Постанова

від 29.11.2018 по справі 914/1912/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2018 р. Справа №914/1912/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Дубник О.П.

суддів Зварич О.В.

Скрипчук О.С.

за участю секретаря судового засідання Кіри М.С.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чудо Тур" б/н від 22.10.2018 (вх. № 01-05/763/18 від 24.10.2018)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 16.10.2018 (суддя Стороженко О.Ф.) про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову

у справі № 914/1912/18

за позовом: ТОВ "Чудо Тур", м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "САС-ТРАНС", с. Сокільники, Пустомитівський район, Львівська область

про стягнення збитків у загальній сумі 2 902 000, 00 грн,

за участю представників:

від позивача: адвокат Лопатинська Я.Р. (договір про надання правової допомоги № 03/27-07/18 від 27.07.2018),

від відповідача: адвокат Кондра О.Я. (довіреність б/н від 02.10.2018).

1.Розгляд справи.

Відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України не заявлялось.

Судові засідання фіксувались технічними засобами згідно з ст. 222 ГПК України.

Хід розгляду апеляційної скарги викладено у відповідних ухвалах суду. Всудовому засіданні 27.11.18 оголошувалась перерва до 29.11.18.

2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

В судових засіданнях представник позивача на підставі ст. 118 ГПК України просила залишити без розгляду відзив відповідача на апеляційну скаргу, який подано ним до суду апеляційної інстанції 22.11.2018, в той час, як ухвалою суду від 29.10.2018 відповідачу встановлено строк на його подання - до 12.11.2018.

Представник відповідача зазначив, що у відзиві на апеляційну скаргу, посеред іншого, він просить визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, оскільки ним не отримувались ухвали апеляційного господарського суду від 29.10.2018 та 07.11.2018 засобами поштового зв'язку, а про їх наявність дізнався лише 20.11.2018 з Єдиного державного реєстру судових рішень. Крім того, зазначає, що невизнання судом апеляційної інстанції поважності причин пропуску процесуального строку на подання відзиву на апеляційну скаргу свідчитиме про перешкоду у доступі до правосуддя (а.с. 122-191).

Колегія суддів дійшла висновку про безпідставність тверджень позивача, враховуючи таке.

Ухвалою суду від 29.10.2018 дійсно відповідачу встановлено строк на подання відзиву - до 12.11.2018. Відзив на апеляційну скаргу подано відповідачем суду апеляційної інстанції 22.11.2018 з клопотанням про поновлення строку на його подання.

Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Матеріали справи містять докази неотримання відповідачем ухвал апеляційного господарського суду про відкриття провадження від 29.10.2018 та про призначення справи до розгляду від 07.11.2018 із зазначенням причин неотримання за терміном зберігання (а.с. 106-113). Представник позивача, враховуючи причини неотримання поштової кореспонденції, вважає причини пропуску строку на подання відзиву на апеляційну скаргу неповажними.

Однак колегія суддів вважає такі доводи позивача помилковими.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 27.06.2000 у справі Ільхан проти Туреччини зазначено, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Колегія суддів, беручи до уваги фактичне незнання відповідача про встановлений строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, з огляду на неотримання ухвал суду, ознайомлення з ними в Єдиному державному реєстрі судових рішень 20.11.2018 та невідкладне подання відзиву суду апеляційної інстанції після ознайомлення (22.11.2018), вважає за необхідне визнати поважними причини пропуску процесуального строку.

3. Короткий зміст заяви.

11 жовтня 2018 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Чудо Тур" (далі - ТОВ "Чудо Тур") до Товариства з обмеженою відповідальністю "САС-ТРАНС" (далі - ТОВ "САС-ТРАНС") про стягнення збитків у загальній сумі 2 902 000, 00 грн.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано суду заяву про забезпечення позову у цій справі шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, що знаходяться на його рахунках (у межах суми стягнення - 2 902 000, 00 грн);

накладення арешту на майно відповідача, а саме: земельну ділянку під розширення автомобільного торгового центру, площею 0, 5457 га (кадастровий номер: 4623686400:01:001:0578), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 722246046236, номер запису про право власності: 11126684, розташовану у селі Сокільники Пустомитівського району, Львівської області;

автомобільний торговий центр (загальна площа: 2842,9кв.м.), що знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Скнилівська, 10, реєстраційний номер об' єкта нерухомого майна: 172461846236, номер запису про право власності: 11126753;

встановлення відповідачу заборони відчуження усього рухомого та нерухомого майна (у межах суми стягнення).

