Рішення

від 04.12.2018 по справі 403/480/18

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2018 року м. Кропивницький Справа № 403/480/18

провадження № 2-іс/1140/123/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку спрощеного (письмового) провадження справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (далі - позивачі) до Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області (далі - відповідач) про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду з адміністративним позовом до Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області, в якому просять суд:

1) визнати протиправними дії Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області щодо не вирішення і не прийняття рішення у відповідності до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України за заявами від 18.01.2017 р. та від 17.07.2018 р.;

2) зобов'язати Седнівську сільську раду Устинівського району Кіровоградської області відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України прийняти рішення за заявами від 18.01.2017р. та від 17.07.2018р.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що у власності на правах оренди ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка площею 30,00 га, за договором укладеним між останнім та Седнівською сільською радою, вказують, що ними утворено фермерське господарство, маючи намір одержати вказану земельну ділянку у власність, звернулись із відповідними заявами до відповідача, додавши до них пакет відповідних документів. Так, вказане питання відповідачем розглядалось двічі на пленарних засіданнях сесій сільської ради та так і вирішено не було, що відображено у відповідних рішеннях сільської ради. Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач просить, суд задовольнити адміністративний позов.

Ухвалою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 28.09.2018 р. дану справу, в порядку ст. 22 КАС України, було передано на розгляд Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 31.10.2018 року справу прийнято до свого провадження та вирішено здійснити її розгляд у порядку спрощеного провадження без виклику сторін (а.с.92).

Вказана ухвала направлена учасникам справи за правилами визначеними Кодексом адміністративного судочинства України, та отримана ними (а.с.93-96).

Представник відповідача своїм правом на подання відзиву на адміністративний позов скористався подавши його до суду, за змістом якого позивач не погоджується із поданим адміністративним позовом, наполягає на правомірності дій посадових осіб Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області (а.с.97).

Згідно до ст. ст. 262, 263 КАС України, дану справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

Судом встановлено, що 16.05.2015 року між ОСОБА_1 (орендар) та Седнівською сільською радою, в особі її голови (орендодавець) укладено договір оренди землі, за змістом якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове, платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Седнівської сільської ради, Устинівського району, Кіровоградської області за кадастровим номером 3525887800:02:000:9054, площею 30,00 га (у тому числі ріллі); строк дії даного договору 7 років (а.с.12-14).

Право оренди за ОСОБА_1 зареєстроване у відповідному реєстрі, що посвідчується відповідним витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.15).

З метою здійснення діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції позивачами створено Фермерське господарство Інгул-А , що відображено у відповідному статуті (а.с.16-20).

10.11.2017 року позивачі звернулись до Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області із заявами про надання як засновниками та членам фермерського господарства Інгул-А дозволу на розробку проекту землеустрою щодо розпаювання (відведення) у власність земельної ділянки за кадастровим номером 3525887800:02:000:9054 загальною площею 30 га, орієнтовною площею по 10 га кожному із членів фермерського господарства. До вказаних заяв долучено копію договору оренди землі, копії Статуту, копія витягу ЄДРЮОФОПГФ, копія довідки про середній розмір земельної частки (паю), графічні матеріали (кадастровий план земельної ділянки) із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки (а.с.21-23).

22.12.2017 року за результатами розгляду вказаних заяв, на чотирнадцятій сесії сьомого скликання Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області прийнято наступні рішення:

- №271, яким в зв'язку із тим, що за результатами голосування рішення про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення документації із землеустрою щодо розпаювання (відведення) земельної ділянки у власність площею 10,00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель фермерського господарства Інгул-А не набрало потрібної кількості голосів ні за , ні проти , вважати рішення по даній заяві не прийнятим (а.с.24);

- №272, яким в зв'язку із тим, що за результатами голосування рішення про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення документації із землеустрою щодо розпаювання (відведення) земельної ділянки у власність площею 10,00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель фермерського господарства Інгул-А не набрало потрібної кількості голосів ні за , ні проти , вважати рішення по даній заяві не прийнятим (а.с.25);

- №273, яким в зв'язку із тим, що за результатами голосування рішення про надання дозволу ОСОБА_3 на виготовлення документації із землеустрою щодо розпаювання (відведення) земельної ділянки у власність площею 10,00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель фермерського господарства Інгул-А не набрало потрібної кількості голосів ні за , ні проти , вважати рішення по даній заяві не прийнятим (а.с.26).

17.11.2018 року позивачі повторно звернулись до Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області із заявами про повторний розгляд питання про надання як засновникам та членам фермерського господарства Інгул-А дозволу на розробку проекту землеустрою щодо розпаювання (відведення) у власність земельної ділянки за кадастровим номером 3525887800:02:000:9054 загальною площею 30 га, орієнтовною площею по 10 га кожному із членів фермерського господарства. До вказаних заяв долучено копію договору оренди землі, копії Статуту, копія витягу ЄДРЮОФОПГФ, копія довідки про середній розмір земельної частки (паю), графічні матеріали (кадастровий план земельної ділянки) із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки (а.с.30-32).

20.07.2018 року за результатами розгляду вказаних заяв, на двадцятій сесії сьомого скликання Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області прийнято наступні рішення:

- №347, яким в зв'язку із тим, що за результатами голосування рішення про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення документації із землеустрою щодо розпаювання (відведення) земельної ділянки у власність площею 10,00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель фермерського господарства Інгул-А не набрало потрібної кількості голосів ні за , ні проти , вважати рішення по даній заяві не прийнятим (а.с.29);

- №346, яким в зв'язку із тим, що за результатами голосування рішення про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення документації із землеустрою щодо розпаювання (відведення) земельної ділянки у власність площею 10,00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель фермерського господарства Інгул-А не набрало потрібної кількості голосів ні за , ні проти , вважати рішення по даній заяві не прийнятим (а.с.28);

- №345, яким в зв'язку із тим, що за результатами голосування рішення про надання дозволу ОСОБА_3 на виготовлення документації із землеустрою щодо розпаювання (відведення) земельної ділянки у власність площею 10,00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель фермерського господарства Інгул-А не набрало потрібної кількості голосів ні за , ні проти , вважати рішення по даній заяві не прийнятим (а.с.27).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Процесуальні питання оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень регламентовані Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

За змістом положень статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст. 5 КАС України).

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав. Порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням.

Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією дією.

Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй (ст. 8). На ці обставини неодноразово вказував Конституційний Суд України у своїх рішеннях, зокрема, рішенні №7-рп/2003 від 10.04.2003 року, рішенні №9-рп/2004 від 07.04.2004 року, рішенні №1-рп/2007, рішенні №19-рп/2008 від 02.10.2008 року.

При прийнятті рішення по цій справі суд керується принципами адміністративного судочинства, зокрема принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого суд не обмежується тільки документами та заявами про докази, які внесені сторонами, а також здійснює дослідження обставин у справі за власною ініціативою, у т.ч. з метою реалізації завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Стаття 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України Про місцеве самоврядування в Україні .

За приписами Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (стаття 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Система місцевого самоврядування включає в себе, зокрема: територіальну громаду, сільську, селищну, міську раду, сільського, селищного, міського голову, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради, старосту, районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад, сіл, селищ, міст, органи самоорганізації населення.

За приписами частини 1 статті 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону.

Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції (ч.3 с. 24 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні ).

Законодавчими приписами статті 25 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Статтею 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, виключні питання, що відносяться до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, що підлягають вирішенню на пленарних засіданнях, серед інших, зокрема, заслуховування звітів постійних комісій, керівників виконавчих органів ради та посадових осіб, яких вона призначає або затверджує.

Статтею 42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачені повноваження сільського, селищного, міського голови, за якими повноваження новообраного сільського, селищного, міського голови починаються з моменту складення ним присяги відповідно до Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування на пленарному засіданні відповідної сільської, селищної, міської ради, на якому відповідною територіальною виборчою комісією були оголошені рішення щодо його обрання та реєстрації.

За змістом частини 4 статті 42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільський, селищний, міський голова, серед іншого, забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; підписує рішення ради та її виконавчого комітету; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради.

Відтак, з огляду на вказані законодавчі положення у системному їх зв'язку, суд приходить до висновку, що законом передбачено чіткий порядок ведення головою міської ради пленарного засідання сесії сільської ради. Поряд з тим, голова сільської ради маючи відповідні повноваження при їх здійсненні під час ведення відповідних пленарних засідань, повинен чітко дотримуватись вищевказаних вимог чинного законодавства передбаченого Законом України Про місцеве самоврядування в Україні .

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивачі вказують, що на пленарних засіданнях від 22.12.2017 року та 20.07.2018 року участі у поіменному голосуванні сільський голова не приймав, та наголошує, на вказаній сесії були розглянуті заяви позивачів, а не проекти рішень за вказаними заявами, що є порушенням законодавства про місцеве самоврядування.

