Рішення

від 29.11.2018 по справі 453/998/17

СКОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 453/998/17

№ провадження 2/453/95/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 листопада 2018 року Сколівський районний суд Львівської області у складі: головуючого - судді Микитина В.Я. ,

секретаря судових засідань Трембач М.М. ,

з участю позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

та його представників ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Сколе Львівської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, з участю третьої особи - Верхнячківської сільської ради Сколівського району Львівської області, про відшкодування майнової шкоди, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 08.09.2017 року звернувся у суд з позовною заявою до відповідача - ОСОБА_3, в якому, з урахуванням поданої 05.10.2018 року заяви про уточнення позовних вимог, просить стягнути з останнього на свою користь заподіяну внаслідок знищення майна шкоду, яку оцінює у розмірі 14 897,00 грн. Судові витрати у справі просить покласти на відповідача.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області від 20.09.2017 року (головуюча - суддя Курницька В.Я.) відкрито провадження у даній справі.

У зв'язку із закінченням п'ятирічного терміну повноважень судді Курницької В.Я., згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Сколівського районного суду Львівської області від 26.07.2018 року справу передано для розгляду судді Микитину В.Я..

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області від 13.08.2018 року (головуючий - суддя Микитин В.Я.) справу прийнято до розгляду та призначено таку до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Розгляд справи по суті відбувався у судових засіданнях 18.10.2018 року та на 29.11.2018 року

Позов обґрунтовано тим, що позивач є власником житлового будинку по АДРЕСА_2, який розташований на земельній ділянці площею 0, 224 га, котра також перебуває у власності позивача. Оскільки у с. Верхнячка відсутнє централізоване водопостачання, позивач у 2009 році, за власні кошти, провів водопровідну трубу з природного джерела по рівчаку, по якому тече вода, повз земельну ділянку, якою користується відповідач. Зазначає, що він безперешкодно користувався водою протягом семи років, жодних скарг з приводу облаштування позивачем водопроводу від мешканців с. Верхнячка не надходило, а сільська рада проти таких дій позивача також не заперечувала. Посилається позивач і на те, що у силу існуючих між сторонами у справі неприязних стосунків, у березні 2016 року відповідач розкопав водяну трубу та перерізав її, чим заподіяв позивачу матеріальну шкоду. З приводу протиправної поведінки відповідача позивач 31.03.2016 року звертався до правоохоронних органів. Відповідно до висновку № 663 Сколівського ВП Стрийського ВП ГУНП у Львівській області від 04.04.2016 року встановлено, що відповідач 29.03.2016 року дійсно умисно пошкодив водяну трубу, зробивши 4 розрізи, про ствердив сам відповідач. На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача майнову шкоду у розмірі, визначеному судовою експертизою. Одночасно з позовом ОСОБА_2 подав клопотання про витребування з архіву Сколівського ВП Стрийського ВП ГУНП у Львівській області матеріалів перевірки за заявою ОСОБА_2 від 31.03.2016 року, а також клопотання про проведення судової експертизи на визначення розміру матеріального збитку.

У запереченні на позовну заяву від 23.10.2017 року (а. с. 23) представник відповідача - адвокат ОСОБА_5 проти доводів позивача заперечив, посилаючись на те, що земельна ділянка, по якій було проведено трубопровід, належить сину відповідача - ОСОБА_6 на праві власності. Наголошує, що ОСОБА_6 не надавав позивачеві жодного дозволу на користування його власністю (прокладення трубопроводу). За таких обставин вважає, що шкода у вигляді пошкодження частини труби, яка виникла внаслідок скоєння протиправних дій саме позивачем у справі, у відповідності до ст. 1193 ЦК України, відшкодуванню не підлягає.

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 05.12.2017 року (головуюча - суддя Курницька В.Я.), постановленою судом без виходу до нарадчої кімнати, до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучено Верхнячківську сільську раду Сколівського району Львівської області.

Крім того, ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 05.12.2017 року (головуюча - суддя Курницька В.Я.) (а. с. 51) у справі призначено судову експертизу на визначення розміру матеріального збитку, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, провадження у справі на час проведення експертизи зупинено (а. с. 54).

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 29.01.2018 року (головуюча - суддя Курницька В.Я.) (а. с. 56) провадження у справі відновлено у зв'язку із поверненням без виконання ухвали Львівським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України з огляду на відсутність фахівця у галузі будівельно-технічної експертизи (а. с. 56).

