Рішення

від 04.12.2018 по справі 420/5215/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5215/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гунько О.В.,

представника відповідача - Маринова Д.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ООО Комплекселектромонтаж до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0043681414 від 08.10.2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ООО Комплекселектромонтаж (надалі по тексту - позивач або ТОВ ООО Комплекселектромонтаж ) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (надалі по тексту - відповідач або ГУ ДФС в Одеській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0043681414 від 08.10.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач в цілому зазначив, що на підставі висновків акту від 24.09.2018 року № 726/15-32-14-14/36289548 Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ ООО Комплекселектромонтаж , код за ЄДРПОУ 36289548 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.03.2018 року , відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0043681414 від 08.10.2018 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 447 994,00 грн. (за податковими зобов'язаннями - 358 395 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 89599 грн.). Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийняте на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки, у зв'язку з відсутністю порушень, що стали підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою судді від 10 жовтня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 08 листопада 2018 року о 11:30 годині.

31 жовтня 2018 року представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву (вхід № 32597/18), згідно якого, відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись в цілому на те, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржуване рішення є законним.

12 листопада 2018 року представником позивача через канцелярію суду подано відповідь на відзив (вхід. № 34240/18).

29 листопада 2018 року представником відповідача через канцелярію суду подані письмові пояснення (вхід. № 36771/18).

Під час судового розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові та у відповіді на відзив. В останнє судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов та письмових поясненнях.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та відзив на позовну заяву, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що в період з 11.09.2018 року по 17.09.2018 року, на підставі направлень, виданих ГУ ДФС в Одеській області від 07.09.2018 року № 7702/14-14, № 7703/14-14, № 7704/14-14, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 05.09.2018 року № 6651, посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ ООО Комплекселектромонтаж з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.03.2018 року, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 24.09.2018 року № 726/15-32-14-14/36289548 Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ ООО Комплекселектромонтаж , код за ЄДРПОУ 36289548 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.03.2018 року , відповідно до висновку якого перевіркою встановлено порушення позивачем, окрім іншого, п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 2.1, п. 2.4, п. 2.7, п. 2.8 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 358 395 грн., у тому числі: за вересень 2015 року в сумі 166 грн., за жовтень 2015 року в сумі 100 грн., за квітень 2016 року в сумі 82 333 грн., за червень 2016 року в сумі 58 257 грн., за липень 2016 року в сумі 15763 грн., за серпень 2016 року в сумі 106697 грн., за грудень 2016 року в сумі 10313 грн., за березень 2017 року в сумі 44738 грн., за вересень 2017 року в сумі 40028 грн. (а.с. 59-100 том 1).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0043681414 від 08.10.2018 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 447 994,00 грн. (за податковими зобов'язаннями - 358 395 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 89599 грн.) (а.с. 101 том 1).

Не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, ТОВ ООО Комплекселектромонтаж оскаржило його у судовому порядку, вимагаючи визнання протиправним та скасування.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, у зв'язку з наступним.

Як вбачається з акту, суть зазначених у ньому порушень, на думку перевіряючих, полягає у неправомірному формуванні ТОВ ООО Комплекселектромонтаж показників податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі господарських операцій з наступними контрагентами: ПП Медіал Комплект , ТОВ Будторгснаб , ТОВ Укрпостачбуд , ТОВ Агротерм , ТОВ Чорноморпроект , ТОВ Арт Світ Стар , ТОВ Виган , ТОВ Струм контакт , ТОВ Стейл плюс , ТОВ Союз-Прайд , ПП Промтехсірвіс , ТОВ Поларіс Трейд Плюс (раніше ТОВ Крако ), ТОВ Емсіс (раніше ТОВ Вест Торг Груп ), оскільки укладені позивачем з зазначеними контрагентами договори не опосередковувалися реальним виконанням операції, які становлять предмет договору.

Такі висновки контролюючого органу мотивовані в цілому тим, що ТОВ ООО Комплекселектромонтаж внаслідок взаємовідносин з вищезазначеними контрагентами, сформовано податковий кредит з ПДВ з вартості товарів (робіт), придбання яких не підтверджено належними чином оформленими первинними документами, юридична дефектність яких доведена в акті перевірки.

Також, як зазначено у акті, проведеним аналізом діяльності вищезазначених контрагентів, встановлено відсутність необхідних умов для здійснення господарських операцій, у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів та технічного персоналу, виробничих

активів, складських приміщень, транспортних засобів, матеріально-технічних і технологічних можливостей здійснювати відповідні послуги (роботи), тимчасово зберігати відповідний обсягів товару та транспортування ТМЦ, надання послуг з підміни позицій товарних груп (робіт, послуг), що в подальшому реалізуються на адресу інших суб'єктів господарювання та відсутність фактів подальшої реалізації придбаних товарів по ланцюгу постачання. При цьому, інформація щодо наявності у контрагентів орендованих основних фондів, також відсутня.

Згідно баз ІС Податковий блок та даних Єдиного державного реєстру податкових накладних по вищезазначеним підприємствам, з урахуванням відсутності технічного персоналу та виробничих активів, неможливо встановити джерела походження товарів (робіт), відвантажених (виконаних) на адресу ТОВ ООО Комплекселектромонтаж .

На дату проведення перевірки, з урахуванням проведеного аналізу інформації ЄРПН, та враховуючи надходження податкової інформації з боку ДПІ по місцям реєстрації вищезазначених контрагентів, ГУ ДФС в Одеській області володіє наступною інформацією: номенклатура товарів та послуг, придбаних за період взаємовідносин вказаними підприємствами, передбачає наявність у даних підприємств власних або орендованих основних засобів: транспортних засобів, складських приміщень, та інше. При цьому, інформація щодо наявності у вказаних підприємств таких основних засобів відсутня. Також, відсутня інформація про транспортування (наявність власних або орендованих транспортних засобів, визначення перевізника, вантажовідправника, вантажоотримувача, відомостей про маршрут, посередників у транспортуванні) отриманих та реалізованих товарів.

Також в акті відповідач посилається на те, що за результатами проведеного аналізу було встановлено, що придбання та реалізація товару контрагентами, здійснена у періодах взаємовідносин, не відповідають основному виду їх діяльності, також було встановлено розбіжність в номенклатурі придбаного та реалізованого товару, а саме має місце скрутка в другому ланцюзі постачання.

Суд з даними висновками не погоджується, виходячи з наступного.

Як зазначено у акті, перевіркою відображених у рядках 10.1 (колонка Б) Декларацій Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з основною ставкою показників за період з

01.08.2015 р. по 31.03.2018 р. у загальній сумі 14848243 грн. встановлено, що на формування

цих показників мало вплив здійснення операцій з придбання: сировини та матеріалів (кабельна продукція, щебінь, пісок, комплектуючі матеріали та ін.); МШП; електромонтажних робіт по прокладці кабельних мереж, зовнішньому електропостачанню, підключенню до зовнішніх електричних мереж; робіт по ремонту мереж; послуг оренди, послуг зв'язку; послуг з обслуговування комп'ютерної та офісної техніки; та інших витрат пов'язаних із веденням фінансово-господарської діяльності; інше.

Як зазначено у акті перевірки, детальний опис досліджених документів, з зазначенням умов договорів, найменуванням ТМЦ та робіт, кількості, ціни та інше додається у додатку № 3 Довідка про результати проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності платника податків до акту перевірки.

Разом з тим, відповідачем не надано до суду додатку № 3 Довідка про результати проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності платника податків до акту перевірки, з якої би можливо було встановити, які первинні документи були досліджені відповідачем під час проведення вищезазначеної перевірки, натомість у самому акті перевірки відсутні будь-які посилання на дослідження відповідачем первинних документів по господарських операціях з наступними контрагентами позивача: ПП Медіал Комплект , ТОВ Будторгснаб , ТОВ Укрпостачбуд , ТОВ Агротерм , ТОВ Чорноморпроект , ТОВ Арт Світ Стар , ТОВ Виган , ТОВ Струм контакт , ТОВ Стейл плюс , ТОВ Союз-Прайд , ПП Промтехсірвіс , ТОВ Поларіс Трейд Плюс (раніше ТОВ Крако ), ТОВ Емсіс (раніше ТОВ Вест Торг Груп ).

