Постанова

від 29.11.2018 по справі 825/2359/15-а

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 825/2359/15-а Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Аліменка В.О . , при секретарі - Бродацькій І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про скасування вимоги про сплату боргу,

ВСТАНОВИВ

ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-128-23 від 20.02.2015 р.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що спірна вимога була оскаржена в адміністративному порядку і у встановлений ПК України строк відповідь йому направлена не була.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, не повне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати вказане судове рішення прийняти нову постанову, якою задовольнити позов.

Скаржник наполягає на тому, що його скарга вважається задоволеною відповідно до приписів ПК України.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем були прийняті: рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № НОМЕР_1 від 31.12.2014 р.; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № НОМЕР_2 від 31.12.2014 р.; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № НОМЕР_3 від 31.12.2014 р.; вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-128-23 від 20.02.2015 р.

У липні 2015 р. ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.08.2015 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 р., у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 25.04.2018 р. скасовано рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування вимоги про сплату боргу №Ф-128-23 від 20.02.2015 р. та справу у цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.08.2015 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 р. залишено без змін.

Скасовуючи судові рішення Верховний Суд зазначив, що суди мають встановити коли саме було надано відповідь на скаргу позивача з урахуванням приписів статті 56 ПК України.

Як вбачається із матеріалів справи 18 березня 2015 р. ФОП ОСОБА_2 подав до Головного управління ДФС у Чернігівській області скаргу у якій просив скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-128-23 від 20.02.2015 р.

Рішенням № 303/І/25-01-10-0415 від 08.04.2015 р. у задоволенні скарги відмовлено.

За даними поштового штемпеля це рішення було направлено позивачеві 09.04.2015 р., тобто на 22-ий день після отримання скарги.

Також, матеріали справи свідчать, що 24 квітня 2015 р. на адресу ДФС України надійшла скарга ФОП ОСОБА_2 на вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-128-23 від 20.02.2015 р.

Рішенням № 4561/І/99-99-10-01-07-15 від 18 травня 2015 р. зазначену скаргу залишено без задоволення.

За твердженням позивача у цей же день рішення було направлено йому, тобто після закінчення 23-денного терміну з моменту отримання скарги.

Ні у позовній заяві, ні в апеляційній скарзі позивач не заперечує факт наявності недоїмки.

Єдиною підставою для скасування спірної вимоги, на думку позивача, є те, що в силу приписів пункту 56.9 статті 56 ПК України якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

У цьому контексті судова колегія зазначає наступне.

Пунктом 1.1 статті 1 ПК України установлено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 ПК України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , з банків, на які поширюються норми Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Таким чином, нормами ПК України прямо передбачено, що він не регулює питання погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 8 липня 2010 р. № 2464-VI (надалі за текстом - Закон № 2464-VI ).

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Отже, спеціальним законом установлено, що скарга на вимогу про сплату єдиного внеску розглядається, а рішення надсилається протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги.

Оскільки Головне управління ДФС у Чернігівській області та ДФС України розглянули скарги ФОП ОСОБА_2 та направили рішення за результатами їх рогляду у встановлений Законом № 2464-VI строк, судова колегія не вбачає підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 04 грудня 2018 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя В.О.Аліменко