Рішення

від 28.11.2018 по справі 1640/3198/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 року м. ПолтаваСправа № 1640/3198/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Супруна Є.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лисака С.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідачів - Сиромятнікова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу №1640/3198/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Кременчуцького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Головного управління Національної поліції в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення коштів за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

12 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (надалі - відповідач, Ліквідаційна комісія УМВС України в Полтавській області), Кременчуцького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (надалі - Кременчуцький МВ), Головного управління Національної поліції в Полтавській області (надалі - ГУ НП в Полтавській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області , в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Полтавській області від 23.07.2018 №704 о/с в частині звільнення з посади ОСОБА_1, лейтенанта міліції - дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Кременчуцького МВ за п. 1 ст. 40 КЗпП Кураїни;

- поновити ОСОБА_1 на займаній посаді з 24.07.2018;

- стягнути з Кременчуцького МВ на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу починаючи з 24.07.2018;

- зобов'язати Ліквідаційну комісію УМВС України в Полтавській області та ГУ НП в Полтавській області розглянути рапорт ОСОБА_1 від 06.11.2015 про прийняття його на службу в Національну поліцію України.

В обґрунтування позовних вимог вказував на протиправність дій відповідачів, вчинених при звільненні ОСОБА_1 з Кременчуцького МВ за п. 1 ст. 40 КЗпП України (у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, скорочення чисельності або штату працівників), що полягали в порушенні процедури звільнення. Зазначив, що про майбутнє звільнення позивача не було письмово повідомлено за два місяці перед звільненням, як і не було запропоновано іншої роботи. Зауважував, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2017 у справі №816/322/16 від 08.11.2016 про зобов'язання ГУ НП у Полтавській області вирішити питання про прийняття ОСОБА_1 на службу в поліції відповідно до пункту 9 Розділу ХІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" так і не було виконано, строк для видання наказу про прийняття на службу до Національної поліції України пропущений з вини відповідача.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.09.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

02.10.2018 позивач подав уточнену позовну заяву, якою доповнив позов наступними вимогами (а.с. 47-51):

- зобов'язати Ліквідаційну комісію УМВС України в Полтавській області та ГУ НП в Полтавській області розглянути рапорт ОСОБА_1 від 06.11.2015 про прийняття його на службу в Національну поліцію України;

- зобов'язати Ліквідаційну комісію УМВС в Полтавській області розглянути рапорт ОСОБА_1 від 24.05.2018 за вх. №Д-1770Л.К. про звільнення з займаної посади в запас Збройних Сил України за вислугою років.

10.10.2018 представник УМВС України в Полтавській області надав відзив на позов, за змістом якого відповідач не визнає позов у повному обсязі. Всупереч тверджень позивача вказує, що рішення суду у справі №816/322/16 виконано в повному обсязі, оскільки Ліквідаційною комісією УМВС України в Полтавській області видано наказ від 30.12.2016 №685 о/с про поновлення ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Кременчуцького МВ з 07.11.2015 з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць. Пояснює, що 24.05.2018 позивача попереджено про звільнення із займаної посади на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, про що був складений відповідний акт у зв'язку з відмовою отримувати вищевказане попередження під підпис (а.с. 75-79).

12.10.2018 в.о. начальника ДКС України у Полтавській області Рой О.А. надав пояснення щодо позову, в якому вказував, що обставини встановлені в межах даної справи мають вирішуватися відповідно до чинного законодавства, яке регулює зазначені відносини та доказів, які є в матеріалах справи, оскільки Казначейство відповідно до своїх функціональних обов'язків не володіє будь-якими фактичними даними, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Повідомив про відсутність відкритих рахунків Кременчуцького МВ в органах Казначейства, що унеможливлює стягнення коштів з даного органу. Просив розглянути справу без їх участі (а.с. 96).

У судовому засіданні 30.10.2018 задоволено клопотання позивача, оголошено перерву до 01.11.2018 для забезпечення йому можливості ознайомитися з матеріалами справи.

У судовому засіданні 01.11.2018 оголошено перерву до 06.11.2018 для надання додаткових доказів.

06.11.2018 розгляд справи відкладено на 14.11.2018 з метою повторного інформування відповідача - Кременчуцького МВ про час і місце розгляду даної справи.

14.11.2018 у судовому засіданні позивачем заявлено відвід судді, головуючому у справі. Для вирішення заяви про відвід ухвалою суду від 14.11.2018 провадження у справі було зупинено, передано справу для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цього ж дня 14.11.2018 до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, якою ОСОБА_1 доповнив позов вимогою про зобов'язання УМВС України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість з грошового забезпечення за період з 17.08.2017 по 24.07.2018 у розмірі відповідно до середньомісячної заробітної плати по Полтавській області (а.с. 156-162).

Ухвалою суду від 16.11.2018 (суддя Бойко С.С.) відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відвід судді.

Ухвалою від 19.11.2018 поновлено провадження та призначено справу до розгляду на 28.11.2018.

28.11.2018 протокольною ухвалою суду відмовлено у клопотанні позивача про виклик свідків.

У судовому засіданні 28.11.2018 позивач позов в редакції своїх заяв про уточнення позовних вимог підтримав, просив його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідачів - Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області та ГУ НП у Полтавській області проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов.

Кременчуцький МВ та ДКС України у Полтавській області явку своїх уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили. При цьому повідомлялися належним чином про дату, час та місце судового розгляду.

Заслухавши пояснення присутніх учасників справи, вивчивши наявні матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до послужного списку, з 18.11.2002 ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ (а.с. 85-91).

Під час проходження служби в органах внутрішніх справ позивача звільняли неодноразово.

Так, наказом УМВС України в Полтавській області №625 о/с від 06.11.2015 ОСОБА_1 (М-196410) лейтенанта міліції дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Кременчуцького міського відділу звільнено згідно з пунктами 10 та 11 Розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ з 06.11.2015 у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів).

Проте, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2016 у справі № 816/322/16 (набрала законної сили 27.02.2017) частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області, Ліквідаційної комісії Кременчуцького МВ, ГУ НП в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити дії. Суд визнав протиправним та скасував наказ УМВС України в Полтавській області №625 о/с від 06.11.2015 в частині звільнення ОСОБА_1 за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) з 06.11.2015, поновивши ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Кременчуцького МВ з 07.11.2015. Суд зобов'язав Кременчуцький МВ нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 07.11.2015 по 08.11.2016 з відповідним відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів; зобов'язав ГУ НП в Полтавській області вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу в поліцію відповідно до пункту 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію". У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а.с. 24-27).

На виконання рішення суду було перевірено можливість прийняття ОСОБА_1 на службу до поліції, за результатами чого прийнято рішення повідомити ОСОБА_1 про неможливість прийняття його на службу до ГУНП в Полтавській області.

Наказом УМВС України в Полтавській області №687 о/с від 25.01.2017 ОСОБА_1 лейтенанта міліції, дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Кременчуцького МВ звільнено згідно з пунктами 10 та 11 Розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ з 08.11.2015 у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів).

Проте, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2017 у справі №816/399/17 позовні вимоги ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області, Кременчуцького МВ, ГУНП в Полтавській області, Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області, третя особа: Головне управління казначейської служби України у Полтавській області про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення коштів, поновлення на роботі задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував наказ УМВС України в Полтавській області №687 о/с від 25.01.2017 в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ відповідно до пункту 64 "г" (через скорочення штатів) з 08.11.2015 у запас Збройних Сил та поновив його на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Кременчуцького МВ з 09.11.2015. Стягнуто з Кременчуцького МВ на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 09.11.2016 по 16.08.2017 у розмірі 18716,16 грн з відповідним відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а.с. 19-23).

24.05.2018 ОСОБА_1 подав на ім'я голови Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області рапорт, в якому просив підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області необхідні документи для призначення йому пенсії за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (а.с. 16).

Листом від 24.07.2018 №Д-364/115/12/01/03-2018 ОСОБА_1 надано відповідь від 20.06.2018 на попередні звернення та довідку про вислугу років (а.с. 18, зі звороту).

Так, згідно з листом за вих №Д-283/115/12/01/03-2018 від 20.06.2018 УМВС України в Полтавській області, з посиланням на вимоги статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" повідомило ОСОБА_1 про те, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01.10.2017 по 30.09.2018 і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше. Календарна ж вислуга ОСОБА_1 станом на 20 червня 2018 року становить 17 років 00 місяців 26 днів, тому в Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області відсутні правові підстави для підготовки та подання до ГУПФУ в Полтавській області документів для призначення пенсії (а.с. 18).

В подальшому, з листа від 06.08.2018 №31 оз/115/12/01/03/-2018, надісланого адвокату ОСОБА_4, яка представляла ОСОБА_1 у Полтавському окружному адміністративному суді по справі №816/399/17, позивач дізнався про своє звільнення відповідно до наказу УМВС України в Полтавській області від 23.07.2018 за №704 о/с.

Відповідно до вказаного наказу УМВС України в Полтавській області від 23.07.2018 №704 о/с ОСОБА_1 (М-196410), дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Кременчуцького МВ звільнено за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, скорочення чисельності або штату працівників) з 24.07.2018. Підстава: попередження Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області від 24.05.2018 №6433/Зх (а.с. 123).

