Рішення

від 26.11.2018 по справі 309/4168/16-ц

ХУСТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 309/4168/16-ц

Провадження № 2/309/99/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2018 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в особі: судді Довжанин М.М.

за участю секретаря судового засідання Попадинець Я.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання незавершеного будівництвом будинку та земельної ділянки об'єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, в якому просить:

- визнати земельну ділянку, розміром 0,630 га, кадастровий номер 2110800000:01:072:0153, яка розташована у м. Хуст, вул. Проектна, 2, земельна ділянка № 11, зареєстрована за відповідачкою ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності серії ЯМ № 132701 об'єктом спільної сумісної власності з визначенням 1/2 частки за ОСОБА_3;

- визнати незавершений будівництвом житловий будинок у м. Хуст, вул. Заводська, 27Б об'єктом спільної сумісної власності подружжя із визначенням 1/2 частки за ОСОБА_3

Позов обґрунтовує тим, що він з відповідачкою перебував у зареєстрованому шлюбі з 16.10.2004 року по 14.03.2016 року. Від шлюбу у них народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з відповідачкою. Рішенням Хустського районного суду від 14.03.2016 року шлюб між ними розірвано.

Після одруження він з відповідачкою почав проживати у її матері. За час спільного сімейного проживання їм рішенням 16 сесії 5 скликання № 2051 від 30.10.2010 року Хустської міської ради була виділена земельна ділянка, площею 0,0630 га, яка розташована за адресою: м. Хуст, вул. Проектна, 2, призначена для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 132701, виданий на ім'я ОСОБА_6.

Крім того, за час шлюбу він з відповідачкою побудували будинок, який розташований за адресою: м. Хуст, вул. Заводська, 27Б, однак даний будинок не введено в експлуатацію і правовстановлюючих документів на нього немає.

Позивач вважає, що будівельні матеріали та роботи, які проведено при будівництві об'єкту нерухомості є об'єктами цивільних прав, а тому незважаючи на те, що забудова житлового будинку є самочинною або незавершеною, це не виключає визнання за подружжям права власності на будівельні матеріали та результати робіт.

Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити з мотивів, викладених у позові.

Представник відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_3, у своїх поясненнях посилався на раніше подане заперечення на позовну заяву.

В судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_7, яка пояснила суду, що позивач є її колишнім зятем. Він давав якісь гроші на будівництво будинку, але в основному будувала хату вона. Земельна ділянка на ній. Участок вона отримала у 1969 або 1970 року. Вона почала будувати хату. Позивач ніде не працював. Коли позивач одружився із її донькою, то фундамент хати вже був збудований. Матеріал для будівництва був завезений. Позивач давав грошей на будівництво, але не багато. Вона брала у банку кредит для будівництва хати.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що вони будували будинок, він ходив на заробітки і цей будинок робили всі ОСОБА_3. Фундамент побудували вони, а потім фундамент розпався і ОСОБА_3 будував із своєю дружиною.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9, суду пояснила, що вони обоє побудували будинок, а жили у неї п'ять років. Будинок подружжя будувало за спільні кошти. Позивач є її сином.

Заяв та клопотань від сторін до суду не поступало. Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не проводилось.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

В судовому засіданні належними доказами встановлено, що позивач ОСОБА_3 та відповідачка ОСОБА_4 16.10.2004 року уклали між собою шлюб, який зареєстрували у відділ РАЦСу Хустського РУЮ за актовим записом № 239. Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 14.03.2016 року, яке набрало законної сили 24.03.2016 року, шлюб між сторонами розірвано.

Під час шлюбу відповідачка ОСОБА_4 набула у власність земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Хуст, вул. Проектна, 2, земельна ділянка № 11, площею 0,630 га, кадастровий номер 2110800000:01:072:0153, призначена для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Як вбачається з державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 132701, вищевказана земельна ділянка передана відповідачці у власність на підставі рішення 16 сесії 5 скликання № 2051 Хустської міської ради від 30.10.2010 року.

Таким чином, право власності на земельну ділянку за адресою м. Хуст, вул. Проектна, 2, набуто відповідачкою ОСОБА_4 за час шлюбу внаслідок приватизації.

Пунктом 5 частини 1 ст. 57 СК України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Відповідно, належна ОСОБА_4 земельна ділянка, яку позивач просить визнати об'єктом спільної сумісної власності з визначенням 1/2 частини за ним, є особистою приватною власністю відповідачки. Дана земельна ділянка не є об'єктом права спільної власності подружжя, а тому не підлягає поділу між ними.

Крім того, судом встановлено, що після одруження сторони по справі проживали у матері відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_7 за адресою: м. Хуст, вул. Заводська, 27А. Як стверджує позивач та його представник за час перебування у шлюбі з відповідачкою вони побудували житловий будинок, який розташований за адресою: м. Хуст, вул. Заводська, 27Б, однак на сьогоднішній день даний будинок не введено у експлуатацію і правовстановлюючих документів на нього немає.

Відповідачка та її представник стверджує, що вона та позивач не є забудовниками спірного незавершеного будівництвом будинку, оскільки будівництво розпочиналося до укладення шлюбу з позивачем, хоч і частково було завершено за час їх шлюбу і будувала будинок її мати ОСОБА_7 та вона.

Отже сторонами визнано та підтверджено факт наявності незавершеного будівництвом будинку за адресою: м. Хуст, вул. Заводська № 27Б, який був збудований за період їх шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, докази є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Твердження відповідачки та його представника про те, що будівництво будинку розпочато до шлюбу з позивачем та проведено за її з матір'ю кошти в судовому засіданні належними та допустимими доказами не стверджено.

Так, з показів свідків, допитаних у судовому засіданні судом встановлено, що незавершений будівництвом будинок за адресою: м. Хуст, вул. Заводська, 27Б зведений на земельній ділянці належній матері відповідачки, однак будинок побудований спільно позивачем та відповідачкою у шлюбі, позивач їздив на заробітки, давав гроші на будівництво будинку.

Таким чином, виходячи з вище наведеного, суд вважає, що сторони за час спільного проживання у шлюбі збудували житловий будинок у м. Хуст по вул. Заводська, 27Б на земельній ділянці, що на праві власності належить матері відповідачки ОСОБА_7 Тобто вказаний будинок є спільною сумісною власністю сторін.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 61 Сімейного кодексу України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 63 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розподілити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Відповідно до ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. 71 Сімейного кодексу України майно, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом цьому суд не бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі № 6-47цс16 від 7 вересня 2016 року: новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, тому такий об'єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

Правовий аналіз ст.ст. 60, 63, 69 СК України та ст.ст. 328, 331, 368, 372 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що об'єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.

Як вбачається цим правовим висновком спростовується твердження відповідачки щодо не можливості визнання незавершеного будівництвом будинку об'єктом спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток на вказаний будинок.

За таких обставин, суд вважає, що позов слід задовольнити частково та визнати незавершений будівництвом житловий будинок у м. Хуст по вул. Заводська № 27Б об'єктом спільної сумісної власності подружжя із визначенням 1/2 частини за позивачем ОСОБА_3

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 275,60 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 77, 81, 82, 141, 263-265, 279 ЦПК України, ст.ст. 60, 61, 63, 69, 70, 71, 74, Сімейного кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати незавершений будівництвом житловий будинок у м. Хуст, вул. Заводська № 27Б Закарпатської області об'єктом спільної сумісної власності подружжя із визначенням 1/2 частки за ОСОБА_3.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 275,60 гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Хустського

районного суду: підпис ОСОБА_10

З оригіналом вірно:

Суддя Хустського

районного суду: ОСОБА_10