Постанова

від 21.05.2019 по справі 453/998/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 453/998/17 Головуючий у 1 інстанції: Микитин В.Я.

Провадження № 22-ц/811/23/19 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 29 листопада 2018 року в складі судді Микитина В.Я. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи Верхнячівської сільської ради Сколівського району Львівської області, про відшкодування майнової шкоди, -

встановила:

У вересні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому, з урахуванням поданої 05.10.2018 року заяви про уточнення позовних вимог, просив стягнути з відповідача на свою користь заподіяну внаслідок знищення майна шкоду, яку оцінює у розмірі 14897,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що позивач є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,224 га, котра також перебуває у власності позивача. Оскільки у с. Верхнячка відсутнє централізоване водопостачання, позивач у 2009 році, за власні кошти, провів водопровідну трубу з природного джерела по рівчаку, по якому тече вода, повз земельну ділянку, якою користується відповідач. Зазначає, що він безперешкодно користувався водою протягом семи років, жодних скарг з приводу облаштування позивачем водопроводу від мешканців с. Верхнячка не надходило, а сільська рада проти таких дій позивача також не заперечувала.

У силу існуючих між сторонами у справі неприязних стосунків, у березні 2016 року відповідач розкопав водяну трубу та перерізав її, чим заподіяв позивачу матеріальну шкоду. З приводу протиправної поведінки відповідача він 31.03.2016 року звертався до правоохоронних органів. Відповідно до висновку № 663 Сколівського ВП Стрийського ВП ГУНП у Львівській області від 04.04.2016 року встановлено, що відповідач 29.03.2016 року дійсно умисно пошкодив водяну трубу, зробивши 4 розрізи, що визнав сам відповідач.

Оскаржуваним рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 29 листопада 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи Верхнячівської сільської ради Сколівського району Львівської області про відшкодування майнової шкоди - відмовлено.

Рішення оскаржив позивач ОСОБА_1 , вважає оскаржуване рішення незаконним та необгрунтованим, таким, що не відповідає нормам матеріального права, а також фактичним обставинам справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що на його земельній ділянці і до його будинку для подачі води проходить водопровідна труба, цей факт ніхто з учасників справи не заперечував та не спростував. Таким чином вважає, що факт належності водопровідної труби саме йому є доведеним, оскільки цей факт визнається відповідачем, підтверджується даними, які є в матеріалах справи.

Звертає увагу, що у листі № 1728 від 11.04.2016 року Сколівського відділення поліції зазначено, що після проведення повної, об`єктивної та всебічної перевірки встановлено, що ОСОБА_2 дійсно пошкодив водопровідну трубу, яка проходила до його будинку, а також надано йому роз`яснення, що по факту відшкодування завданих збитків щодо пошкодження водяної труби довжиною 200 м., діаметром 32 мм та відновлювальних робіт по встановленню вищевказаної труби він може звернутися до суду.

Згідно із висновком експерта будівельно-технічної експертизи по його заяві від 02.04.2018 року розмір матеріальної шкоди в результаті пошкодження ОСОБА_2 . поліетиленового водопроводу д. 32 мм., станом на час проведення дослідження становить 14897,68 грн., за проведення експертизи він сплатив 3000 грн.

Таким чином вважає, що суд першої інстанції не повно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а також висновки суду не відповідають обставинам справи, тому просить скасувати рішення Сколівського районного суду Львівської області від 29 листопада 2018 року та ухвалити нове рішення про задоволення його вимог.

Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами щодо стягнення майнової шкоди, розмір якої не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача , перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із такого.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках .

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявності у нього права власності на спірну водяну трубу, пошкоджену відповідачем, а відтак, ним не доведено і факту порушення таким пошкодженням будь-якого свого права.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення колегія суддів виходить з такого.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Судом встановлено, що 31.03.2016 року в ЖЄО № 1098 Сколівського ВП Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області зареєстровано телефонне повідомлення ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 пошкодив водопровідний шланг, який веде до житлового будинку заявника у с. Верхнячка. За результатами перевірки встановлено, що ОСОБА_2 дійсно пошкодив водопровідну трубу, яка пролягає через його земельну ділянку та веде до будинку позивача. Вказані обставини підтверджуються також оглянутими судом матеріалами ЖЄО № 1098 по телефонному повідомленні ОСОБА_3 , які були надані на вимогу суду Сколівським ВП Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області.

На підставі дослідження висновку експерта № 10-18 від 02.04.2018 року за результатами проведення за заявою позивача будівельно-технічної експертизи (а. с. 72-81), судом встановлено, що вартість завданої пошкодженням водяної труби (демонтажем ділянок водопроводу у 4-х місцях) шкоди станом на час проведення дослідження становить 14897,68 грн..

Як вбачається з листа Верхнячківської сільської ради Сколівського району Львівської області, земельна ділянка, по якій у АДРЕСА_2 Верхнячка Сколівського району Львівської області проведено водопровід, на даний час є у користуванні гр. ОСОБА_4 , скарги з приводу облаштування водопроводу ОСОБА_1 від землекористувача, а також інших жителів с. Верхнячка у сільській раді відсутні (а.с. 12).