Не погоджуючись із правомірністю наказу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам у даній справі, суд виходить з наступних міркувань.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 5 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) держава гарантує працездатним громадянам України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно зі статтею 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Суд у даній справі встановив, що на виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2017 у справі №816/399/17 відповідачем 13.04.2018 видано наказ №702 о/с, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Кременчуцького МВ з 09.11.2015. Цим же наказом скасовано пункт наказу УМВС в Полтавській області від 25.01.2017 №687 о/с щодо звільнення з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) ОСОБА_1 (а.с. 82).

Проте, фактичний допуск позивача до роботи не відбувся.

24.05.2018 УМВС України в Полтавській області на ім'я ОСОБА_1 оформлено попередження про звільнення з посади дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Кременчуцького міського відділу УМВС на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, яке відбудеться 24.07.2018 (а.с. 83).

Однак, відповідно до акту №937/115/12/02-2018 від 24.05.2017 ОСОБА_1 з попередженням ознайомився, але отримувати під підпис відмовився (а.с. 84).

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду трудових спорів" (з подальшими змінами) розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до ст.49 2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше, ніж за два місяці.

З огляду на задокументований факт повідомлення ОСОБА_1 про наступне вивільнення актом від 24.05.2017, тоді як попередження датоване 24.05.2018, суд розцінює такі розбіжності на користь позивача та не приймає до уваги в якості доказу акт від 24.05.2017.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2018 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №580-VIII національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Закон №580-VIII опублікований 06.08.2015 в газеті Голос України та відповідно до його Прикінцевих та перехідних положень набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 07.11.2015, крім, зокрема, п. п. 8, 11 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону, які набрали чинності з дня, наступного за днем опублікування Закону, тобто 07.08.2015.

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII передбачено, що з дня опублікування вказаного Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Відповідно до підпунктів 9, 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним вказаним Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування вказаного Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються таким особам, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Зазначені у вказаному пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного у вказаному пункті терміну на підставах, визначених Положенням.

Системний аналіз положень Закону №580-VIII свідчить на користь висновку про те, що ним передбачена альтернатива вибору працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, зокрема прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Судовим рішенням від 21.11.2017 у справі №816/1824/17 встановлено, що відповідачем не дотримано вищевказаних вимог закону при винесені наказу від 06.11.2015 №625 о/с про звільнення ОСОБА_1 Судом у вказаній справі встановлено, що позивач у встановлений термін виявив згоду на проходження служби в поліції, що відповідно до пункту 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" є підставою для прийняття його на службу до поліції, за умови, якщо він відповідає передбаченим цим Законом вимогам.

Однак, із незалежних від позивача причин його рапорт від 06.11.2015 щодо проходження служби в поліції не надійшов до органу внутрішніх справ, у якому працював позивач, та не був розглянутий у встановленому порядку.

У справі №816/322/16 суд дійшов висновку, що оскільки вищезгаданий рапорт не був належно зареєстрований та розглянутий уповноваженим органом, то були відсутні підстави для звільнення позивача та прийняття наказу від 06.11.2015 № 625 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Кременчуцького МВ УМВС в Полтавській області, а тому спірний наказ скасовано.

У зв'язку з цим позовна вимога про зобов'язання УМВС в Полтавській області та ГУНП в Полтавській області розглянути рапорт ОСОБА_1 від 06.11.2015 про прийняття на службу в Національну поліцію України задоволенню не підлягає, оскільки така вимога фактично дублює подібну вимогу, заявлену ОСОБА_1 у справі №816/322/16, оцінку якій вже надано судом та визначено належний спосіб поновлення порушеного права шляхом поновлення на роботі з 07.11.2015 та зобов'язання ГУНП в Полтавській області вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу в поліцію відповідно до п. 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію".

Судовим рішенням від 21.11.2017 у справі №816/1824/17 також надано оцінку доводам відповідача щодо ліквідації Кременчуцького МВ, суть яких полягає у тому, що фактично мала місце реорганізація зазначеного правоохоронного органу.

В постанові від 27.05.2014 у справі №21-108а14 Верховний Суд України висловив правову позицію, згідно з якою встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) щодо працевлаштування працівників ліквідованої установи.

Ураховуючи таку правову позицію Верховного Суду України та відсутність у пунктах 8-11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" порядку пропонування працівникам міліції посад в органах Національної поліції, суд дійшов висновку про те, що відповідно до ст. 49 2 КЗпП України власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки відповідач обґрунтовує правомірність наказу від 23.07.2018 №704 о/с з підстав ліквідації Кременчуцького МВ, то виходячи із положень частини четвертої статті 78 КАС України, суд вважає такі доводи безпідставними.

Приймаючи спірний наказ від 23.07.2018 №704 о/с про звільнення ОСОБА_1 з посади, УМВС у Полтавській області не пропонувало позивачу жодної посади.

Ураховуючи викладене, звільнення позивача суд визнає передчасним та таким, що порушило його право на працю в частині гарантій на зайняття певних посад в органах внутрішніх справ.

Суд зазначає, що відповідно до наказу МВС України від 06.11.2015 №1388 "Про організаційно-штатні питання" втратили чинність лише штати органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств МВС, а не припинено (ліквідовано) УМВС (а.с. 92).

Станом на 01.11.2018 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні записи про ліквідацію Кременчуцького МВ, натомість наявний запис про перебування вказаної юридичної особи в стані припинення за рішенням засновників з 09.11.2015 (а.с. 117-121).

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, надаючи оцінку наказу УМВС в Полтавській області від 23.07.2018 №704 о/с, суд дійшов переконання, що такий не відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, тому його слід визнати протиправними і скасувати, задовольнивши позовні вимоги в частині щодо його оскарження.

Відповідно до положень частини першої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Позовна вимога про поновлення позивача в органах внутрішніх справ на посаді, з якої його було незаконно звільнено, є похідною від вимоги про оскарження наказу від 23.07.2018 №704 о/с.

Зважаючи на висновок суду про протиправність наказу від 23.07.2018 №704 о/с та його скасування, позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого його було звільнено, а саме - на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Кременчуцького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області з 25.07.2018 .

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким нормативно-правовим актом є постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" (надалі - Порядок №100). Вказаною постановою визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до абзацу третього пункту 2 розділу ІІ Порядку №100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пунктів 5, 8 розділу ІV Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку №100 передбачені види виплат, які підлягають урахуванню і які не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Указане відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 23.01.2012 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 21355291).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові №13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судоми законодавства про оплату праці", справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника.

З огляду на те, що нарахування заробітної плати ОСОБА_1 здійснювалося Кременчуцьким МВ, то й стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу повинно здійснюватися з цієї ж установи.

Тож з урахуванням даних, відображених у довідці УМВС в Полтавській області про середньомісячне грошове забезпечення ОСОБА_1 від 27.11.2018 №4/2415 (а.с. 195), суд визначив суму грошового забезпечення з 25.07.2018 по 28.11.2018 у розмірі 8 676,00 грн, з якої Кременчуцькому МВ слід обчислювати середній заробіток за час вимушеного прогулу, відрахувавши обов'язкові платежі до бюджету та спеціальних фондів.

При цьому не підлягає задоволенню вимога позивача про нарахування та виплату йому грошового забезпечення за період з 17.08.2017 по 24.07.2018 в розмірі середньомісячної заробітної плати по Полтавській області, оскільки ОСОБА_1 у вказаний період будь-яких трудових обов'язків не виконував, так як фактично до виконання службових обов'язків не допускався і не намагався приступити.

Так само не підлягає задоволенню вимога позивача про зобов'язання Ліквідаційної комісії УМВС в Полтавській області розглянути рапорт ОСОБА_1 від 24.05.2018 про звільнення із займаної посади в запас Збройних Сил України за вислугою років, оскільки рапорту з таким змістом до відповідача не надходило. Натомість в дійсності мало місце звернення ОСОБА_1 із рапортом (заявою) від 24.05.2018, яку той лише назвав "про звільнення з займаної посади в запас Збройних сил України за вислугою років", тоді як змістовна його частина містить прохання підготувати та подати до ГУ ПФУ в Полтавській області необхідні документи для призначення йому пенсії за вислугою років (а.с. 16), на яку 20.06.2018 надано відповідь по суті (а.с. 18).

Тож за відсутності факту звернення особи з клопотанням відповідного змісту, відсутні й підстави звинувачувати будь-кого у бездіяльності з приводу розгляду неіснуючого клопотання.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Тому суд вважає, що рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, слід звернути до негайного виконання.

З огляду на факт звільнення позивача від сплати судового збору підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 39600, РНОКПП НОМЕР_1) до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 08592276), Кременчуцького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (вул. 29 Вересня, 6, м. Кременчук, Полтавська область, код ЄДРПОУ 08674809), Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 40108630), третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області (вул. Шевченка, 1, м. Полтава, 36011, код ЄДРПОУ 37959255) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення коштів за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 23.07.2018 №704 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 (М-196410), дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Кременчуцького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, скорочення чисельності або штату працівників) з 24.07.2018.

Поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Кременчуцького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області з 25.07.2018.

Стягнути з Кременчуцького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (вул. 29 Вересня, 6, м. Кременчук, Полтавська область, код ЄДРПОУ 08674809) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 39600, РНОКПП НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 25.07.2018 по 28.11.2018 з відповідним відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів, виходячи із суми у розмірі 8 676 (вісім тисяч шістсот сімдесят шість) грн 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення складений 03.12.2018.

Головуючий суддя Є.Б. Супрун