Ухвала

від 03.01.2019 по справі 916/2103/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"03" січня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2103/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.

при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.

за участю представників:

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Краншип": Богданцева І.В. - адвокат (на підставі довіреності);

від Державного підприємства "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ": Роман В.С. адвокат (договір № 2811/18 від 29.11.2018р.);

від Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" в особі Філії Усть-Дунайськ Державного підприємства „Адміністрація морських портів України": не з'явились;

вільний слухач: ОСОБА_3 (паспорт серія НОМЕР_1, виданий Любашівським РВУМВС України в Одеській обл. 21.07.2004р.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Краншип" (67570, Одеська обл., Лиманський р-н, смт Чорноморське, вул. Гвардійська, буд.19);

до відповідача: Державного підприємства "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" (68355, Одеська обл., Кілійський рн, м. Вилкове, вул. Придунайська, 2);

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державного підприємства „Адміністрація морських портів України" (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 1) в особі Філії Усть-Дунайськ Державного підприємства „Адміністрація морських портів України"(68355, Одеська обл., Кілійський р-н, м. Вилкове, вул. Придунайська, 2);

про зобов'язання укласти договір та встановлення земельного сервітуту

ВСТАНОВИВ:

Суть спору : 01.10.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Краншип" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №2274/18) до відповідачів - Міністерства інфраструктури України та Державного підприємства "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ", в якій просить суд встановити земельний сервітут через земельну ділянку, що була виділена за розподільчим балансом від 13.06.2013 року Державному підприємству „Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" в межах облаштованої дороги на складській площі інвентарний номер 861, від автодороги на в'їзді в портовий пункт Кілія порту Усть-Дунайськ до території причалу №1 портового пункту Кілія порту Усть-Дунайськ, які перебувають у господарчому віданні філії Усть-Дунайськ ДП „АМПУ", площею 1058 кв.м. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Краншип", визначивши такі умови сервітуту: вид сервітуту - для проїзду техніки, транспортних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю „Кран шип" та замовників портових послуг та для проходу співробітників Товариства з обмеженою відповідальністю „Краншип" та фізичних осіб замовників портових послуг до причалу №1 портового пункту Кілія порту Усть-Дунайськ, розміщення техніки, маневрування транспортних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю „Кран шип" та замовників портових послуг біля причалу №1 портового пункту Кілія порту Усть-Дунайськ; строк дії сервітуту визначити до припинення в установленому порядку дії договору № 151-П-АМПУ-17 від 13.12.2017 року про забезпечення доступу Портового оператора до причалу; визначити плату за користування земельним сервітутом в розмірі відповідної частини витрат (1/3 частки) на сплату земельного податку та обслуговування дорожнього полотна; зобов'язати Державне підприємство „Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" укласти договір про спільне використання технологічно пов'язаних об'єктів портової інфраструктури, до складу яких входить дорога, облаштована в межах складської площі інвентарний номер 861, а також лінії зв'язку, засоби тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інженерні комунікації на території портового пункту Кілія порту Усть-Дунайськ; зобов'язати Міністерство інфраструктури України передати Державному підприємству „Адміністрація морських портів України" в господарське відання частину складської площі інвентарний номер 861 портового пункту Кілія Державного підприємства „Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" у вигляді дороги по доступу до причалу № 1 портового пункту Кілія порту Усть-Дунайськ як об'єкт стратегічної інфраструктури.

Правовими підставами для звернення з відповідним позовом позивачем, зокрема, визначено положення ст.ст. 4, 13, 15, 18 Закону України „Про морські порти", ст.ст. 98-101 Земельного кодексу України, ст.ст. 3, 6 Закону України „Про управління об'єктами державної власності", ст.ст. 12, 15, 16, 401, 404 Цивільного кодексу України, ст. 5 Господарського кодексу України.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що шляхом укладення 13.12.2017 року між позивачем та ДП „АМПУ" договору №151-П-АМПУ-17 про забезпечення доступу портового оператора до причалу ТОВ "Краншип" отримало статус портового оператора (стивідорна компанія), а ДП „АМПУ" зобов'язалось забезпечити доступ ТОВ "Краншип" до причалу № 1 портового пункту Кілія філії „Усть-Дунайськ" ДП „АМПУ". Водночас, за договором №4-ІІ-ФУД-18 від 04.06.2018р, укладеного між позивачем та ДП „АМПУ" в межах взаємодії та співробітництва, за рахунок ТОВ "Краншип" на території портового пункту Кілія було дозволено розміщення вагового пересувного комплексу. При цьому, позивач зазначає, що станом на дату подання позову в портовому пункту Кілія морського порту Усть-Дунайськ здійснюють діяльність два портових оператори - ДП „МТП Усть-Дунайськ" та ТОВ "Краншип". Однак, як стверджує позивач, в портовому пункту Кілія здійснює свою діяльність також фірма „Давос" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, яка не є портовим оператором та 14.06.2018 року внаслідок спільних дій ДП „МТП Усть-Дунайськ" та фірми „Давос" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на складські площі інвентарний номер 861, яка слугує проїздом до причалу № 1 уздовж причальної лінії на відстані конструктивної ширини причалу №1 було здійснено повне перекриття доступу транспортних засобів ТОВ "Краншип" до причальної лінії за допомогою техніки та транспортних засобів, належних фірмі „Давос" та третім особам, що повністю унеможливлює виконання господарської діяльності позивача. Крім того, позивач стверджує, що 14.09.2018р., 20.09.2018р., вказаними особами повторно здійснено блокування проїзду/виїзду транспортних потужностей позивача до/з причалу №1, розташованого у портовому пункті Кілія, шляхом розміщення на складському майданчику інвентарний номер 861 уздовж причальної лінії на відстані конструктивної ширини причалу №1 транспортних засобів та інших об'єктів. Водночас, позивач стверджує, що ДП „МТП Усть-Дунайськ" в порушення ст. 18 Закону України „Про морські порти в Україні" ухиляється від підписання договору про спільне використання технологічно пов'язаних об'єктів портової інфраструктури з позивачем. Отже, позивач стверджує, що його діяльність, як портового оператора на території причалу №1 філії Усть-Дунайськ ДП „АМПУ" повністю заблоковано з боку ДП „МТП Усть-Дунайськ" та фірмою „Давос" у формі ТОВ, шляхом створення механічних перешкод у доступі до причалу №1 портового пункту Кілія, заборони проїзду транспортних засобів та проходу співробітників позивача охороною ДП „МТП Усть-Дунайськ" через контрольно-пропускний пункт портового пункту Кілія та по території порту, ухилення від укладення договорів щодо спільного використання технологічно пов'язаних об'єктів портової інфраструктури.

Ухвалою суду від 05.10.2018р. за даним позовом було відкрито провадження у справі № 916/2103/18 за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання.

21.11.2018 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. ГСОО № 2-5910/18), згідно якої позивач зменшив позовні вимоги, шляхом виключення позовних вимог заявлених до Міністерства інфраструктури України про зобов'язання передати Державному підприємству „Адміністрація морських портів України" в господарське відання частину складської площі інвентарний номер 861 портового пункту Кілія Державного підприємства „Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" у вигляді дороги по доступу до причалу № 1 портового пункту Кілія порту Усть-Дунайськ як об'єкт стратегічної інфраструктури.

У судовому засіданні від 21.11.2018 року судом було постановлено протокольну хвалу, згідно якої подальший розгляд справи №916/2103/18 здійснюється судом з урахуванням вимог та кількісного складу відповідачів, визначеного позивачем в заяві про зменшення позовних вимог вх. ГСОО №2-5910/18.

26.12.2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Краншип" було подано клопотання в порядку ст.99 Господарського процесуального кодексу України (вх. ГСОО №2-6538/18), згідно якого останній просив суд призначити по справі №916/2103/18 земельно-технічну експертизу, на розгляд якої поставити наступні питання:

-вказати наявну можливість та технічну можливість здійснення проїзду по шляху, запропонованому за схемою встановлення сервітуту ТОВ Краншип (додається) та за схемою, запропонованою ДП МТП Усть-Дунайськ до договору надання послуг з регулювання руху транспортних засобів (додається);

-визначити площу, описати межі та графічно зазначити на схемі варіанти встановлення сервітуту за запропонованими ТОВ Краншип та ДП МТП Усть-Дунайськ схемами проїзду по території складської площі (мощення) до причалу №1 портового пункту Кілія морського порту Усть-Дунайськ;

- з урахуванням місця розташування причалу №1 портового пункту Кілія морського порту Усть-Дунайськ та місця розташування дороги на в'їзді до портового пункту Кілія, визначити чи є інші можливі шляхи для облаштування проїзду до причалу №1 через територію, що перебуває у господарському віданні ДП МТП Усть-Дунайськ .

27.12.2018 року до суду відповідачем подані заперечення вх. ГСОО №26768/18, відповідно до яких, серед іншого, останній зазначає, що у відповідності до ст.73, ч.3 ст.98, ст.100 ГПК України ДП МТП Усть-Дунайськ звернулося до ПП Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скрибінського С.С. із заявою про проведення судової земельно-технічної експертизи земельної ділянки, розташованої за адресою: Одеська обл., м. Кілія, вул. Железнякова, 4 та відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи №227/2018 від 26.12.2018 року експертом в графічному відображенні вказується земельний сервітут для проїзду до причалу №1 через земельну ділянку, яка знаходиться в постійному користуванні ДП МТП Усть-Дунайськ , та зазначає, що є й інші шляхи проїзду та логічного доступу до причалу №1 без обтяжливих наслідків.

03.01.2019 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог вх. ГСОО №177/19, згідно якої просить суд встановити земельний сервітут для проїзду техніки, транспортних засобів ТОВ „Краншип" та замовників портових послуг через земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні ДП „МТП Усть-Дунайськ" за Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 05.02.2004 року серія ІІ-ОД №000016 та розташованої за адресою Одеська обл., м. Кілія, вул. Железнякова 4 в межах шляху від автодороги на в'їзді в портовий пункт Кілія порту Усть-Дунайськ до причалу №1 портового пункту Кілія порту Усть-Дунайськ, які перебувають у господарчому віданні філії Усть-Дунайськ ДП „Адміністарія морських портів України", визначивши строк дії сервітуту до припинення в установленому порядку дії договору №151-П-АМПУ-17 від 13.12.2017 року про забезпечення доступу Портового оператора до причалу та плату за користування земельним сервітутом в розмірі відповідної частини витрат (1/3 частки) на сплату земельного податку та обслуговування дорожнього полотна та зобов'язати Державне підприємство „МТП Усть-Дунайськ" укласти договір про спільне використання технологічно пов'язаних об'єктів портової інфраструктури, до складу яких входить дорога, облаштована для проїзду до причалу №1 портового пункту Кілія по території земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні Державного підприємства „МТП Усть-Дунайськ" за Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 05.02.2004 року серія ІІ-ОД №000016 та розташованого за адресою Одеська обл., м. Кілія, вул. Железнякова, 4.

Зазначену заяву прийнято судом до розгляду, як таку, що подана у строки та порядок визначений чинним Господарським процесуальним кодексом України.

03.01.2019 року до суду від позивача надійшло клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи, а також про відкликання раніше поданого клопотання про призначення експертного дослідження. Згідно прохальної частини вказаного клопотання позивач просить суд призначити по справі №916/2103/18 земельно-технічну експертизу, на розгляд якої поставити наступні питання:

1.Вказати наявну можливість та технічну можливість встановлення земельного сервітуту для здійснення проїзду до причалу №1 портового пункту Кілія морського торговельного порту Усть-Дунайськ:

а) запропонованому за схемою встановлення сервітуту ТОВ Краншип ;

б)запропонованому за схемою ДП МТП Усть-Дунайськ до договору надання послуг з регулювання руху транспортних засобів;

в)за шляхом, запропонованим експертним висновком ПП Одеський науково - дослідний центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С. №227/2018 від 26.12.2018 року;

2.Визначити площу, описати межі та графічно зазначити на схемі варіанти встановлення сервітуту за запропонованими ТОВ Краншип та ДП МТП Усть-Дунайськ схемами проїзду по території портового пункту Кілія до причалу №1 портового пункту Кілія морського порту Усть-Дунайськ.

3.З урахуванням місця розташування причалу №1 портового пункту Кілія морського порту Усть-Дунайськ, місця розташування в'їзду до портового пункту Кілія, місця розташування автодороги на в'їзді до портового пункту Кілія, визначити чи є інші можливі шляхи для облаштування проїзду до причалу №1 через територію, що перебуває у господарському віданні ДП МТП Усть-Дунайськ .

Крім того, у відповідності до зазначеного клопотання, позивач просив суд проведення відповідної експертизи доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (65000, Одеська обл., м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 21), а також покласти оплату за проведення експертизи на ТОВ Краншип .

Обґрунтовуючи необхідність призначення у справі №916/2103/18 відповідної експертизи з поставленням на її вирішення вищезазначених питань, позивач посилається на те, що згідно п. 6.1 розділу II Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5, вирішення питань щодо визначення можливих варіантів підходу та проїзду до земельних ділянок, встановлення земельного сервітуту відноситься до земельно-технічної експертизи. За таких умов, як зазначає позивач, передбачається, що питання визначення можливості встановлення земельного сервітуту щодо конкретної земельної ділянки саме тим шляхом, який пропонує позивач, відсутність або наявність інших можливих альтернативних варіантів (шляхів) користування земельною ділянкою для цілей земельного сервітуту є питанням судової земельно-технічної експертизи.

З приводу наданого відповідачем висновку судової земельно-технічної експертизи №227/2018 від 26.12.2018 року, проведеної на замовлення відповідача ДП МТП Усть-Дунайськ експертом ПП Одеський науково-дослідний центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С. , ТОВ Краншип зазначає що він є необґрунтованим, однобічним, складеним без врахування технічної можливості користування запропонованим проїздом до причалу №1 та, відповідно, не може слугувати доказом у даній справі.

При цьому, як вказує позивач, п.2.35 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин , визначено, що у вирішенні спорів про встановлення сервітуту суд має враховувати, що обов'язок обґрунтування площі і меж чужої земельної ділянки, встановлення сервітуту на яку вимагає позивач, а також виготовлення проекту технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки покладається на позивача.

03.01.2019 року від ДП МТП Усть-Дунайськ до суду надійшли заперечення (вх. ГСОО №194/19) на клопотання позивача щодо проведення судової земельно-технічної експертизи, згідно яких відповідач заперечує щодо необхідності проведення відповідної експертизи, посилаючись на положення ст. 401 ЦК України. Разом з тим, відповідач вважає, що призначення у справі відповідної експертизи за наявності наданого відповідачем експертного висновку №227/2018 від 26.12.2018 року призведе лише до затягування судового процесу. Водночас, на думку відповідача, висновок судової земельно-технічної експертизи №227/2018 від 26.12.2018 року, зроблений на замовлення ДП МТП Усть-Дунайськ , відповідає на головне питання, що входить до предмету спору стосовно технічної можливості доступу ТОВ Краншип до спірної ділянки без обтяжливих наслідків для ДП МТП Усть-Дунайськ . Натомість питання, які ставить ТОВ Краншип для розгляду експертові зводяться до зловживання процесуальними правами та безпідставним втручанням у господарську діяльність ДП МТП Усть-Дунайськ , в зв'язку з чим вважає, що відсутня сукупність вимог передбачених ч. 1 ст. 99 ГПК України для задоволення клопотання позивача про проведення судової земельно-технічної експертизи.

Разом з тим, 03.01.2019 року від ДП МТП Усть-Дунайськ надійшло клопотання вх. ГСОО №198/19, згідно якого відповідач просить суд поставити на розгляд експерта наступні питання:

- Чи є технічна можливість встановлення земельного сервітуту для проїзду до причалу №1, що перебуває у господарському відділенні ДП АМПУ в порто пункті ДПП МТП Усть-Дунайськ для ТОВ Краншип , через земельну ділянку, яка знаходиться в постійному користуванні ДП МТП Усть-Дунайськ та розташована за адресою: м. Кілія, вул. Железнякова, 4, відповідно до плану складеного інженером-геодезистом ОСОБА_4?

- Які варіанти технічно можливі для влаштування проїзду (проходу) до причалу №1, що перебуває у господарському відділенні ДП АМПУ в порто пункті ДП МТП Усть-Дунайськ для ТОВ Краншип через земельну ділянку за адресою: м. Кілія, вул. Железнякова, 4, без завдання обтяжливих наслідків у її користуванні ДП МТП Усть-Дунайськ ?

У судовому засіданні від 03.01.2019 року представник позивача на задоволенні клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи наполягав, обґрунтовуючи необхідність проведення експертизи тим, що вона має значення для правильного вирішення спору.

Так, відповідач проти задоволення клопотання позивача про призначення судової земельно-технічної експертизи заперечував, з підстав, викладених у відповідних запереченнях на клопотання ТОВ Краншип (вх. ГСОО №194/19 від 03.01.2019 року), при цьому зазначив, що у разі задоволення клопотання позивача, вважає за необхідне поставити перед експертом питання, викладені у клопотанні.

У судовому засіданні 03.01.2019 року було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду та повідомлено учасникам справи, що повний текст ухвали буде складено 08.01.2019 року.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи, господарський суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Як зазначено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" до актів законодавства, якими слід керуватись у вирішенні питань призначення судової експертизи в судовому процесі, відносяться, зокрема, Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30.12.2004 № 144/5, далі - Інструкція), з урахуванням науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, також затверджених згаданим наказом Міністерства юстиції України.

Згідно Інструкції, видами експертиз, зокрема, є земельно-технічна.

За приписами ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Частиною 1 ст. 100 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Розглянувши наведені позивачем питання, викладені у клопотанні про призначення експертизи, суд вбачає наявність підстав для їх зміни, з урахуванням питань, зазначених відповідачем, роз'яснення яких потребує висновок експерта.

Відповідно до ч.3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч.5 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням особливості предмету розгляду справи, оскільки у позивача, фактично, відсутня можливість підтвердити свою позицію самостійно без проведення у справі відповідної експертизи, із застосуванням відповідних спеціальних знань, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вищевказаного клопотання ТОВ „Краншип" про призначення у справі №916/2103/18 судової експертизи.

Отже, приймаючи до уваги, що проведення у даній справі експертизи спрямовано на встановлення усіх обставин справи необхідних для вирішення спору, тоді як за результатами розгляду наявних у матеріалах справи доказів, які, на думку суду, не дають можливості встановити усі обставини справи, як такі що мають неоднозначний характер, а також враховуючи підстави визначені позивачем для звернення з відповідним позовом, суд дійшов висновку, що для всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи суду необхідні спеціальні знання експерта, в зв'язку з чим згідно положень ч. 5 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що призначення у справі відповідної експертизи є цілком доцільним та правомірним та жодним чином не порушує прав інших учасників справи, зокрема і щодо розумних строків судового розгляду.

Частиною 3 статті 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

Так, позивачем було запропоновано доручити проведення експертизи Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Враховуючи відсутність заперечень у відповідача з цього питання, суд вважає за необхідне доручити проведення судової земельно-технічної експертизи вищезазначеній експертній установі. При цьому, при визначенні експертної установи, якій може бути доручено проведення експертизи, господарським судом враховано, що проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України „Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи важливість встановлення усіх обставин справи, що мають значення для вирішення спору, суд дійшов висновку щодо необхідності та призначення у справі судової земельно-технічної експертизи з дорученням проведення експертизи Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз (65000, Одеська обл., м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 21), з визначенням кола питань, надання відповіді на які, сприятиме з'ясуванню важливих для вирішення спору обставин справи.

При цьому суд зазначає, що питання щодо визначення матеріалів, які є необхідними для проведення експертизи та їх витребування мають бути вирішені після встановлення експертом переліку необхідних документів та подання ним відповідного клопотання.

Витрати за проведення експертизи суд вважає за необхідне покласти на позивача.

Відповідно до п. ч.1 ст. 228 Господарського процесуального України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

Згідно до п. 6 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому у пункті 2 частини першої статті 228 цього Кодексу - на час проведення експертизи.

Враховуючи вищевикладене, провадження у справі №916/2103/18 підлягає зупиненню до закінчення проведення експертизи та повернення матеріалів справи до Господарського суду Одеської області.

Керуючись ст.ст. 99, 228, 229, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „Краншип" про призначення судової земельно-технічної експертизи - задовольнити частково.

2 .Призначити у справі №916/2103/18 судову земельно-технічну експертизу та поставити перед експертами наступні питання:

1) Які варіанти технічно можливі для влаштування проїзду по території Державного підприємства Морський торговельний порт Усть-Дунайськ до причалу №1 портового пункту Кілія Морського торговельного порту Усть-Дунайськ?

2) Вказати наявну можливість та технічну можливість встановлення земельного сервітуту для здійснення проїзду до причалу №1 портового пункту Кілія Морського торговельного порту Усть-Дунайськ?

3) Визначити площу, описати межі та графічно зазначити на схемі варіанти встановлення сервітуту по території портового пункту Кілія до причалу №1 портового пункту Кілія морського порту Усть-Дунайськ.

4) З урахуванням місця розташування причалу №1 портового пункту Кілія морського порту Усть-Дунайськ, місця розташування в'їзду до портового пункту Кілія, місця розташування автодороги на в'їзді до портового пункту Кілія, визначити чи є інші можливі шляхи для облаштування проїзду до причалу №1 через територію, що перебуває у господарському віданні Державного підприємства Морський торговельний порт Усть-Дунайськ .

5) Які варіанти технічно можливі для влаштування проїзду (проходу) до причалу №1, що перебуває у господарському відділенні Державного підприємства Адміністрація морських портів України в порто пункті Державного підприємства Морський торговельний пункт Усть-Дунайськ для Товариства з обмеженою відповідальністю Краншип через земельну ділянку за адресою: м. Кілія, вул. Железнякова, 4, без завдання обтяжливих наслідків у її користуванні Державного підприємства Морський торговельний порт Усть-Дунайськ ?

3.Проведення судової земельно-технічної експертизи доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз (65000, Одеська обл., м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 21).

4.Керівнику експертної установи проведення експертизи доручити необхідному колу експертів відповідної галузі знань.

5.Попередити осіб, які безпосередньо проводитимуть судову експертизу, про кримінальну відповідальність згідно ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.

6.Зобов'язати Державне підприємство "Морський торговельний порт Усть-Дунайськ" (68355, Одеська обл., Кілійський р-н, м. Вилкове, вул. Придунайська, 2) та Державне підприємство „Адміністрація морських портів України" надати експертам доступ до об'єкту дослідження.

7.Надати можливість судовому експерту після отримання ухвали суду про призначення експертизи визначити перелік документів, необхідних для її проведення, та звернутись до суду з відповідним клопотанням про їх надання.

8.Витрати з проведення експертизи покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю „Краншип".

9.Зобов'язати Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз надіслати до суду рахунок на сплату призначеної експертизи.

10.Якщо під час проведення судової експертизи будуть встановлені обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких експерту не були поставлені питання, зобов'язати та надати можливість експерту у висновку викласти свої міркування і доводи щодо цих обставин.

11.Надіслати Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз (65000, Одеська обл., м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 21) матеріали справи № 916/2103/18.

12.Провадження у справі №916/2103/18 зупинити на час проведення експертизи та повернення матеріалів справи до Господарського суду Одеської області.

Ухвала набрала законної сили 03.01.19р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали суду складено 08.01.2019 року.

Суддя Ю.М. Невінгловська