03.04.2018 року від позивача у справі надійшов попередній розрахунок суми судових витрат, а також долучено висновок експерта № 10-18 від 02.04.2018 року за результатами проведення будівельно-технічної експертизи по заяві учасника цивільної справи (а. с. 70-82).

Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 14.06.2018 року (головуюча - суддя Курницька В.Я.), постановленою судом без виходу до нарадчої кімнати, задоволено клопотання представника позивача та зобов'язано Верхнячківську сільську раду Сколівського району Львівської області надати акт обстеження земельних ділянок, в якому вказати, чи проходить водопровідна труба безпосередньо через земельну ділянку, власником якої є ОСОБА_6, чи проходить така через земельну ділянку, власником якої є Верхнячківська сільська рада Сколівського району Львівської області (а. с. 97).

Заявою у порядку ст. 49 ЦПК України, поданою представником позивача 05.10.2018 року (а. с. 146), уточнено позовні вимоги. Відтак, предметом спору визначено стягнення з відповідача у користь позивача майнову шкоду у розмірі 14 897, 68 грн..

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив такі задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві (а. с. 4) та заяві про уточнення позовних вимог (а. с. 146).

Відповідач та його уповноважені представники у судовому засіданні проти позову заперечили повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову (а. с. 23), просили у такому відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Належно уповноважений представник третьої особи - сільський голова Будай Т.Т. у судовому засіданні при вирішенні спору поклався на розсуд суду, у подальшому подав суду заяву вх. № 5786 від 29.11.2018 року (а. с. 161), в якій просив закінчувати розгляд справи по суті без його участі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, покази свідка ОСОБА_6, давши належу оцінку письмовим доказам у справі, суд дійшов такого висновку.

Звертаючись із позовом до суду, ОСОБА_2 посилався на заподіяння йому відповідачем майнової шкоди внаслідок пошкодженням водяної труби, яку, як зазначив позивач, ним було проведено за власні кошти з природного джерела по рівчаку, по якому тече вода, повз земельну ділянку, якою користується ОСОБА_6.

Судом на підставі дослідження наявних у матеріалах справи доказів (лист начальника Сколівського ВП Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області від 04.04.2016 року № 1728 - а. с. 14, висновок Сколівського ВП Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області від 04.04.2016 року - а. с. 15) встановлено, що дійсно, 31.03.2016 року в ЖЄО № 1098 Сколівського ВП Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області зареєстровано телефонне повідомлення ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_3 пошкодив водопровідний шланг, який веде до житлового будинку заявника у с. Верхнячка. За результатами перевірки встановлено, що ОСОБА_3 дійсно пошкодив водопровідну трубу, яка пролягає через його земельну ділянку та веде до будинку позивача. Вказані обставини підтверджуються також оглянутими судом матеріалами ЖЄО № 1098 по телефонному повідомленні ОСОБА_8, які були надані на вимогу суду Сколівським ВП Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області.

На підставі дослідження висновку експерта № 10-18 від 02.04.2018 року за результатами проведення за заявою позивача будівельно-технічної експертизи (а. с. 72-81), судом встановлено, що вартість завданої пошкодженням водяної труби (демонтажем ділянок водопроводу у 4-х місцях) шкоди станом на час проведення дослідження становить 14 897, 68 грн..

Як вбачається з листа Верхнячківської сільської ради Сколівського району Львівської області, земельна ділянка, по якій у с. Верхнячка Сколівського району Львівської області проведено водопровід, на даний час є у користуванні гр. ОСОБА_6 (а. с. 12).

Актом обстеження земельної ділянки, по якій проходить водопровідна труба, складеного комісією Верхнячківської сільської ради Сколівського району Львівської області (а. с. 107) стверджується, що земельна ділянка, по якій проходить водопровідна труба позивача, є землею сільської ради та знаходиться у користуванні гр. ОСОБА_6.

У той-же час, з наданих Сколівським ВП Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області матеріалів ЖЄО № 1098 по телефонному повідомленні позивача, вбачається, що спірна водопровідна труба прокладена через земельну ділянку, яка належить на праві власності сину відповідача - ОСОБА_6 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 (а. с. 27).

Для встановлення тієї обставини, по чиїй землі проходить водяна труба, сторонам судом було надано можливість провести топографічну зйомку місцевості, по якій проходила водопровідна труба і відшкодування збитків за пошкодження котрої просить відшкодувати позивач, однак, сторонами таких доказів суду не надано.