ОСОБА_5 обстеження земельної ділянки, по якій проходить водопровідна труба, складеного комісією Верхнячківської сільської ради Сколівського району Львівської області (а.с. 107) стверджується, що земельна ділянка, по якій проходить водопровідна труба позивача, є землею сільської ради та знаходиться у користуванні гр. ОСОБА_4 ..

Загальні положення про відшкодування заподіяної майнової шкоди закріплені в статті 1166 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає в особи, яка її завдавала за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини, що власне є підставою цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 2 ст. 22 ЦК України передбачено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина 2 ст. 1192 ЦК України передбачає, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом абз. 1 п. 2 постанови Пленум Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна ману юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв"язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Отже, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування майнової шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно із ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Як зазначено вище, ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявності у нього права власності на спірну водяну трубу, пошкоджену відповідачем, а відтак, ним не доведено і факту порушення таким пошкодженням будь-якого свого права.

В свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що надаючи пояснення інспектору ГРПП Сколівського ВП, які є у матеріалах ЖЄО № 1098 по телефонному повідомленні ОСОБА_3 , відповідач ОСОБА_2 повідомив, що він проживає разом із сім`єю по сусідству із ОСОБА_1 , який на даний час зареєстрований у м. Львові. Пів року перед написанням пояснень у нього із ОСОБА_1 виникла конфліктна ситуація через те, що ОСОБА_1 не дає проїзду через своє подвір`я на його земельну ділянку. При цьому, п`ять років перед цим ОСОБА_1 самовільно прокопав через земельну ділянку, яка приватизована та належить його сину ОСОБА_4 , рівчак та провів водяну трубу до свого житлового будинку. Оскільки на той час вони були у добрих відносинах, ОСОБА_1 не забороняв користуватися проїздом, він не заперечував. Однак, коли відносини погіршилися, він сказав ОСОБА_1 , якщо він не дозволить користуватися проїздом, він перекриє воду. Оскільки ОСОБА_1 жодних висновків не зробив, 29.03.2016 року о 15 год. він розкопав лопатою трубу, зробив чотири розрізи та заглушив трубу, щоб вода не йшла до ОСОБА_1

У запереченні на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 вказує на те, що шкода у вигляді пошкодження частини труби виникла саме внаслідок скоєння незаконних дій позивачем і відповідно внаслідок одноособової вини позивача через самовільне прокладення водопровідної труби через земельну ділянку, яка належить його синові.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

На переконання колегії суддів, відповідач ОСОБА_2 визнав факт прокладання водопровідної труби позивачем ОСОБА_1 частково через земельну ділянку, яка перебуває у власності його сина, вважає такі дії позивача самовільними, а також визнає той факт, що через погіршення відносин із сусідом ОСОБА_1 пошкодив водопровідну трубу зробивши чотири розрізи, щоб позивач ОСОБА_1 не міг користуватися водопроводом.

Таким чином, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач не довів наявності у нього порушеного права, як власника водопроводу, а відтак, і відсутності підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування збитків, завданих пошкодженням такого, при цьому звертає увагу на визнання відповідачем ОСОБА_2 факту прокладання спірного водопроводу позивачем ОСОБА_1 , а також враховує те, що відповідач визнав, що особисто пошкодив водопровідну трубу через погіршення відносин із позивачем ОСОБА_1

В свою чергу, відповідно до висновку експерта № 10-18 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи по заяві учасника цивільної справи № 453/998/17 ОСОБА_1 , проведеної судовим експертом ОСОБА_6 , розмір матеріальної шкоди завданої ОСОБА_1 в результаті пошкодження ОСОБА_2 (демонтажу ділянок водопроводу у 4 місцях) поліетиленового водопроводу діаметром 32 мм., який був проведений ОСОБА_1 до свого житлового будинку по АДРЕСА_1 , станом на час проведення дослідження становить 14897,68 грн. (а.с. 72-77).

Відтак, з врахуванням встановлених під час розгляду апеляційної скарги обставин, колегія суддів приходить висновку, що 29.03.2016 року відповідач ОСОБА_2 пошкодив поліетиленовий водопровід діаметром 32 мм., який був проведений ОСОБА_1 до свого житлового будинку по АДРЕСА_1 , при цьому розмір матеріальної шкоди становить 14897,68 грн.

Таким чином, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати з ухваленням нового рішення про стягнення в користь позивача ОСОБА_1 з відповідача ОСОБА_2 14897,68 грн. відшкодування майнової шкоди, а також 640 грн. судового збору, сплаченого за подання позову, 960 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, а також 3000 грн. витрат за проведення будівельно-технічної експертизи.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 29 листопада 2018 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи Верхнячівської сільської ради Сколівського району Львівської області про відшкодування майнової шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , місце проживання - АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 в користь ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , відшкодування майнової шкоди в сумі 14897 (чотирнадцять тисяч вісімсот дев`яносто сім) грн. 68 коп., 640 (шістсот сорок) грн. судового збору, сплаченого за подання позову, 960 (дев`ятсот шістдесят) грн. судового збору за подання апеляційної скарги, а також 3000 (три тисячі) грн. витрат за проведення будівельно-технічної експертизи.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 21 травня 2019 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк