Постанова

від 06.05.2020 по справі 309/4168/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 травня 2020 року

м. Київ

справа № 309/4106/16-ц

провадження № 61-13677 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - адвокат Калин Василь Юрійович;

відповідач - ОСОБА_2 ;

представник відповідача - ОСОБА_3 ;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Калина Василя Юрійовича - на постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 червня 2019 рокуу складі колегії суддів: Готри Т. Ю., Собослоя Г. Г., Кондора Р. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання незавершеного будівництвом будинку та земельної ділянки об`єктом права спільної власності подружжя із визначенням часток.

Позовна заява мотивована тим, що з 16 жовтня 2004 року по 14 березня 2016 року перебував зі ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_5 . Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 14 березня 2016 року шлюб між ними розірвано та визначено місце проживання дитини зі ОСОБА_2 .

Вказував, що за час перебування з відповідачкою у шлюбу рішенням XVI сесії V скликання Хустської міської ради Закарпатської області від 30 жовтня 2010 року № 2051 їм була виділена земельна ділянка, площею 0,0630 га, розташована по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку серії ЯМ № 132701 видано на ім`я ОСОБА_2 .

Також зазначав, що за час перебування з відповідачем у шлюбі за спільні кошти вони побудували будинок по АДРЕСА_3 , який не було введено в експлуатацію.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати земельну ділянку № НОМЕР_2 , площею 0,630 га, кадастровий номер 2110800000:01:072:0153, розташовану по АДРЕСА_1 , зареєстровану за ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності серії ЯМ № 132701, об`єктом спільної сумісної власності подружжя з визначенням йому 1/2 частки, визнати незавершений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_3 об`єктом спільної сумісної власності подружжя з визначенням за ним 1/2 частки вказаного будинку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 26 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незавершений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_3 об`єктом спільної сумісної власності подружжя із визначенням 1/2 частки за ОСОБА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що земельна ділянка, площею 0,630 га, кадастровий номер 2110800000:01:072:0153, розташована по АДРЕСА_1 , відповідно до частини першої статті 57 СК України є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , оскільки набута нею у порядку приватизації, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання цієї земельної ділянки об`єктом спільної сумісної власності подружжя із визначенням 1/2 частки за ОСОБА_1 відсутні.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання незавершеного будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_3 об`єктом спільної сумісної власності подружжя з визначенням 1/2 частки за ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що сторони під час перебування у шлюбі за спільні кошти подружжя збудували вказаний житловий будинок на земельній ділянці, яка на праві власності належить матері відповідача - ОСОБА_6 , а тому цей будинок є спільною сумісною власністю сторін.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 12 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 26 листопада 2018 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами факт будівництва разом зі ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі будинку по АДРЕСА_3 за спільні кошти подружжя, а також не надав доказів про відсоток готовності цього будинку та здійснення такого будівництва з дозволу власника землі, матері відповідача, - ОСОБА_7 , укладення з нею договору у порядку, передбаченому статтею 102-1 ЗК України, відповідно до якої право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникає, зокрема, на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до ЦК України. Крім того, суду не надано дозвільних документів на ім`я позивача чи на ім`я відповідача на підтвердження здійснення будівництва спірного будинку відповідно до вимог чинного законодавства. Тому є помилковими висновки суду першої інстанції про визнання незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_3 об`єктом спільної сумісної власності подружжя із визначенням за позивачем частки цього будинку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року представник ОСОБА_1 - Калин В. Ю. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржуване судове рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 309/4168/16-ц із Хустського районного суду Закарпатської області.

У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки показам свідків, які зазначали, що незавершений будівництвом будинок по АДРЕСА_3 побудований сторонами у справі під час перебування їх у шлюбі, позивач їздив на заробітки та надавав грошові кошти на будівництво будинку. При цьому судом апеляційної інстанції надано перевагу лише поясненням, наданим стороною відповідача.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 , у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржуване судове рішення є мотивованим, законним й ґрунтується на належних та допустимих доказах, апеляційним судом вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин. Зазначала, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту будівництва спірного будинку за спільні кошти подружжя. Вказувала, що будівництво спірного будинку було розпочато її матір`ю - ОСОБА_7 ще до укладення із позивачем шлюбу, позивачем не надано доказів про процентну готовність будинку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 16 жовтня 2004 року по 14 березня 2016 року перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_5 .