Вирішуючи спір між сторонами, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК Украни кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України закріплено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України відшкодування збитків визначено одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Визначення права власності особи наведено у ст. 316 ЦК України, частиною 2 якої визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності, у відповідності до ч. 1 ст. 317 ЦК України складають правомочності власника щодо володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Принцип непорушності права власності закріплений у ст. 321 ЦК України, згідно з частиною 1 якої ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Підставами набуття права власності, як встановлено у ч. 1 ст. 328 ЦК України є підстави, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 331 ЦК України).

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

У відповідності до ч. 1 ст. 386 ЦК україни держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

З комплексного аналізу вищевказаних норм чинного матеріального права можна зробити висновок, що право на відшкодування завданої майнової шкоди має саме власник, права якого порушені.

Згідно з принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасники справи, у відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України, зобов'язані подавати усі наявні у них докази у порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Доказами, згідно зі ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У відповідності до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частинами 5-7 цієї ж статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Всупереч наведеним нормам чинного процесуального законодавства позивачем не подано жодних доказів, які б відповідали вимогам щодо їх належності та допустимості, у підтвердженні свого права власності на трубу, з позовом про відшкодування збитків за пошкодження якої він звернувся до суду. При цьому, суд наголошує, що такими доказами є такі, котрі підтверджували б факт купівлі поліетиленової труби, докази виконання робіт з прокладання водопроводу у відповідний період часу, докази звернення до Верхнячківської сільської ради Сколівського району Львівської області за наданням дозволу на проведення такого трубопроводу, або до інших осіб, через чиї земельні ділянки трубопровід проходить. При цьому, суд звертає увагу на наявну у матеріалах справи довідку Верхнячківської сільської ради Сколівського району Львівської області № 717 від 10.08.2017 року (а. с. 26), якою третя особа засвідчила про те, що інформація щодо звернення позивача у Верхнячківську сільську раду Сколівського району Львівської області про проведення водопроводу у сільській раді відсутня.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності у нього права власності на спірну водяну трубу, пошкоджену відповідачем, а відтак, ним не доведено і факту порушення таким пошкодженням будь-якого свого права.

Щодо того, чи проходить водопровідна труба безпосередньо через земельну ділянку, власником якої є ОСОБА_6, чи проходить така через земельну ділянку, власником якої є Верхнячківська сільська рада Сколівського району Львівської області, то суд зазначає, що незважаючи на неодноразове роз'яснення судом сторонам їх обов'язку доказування таких обставин, зобов'язання третьої особи надати такі докази, а також незважаючи на наміри проведення позивачем топографічної зйомки на місцевості, належних та допустимих доказів розташування спірного водопроводу на конкретних земельних ділянках суду, у порушення вимог ст. 13, п. 4 ч. 2 ст. 43, ч. 1 ст. 81 ЦПК України,не подано.

Крім того, як неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини (рішення у справах Руїс Торіха проти Іспанії ( Ruiz Torija v. Spain ) від 09.12.1994 року, Проніна проти України від 18.07.2006 року та Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року), хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною у залежності від характеру рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З огляду на наведене, суд не надає відповідей на питання щодо обставин розташування водопровідної труби, відшкодування збитків за пошкодження якої є предметом спору, оскільки позивач не довів наявності у нього порушеного права, як власника такого водопроводу, а відтак, розташування останнього на земельній ділянці сина відповідача чи на земельній ділянці Верхнячківської сільської ради Сколівського району Львівської області не спростовують попередньо наведених висновків суду щодо недоведеності права власності позивача на такий водопровід, а відтак, і відсутності підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування збитків, завданих пошкодженням такого.

З цих же підстав, зважаючи на недоведення позивачем свого права на відшкодування шкоди, суд не надає оцінки і визначенню розміру збитків, заявленому позивачем.

За таких перелічених вище і встановлених судом обставин, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення позову, а, відтак, у його задоволенні слід відмовити.

Одночасно, у зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача не підлягає до стягнення також і документально підтверджені судові витрати у справі.

Керуючись ст. ст. 4-5, 12-13, 81, 89-90, 95, 141, 258-259, 264-265, 268, 274-275, 279 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, з участю третьої особи - Верхнячківської сільської ради Сколівського району Львівської області, про відшкодування майнової шкоди, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Сколівський районний суд Львівської області.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1; місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2; місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Верхнячківська сільська рада Сколівського району Львівської області; місцезнаходження юридичної особи: 82654, Львівська область, Сколівський район, с. Верхнячка; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04370389.

Суддя В.Я. Микитин

Повне рішення суду складене 04 грудня 2018 року.