В обґрунтування своїх вимог заявник звертає увагу на недобросовісну поведінку відповідача, яка полягає в уникненні відповідальності за завдані заявнику збитки, нереагуванні на вимогу (претензію), що була йому надіслана заявником, ігноруванні будь-яких переговорів з метою врегулювання питання щодо відшкодування вартості знищеного майна, значну ціну позову. Стверджує, що відповідач своєю умисною поведінкою дає підстави припускати, що здатний вчинити дії, спрямовані на виведення власних грошових коштів з рахунків, відчуження майна, що перебуває у його власності, шляхом укладення фіктивних договорів та витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем. Вважає, що заявлені заходи забезпечення позову є співрозмірними із заявленими позовними вимогами та адекватними. На виконання п. 6 ст. 139 ГПК України заявник пропонував зустрічне зобов'язання, а саме, внесення ним на депозитний рахунок суду 3 000, 00 грн, враховуючи його незадовільний майновий стан, спричинений знищенням відповідачем його майна у значному розмірі. Проте вважає, що відповідач не понесе збитки у зв'язку поданням даної заяви, тому просить суд не вживати заходів зустрічного зобов'язання.

4.Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.10.2018 у задоволенні заяви ТОВ "Чудо Тур" про забезпечення позову у даній справі відмовлено.

В оскаржуваній ухвалі з посиланням на ч.2 ст.136 ГПК України місцевий господарський суд зазначив, що фактично підставами заяви про забезпечення позову є припущення позивача, що майно відповідача може у майбутньому зникнути або зменшитись за кількістю. При цьому суд зазначив, що позивачем не зазначено та не надано доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів забезпечення позову, отже позивачем не доведено, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду.

5 . Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи .

5.1. ТОВ "Чудо Тур" не погоджується з ухвалою суду, вважає її незаконною та прийнятою з порушення норм процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що суд не надав оцінку доводам, на які посилався позивач в заяві про забезпечення позову. З посиланням на п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову від 26.12.2011 № 16 вказує, що саме достатньо обґрунтоване припущення скаржника є умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру. Недобросовісність відповідача, яка полягає в уникненні будь-яких переговорів та пропозицій по відшкодуванню завданих збитків, вважає беззаперечним доказом того, що він не має на меті врегулювати ситуацію, виконати свій обов'язок по відшкодуванню збитків, а має на меті уникнути відповідальності, а відповідно й вчинити всі можливі дії з метою утруднити та унеможливити виконання рішення суду в майбутньому. Скаржник вважає, що про адекватність заходу забезпечення позову свідчить значна сума грошових коштів. На підтвердження власної позиції заявник посилається на постанови Вищого господарського суду України від 09.12.2004 у справі № 2-1/10279-04 та від 03.04.2008 у справі № 31/96.

5.2. ТОВ "САС-ТРАНС" у відзиві на апеляційну скаргу від 22.11.2018 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 16.10.2018 без змін. Зазначає, що позивачем не долучено до заяви про забезпечення позову оцінку майна, яким він просить його забезпечити; вказує, що розмір статутного капіталу ТОВ "САС-ТРАНС" становить 2 589 901, 00 грн і ця сума є майже співмірною із сумою стягнення; вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача, яке перевищує суму збитків, фактично паралізує нормальну господарську діяльність товариства, відтак вважає, що шкода, яка буде завдана ТОВ "САС-ТРАНС" не буде співмірною шкоді, яка є предметом позову. Звертає увагу, що позивачем не підтверджено жодними доказами власні припущення щодо можливості виведення відповідачем власних коштів, відчуження майна, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем. Отже, вважає, що позивачем не доведено необхідність вжиття заходів забезпечення позову та майбутнє утруднення або унеможливлення його виконання у разі їх невжиття.

Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач звертав увагу на фактичні обставини справи, однак такі судом не беруться до уваги, оскільки не входять в предмет оцінювання та доказування при перегляді ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

6. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

11.10.2018 ТОВ "Чудо Тур" звернулося суду першої інстанції з позовною заявою до ТОВ "САС-ТРАНС" про стягнення 2 902 000, 00 грн майнової шкоди (збитків) у зв'язку із знищенням майна, з яких: 2 766 000, 00 грн - вартість знищеного автобусу (реальні збитки) та 136 000, 00 грн недоотриманих доходів (упущена вигода).

При поданні позовної заяви позивачем також подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просив:

накласти арешт на грошові кошти відповідача, що знаходяться на його рахунках (у межах суми стягнення - 2 902 000, 00 грн);

накласти арешт на майно відповідача, а саме:

земельну ділянку під розширення автомобільного торгового центру, площею 0, 5457 га (кадастровий номер: 4623686400:01:001:0578), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 722246046236, номер запису про право власності: 11126684, розташовану у селі Сокільники Пустомитівського району, Львівської області;

автомобільний торговий центр (загальна площа: 2842,9кв.м.), що знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Скнилівська, 10, реєстраційний номер об' єкта нерухомого майна: 172461846236, номер запису про право власності: 11126753;

встановити відповідачу заборону відчуження усього рухомого та нерухомого майна (у межах суми стягнення).

7. Норми права та мотиви, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови, висновки суду.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Разом з тим, особа яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені у заяві припущення позивача належним чином не обґрунтовано, не зазначено і не надано доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів забезпечення позову, а отже і не доведено, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Посилання позивача на недобросовісну поведінку відповідача, яка полягає в уникненні відповідальності за завдані заявнику збитки, нереагування відповідача на вимогу (претензію), що була йому надіслана заявником, ігнорування будь-яких переговорів з метою врегулювання питання щодо відшкодування вартості знищеного майна, твердження, що відповідач своєю умисною поведінкою дає підстави припускати, що здатний вчинити дії, спрямовані на виведення власних грошових коштів з рахунків, відчуження майна, яке перебуває у його власності, шляхом укладення фіктивних договорів та витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Відтак, посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та подання відповідних доказів не може бути достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Слід зазначити, що в судовому засіданні 30.11.2018 представник відповідача заперечував проти доводів позивача та стверджував, що відповідач брав участь в усних переговорах з позивачем. Також, звертав увагу на те, що позивачем подано суду першої інстанції клопотання про залучення до участі у справі співвідповідачів, однак судом воно ще не розглянуте, відтак він стверджував про передчасність вимог забезпечення позову лише до нього.

Крім того, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

З заяви позивача про забезпечення позову вбачається, що він просить накласти арешт і на грошові кошти, і на рухоме та нерухоме майно відповідача, і ще просить заборонити відповідачу відчужувати все рухоме та нерухоме майно в межах заявленої суми.

Колегія суддів вважає, що вимоги позивача, викладені в заяві про забезпечення позову не є адекватними та співрозмірними з позовними вимогами та реальним порушенням прав відповідача. Предметом стягнення є грошові кошти і лише у разі їх відсутності на рахунках боржника у виконавчому провадженні державний виконавець відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження запроваджує процедуру звернення стягнення на майно боржника, яке полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Суд повинен враховувати інтереси та оцінювати ризики для обох сторін справи, зпастосовуючи заходи до забезпечення позову.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 271 України).

Доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеними аналізом матеріалів справи та нормами процесуального законодавства.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

8. Судові витрати.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п. 2 ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Таким чином, судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 236, 254, 255, 269, 270, 271, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 16.10.2018 у цій справі без змін.

2. Судові витрати покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Чудо Тур".

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови складено 07.12.2018.

Головуючий суддя Дубник О.П.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Скрипчук О.С.