При цьому позивачем на підтвердження реальності здійснюваних господарських операцій з вищезазначеними контрагентами були надані договори субпідряду, підряду, купівлі-продажу з додатками укладені між позивачем та вищезазначеними підприємствами, податкові накладні за перевіряємий період, видаткові накладні, акти приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3, підсумкові відомості ресурсів, відомості витрачених ресурсів витрат замовника, платіжні доручення на адресу контрагентів, ліцензія на господарську діяльність з будівництва об'єктів ІУ і У категорій складності (за переліком видів робіт згідно з додатком), дозволи ТУ Держгірпромнагляду в Одеській області № 217.15.51 та № 218.15.51 (а.с. 55-57, 102-209 том 1, 1-161 том 2).

Отже, суд вважає, що позивачем були надані всі належним чином оформлені та складені первинні бухгалтерські документи, які підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту у перевіряємий період.

Всі суми податку на додану вартість, включені TOB ООО Комплекселектромонтаж до складу податкового кредиту періоду, що перевірявся, підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.

В акті перевірки відсутні будь-які зауваження перевіряючих до наданих документів.

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки, перевіряючі дійшли висновку про порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 2.1, п. 2.4, п. 2.7, п. 2.8 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зокрема, фактично на підставі наявної податкової інформації щодо контрагентів позивача: ПП Медіал Комплект , ТОВ Будторгснаб , ТОВ Укрпостачбуд , ТОВ Агротерм , ТОВ Чорноморпроект , ТОВ Арт Світ Стар , ТОВ Виган , ТОВ Струм контакт , ТОВ Стейл плюс , ТОВ Союз-Прайд , ПП Промтехсірвіс , ТОВ Поларіс Трейд Плюс (раніше ТОВ Крако ), ТОВ Емсіс (раніше ТОВ Вест Торг Груп ).

Таким чином на підставі лише вищезазначеної податкової інформації відносно контрагентів позивача, відповідач в даному акті перевірки дійшов висновку, що позивачем документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із зазначеними контрагентами.

Суд зазначає, що в акті перевірки висновки про нереальність господарських відносин за укладеними ТОВ ООО Комплекселектромонтаж з його контрагентами правочинами ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи.

Недопустимість таких підходів до проведення перевірок платників податків визнано ДПА України та доведено до відома підпорядкованих підрозділів листом № 20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року Щодо підстав для визнання договорів нікчемними .

Жодних доказів про самостійне дослідження податковим органом обставин укладання договорів між ТОВ ООО Комплекселектромонтаж з усіма вищезазначеними контрагентами, предметів даних правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочину, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених позивачем грошових коштів акт перевірки не містить. При цьому, надані позивачем в ході судового розгляду справи документи підтверджують дійсність всіх операцій і правильність податкового обліку ТОВ ООО Комплекселектромонтаж .

Вищезазначені посилання в обґрунтування висновків акту перевірки є неправомірними та побудовані лише на припущеннях. Суд зазначає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Слід також зазначити, що висновки, викладені в акті перевірки, порушують закріплений в Конституції України принцип персональної відповідальності, відповідно до якого суб'єкт господарювання не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів, а може бути притягнений до юридичної відповідальності лише за власні правопорушення.

Так, у разі, якщо контрагент TOB ООО Комплекселектромонтаж не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ, податку на прибуток до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ та віднесення витрат по взаємовідносинам з таким контрагентом до складу витрат у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та своїх витрат. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.09.2008 року по справі за № 21-500во08.

Проте в даному випадку, висновки про непідтвердженність реальності здійснення операцій зроблені, зокрема, на підставі податкової інформації щодо контрагентів TOB ООО Комплекселектромонтаж .

Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі № 1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби зазначив, що для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість встановленню та перевірці, зокрема підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

При цьому, в листі Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. Вищий адміністративний суд України зазначив, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідачем в акті перевірки не наведено факти, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме TOB ООО Комплекселектромонтаж , як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності свого контрагента (контрагента контрагента).

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Така правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України у постанові від 10.09.2014 року по справі № 2а-13207/12/2670.

Також, слід зазначити, що обставини, встановлені в податковій інформації відносно контрагентів TOB ООО Комплекселектромонтаж , не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Такої ж думки дотримується і Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 17.02.2015 року (К/800/55977/14).

При цьому суд зазначає, що при вирішення податкових спорів, суд виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів роботи (послуги) контрагентами позивачу не надано.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. TOB ООО Комплекселектромонтаж не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Окрім того, слід відзначити, що відсутність у контрагента трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов'язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо).

Відсутність товарно-транспортних накладних не може бути підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей (послуг).

Аналогічна за своїм змістом позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.06.2012 року по справі № К/ 9991/25932/11. В іншій своїй ухвалі від 26.06.2012 року по справі №К-27230/10 Вищий адміністративний суд України вказує на те, що товарно-транспортна накладна не відноситься до тих первинних документів, що підтверджують придбання товарно-матеріальних цінностей.

Податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних в первинних документах, а також не зазначав про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства. В обґрунтування висновків в акті перевірки податковим органом не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій.

Крім цього, слід зазначити, що обставини, встановлені в актах перевірок, звірок та в податковій інформації відносно контрагентів платника податків, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Податковим органом не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій TOB ООО Комплекселектромонтаж з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів.

На момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту. Вказаних висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 27.03.2018 року у справі № 816/809/17, адміністративне провадження № К/9901/1349/17.

Суд наголошує на тому, що посадовим особам відповідача були надані усі документи, що стосувались предмету перевірки, інших документів посадові особи відповідача не вимагали, про що свідчить відсутність акту, що засвідчив би факт відмови надання документів.

Також, наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем податкового органу або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності позивач не міг продати товар контрагентам.

Висновки відповідача не можуть ґрунтуватися на податковій інформації по контрагентах Позивача, та не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Крім того, як слідує із висновку постанови Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі № 816/809/17, податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Щодо формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських операцій з ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС , ТОВ АРТ СВІТ СТАР , ТОВ СТРУМ КОНТАК у червні, серпні 2016 року, суд зазначає наступне.

У відзиві відповідача зазначається, що у відношенні посадової особи ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС , ТОВ АРТ СВІТ СТАР , ТОВ СТРУМ КОНТАКТ винесено обвинувальний вирок від 11.12.2017 року по кримінальній справі №757/24218/17-к за ст.ст.27 ч.З, 28 ч.2, 205 ч.2 КК України (фіктивне підприємництво) (далі - Вирок).

Зазначений вирок отриманий податковим органом з реєстру судових рішень, не містить зазначення прізвища особи, яка притягнута до кримінальної відповідальності.

Вироком надано правову оцінку діям ОСОБА 2, ОСОБА18, ОСОБА 30, ОСОБА 37 як засновника та директорів особи ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС , ТОВ АРТ СВІТ СТАР , ТОВ СТРУМ КОНТАКТ . Проте, відповідачем не надано доказів що, договори, укладені позивачем з підприємствами ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС , ТОВ АРТ СВІТ СТАР , ТОВ СТРУМ КОНТАКТ , у судовому порядку визнано недійсними. Також у вироку не надавалась оцінка господарським операціям особи ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС , ТОВ АРТ СВІТ СТАР , ТОВ СТРУМ КОНТАКТ з позивачем, а надана оцінка господарської діяльності по іншим договорам та з іншими підприємствами.

Крім того, встановлення факту фіктивності підприємства - контрагента позивача саме по собі не може свідчити про незаконність господарських операцій. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2015 року у справі №826/18925/14, яка залишена без змін постановою Верховного Суду України від 11 квітня 2017 року).

Водночас, обставини щодо діяння фізичної особи (засновника чи директора підприємства), встановлені вироком суду по кримінальній справі відносно цієї фізичної особи, не можна вважати обов'язковими при оцінці адміністративним судом правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

Обставини, встановлені вироком суду у кримінальній справі відносно фізичної особи, не спростовують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами. При цьому, доказів недобросовісності самого платника (позивача у справі), а також того, що відомості, які містяться у поданих ним документах, представлених на обґрунтування валових витрат та податкового кредиту, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, Відповідачем не надається.

Відповідачем також не надано доказів, що первинні документи, виписані від імені особи ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС , ТОВ АРТ СВІТ СТАР , ТОВ СТРУМ КОНТАКТ особою, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства.