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 14 березня 2016 року, яке набрало законної сили, шлюб між сторонами розірвано, визначено місце проживання дитини зі ОСОБА_2 (а. с. 7).

Рішенням виконкому Хустської міської ради трудящих від 27 квітня 1972 року № 121 Про затвердження рішень загальних зборів колгоспу ім. Леніна, про виділення земельних ділянок під будівництво житлових будинків вирішено затвердити протокол № 4 від 18 березня 1972 року загальних зборів уповноважених колгоспу ім. Леніна про виділення земельних ділянок під будівництво житлових будинків громадянам, зокрема, ОСОБА_8 земельної ділянки, площею 0,06 га, по АДРЕСА_4 (а. с. 28).

Рішенням виконкому Хустської міської ради депутатів трудящих від 12 липня 1974 року № 275 Про переоформлення технічної документації на будівництво жилого будинку вирішено переоформити технічну документацію на будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_2 з ОСОБА_8 на ОСОБА_7 (мати відповідача) (а. с. 27).

25 жовтня 1974 року між ОСОБА_7 та Хустською міською радою Закарпатської області укладено договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на правах особистої власності з числом кімнат від одної до п`яти включно, об`єктом якого є земельна ділянка, площею 0,06 га, по АДРЕСА_2 (а. с. 25-26).

21 грудня 2009 року рішенням ХІІ сесії V скликання Хустської міської ради Закарпатської області № 1544 ОСОБА_7 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибної ділянки) (а. с. 30).

Відповідно до свідоцтва про право власності, виданого Хустською міською радою Закарпатської області 26 серпня 2010 року на підставі рішення виконкому Хустської міської ради Закарпатської області, ОСОБА_6 є власником житлового будинку по АДРЕСА_2 (а. с. 36).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 20 березня 2019 року за ОСОБА_6 зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 0,1 га, 2110800000:02:001:0034, по АДРЕСА_2 на підставі рішення Хустської міської ради Закарпатської області від 22 лютого 2019 року № 1336 (а. с. 135).

Встановлено, що на земельній ділянці по АДРЕСА_2 також будинок АДРЕСА_3 , який не введено в експлуатацію.

1. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - Калина В. Ю. задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до вимог статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з частиною першою статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з частинами першою та другою статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом частини другої статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), прийняття його до експлуатації та державної реєстрації права власності на нього.

Системне тлумачення категорій об`єкт нерухомого майна (частина перша статті 181, пункт 6 частини першої статті 346, статей 350 та 351 ЦК України ) та об`єкт незавершеного будівництва (стаття 331 ЦК України) дає підстави для висновку, що об`єкт незавершеного будівництва є нерухомою річчю особливого роду, фізичне створення якої розпочате, але не завершене, що допускає встановлення стосовно неї суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав у випадках та у порядку, визначених цивільним законодавством.

Відповідно до частини третьої статті 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані у процесі такого будівництва.

За позовом дружини, членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців, суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

Тлумачення наведених норм права дозволяє дійти висновку, що об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток. При цьому суд може визнати право на частину об`єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постановах: від 15 травня 2013 року у справі № 6-37цс13, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-388цс15, від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16.

Відповідно до вимог частин першої-третьої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до вимог частин першої та третьої статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі і споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Відповідно до частини першої статті 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Ураховуючи те, що ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами, що будівництво спірного будинку по АДРЕСА_3 здійснювалось під час перебування сторін у шлюбі за спільні кошти подружжя, не надав доказів про відсоток готовності цього будинку та здійснення такого будівництва з дозволу власника землі, матері відповідача, - ОСОБА_7 , укладення з нею договору у порядку, передбаченому статтею 102-1 ЗК України, ураховуючи відсутність дозвільних документів на ім`я позивача чи на ім`я відповідача на підтвердження здійснення будівництва спірного будинку відповідно до вимог чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_3 об`єктом спільної сумісної власності сторін із визначенням за позивачем частки цього будинку.

За правилами частини першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Калина Василя Юрійовича - залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович