Рішення

від 27.11.2018 по справі 904/8708/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2018м. ДніпроСправа № 904/8708/17

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Найдьонова Є.О.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Простір" (03110, м. Київ, вул. Пироговського, буд. 19, корпус 6)

до відповідача-1 Виконавчого комітету Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 75)

до відповідача-2 Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" Дніпропетровської міської ради (49000, м. Дніпро, проспект Гагаріна, буд. 13/15)

про відшкодування збитків у розмірі 16 042 887,30 грн.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №83/24-09 від 24.09.2018

ОСОБА_2, довіреність №85-01/11 від 01.11.2018

ОСОБА_3, паспорт серія СА №014169, керівник

Від відповідача-1: ОСОБА_4, довіреність №7/10-77 від 16.01.2018

Від відповідача-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа Простір" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №б/н від 29.09.2017, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 03.01.2018, про стягнення з Виконавчого комітету Дніпровської міської ради 16 042 887,30 грн. збитків, з яких:

- 6 135 687,30 грн. (з ПДВ) станом на 01.08.2017 вартість 295 одиниць конструкції типу "конвексборд" із розрахунку вартості однієї одиниці станом на 01.08.2017 з урахуванням транспортування та монтажу на первинне місце - 20 798,94 грн. (з ПДВ);

- 9 907 200,00 грн. упущена вигода підприємства від здачі в оренду 295 рекламних конструкцій, що були примусово демонтовані на підставі незаконних рішень відповідача-1 та до цього часу не повернуті позивачу, з урахуванням укладених підприємством договорів про надання послуг за період з листопада 2014 року - перше півріччя 2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу надано дозволи на встановлення рекламних конструкцій. В подальшому здійснено демонтаж рекламних конструкцій на підставі рішень, які визнано судом недійсними. Враховуючи, що демонтовані рекламні конструкції не повернуто, дозволи на їх встановлення є дійсними позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2017 порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Простір" до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" Дніпропетровської міської ради про відшкодування збитків та призначено до розгляду в засіданні на 07.11.2017.

Відповідач-1 заперечує проти задоволення позову посилаючись на те, що позивач має довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки; - причинний зв'язок між неправомірними рішеннями виконавчого комітету і заподіяною шкодою - відсутній; - демонтовані рекламні засоби зберігаються КП "Адміністративно-технічне управління" у спеціально відведених для цього місцях; - демонтовані рекламні засоби можуть бути передані на тимчасове зберігання відповідній організації; - рішення відповідача про демонтаж рекламного засобу зобов'язує третю особу демонтувати рекламний засіб з місця його розташування та транспортувати до місця зберігання; - позивачем не надано доказів, які б свідчили про наявність в діях відповідача всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення.

Також відповідач-1 звернувся до суду із заявою про заміну неналежного відповідача - Виконавчий комітет Дніпровської міської ради на належного - Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" Дніпропетровської міської ради оскільки відповідно до ч.1 ст.176 Цивільного кодексу України держава, ОСОБА_5 Крим, територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

У судовому засіданні 07.11.2017 продовжено строк розгляду спору до 18.12.2017 включно та розгляд справи відкладено на 13.12.2017.

Ухвалою суду від 13.12.2017 змінено процесуальний статус Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" Дніпропетровської міської ради та залучено його до участі у розгляді справи у якості відповідача-2, розгляд справи відкладено на 04.01.2018.

Господарський суд 18.12.2017 ухвалив справу №904/8708/17 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.

Позивач вважає відзив відповідача-1 необґрунтованим, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі оскільки завдані підприємству збитки були спричинені виключно через незаконні рішення відповідача-1, а отже і підлягають стягненню виключно з Виконавчого комітету Дніпровської міської ради.

У зв'язку з тим, що судове засідання 04.01.2018 не відбулося суд ухвалою від 09.01.2018 призначив розгляд справи в підготовчому засіданні на 08.02.2018.

У судовому засіданні 08.02.2018 підготовче засідання відкладено на 15.02.2018.

Позивач 12.02.2018 звернувся до суду із клопотанням про призначення судової експертизи, яке обґрунтоване тим, що визначення реальної ринкової вартості рекламних конструкцій типу "конвексборд" в кількості 295 одиниць, що були виготовлені з технічними характеристиками, зазначеними в ЕСКІЗІ (конструктивне рішення рекламного засобу), розробленому ОСОБА_6 можливе лише за допомогою спеціальних знань.

На думку позивача, судова експертиза потрібна для підтвердження вартості понесених збитків позивачем в результаті демонтажу належних йому рекламних конструкцій типу "конвексборд" у кількості 295 одиниць та вартості втраченої вигоди з жовтня 2014 року по 01.08.2017, з урахуванням їх ринкової вартості на підставі доданих до заяви про збільшення позовних вимог договорів з рекламодавцями, що наявні в матеріалах справи.

Відповідачем-1 14.02.2018 запропоновані питання, які на думку останнього необхідно поставити на вирішення експертів.

Суд 15.02.2018 продовжив строк підготовчого провадження на 30 календарних днів до 17.03.2018 та відклав підготовче судове засідання на 13.03.2018.

Позивачем 07.03.2017 подані до суду письмові пояснення де вказує, що з метою відновлення порушеного права позивача, для придбання та встановлення 295 рекламних конструкцій типу "конвексборд" з технічними характеристиками вказаними у рішенні виконкому Дніпропетровської міської ради №1277 від 24.10.2012, а так само й у договорі на виконання робіт №25/12-12 від 25.12.2012 з додатками, необхідно підтвердити реальну ринкову вартість втрачених рекламних конструкцій для чого провести комплексу судову експертизу.

У підготовчому засіданні 13.03.2018 оголошувалась перерва до 16.03.2018.

Суд дійшов висновку про недоцільність проведення судової експертизи, у зв'язку з чим клопотання про призначення експертизи відхилив та 16.03.2018 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 02.04.2018.

У судовому засіданні 02.04.2018 судовий розгляд справи по суті відкладався до 24.04.2018.

Розпорядженням №220 від 24.04.2018 керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області у зв'язку з перебуванням судді Петренко Н.Е. на лікарняному та відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи по вх.№4-8739/17 справи №904/8708/17.

Відповідно до Протоколу від 24.04.2018 повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа № 904/8708/17 передана на розгляд судді Ніколенко М.О.

Ухвалою суду від 02.05.2018 суддя Ніколенко М.О. справу №904/8708/17 прийняв до свого провадження, призначив повторне проведення підготовчого провадження та підготовче засідання на 04.06.2018.

У підготовчому судовому засіданні 04.06.2018 розгляд справи відкладався на 20.06.2018.

Позивач 20.06.2018 подав до суду клопотання про призначення у справі комплексної судової товарознавчої та економічної експертизи. В даному клопотанні позивачем викладено перелік питань, які на його думку слід винести на розгляд експерта. А також, запропоновано доручити проведення такої експертизи Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2018 призначено у справі №904/8708/17 судову експертизу, проведення експертизи доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, та провадження у справі зупинено.

Справа №904/8708/17 надіслана 25.06.2018 до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Розпорядженням керівника апарату №565 від 15.08.2018 у зв'язку з надходженням клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи, закінченням у судді Ніколенко М.О. терміну повноважень та відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл матеріалів справи по вх.№ 35643/18 справи №904/8708/17.

Відповідно до Протоколу від 15.08.2018 повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями клопотання експерта у справі № 904/8708/17 передано на розгляд судді Петренко Н.Е.

Ухвалою суду від 21.08.2018, з урахуванням ухвали від 22.10.2018 про виправлення описки, а саме виключено із першого пункту у резолютивній частині ухвали: "Прийняти справу № 904/8708/17 до свого провадження" та зазначено вірно: "Прийняти матеріали справи по вх. №35643/18 справи № 904/8708/17 до свого провадження", клопотання експерта про надання додаткових матеріалів задоволено.

Справа №904/8708/17 разом з Висновком експертів за результатами проведення комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи № 3394/4582/4583-18 від 28.09.2018 повернута 28.09.2018 до Господарського суду Дніпропетровської області.

Розпорядженням керівника апарату №748 від 03.10.2018 у зв'язку із закінченням у судді Ніколенко М.О. терміну повноважень та відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи по вх.№ 4-8739/17 справи №904/8708/17.

Відповідно до Протоколу від 03.10.2018 повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа № 904/8708/17 передана на розгляд судді Юзікова С.Г.

Ухвалою суду від 08.10.2018 заяву судді Юзікова С.Г. про самовідвід задоволено.

Розпорядженням керівника апарату №767 від 16.10.2018 у зв'язку із задоволенням заяви судді Юзікова С.Г. про самовідвід від розгляду справи та відповідно до пункту 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи по вх.№ 4-8739/17 справи №904/8708/17.

Відповідно до Протоколу від 16.10.2018 повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа № 904/8708/17 передана на розгляд судді Васильєва О.Ю.

Ухвалою від 19.10.2018 суддя Васильєв О.Ю. заявив про самовідвід від слухання справи №904/8708/17.

Розпорядженням керівника апарату №781 від 22.10.2018 у зв'язку із задоволенням заяви судді Васильєва О.Ю. про самовідвід від розгляду справи та відповідно до пункту 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи по вх.№ 4-8739/17 справи №904/8708/17.

Відповідно до Протоколу від 22.10.2018 повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа № 904/8708/17 передана на розгляд судді Бондарєва Е.М.

Ухвалою суду від 23.10.2018 справу № 904/8708/17 прийнято до провадження, поновлено провадження у справі №904/8708/17 та призначено підготовче засідання на 01.11.2018.

Позивачем надані до суду 01.11.2018 пояснення де вказує, що загальна сума завданих позивачу збитків через прийняття відповідачем-1 незаконних рішень станом на 01.08.2017 рік становить 16 042 887,30 грн., з яких:

- 6 135 687,30 грн. (з ПДВ) збитків, що включає вартість 295 аналогічних конструкцій, без урахування фізичного зносу рекламних конструкцій;

- 9 907 200,00 грн. упущена вигода підприємства від здачі в оренду 295 рекламних конструкцій за період з листопада 2014 року - перше півріччя 2017 року.

Також позивач зазначає, що відповідач-2 лише виконував рішення відповідача-1, здійснюючи примусовий демонтаж рекламних конструкцій позивача, що підтверджується наданими Актами про примусовий демонтаж від 08.10.2014, 09.10.2014, 20.10.2014, 21.10.2014, 22.10.2014 на 295 рекламних конструкцій. Аналогічні дії були здійснені відповідачем-2 також на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 17 вересня 2014 року, що підтверджується відповідними актами демонтажу, про що було вказано в рішенні Солом'янського районного суду м. Києва від 18.09.2015 по справі №760/858/15-а, залишеного без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2015, а так само й в постанові Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 09.02.2017 по справі №200/4703/16-а, провадження №2а/200/3/17, залишеної без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017, якими було визнано рішення відповідача-1 незаконними та скасовано (рішення набрали законної сили).

Суд 01.11.2018 закрив підготовче провадження, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні на 27.11.2018.

Представник відповідача-2 не з'явився у судове засідання, документи не надав. Про день, час та місце судових засідань відповідач-2 повідомлявся належним чином.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 27.11.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством "Адміністративно-технічне управління" Дніпропетровської міської ради (далі - відповідач-2, підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медіа Простір" (далі - позивач, розповсюджувач зовнішньої реклами) 28.11.2012 укладено договір №1977 про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів відповідно до п. 1.1. якого підприємство на підставі дозволів на розміщення зовнішньої реклами, наданих розповсюджувачу зовнішньої реклами рішеннями виконкому міської ради, надає розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування місця для розташування рекламних засобів, які перебувають у комунальній власності, а розповсюджувач зовнішньої реклами розташовує рекламні засоби згідно з виданими дозволами та здійснює оплату за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Медіа Простір" на підставі рішень Виконавчого комітету Дніпровської міської ради (далі - відповідач-1) від 28.11.2012 №1557, від 23.04.2013 №174 та від 16.04.2014 №180 та дозволів на розміщення зовнішньої реклами у місті Дніпропетровську (а.с. 119-250 том 1, а.с. 1-163 том 2) розміщені рекламні конструкції типу "конвексборд", що були передані до статутного капіталу позивача його засновником ОСОБА_6, прийняті на баланс та введені в експлуатацію, що підтверджується Актами оцінки вартості та приймання-передачі майна від 10.01.2013, від 12.02.2013, від 29.04.2013, від 16.12.2013, від 02.07.2014 та відповідними наказами:

- №15-01/01 від 15.01.2013 введено в експлуатацію 23 рекламні конструкції типу "конвексборд", загальною балансовою вартістю - 61 668,15 грн.;

- №27-02/01 від 27.02.2013 введено в експлуатацію 165 рекламних конструкцій типу "конвексборд", загальною балансовою вартістю - 413 790, 30 грн.;

- №20-05/01 від 20.05.2013 введено в експлуатацію 26 рекламних конструкцій типу "конвексборд", загальною балансовою вартістю - 67 387,32 грн.;

- №20-06/01 від 20.06.2013 введено в експлуатацію 12 рекламних конструкцій типу "конвексборд", загальною балансовою вартістю - 30 999,96 грн.;

- №20-01/01 від 20.01.2014 введено в експлуатацію 15 рекламних конструкцій типу "конвексборд", загальною балансовою вартістю - 38 026,35 грн.;

- №28-04/01 від 28.04.2014 введено в експлуатацію 10 рекламних конструкцій типу "конвексборд", загальною балансовою вартістю - 27 386,50 грн.;

- №21-07/01 від 21.07.2014 введено в експлуатацію 17 рекламних конструкцій типу "конвексборд", загальною балансовою вартістю - 43 039,24 грн.;

- №08-09/01 від 08.09.2014 введено в експлуатацію 14 рекламних конструкцій типу "конвексборд", загальною балансовою вартістю - 36 322,16 грн.;

- №29-09/01 від 29.09.2014 введено в експлуатацію 10 рекламних конструкцій типу "конвексборд", загальною балансовою вартістю - 25 500,00 грн.;

- №01-10/01 від 01.10.2014 введено в експлуатацію 3 рекламних конструкцій типу "конвексборд", загальною балансовою вартістю - 1 950,00 грн.

В жовтні 2014 року відповідач-2 - Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" Дніпропетровської міської ради здійснив примусовий демонтаж належних позивачу рекламних конструкцій, що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами про примусовий демонтаж від 08.10.2014, 09.10.2014, 20.10.2014, 21.10.2014, 22.10.2014.

Демонтаж рекламних засобів було здійснено на підставі рішень Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 17.09.2014 №545, від 17.09.2014 №546, від 09.10.2014 №567, від 09.10.2014 №568, від 09.10.2014 №569, від 09.10.2014 №570, від 09.10.2014 №571, від 09.10.2014 №573, від 09.10.2014 №574, від 09.10.2014 №575, від 09.10.2014 №576, від 09.10.2014 №577, від 09.10.2014 №579, від 09.10.2014 №580, від 09.10.2014 №581, від 09.10.2014 №582, згідно яких відповідач-1 вирішив, що наявні позивачу рекламні конструкції підлягають примусовому демонтажу (без прийняття додаткових рішень про примусовий демонтаж). Вказаними вище рішеннями відповідач-1 зобов'язує відповідача-2 здійснити примусовий демонтаж рекламних конструкцій належних позивачу.

Рішенням Виконкому Дніпропетровської міської ради №281 від 30.04.2015 скасовано дозволи на розміщення зовнішньої реклами Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Простір".

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 18.09.2015 по справі №760/858/15-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Простір" до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, третя особа Відділ з питань реклами Дніпропетровської міської ради про визнання незаконними та скасування рішень, яку ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2015 по цій справі залишено без змін, вищезазначені рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради визнано протиправним та скасовано.

Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 24.09.2015 були прийняті аналогічні рішення №№ 634, 633, 632, 631, 630, 629, 628, 627, 626, 625, 624, 623, 622, 621, 620, 619.

Також позивач звернувся із позовом до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою про визнання незаконними та скасування відповідних рішень Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" щодо примусового демонтажу рекламних засобів.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.02.2017 по справі №200/4703/16-а, провадження №2а/200/3/17, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017 визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 24.09.2015 за №№619, 624, 626, 630, 632.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, дозволи надані позивачу на встановлення рекламних конструкцій за погодженими адресами є дійсними. Тобто, демонтаж рекламних конструкцій здійснено на підставі рішень, визнаних судом незаконними та є протиправними, що встановлено відповідними судовими рішеннями та не підлягають доказуванню в цій справі.

Позивач посилаючись на незаконні рішення та протиправні дії відповідача-1, стверджує, що позивачу була завдана шкода, у вигляді позбавлення його права користуватися та розпоряджатися своєю власність для здійснення підприємницької діяльності з метою отримання прибутку, які спричинили майнову шкоду у вигляді грошових збитків.

Приписами статті 1173 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної ОСОБА_5 Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною ОСОБА_5 Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином даною правовою нормою встановлено, що державою підлягає до відшкодування шкода, яка завдана незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади.

Згідно з статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

В рішенні Конституційного суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частини першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп.

Відповідно до пункту 16 постанови пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" суди повинні суворо дотримуватися передбаченого статтею 56 Конституції України права особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Позивачем, в підтвердження заявленої до стягнення суми збитків додано до позовної заяви висновок Приватного підприємства "Експерт-Борисфен" відповідно до якого вартість збитків, що призвели до завдання майнової шкоди Товариству з обмеженою відповідальністю "Медіа Простір", у зв'язку з відсутністю у власника демонтованих рекламних конструкцій типу "конвексборд" в кількості 295 одиниці та втраченої вигоди, витрат на транспортування та монтаж рекламних конструкцій до місця їх первинної установки, на дату оцінки (01.08.2017), становить 13 779 525,94 грн. з ПДВ.

Також позивачем було зроблено самостійний розрахунок суми завданих йому збитків станом на 01.08.2017. Згідно з доданого розрахунку вартість однієї конструкції типу "конвексборд" станом на 01.08.2017 з урахуванням транспортування та монтажу на первинне місце, становить 20 798,94 грн., з ПДВ, а отже вартість 295 одиниць станом на 01.08.2017 становить - 6 135 687,30 грн. ) з ПДВ. Окрім того, позивачем здійснено розрахунок упущеної вигоди підприємства від здачі в оренду 295 рекламних конструкцій, що були примусово демонтовані та до цього часу не повернуті позивачу, з урахуванням укладених підприємством договорів про надання послуг за період з листопада 2014 року - перше півріччя 2017 року, відповідно до якого збитки підприємства складають 9 907 200,00 грн.

Крім того, відповідно до Висновку експертів Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи №3394/4582/4583-18 від 28.09.2018 за матеріалами справи № 904/8708/17, призначеної за клопотанням позивача ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2018:

- ринкова вартість 295 рекламних конструкцій типу "конвексборд", що належали Товариству з обмеженою відповідальністю "Медіа Простір", були введені в експлуатацію та в подальшому були демонтовані згідно актів від 08.10.2014, від 09.10.2014, від 20.10.2014 (два акти), від 21.10.2014 та від 22.10.2014 станом на 01.08.2017, з урахуванням їх зносу, без урахування транпортних витрат, станом на момент їх демонтажу становить 2 721 375,00 грн., та станом на 01.08.2017 становить 5 662 190,00 грн.;

- розмір матеріальної шкоди, завданий власнику пошкодженого майна - Товариству з обмеженою відповідальністю "Медіа Простір", внаслідок примусового демонтажу Комунальним підприємством "Адміністративно-технічне управління" Дніпропетровської міської ради належних йому 295 рекламних конструкцій типу "конвексборд", згідно Актів від 08.10.2014, від 09.10.2014, від 20.10.2014 (два акти), від 21.10.2014 та від 22.10.2014, станом на 01.08.2017, з урахуванням їх зносу, без урахування транспортних витрат, станом на 01.08.2017 становить 5 662 190,00 грн.;

- розмір втраченої вигоди (неотриманих доходів) Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Простір" внаслідок примусового демонтажу Комунальним підприємством "Адміністративно-технічне управління" Дніпропетровської міської ради належних йому рекламних конструкцій типу "конвексборд" у кількості 295 одиниць з жовтня 2014 року по 01.08.2017 складає 8 761 436,64 грн.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.

Приписами частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що до збитків відносяться: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до положень статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Окрім того, частиною 4 статті 225 Господарського кодексу України визначено навіть, що виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд вважає, що позивачу було завдано збитки внаслідок прийняття відповідачем-1 протиправних рішень Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 17.09.2014 №545, від 17.09.2014 №546, від 09.10.2014 №567, від 09.10.2014 №568, від 09.10.2014 №569, від 09.10.2014 №570, від 09.10.2014 №571, від 09.10.2014 №573, від 09.10.2014 №574, від 09.10.2014 №575, від 09.10.2014 №576, від 09.10.2014 №577, від 09.10.2014 №579, від 09.10.2014 №580, від 09.10.2014 №581, від 09.10.2014 №582, із законного володіння позивача було вилучено та не повернуто належне йому майно, а саме рекламні конструкції типу "конвексборд" в кількості 295 одиниці, що не спростовано відповідачем-1.

Як вбачається заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума збитків у сумі 16 042 887,30 грн. є більшою, ніж загальна сума збитків, визначена у Висновку Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України у сумі 14 423 626,64 грн.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши наявний у матеріалах справи висновок судової експертизи, суд дійшов висновку про те, що відповідний висновок не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

З огляду на викладене, відповідачами належних та допустимих доказів на спростування обґрунтованості визначеного розміру матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок неправомірних дії відповідача-1, до матеріалів справи не представлено, а доводи, наведені відповідачами, не спростовують обґрунтованості та відповідності чинному законодавству позовні вимоги у сумі 16 042 887,30 грн. збитків.

Згідно з ч.4 ст.11 Господарського процесуального України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном передбачено ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Предметом безпосереднього регулювання ст. 1 Першого протоколу є втручання держави у право на мирне володіння майном.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Прийняті Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради рішення були скасовані як незаконні, проте за наслідками прийнятих рішень для позивача настали несприятливі наслідки у вигляді втрати його майна.

Державні органи, які не впроваджують або недотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі "ОСОБА_2 проти Хорватії", п.74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (рішення у справі "Москаль проти Польщі", п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської ОСОБА_5", п. 53, та "Тошкуце та інші проти Румунії", п. 38).

Таким чином, внаслідок прийняття Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради незаконних рішень щодо майна позивача, відбулось втручання органу місцевого самоврядування у мирне володіння своїм майном останнього, та має місце порушення ст.1 Першого протоколу шляхом позбавлення власності. При цьому позивачу завдана шкода, яка виявляється у вибутті з його користування та розпорядження належного йому майна, а вимога про стягнення з відповідачів збитків є справедлива компенсація за завдану шкоду, внаслідок прийняття незаконних рішень.

Оцінивши наявні матеріали справи в сукупності та перевіривши обставини справи наявними у справі доказами, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатні, належні та допустимі докази в розумінні приписів вимог процесуального закону в підтвердження наявності у діях відповідача всіх складових, які підлягають доказуванню у спорах про відшкодування шкоди, що вказує на обґрунтованість та наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача-1 шкоди в сумі 16 042 887,30 грн.

За приписами п.5 ч.1 ст.237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання розподілення між сторонами судових витрат.

Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної ОСОБА_5 Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору (частина 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно до частини 2 пункту 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, судові витрати у сумі 240 643,31 грн. слід покласти на відповідача-1.

Керуючись пунктом статтями 123, 126, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

В позовних вимогах до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради задовольнити.

Стягнути з Виконавчого комітету Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75, ідентифікаційний код 04052092) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Простір" (03110, м. Київ, вул. Пироговського, буд. 19, корпус 6, ідентифікаційний код 38432408) 16 042 887,30 грн. збитків.

Стягнути з Виконавчого комітету Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75; ідентифікаційний код 04052092) на користь Державного бюджету в особі Державної судової адміністрації України (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) 240 643,31 грн. судового збору.

В позовних вимогах до Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" Дніпропетровської міської ради відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 07.12.2018.

Суддя Е.М. Бондарєв