Сам факт порушення кримінальної справи чи наявність обвинувальних вироків щодо посадових осіб господарюючих суб'єктів не є беззаперечним доказом відсутності реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

На час здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість.

Відповідачем не надається жодних належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об'єктивної неможливості здійснення господарської діяльності з надання послуг (поставки товарів), адже у комерційній діяльності виконання поставок товарів (надання послуг) не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо.

Доводи податкового органу про отримання платником необгрунтованої податкової вигоди не ґрунтуються на доказах, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце пі дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З тексту Вироку вбачається, що Вирок стосується посадової особи контрагента позивача. Зазначеним вироком не встановлювалась вина посадових осіб позивача.

Зміст Вироку не містить інформації про певні господарські операції та встановлену матеріальну шкоду безпосередньо у взаємовідносинах між засудженою посадовою особою та посадовими особами позивача.

Згідно із статтею 205 КК України фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, - карається штрафом від п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, в розумінні статті 33 КК України фіктивне підприємництво може створювати ідеальну сукупність злочинів.

Згідно зі змістом Вироку останній не містить висновків про кримінальні дії посадових осіб, крім дій за які передбачена відповідальність статтею 205 КК України. Таким чином в розумінні вимог частини шостої статті 78 КАС України в межах зазначеної кримінальної справи не встановлювались обставини ухиляння від сплати податків (стаття 212 КК України).

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами відповідача відносно того, що враховуючи реалії ведення господарської діяльності, уникнути контрагента, який має ознаки фіктивності - неможливо. В даному випадку, позивач, як добросовісний платник податків справді проводив господарські операції, але його контрагенти - особи ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС , ТОВ АРТ СВІТ СТАР , ТОВ СТРУМ КОНТАКТ мали змішаний правосуб'єктний статус (суб'єкт одночасно проводить реальні операції та надає неправомірну податкову вигоду - шиканер , наказ ДФСУ №110).

Враховуючи правову конструкцію статті 205 КК України, обставини, зазначені у Вироку та акті, не можливо погодитись із позицією відповідача, що всі угоди між позивачем та контрагентом особи ТОВ СТЕЙЛ ПЛЮС , ТОВ АРТ СВІТ СТАР , ТОВ СТРУМ КОНТАКТ є нереальними, а документи неприйнятними за об'єктивним та суб'єктивним критеріями.

Щодо формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських операцій з ПП МЕДІАЛ КОМПЛЕКТ , ТОВ БУДТОРГСНАБ , ПП УКРПОСТАЧБУД , ТОВ ЧОРНОМОРПРОЕКТ , ТОВ ПОЛАРІС ТРЕЙД ПЛЮС (раніше ТОВ Крако ), ТОВ АГРОТЕРМ , ТОВ ВИГАН , ТОВ СОЮЗ-ПРАЙД , ТОВ ЕМСІС (раніше ТОВ Вест Торг Груп ), ПП ПРОМТЕХСЕРВІС у 2015-2017 роках, суд наголошує, що посадовим особам відповідача були надані усі документи, що стосувались предмету перевірки, які у сукупності підтверджують реальність господарських операцій.

Як вбачається з акту, єдиною підставою для нарахування штрафних санкцій по господарським відносинам позивача з зазначеними контрагентами є податкова інформація по контрагентам, з тексту якої вбачається, що контрагенти не мало змоги фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. При цьому зазначені висновки зроблені лише на підставі аналізу фінансової звітності без дослідження фактичної наявності таких фондів, які залучаються, зокрема, на підставі цивільно-правових договорів; можливість виробництва відповідних товарів не залежить від того у якому розмірі підприємство отримує дохід.

Отже, з огляду на зазначені обставини, а також приймаючи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є його висновок, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача, на кредит та витрати не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з абз.1 п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, згідно вимог Податкового кодексу України платник податків не має права включати до складу податкового кредиту суми податку не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 року № 996-ХІУна даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення).

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2 п. 2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, обов'язковою умовою для визнання та врахування витрат при обчисленні об'єкта оподаткування є здійснення цих витрат в межах провадження господарської діяльності та підтвердження цих витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено, що позивач сформував податковий кредит з урахуванням положень ст.198 Податкового кодексу України, який містить заборону включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.

Оскільки TOB ООО Комплекселектромонтаж надано всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участі контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення платником податків законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів/робіт/послуг для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товарів/робіт/послуг в господарській діяльності, суд приходить до висновку, що TOB ООО Комплекселектромонтаж правомірно сформовано податковий кредит на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з вищезазначеними контрагентами.

Крім того, у постановах від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, від 01.06.2010р. у справі №21-573во10 та від 31.01.2011р. у справі №21-47а10, Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо і контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне" відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Вказані обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Таку ж думку висловив і Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 02.09.2010р. по справі №07/5012а (та ін.), та, в свою чергу, зазначив, що право платника податку на додану вартість на податковий кредит не ставиться в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

До того ж, зазначена позиція узгоджується і з практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява №3991/03), Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд наголошує, що відповідач фактично на підставі лише отриманої податкової інформації визнав правочини між TOB ООО Комплекселектромонтаж та вищезазначеними контрагентами такими, що укладені без мети реального настання правових наслідків, жодним чином не обґрунтувавши якою нормою чинного законодавства України він керувався при цьому.

Відсутність такого обґрунтування, є порушенням наказу Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 р. за № 1300/27745, Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами , відповідно до якого у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. У частині 2 статті 234 ЦК України прямо вказано, що фіктивний правочин визнається недійсним саме судом.

У Листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011 р. № 7319, вказано, що особливу увагу слід звернути на припис акта цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності). Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам законодавства, тобто в законі, а не у акті перевірки податкової інспекції, визначаються підстави для визнання будь-якого правочину нікчемним. В іншому випадку правочин недійсним повинен визнаватися у судовому порядку.

Статтею 228 Цивільного Кодексу передбачено умови нікчемності правочину. Зокрема, цією статтею встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Судом встановлено, що усі укладені договори між TOB ООО Комплекселектромонтаж та його контрагентами у повній мірі відповідають вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України щодо його змісту, жодне положення договору не суперечить інтересам держави та суспільства, не порушує будь-чиїх прав.

Вищевикладені обставини підтверджують той факт, що TOB ООО Комплекселектромонтаж не було допущено порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України під час формування податкового кредиту за рахунок господарських відносин з ПП Медіал Комплект , ТОВ Будторгснаб , ТОВ Укрпостачбуд , ТОВ Агротерм , ТОВ Чорноморпроект , ТОВ Арт Світ Стар , ТОВ Виган , ТОВ Струм контакт , ТОВ Стейл плюс , ТОВ Союз-Прайд , ПП Промтехсірвіс , ТОВ Поларіс Трейд Плюс (раніше ТОВ Крако ), ТОВ Емсіс (раніше ТОВ Вест Торг Груп ).

Таким чином, доводи контролюючого органу щодо фіктивності підприємницької діяльності, безтоварності господарських операцій, направленості ТОВ ООО Комплекселектромонтаж на ухилення від сплати податків, а у зв'язку з цим і фіктивності угод, укладених між останнім та вищезазначеними контрагентами не приймаються судом як не підтверджені належними та допустимими доказами, і повністю спростовуються матеріалами справи.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що висновки контролюючого органу стосовно заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 358 395 грн. є документально не підтвердженими та необґрунтованими, у зв'язку з чим донарахування за податковим повідомленнями-рішенням є безпідставними, а саме податкове повідомлення-рішення № 0043681414 від 08.10.2018 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 447 994,00 грн. (за податковими зобов'язаннями - 358 395 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 89599 грн.) є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У п. 50 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі Щокін проти України суд вказує, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до І Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

За змістом п. 49 вказаного рішення збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки на умовах, передбачених законом.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати розподілити за правилами ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю ООО Комплекселектромонтаж до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0043681414 від 08.10.2018 року, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області № 0043681414 від 08.10.2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ООО Комплекселектромонтаж (код ЄДРПОУ 36289548) суму сплаченого судового збору в розмірі 6 719 грн. 91 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

При цьому, відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу УІІ Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Повне рішення суду складено та підписано суддею 04 грудня 2018 року.

Суддя С.О. Cтефанов