У своєму відзиві представником відповідача наголошено на чіткому дотриманні вимог законодавства під час ведення, голосування засідання сесії Седнівської сільської ради та прийняття рішення за його наслідками 22.12.2017 року та 20.07.2018 року.

Судом встановлено, що рішення за наслідками розгляду заяв позивачів від 22.12.2017 року №271, 272, 273 та від 20.07.2018 року №345, 346, 347 (а.с.24-29), прийняті на підставі п. 34, ст. 26, п. 2 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та ст. 59 Регламенту сільської ради.

Стаття 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад.

За змістом пункту 34 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до компетенції сільських ради, зокрема, серед інших належить, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Пунктом 2 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Отже, суд приходить до висновку, що вирішення питання про надання земельної ділянки у власність громадянам, приймається на пленарних засіданнях сільських, селищних, міських рад, що відображаються у відповідних рішеннях рад.

Судом встановлено, що заяви позивачів про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо розпаювання (відведення) земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель фермерського господарства Інгул А , були розглянуті на засіданнях 14 та 20 сесій сьомого скликання Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області, що відображено у відповідних рішеннях Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо розпаювання (відведення) земельної ділянки у власність від 22.12.2017 року №271, 272, 273 та від 20.07.2018 року №345, 346, 347 (а.с.24-29).

В матеріалах справи наявні копії протоколу №14 пленарного засідань 14-ї сесії 7-го скликання від 22.12.2017 року та №20 пленарного засідання 20-ї сесії 7-го скликання від 20.07.2018 року, з яких встановлено чіткий порядок розгляду питань, які були винесені на розгляд вказаних сесій (а.с.48-51,58-62).

До вказаних протоколів долучено, рішення від 22.12.2017 року №271, 272, 273 та від 20.07.2018 року №345, 346, 347, що були прийняті за наслідками проведених 14-ї та 20-ї сесії 7-го скликання Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області та результати поіменного голосування щодо вказаних рішень (а.с.52-57,63-68).

Виходячи із аналізу вказаних законодавчих положень у системному їх зв'язку, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд не вбачає процедурних порушень з боку відповідача - Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області, як суб'єкта владних повноважень під час прийняття рішення від 22.12.2017 року №271, 272, 273 та від 20.07.2018 року №345, 346, 347, на 14-й та 20-й сесії 7-го скликання Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області.

За змістом частини 4 статті 42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільський, селищний, міський голова, серед іншого, забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; підписує рішення ради та її виконавчого комітету; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради.

Частиною 2 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

З огляду на вказані законодавчі положення, суд критично оцінює твердження позивачів, з приводу того, що голова Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області повинен був брати участь у голосуванні під час прийняття рішення від 22.12.2017 року №271, 272, 273 та від 20.07.2018 року №345, 346, 347, на 14-й та 20-й сесії 7-го скликання Седнівської сільської ради.

Щодо позовної вимоги позивачів про зобов'язання Седнівську сільську раду Устинівського району Кіровоградської області відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України прийняти рішення за заявами від 18.01.2017р. та від 17.07.2018р., суд вважає за потрібним вказати наступне.

Суд звертає увагу позивача на те, що обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.

Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункту 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2010 року № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними) (суддя Закурін М. К. Дискреція дія на власний розсуд. Поняття та прояв , 2009 року) Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.

Отже, суд вважає за необхідне вказати на те, що прийняття рішень Седнівською сільською радою Устинівського району Кіровоградської області по земельним питанням за результатами розгляду відповідних заяв громадян, є виключною компетенцією суб'єкта владних повноважень, в даному випадку - сільської ради.

За сукупністю наведених обставин, з огляду на вказане, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відтак, враховуючи відмову в задоволенні адміністративного позову судові витрати, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 260-236, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_4 виданий Устинівським РВ УМВС України в Кіровоградській області 08.01.2003 року; адреса: АДРЕСА_1, 28620), ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, паспорт серії НОМЕР_5, виданий Жовтневим РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області 12.12.2000 року; адреса: АДРЕСА_2 28620), ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, паспорт серії НОМЕР_6, виданий Устинівським РВ УМВС України в Кіровоградській області 25.11.2009 року, АДРЕСА_3,28620) до Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області (код ЄДРПОУ 04364609; адреса: вул. Карла Маркса, 52, с.Седнівка, Устинівський район, Кіровоградська область, 28620) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько