Рішення

від 01.12.2018 по справі 1340/4421/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1340/4421/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2018 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 813/4421/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фелікітас» до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання протиправною і скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фелікітас» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати Вимогу за №23/Р-18-3679 від 10.09.2018р. Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач отримав спірну вимогу, в якій зазначено про порушення вимог ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», а саме: самовільно встановлено спеціальну(і) конституцію(ї) зовнішньої реклами рекламо носій на фасаді будинку, на вул. Лазаренка, 2. Розміри площини рекламної конструкції – 0,90 х 1,10 м (місце №1). Характеристика конструкції зовнішньої реклами – на фасаді будинку.

Позивач вважає, що вимога відповідача є незаконною такою, що не відповідає нормам спеціального Закону України «Про рекламу», а також Постанові КМУ «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами» №2067 від 29.2003 року, якою було затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами.

Позивач зазначає, що виходячи з інформації та фотографії, не можна вважати зовнішньою рекламою, оскільки це є вивіска товариства і розміщена на фасаді будинку біля двох входів у приміщення бару та кафе, які є у власності товариства і де надаються послуги громадського харчування Позивачем.

При цьому спірна вивіска має розміри 0,9x1,10м, площа поверхні якої не перевищує 3 кв. метрів (п. 48 Правил), та розміщена на конструкції позивача. Словосполучення не містять індивідуалізації, не містять закликів до придбання конкретного товару чи отримання послуг, інформація не формує та не підтримує обізнаність споживачів реклами та їх інтересу щодо юридичної особи чи конкретного товару чи послуг, що поставляється/надається позивачем, а тому не є рекламою і не потребує спеціального дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, в якому відповідач заперечив з підстав, що на даній конструкції міститься не тільки назва даного закладу, а містяться заклики, а саме, «бенкети та корпоративи», а також номери телефонів, які не підпадають під інформацію яка повинна бути розміщена на вивісці, відповідно ця інформація призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Також відповідач зазначає, що згідно частини 1 статті 9 Закону України «Про рекламу» реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу. Відповідач дійшов висновку, що конструкція, на якій міститься надпис «бенкети та корпоративи», а також номери телефонів закладу, є чітко відокремленою від іншої інформації, а саме від назви закладу харчування «Фелікітас», а отже, згідно частини 1 статті 9 Закону України «Про рекламу» дана конструкція відноситься до реклами.

Судом встановлені наступні обставини:

Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради надіслано ТОВ «Фелікітас» Вимогу № 23/Р-18-3679 від 10.09.2018 року, в якій зазначено про порушення вимог ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу», а саме: самовільно встановлено спеціальну(і) конституцію(ї) зовнішньої реклами рекламо носій на фасаді будинку, на вул. Лазаренка, 2. Розміри площини рекламної конструкції – 0,90 х 1,10 м (місце №1). Характеристика конструкції зовнішньої реклами – на фасаді будинку.

Предметом даного спору є спірна на думку позивача вимога, згідно якої ТОВ «Фелікітас» рекомендовано усунути порушення законодавства про рекламу, а саме запропоновано добровільно демонтувати самовільно встановлену конструкцію.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, позивач не згідний із спірною вимогою відповідача про демонтаж його ж вивіски, яку він сам виготовив та розмістив при вході у власне приміщення, де надаються послуги громадського харчування позивачем.

Вказані обставини, та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», вивіска є малою архітектурною формою, елемент декоративного чи іншого оснащення об'єкта благоустрою.

Згідно п. 48 «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами» затверджених в Постанові № 2067 від 29.12.2003 року, вивіски чи таблички:

повинні розміщуватися без втручання у несучі конструкції, легко демонтуватися, щоб не створювати перешкод під час робіт, пов'язаних з експлуатацією та ремонтом будівель і споруд, на яких вони розміщуються;

не повинні відтворювати зображення дорожніх знаків;

не повинні розміщуватися на будинках або спорудах - об'єктах незавершеного будівництва;

площа поверхні не повинна перевищувати 3 кв. метрів.

Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання будь-які документи для розміщення вивісок чи табличок, не передбачені законодавством.

Згідно ст. 1 Закону України «Про рекламу», реклама – інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Згідно з підпунктом 2.1. пункту 2 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.05.2010 № 569 «Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові», реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена у будь-якій формі та у будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо такої особи чи такого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про рекламу», реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.

Згідно ч. 6 ст. 9 Закону України «Про рекламу», вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Тобто згідно Закону України «Про рекламу» існує лише два критерії розмежування вивісок та зовнішньої реклами - зміст інформації, та місце її розташування.

Судом встановлено що, п. 48 «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами» затверджених у Постанові КМУ № 2067 від 29.12.2003 року містить вичерпний перелік вимог щодо розміщення вивіски чи таблички.

Суд звертає увагу, що певна інформація може бути визнана рекламою тоді, коли вона вказує на конкретну, індивідуально визначену особу, або на конкретний, індивідуально визначений товар, із зазначенням найменування, якісні показники, країну походження, виробника тощо.

Враховуючи те, що на зазначеній вивісці міститься інформація, яка не містить закликів до придбання конкретного товару чи отримання послуг позивача, вона не є інформацією, призначеною сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтересу щодо юридичної особи чи конкретного товару (послуг), що поставляється/надається підприємством, а відтак не є рекламою і не потребує спеціального дозволу на розміщення зовнішньої реклами, а отже суд приходить до висновку щодо необхідності скасування вимоги №23/Р-18-3679 від 10.09.2018 року Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради.

Вказані обставини доказуванню не підлягають, оскільки встановлені у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 року у справі № 461/1897/18, що набрало законної сили, між тими самими сторонами про визнання протиправним та скасування наказу № 67Д від 25.10.2017 року Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами» в частині демонтажу вивіски Товариства з обмеженою відповідальністю «Фелікітас» по вул. Лазаренка, 2 у м. Львові.

З цих же підстав судом не враховуються заперечення відповідача, зазначені у відзиві на позовну заяву, оскільки відповідачем жодним чином не зазначено у спірній вимозі на підставі якої саме інформації розміщеної на конструкції на фасаді будівлі на вул. Лазаренко, 2, чи інших відомостей має місце саме зовнішня реклама.

Відповідач не надав суду належних доказів правомірності прийняття свого рішення, в даному випадку спірної вимоги.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Норми права, які застосував суд, наступні:

Закон України «Про рекламу», Постанова КМ України «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами» за № 2067 від 29.12.2003 року.

Відповідно до вимог ст. 139 КАС України, судові витрати відшкодовуються позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фелікітас» (79026, м. Львів, вул. Лазаренка, 2) до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок, 1) про визнання протиправним і скасування вимоги - задоволити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №23/Р-18-3679 від 10.09.2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фелікітас» (ЄДРПОУ 20797070, м. Львів, вул. Лазаренка, 2) 1762,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп. 15.5. п. 15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення суду складено в повному обсязі 05.12.2018 року.

Суддя                                                                       Гавдик З.В.