Ухвала

від 06.12.2018 по справі 910/16280/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА про забезпечення позову м. Київ 06.12.2018Справа №  910/16280/18 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Універсальні інформаційні технології до 1) Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця";2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Віртуальні Технології і системи" про визнання недійсним договору і рішення тендерного комітету Суддя Підченко Ю.О. Представники сторін: не викликалися. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальні інформаційні технології" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Віртуальні технології і системи" про: - визнання недійсним оформленого протоколом № 881 рішення тендерного комітету регіональної філії "ПІВДЕННО-ЗАХІДНА ЗАЛІЗНИЦЯ" Акціонерного товариства "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" від 26.10.2018 про намір укласти договір про закупівлю інформаційної системи за кодом ДК 021:2015:48810000-9; - визнання недійсним укладеного Акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" за місцезнаходженням його відокремленої регіональної філії "ПІВДЕННО-ЗАХІДНА ЗАЛІЗНИЦЯ" договору № ПЗ/ДН-6-1841 з Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІРТУАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ І СИСТЕМИ" про закупівлю організації залізничного пасажирського сполучення м. Київ міжнародний аеропорт "БОРИСПІЛЬ" із спеціалізованою пасажирською інформаційною системою з оформлення квитків за маршрутом Київ-Пасажирський-Бориспіль-Аеропорт, засобами АСК ПП УЗ, у тому числі через ЕКО, з використанням довідкового серверу (включаючи розробку необхідної НДІ та інших АРМів), - з моменту його укладення за переговорною процедурою 26.11.2018. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було проведено публічну закупівлю з істотним порушенням галузевого законодавства, а вчинений за її результатами договір про закупівлю, як наслідок неспроможності процедури закупівлі має вади свого змісту і підлягає визнанню недійсним згідно ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України. Разом із позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю"Універсальні інформаційні технології" подано заяву про забезпечення позову у якій позивач просить суд: - заборонити Регіональній філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" і Товариству з обмеженою відповідальністю "Віртуальні технології і системи" та їх службовим особам вчиняти дії, спрямовані на виконання обов'язків за договором, у тому числі щодо виконання будь-яких робіт, поставки будь-яких матеріалів, програмного забезпечення чи надання будь-яких послуг, виконання будь-яких грошових розрахунків, обумовлених договором про закупівлю № ПЗ/ДН-6-1841 від 26.11.2018, зупинивши дію договору, укладеного за переговорною процедурою закупівлі № UA-2018-10-26-001603-с до моменту розв'язання судом позову. На обґрунтування вказаної заяви позивач посилається, зокрема, на наступні обставини. В основу підстав пред'явленого позову покладені обставини грубих порушень законодавства з питань закупівель під час укладення відповідачами договору № ПЗ/ДН-6-1841 від 26.11.2018 за переговорною процедурою закупівлі № UA-2018-10-26-001603-C, тоді як відомості зібраних позивачем доказів про умови оспорюваного договору вказують на встановлення до 31 грудня 2018 року строку виконання робіт за ціною в 21 431 550 гривень, в тому числі ПДВ 1 488 834 гривні 09 коп., яка не пройшла державної експертизи інноваційних проектів, з можливістю оплати авансом 50% від ціни робіт, дають достатні підстави вважати наявним ризик витрачання замовником грошових коштів за межами здійснення цивільних прав всупереч ст. 13 Цивільного кодексу України. До того ж, на думку позивача, фактичні дані зібраних позивачем доказів свідчать про поспіх відповідачів до закінчення бюджетного року в освоєнні коштів господарського товариства, заснованого виключно за рахунок майна держави, шляхом укладення оспорюваного договору з умовами про повний розрахунок протягом 20 днів з дня підписання акта виконаних робіт за формою КБ-2в, що на ґрунті вказаних порушень з умислом замовника у використанні переговорної процедури закупівлі залишає ризик негативних наслідків односторонньої реституції, які можуть настати в разі виконання такого договору, якщо не вжити відповідні забезпечувальні заходи, чим виправдовується співмірність захисту законного інтересу позивача із збереженням у відповідача-замовника джерел інвестування інноваційної діяльності у спосіб заборони вчиняти певні дії, спрямовані на витрату коштів. Адекватність та співмірність заборони вчиняти дії щодо виконання зобов'язань згідно договору про закупівлю за висновками Верховного Суду у постанові від 22.11.2018 у справі  № 902/402/18 полягає у спрямованості на запобігання можливим порушенням охоронюваних законом інтересів заявника, не перешкоджаючи господарській діяльності відповідачів, оскільки без мораторію з відстроченням виконання сумнівного зобов'язання у разі задоволення позову майбутнє рішення суду не матиме правового сенсу, бо у "відповідача вже не буде необхідності в послугах позивача, якщо така вже буде фактично надана стороною зобов'язання за оскаржуваним у справі договором, а джерела фінансування — вичерпані, внаслідок чого неможливо буде в майбутньому відновити в повному обсязі правовий стан, який існував до імовірного порушення права позивача. Водночас, спеціальне застереження про те, що на період проведення перевірки закупівлі не зупиняється дія договору про закупівлю, відповідно до ст. 71 Закону України «Про публічні закупівлі» стосується виключно здійснення моніторингу публічних закупівель в адміністративному порядку, що не позбавляє можливості під судовим контролем у такий спосіб запровадити мораторій, який додатково забезпечуватиме ефективність вжитої заборони. Беручи до уваги, що відмова у цьому позові тягтиме для відповідачів авторитетну судову декларацію неспростовності презумпції правомірності договору і відсутності у них цивільних обов'язків перед позивачем, на час подання цієї заяви немає фактичних даних про пов'язані із забезпеченням позову потенційні збитки чи будь-які інші ризики відповідачів, на рахунок яких заходами, що пропонуються, не покладається жодних нових витрат, на підставі чого заходи зустрічного забезпечення відповідно до ст. 141 ГПК України не пропонуються. Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову та дослідивши доводи та докази ТОВ "Універсальні інформаційні технології" суд дійшов наступних висновків. Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується забороною відповідачу (відповідачам) вчиняти певні дії. Відповідно до частини 1 статті 140 ГПК України встановлено можливість розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково (ч. 5 ст. 140 ГПК України). Розглянувши заяву позивачів про забезпечення позову, та викладені в ній доводи, дослідивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для вжиття господарським судом заходів щодо забезпечення позову, визначених у наведеній заяві позивача, з огляду на таке. Судом взято до уваги, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: ·          розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; · забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; ·          наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ·          імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; ·          запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Судом встановлено, що позивач належними доказами обґрунтував причини звернення із заявою про забезпечення позову. У свою чергу, заходи до забезпечення позову, заявленні у клопотанні, відповідають позовним вимогам, на забезпечення яких позивач просить вжити ці заходи. Не вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 910/16280/18 може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи забезпечення позову, про вжиття яких порушується перед судом питання, не призведуть до вилучення речей з господарського відання відповідачів, спрямовані на збереження речей у незмінному стані, що вже існує і не тягне для відповідачів додаткових втрат. Так вирішуючи спір за позовом про визнання договору недійним, суд встановлює наявність обставин, які свідчать про таку недійсність, та судовий захист полягає в усуненні невизначеності у правовідносинах між сторонами, і хоча стадія виконання рішення в таких спорах відсутня, однак, внаслідок визнання договору недійсним настають правові наслідки, пов'язані з такою недійсністю. Водночас, до вирішення такого спору судом у зв'язку з виконанням сторонами оспорюваного договору можуть мати місце обставини, які створюють загрозу порушення прав та інтересів позивача, та відповідно можуть нівелювати ефективність та достатність самого обраного позивачем способу судового захисту або обумовлювати необхідність застосування додаткових заходів на захист порушених прав шляхом подання інших позовів. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, метою господарського судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Зокрема, у випадку виконання оспорюваного договору сторонами та відповідно отримання замовником робіт їх результатів - матиме місце неможливість проведення процедури публічної закупівлі шляхом проведення відкритих торгів (як про це зазначає заявник) та відповідно участі в них заявника (враховуючи обгрунтування підстав позовних вимог), та крім того, вимагатиме звернення за додатковим судовим захистом шляхом пред'явлення позову про застосування реституції, тобто, в такому разі буде відсутня ефективність захисту інтересів позивача, порушенням яких обгрунтовано позовні вимоги. Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що вимога про зупинення дії договору, укладеного за переговорною процедурою закупівлі UA-2018-10-26-001603-с не може бути задоволена судом та вжита в якості заходу забезпечення позову, оскільки законом не передбачено можливості зупинення судом дії договору (норми цивільного та господарського законодавства не містять відповідної термінології). Водночас, забезпечення позову шляхом заборони виконання сторонами обов'язків за договором, по суті вже передбачає призупинення судом виконання умов договору сторонами, та є достатнім заходом забезпечення позову. За таких обставин, враховуючи пов'язаність заходів забезпечення позову з його предметом, ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивача про забезпечення позову частково. Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання. Керуючись ст.ст. 136-140, 144, 145, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, - УХВАЛИВ: 1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальні інформаційні технології" про вжиття заходів до забезпечення позову задовольнити частково. 2. Вжити заходи до забезпечення позову шляхом: - заборони Акціонерному товариству "Українська залізниця" та Регіональній філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Віртуальні технології і системи" та їх службовим особам вчиняти дії, спрямовані на виконання обов'язків за договором № ПЗ/ДН-6-1841 від 26.11.2018, у тому числі щодо виконання будь-яких робіт, поставки будь-яких матеріалів, програмного забезпечення чи надання будь-яких послуг, виконання будь-яких грошових розрахунків, обумовлених договором № ПЗ/ДН-6-1841 від 26.11.2018. 3. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальні інформаційні технології" в іншій частині відмовити. 4. Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з 06.12.2018 р., підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 06.12.2021 року. 5. Стягувачем за даною ухвалою є –Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальні інформаційні технології" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 55; код ЄДРПОУ 34891802). 6. Боржниками за ухвалою є: - Акціонерне товариство "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; код ЄДРПОУ 40075815); - Регіональна філія "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6; код ЄДРПОУ 40081221); - Товариство з обмеженою відповідальністю "Віртуальні технології і системи" (03049,             м. Київ, вул. Шовкуненка, 6; код ЄДРПОУ 39618325). 7. Дана ухвала може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України. Суддя                                                                                                         Ю.О.Підченко