відповідачів та постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 30.11.2018 об 11:00 год.

Ухвалою від 30.11.2018 у справі 916/2103/18 строк підготовчого засідання по даній справі продовжено до 03.01.2019. У вказаній ухвалі суд першої інстанції зазначив, що ухвалою суду від 31.10.2018 судом за клопотанням Державного підприємства Адміністрація морських портів України , зокрема, було виключено зі складу учасників справи, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Філію Усть-Дунайськ Державного підприємства Адміністрація морських портів України та залучено Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Філії Усть-Дунайськ Державного підприємства Адміністрація морських портів України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Також суд вказав, що 21.11.2018 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. ГСОО №2-5910/18), згідно якої позивач зменшив позовні вимоги, шляхом виключення позовних вимог, заявлених до ОСОБА_3 інфраструктури України про зобов'язання передати ДП Адміністрація морських портів України в господарське відання частину складської площі інвентарний номер 861 портового пункту Кілія Державного підприємства Морський торговельний порт Усть-Дунайськ у вигляді дороги доступу до причалу №1 портового пункту Кілія порту Усть-Дунайськ як об'єкт стратегічної інфраструктури.

У судовому засіданні від 21.11.2018 судом постановлено протокольну ухвалу, згідно якої подальший розгляд справи №916/2103/18 здійснюється судом з урахуванням вимог та кількісного складу відповідачів, визначеного позивачем в заяві про зменшення позовних вимог (вх. ГСОО №2-5910/18).

Відповідно до вимог ч.1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є, зокрема, остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.

Враховуючи ту обставину, що в даному випадку оскаржується ухвала про забезпечення позову, яка не є судовим рішенням, яким закінчено розгляд справи, а з кола відповідачів виключено ОСОБА_3 інфраструктури України, судова колегія вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали з підстав порушення судом першої інстанції правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Крім того судовою колегію Південно-західного апеляційного господарського суду не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги стосовно необхідності виклику відповідача для отримання пояснень стосовно доцільності вжиття заходів заезпечення позову, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням.

Отже, вимогами статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено право, а не обов'язок суду при розгляді заяви про забезпечення позову викликати учасників справи для надання додаткових пояснень.

За таких обставин виходячи з предмету позову, а також фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, з огляду на надання позивачем доказів неможливості проведення господарської діяльності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та зазначає, що застосування судом першої інстанції заходу забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії, а саме: загороджувати проїзд техніки, транспортних засобів ТОВ Краншип та замовників портових послуг, шляхом розташування загороджувальних конструкцій на проїзній частині складської площі на шляху від автодороги на в'їзді до порту та до причалу №1 портового пункту Кілія порту Усть-Дунайськ повністю відповідає вимогам ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а прийняту у справі ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.10.2018 року по справі №916/2103/18 слід вважати такою, що прийнята з дотриманням норм процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування, не вбачається.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу ДП "МТП Усть-Дунайськ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.10.2018 року по справі №916/2103/18 слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.10.2018 року по справі №916/2103/18 - без змін.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу, Південно-західний апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну ДП "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.10.2018 року по справі №916/2103/18 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.10.2018 року по справі №916/2103/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, передбаченими ст.ст.287-288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 05.12.2018 року.

Головуючий суддя Н.М. Принцевська

Судді: С.І. Колоколов

ОСОБА_4