ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
10.09.2018Справа № 910/15634/16
Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., дослідивши матеріали господарської справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зоряна
до товариства з обмеженою відповідальністю Євро Лізинг
товариства з обмеженою відповідальністю Олімп Фінанс Груп
про визнання договору недійсним,
Представники:
від позивача Погосян А.Г. (за дов.)
від відповідача-1 не прибув
від відповідача-2 Сербіна О.В. (за дов.)
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
До Господарського суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зоряна з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Євро Лізинг (відповідача-1) та товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Олімп Фінанс Груп (відповідача-2) про визнання недійсним договору факторингу від 23.07.2013 № 03-ф/07.
За твердженням позивача, оспорюваний правочин був укладений не 23.07.2013, як зазначено в його тексті, а безпосередньо перед його поданням до Магдалинівського відділу Державної виконавчої служби (тобто заднім числом), про що свідчать такі обставини:
- відповідачі жодним чином не повідомили позивача про відступлення права вимоги, про підписання договору позивач дізнався від державного виконавця у травні 2016 року, коли ТОВ Олімп Фінанс Груп подало до Магдалинівського відділу Державної виконавчої служби (далі - ВДВС) заяву;
- ТОВ Євро Лізинг протягом 2014-2015 років подавало різноманітні заяви до ВДВС, спрямовані на стягнення з ТОВ Агрофірма Зоряна заборгованості на користь відповідача-1.
У зв'язку з цим позивач вважає, що оскаржуваний договір укладено після порушення справи про банкрутство ТОВ Євро Лізинг (ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 28.10.2013 у справі № 924/1282/13 було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ Євро Лізинг , а постановою Господарського суду Хмельницької області від 23.07.2015 у справі № 924/1282/13 ТОВ Євро Лізинг було визнано банкрутом), а тому, відповідно до частини другої статті 38 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , ТОВ Євро Лізинг не мало права укладати будь-які договори після винесення постанови про визнання його банкрутом. Ця обставина, на думку позивача, є підставою для визнання недійсним договору.
Відповідач ТОВ Євро Лізинг у поданому суду відзиві зазначило, що в момент відчуження майнових прав майна товариства було недостатньо для погашення вимог інших кредиторів, а тому на його думку, договір підлягає визнанню недійсним з підстав не відповідності вимогам ч. 1 ст. 20 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .
Відповідач ТОВ Олімп Фінанс Груп проти задоволення позову заперечив. Відповідач стверджує, що договір факторингу від 23.07.2013 № 03-ф/07 укладено саме в липні 2013 року, про що свідчить фактичне виконання оспорюваного правочину. Так, ТОВ Олімп Фінанс Груп платіжним дорученням №3 від 30.07.2013 сплатило ТОВ Євро Лізинг 406 384,12 грн.
За твердженням відповідача-2, позивач був належним чином повідомлений про відступлення права вимоги - повідомлення № 1657 від 30.09.2013, яке було надіслане на адресу позивача 30.09.2013, що підтверджується списком рекомендованих поштових відправлень по Україні від 30.09.2013.
14.06.2017 Господарський суд міста Києва позов задовольнив повністю, визнав недійсним договір факторингу від 23.07.2013 № 03-ф/07, укладений товариством з обмеженою відповідальністю Євро Лізинг та товариством з обмеженою відповідальністю Олімп Фінанс Груп .
04.10.2017 Київський апеляційний господарський суд рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2017 у справі № 910/15634/16 залишив без змін.
27.03.2018 Верховний Суд скасував рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2017, справу передав на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Верховний Суд у своїй постанові зазначив, що задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним договору факторингу № 03-ф/07 від 23.07.2013, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з доводів позивача про неодержання ним, як боржником, повідомлення про відступлення відповідачем-1 права грошової вимоги факторові - відповідачу-2 за спірним договором у липні 2013 року та про звернення відповідача-1 до органу державної виконавчої служби із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні у зв'язку із вчиненням оспорюваного правочину лише у травні 2016 року. Суди надали оцінку зазначеним обставинам як таким, що свідчать про укладення між відповідачами спірного договору факторингу безпосередньо перед зверненням відповідача-1 до органу державної виконавчої служби 14.05.2016 із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні на відповідача-2, тобто під час ліквідаційної процедури відповідача-1, введеної постановою господарського суду від 23.07.2015 у справі №924/1282/13 про банкрутство ТОВ Євро Лізинг .
Разом з тим, судами не надано оцінки доводам відповідача-2, викладеним у його письмових поясненнях від 23.05.2017, про те, що договір факторингу №03-ф/07 від 23.07.2013 не оспорювався його сторонами - відповідачем-1, як клієнтом, та відповідачем-2, як фактором, а також про наявність реального наміру сторін на виконання спірного правочину з моменту його укладення та настання правових наслідків, які ним обумовлюються (набуття відповідачем-2 права вимоги відповідача-1 до позивача за договором фінансового лізингу №484 від 24.09.2007).
Апеляційний суд дійшов висновку, що фактично відповідачем-1 відступлено на користь відповідача-2 право вимоги до позивача, яке виникло на підставі рішення суду від 16.06.2011 у господарській справі №5005/4759/2011, з посиланням на зміст додатка №2 до оспорюваного договору факторингу №03-ф/07 від 23.07.2013, за яким до реєстру прав вимоги включено вимоги відповідача-1 до ТОВ Агрофірма Зоряна на суму 662 199,64 грн., що відповідає розміру суми боргу, стягненої з позивача на користь відповідача-1 за результатами розгляду спору у справі №5005/4759/2011.
Однак, в порушення вимог статті 101 ГПК України в редакції до 15.12.2017, апеляційний суд не звернув увагу на те, що в додатку № 2 до оспорюваного правочину сторони погодили передання відповідачем-1 відповідачу-2 права вимоги до боржника саме на підставі договору фінансового лізингу №484 від 24.09.2007 із зазначенням залишку заборгованості позивача за договором на суму 662 199,64 грн.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про недійсність оспорюваного правочину як такого, що суперечить порядку виконання судових рішень, у зв'язку з його укладенням на стадії виконання судового рішення про стягнення з позивача заборгованості за договором фінансового лізингу, право вимоги за яким було відступлено відповідачем-1 відповідачу-2 за спірним договором факторингу.
Відхиляючи, як належний доказ виконання відповідачем-2 (фактором) обов'язку з оплати грошових коштів на суму 406 384,12 грн. за спірним договором на користь відповідача-1 (клієнта), суди не витребували оригінал зазначеного платіжного документа.
При новому розгляді справи судам належить дослідити обставини правомірності вимог позивача про визнання недійсним спірного договору факторингу, виходячи з підстав, зазначених ним у позовній заяві, дослідити надані відповідачем-2 докази здійсненого фінансування у 2013 році під відступлене йому право вимоги відповідачем-1, дослідити відповідність зазначеного договору вимогам статей 1077-1078 ЦК України та правомірність його укладення на стадії виконавчого провадження, виходячи з можливості заміни сторони у виконавчому провадженні відповідно до статті 25 ГПК України у випадку сингулярного правонаступництва.
18.05.2018 Господарський суд міста Києва постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Позивач подав клопотання про витребування у відповідачів оригіналу договору факторингу № 03-ф/07 від 23.07.2013.
Суд своєю ухвалою від 14.06.2018 витребував: оригінал договору факторингу № 03-ф/07 від 23.07.2013 (у товариства з обмеженою відповідальністю Євро Лізинг та товариства з обмеженою відповідальністю Олімп Фінанс Груп ); оригінал платіжного доручення № 3 від 30.07.2013 (у товариства з обмеженою відповідальністю Олімп Фінанс Груп ); інформацію про виконання платіжного доручення № 3 від 30.07.2013 (у публічного акціонерного товариства комерційного банку Євробанк ).
Публічне акціонерне товариство комерційний банк Євробанк повідомило про виконання платіжного доручення № 3 від 30.07.2013, про що свідчить відповідна відмітка банку від 30.07.2013.
Представник товариства з обмеженою відповідальністю Євро Лізинг повідомив, що згідно з актом приймання-передачі документації та печатки ТОВ Євро Лізинг від 04.12.2015, Моісеєв Ю.О. передав, а арбітражний керуючий Бас Р.О. прийняв документацію та печатку ТОВ Євро Лізинг , проте договір факторингу № 03-ф/07 від 23.07.2013 не переданий.
Позивач подав клопотання про призначення у справі судової технічної експертизи договору факторингу № 03-ф/07 від 23.07.2013 з метою встановлення справжності дати його укладення.
Суд відхилив клопотання з підстав, наведених нижче.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
24.09.2007 товариство з обмеженою відповідальністю Євро Лізинг (лізингодавець) та товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зоряна (лізингоодержувач) уклали договір фінансового лізингу № 484 (далі - Договір № 484), відповідно до п. 2.1 якого, лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб у відповідності із замовленням на транспортний засіб.
Виконання умов цього договору було предметом дослідження у справі № 5005/4759/2011 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРО ЛІЗИНГ до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма ЗОРЯНА про стягнення заборгованості з оплати лізингових платежів за період з 20.11.2009 по 29.12.2010 у розмірі 373 736,38 грн.
16.06.2011 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зоряна на користь товариства з обмеженою відповідальністю Євро Лізинг заборгованості з оплати лізингових платежів у розмірі 373 736,38 грн., пені у розмірі 27 099,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 132459,02грн., 3% річних у розмірі 5723,90грн., неустойки у сумі 107703,44 грн., вартості нотаріальних послуг у розмірі 8762,90грн., державного мита у розмірі 6 554,85 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 160,15 грн., а загалом 662 199,64 грн.
04.07.2011 Господарський суд Дніпропетровської області видав відповідний наказ.
25.07.2011 Магдалинівський районний ВДВС відкрив виконавче провадження №27829730 з виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 5005/4759/2011 від 04.07.2011.
Товариство з обмеженою відповідальністю Олімп Фінанс Груп (фактор) та товариство з обмеженою відповідальністю Євро Лізинг (клієнт) уклали договір факторингу № 03-ф/07 (далі - Договір факторингу, оспорюваний договір), який датований 23.07.2013. За умовами цього Договору факторингу:
- фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (далі - сума фінансування) за плату (далі - винагорода), а клієнт зобов`язується відступити факторові право вимоги, визначене в реєстрі прав вимог. Сторони розуміють та погоджуються з тим, що операція факторингу за договором не є забезпечувальним відступленням, фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі фактором права вимоги (пункт 2.1 Договору факторингу);
- сума фінансування, належна до сплати клієнту становить 406 384,12 грн. і сплачується фактором траншами у відповідності до умов додаткової угоди (додаток № 1) (підпункт 3.1.1 пункт 3.1 Договору факторингу);
- право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного додатку з реєстром прав вимог. Реєстр прав вимог має бути підписаний сторонами у 30 робочих днів після підписання Договору (пункт 4.1 Договору факторингу);
- Договір факторингу вступає в дію з моменту підписання відповідного додатку з реєстром прав вимог (пункт 8.1 Договору факторингу);
- Договір факторингу діє до моменту належного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за договором (пункт 8.2 Договору факторингу).
- у п. 11 Договору факторингу сторони визначили перелік додатків: додаток № 1 - графік фінансування клієнта; додаток № 2 - реєстр прав вимог; додаток № 3 - перелік документів на підтвердження права вимоги; додаток № 4 - форма повідомлення боржника.
У додатку № 2 до Договору факторингу від 23.07.2013 сторони погодили, що всього залишок заборгованості за договором № 484 (тіло, відсотки та комісія) становить 662 199,64 грн. Також сторони спеціально зазначили, що крім 662 199,64 грн. боргу, клієнт передає фактору всі інші свої права за договором, в тому числі право грошової вимоги до боржника по сплаті будь-яких інших сум, що належать до сплати клієнту за договором станом на дату підписання сторонами цього додатку.
Поняття договору факторингу закріплено у ст. 1077 ЦК України, відповідно до якої за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Отже, договір факторингу є особливим різновидом загальноцивільного відступлення права вимоги. Характерною особливістю договору факторингу є насамперед наявність двох спеціальних суб'єктів - фактора, яким, як правило, виступає банк або інша фінансова установа, та клієнта - суб'єкта підприємницької діяльності (ст. 1079 ЦК України).
Предметом договору факторингу може бути як передача факторові права вимоги клієнта до третьої особи (боржника) в обмін на надання клієнтом кредиту (грошових коштів), так і відступлення клієнтом своєї вимоги в забезпечення виконання його зобов'язань перед фактором (ст. 1078 ЦК України).
Важливою рисою договору факторингу є його мета. В договорі факторингу відступлення клієнтом права грошової вимоги здійснюється як з метою відчуження вимоги факторові під одержання клієнтом грошових коштів від фактора, так і з метою забезпечення виконання зобов'язань самого клієнта перед фактором (абз. 2 ч. 1 ст. 1077 ЦК України). У зв'язку з цим договір факторингу слід розглядати також як забезпечувальне зобов'язання. Саме мета договору факторингу визначає зміст і обсяг прав та обов'язків сторін, а також дозволяє відмежувати договір факторингу від інших суміжних договорів, у тому числі і від загальноцивільного договору відступлення права вимоги. З однієї сторони передача права вимоги (цесія) за договором факторингу є комерціоналізованим різновидом загальноцивільного відступлення права вимоги. Однак, ця цесія не носить самостійного характеру, а входить до договору факторингу як його елемент.
Згідно з частинами 1, 2 статті 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Суд встановив, що 30.07.2013 публічне акціонерне товариство комерційний банк Євробанк виконало платіжне доручення товариства з обмеженою відповідальністю Олімп Фінанс Груп (фактора) № 3 від 30.07.2013 про перерахування товариству з обмеженою відповідальністю Євро лізинг (клієнту) 406 384,12 грн. з призначенням платежу згідно договору факторингу № 03-ф/07 від 23.07.2013 .
Товариство з обмеженою відповідальністю Євро лізинг повідомленням № 1657 від 30.09.2013 повідомило товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зоряна про відступлення права вимоги за договором фінансового лізингу № 484 від 24.09.2007 на підставі укладеного договору факторингу № 03-ф/07 від 23.07.2013. Це повідомлення було надіслано на адресу позивача (вул. Центральна, буд 15, с. Грабки, обл. Дніпропетровська, Магдалинівський р-н, 51142) 30.09.2013, про що свідчить список рекомендованих поштових відправлень по Україні товариства з обмеженою відповідальністю Євро лізинг від 30.09.2013.
Оскільки сторони Договору факторингу вчинили дії на його виконання у липні та вересні 2013 року, суд дійшов висновку, що договір укладено до порушення справи № 924/1282/13 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю Євро лізинг (ухвала Господарського суду Хмельницької області від 14.10.2013), а не у травні 2016 року, як стверджує позивач.
За таких обставин суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про призначення у справі судової технічної експертизи договору факторингу № 03-ф/07 від 23.07.2013.
З огляду на це, відсутні правові підстави для оцінки Договору факторингу на відповідність статті 38 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .
14.10.2013 товариство з обмеженою відповідальністю Олімп Фінанс Груп (фактор) та товариство з обмеженою відповідальністю Євро Лізинг (клієнт) уклали додаткову угоду № 1 до Договору факторингу. Сторони погодили внести зміни в п. 5.1.6 Договору факторингу та викласти його у такій редакції: Сторони домовились, що клієнт зобов'язується вжити всіх можливих заходів, спрямованих на стягнення заборгованості з боржника на користь фактора, та повідомити про вжиті заходи фактора з одночасним переданням йому відповідних документів, а також вжити заходів щодо зміни стягувача у виконавчому провадженні по стягненню заборгованості з боржника .
14.05.2016 товариство з обмеженою відповідальністю Євро лізинг подало до органу виконання рішень заяву з повідомленням про відступлення права вимоги до позивача-боржника на користь товариства з обмеженою відповідальністю Олімп Фінанс Груп на підставі договору факторингу №03-ф/07 від 23.07.2013.
Відповідно до частини 1 статті 25 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017), у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Стягнення заборгованості за господарським договором на підставі судового рішення не змінює договірної природи правовідносин між сторонами укладеного договору факторингу, не позбавляє кредитора можливості відступити право вимоги до боржника за договором, навіть, якщо розмірі заборгованості є безспірним, виходячи з рішення суду, а відповідно до ст. 25 ГПК України в редакції до 15.12.2017, заміна кредитора чи боржника у зобов'язанні є підставою для здійснення процесуального правонаступництва сторони, зокрема, на стадії виконавчого провадження.
Передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином є однією з підстав заміни кредитора у зобов'язання (п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України).
Правове регулювання заміни кредитора на підставі правочину здійснюється статтями 512-519 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, які поширюються на всі види зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення.
Виходячи з того, що майнові права є самостійним об'єктом цивільних прав (ст. 177 ЦК України), норми про відступлення права вимоги містять додаткові правила до тих положень, що закріплені у нормах про правочин, за яким первісний кредитор відступає своє право вимоги новому кредитору, і мають перед ними пріоритет. З огляду на це, відступлення права вимоги можуть втілюватись у різні цивільно-правові договори - купівлі-продажу, міни, дарування права вимоги, факторингу тощо.
При цьому, предметом вимоги може бути право вимоги, яке не існує на момент передачі, але виникне у кредитора у майбутньому.
Загальні підстави звернення до господарського суду визначені ст. 1 ГПК України - захист своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, вказана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснювати (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Разом з тим особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способом захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення порушених (оспорюваних) прав та влив на порушника.
За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на його зміст, у зв'язку з чим останній наділений правом висувати проти нового кредитора ті заперечення, які він мав проти первісного (ст. 518 ЦК України). З огляду на це закон не вимагає згоди боржника на заміну кредитора. Винятком з цього правила є випадки, які встановлені договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦКУ України).
З цього слідує, що у випадку відсутності визначеної договором або законом обов'язкової згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, правочин про заміну кредитора у зобов'язанні не порушує права боржника.
У пункту 8.5. договору фінансового лізингу №484 від 24.09.2007, укладеного між позивачем та відповідачем-1, передбачено право відповідача-1, як лізингодавця, передати виконання зазначеного договору третій особі на тих же умовах.
Обираючи такий спосіб захисту як визнання недійсним Договору факторингу, позивачем не враховано, що майнове право, яке є предметом відступлення за ним, виникло на підставі іншого правочину - Договору № 484 , на чинність та існування якого не впливає дійсність Договору факторингу. Обґрунтованість вимог за відступленим правом залежить не від правомірності Договору факторингу, а від чинності Договору № 484 та фактичного стану виконання зобов'язань за ним, надавати заперечення щодо яких позивач наділений правом незалежно від особи суб'єкта кредитора.
Отже, при наявності порушених прав позивача за відступленою вимогою, відновлення останніх неможливо шляхом визнання недійсним спірного Договору факторингу, з огляду на що відсутні підстави для захисту прав обраним позивачем способом.
Недійсність переданої вимоги, у томі числі у зв'язку з її необґрунтованістю чи спливом позовної давності, відповідно до ст. 519 ЦК України, є підставою для виникнення відповідальності первісного кредитора перед новим кредитором, та жодним чином не є підставою для недійсності відступлення права вимоги.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, не доведені та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 202, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зоряна до товариства з обмеженою відповідальністю Євро Лізинг та товариства з обмеженою відповідальністю Олімп Фінанс Груп про визнання недійсним договору факторингу від 23.07.2013 № 03-ф/07 відмовити.
Судові витрати покласти на товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зоряна .
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення може бути в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 06.12.2018.
Суддя С. А. Ковтун
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 10.09.2018 |
Оприлюднено | 10.12.2018 |
Номер документу | 78378003 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Ковтун С.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні