Постанова

від 04.12.2018 по справі 2а/1270/9827/2012

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 грудня 2018 року

Київ

справа №2а/1270/9827/2012

адміністративне провадження №К/9901/1411/18

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25.01.2013 (суддя Каюда А.М.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.03.2013 (головуючий суддя Сухарьок М.Г., судді: Білак С.В., Гаврищук Т.Г.)

у справі №2а/1270/9827/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Капітал-Сервіс" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Капітал-Сервіс" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення: від 30.07.2012 №0001522310, №0001532310 та від 19.10.2012 №000045220.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25.01.2013, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.03.2013, позов задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.07.2012 №0001532310 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5162 грн. 50 коп., з них 4130 грн. - за основним платежем, 1032 грн. 50 коп. - за штрафними санкціями. У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій податковий орган оскаржив їх у касаційному порядку. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, а саме статтей 86, 102 Податкового кодексу України, та процесуального права, зокрема статті 159 КАС України. Відповідач вважає, що судами не надано належної оцінки обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору по суті.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.06.2014 відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25.01.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.03.2013.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного від 10.11.2015 частково відновлено втрачене провадження в частині процесуальних документів у адміністративній справі №2а/1270/9827/2012.

Ухвалою Верховного Суду від 23.11.2018 розгляд касаційної скарги призначено у судовому засіданні на 04.12.2018. Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. В свою чергу, позивача було повідомлено з урахуванням пункту 20 Розділу VII Перехідні положення КАС України, шляхом розміщення оголошення про розгляд справи на офіційному веб-порталі Судова влада України . Участь сторін у судовому засіданні визнана судом не обов'язковою.

У судове засідання представники сторін не з'явились. Суд, керуючись пунктом 2 частиною першою статті 245 КАС України здійснює касаційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Компанія "Капітал-Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 18.05.2009 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 18.05.2009 по 31.03.2012. За результатами перевірки складено акт від 19.07.2012 №990/22/36485620.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

пункту 5.1. підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , у результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 215234 грн., у т.ч. за 3 квартал 2009 року на суму 57640грн., за 4 квартал 2009 року на суму 139125грн., за 1 квартал 2010 року на суму 18469грн.

підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , у результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 172187грн., у т.ч. : за червень 2009 року на суму 4130грн., за липень 2009 року на суму 19398рн., за серпень 2009 року на суму 9117грн., за вересень 2009 року на суму 13467грн., за жовтень 2009 року на суму 38150грн., за листопад 2009 року на суму 33592грн., за грудень 2009 року на суму 39558грн., за січень 2010 року на суму 14108грн., за березень 2010 року на суму 667грн.

підпункту 160.5 пункту 160 Податкового Кодексу України - ТОВ Компанія Капітал - Сервіс здійснено грошові виплати нерезидентам за послуги, надані на території України, без попереднього нарахування та сплати податку на доходи нерезидентів в загальній сумі 5782 грн. не сплачено, а саме за 2 квартал 2011 року на суму 2218грн., за З квартал 2011р. на суму 3564грн.

підпункту 6.3.3 пункту 6.3 статті 6, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту а пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22.05.2003 № 889-ІУ Про податок з доходів фізичних осіб (із змінами та доповненнями), в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 377,40 грн., у тому числі по періодам : січень 2010 року - 125,80 грн., лютий 2010 року - 125,80 грн., березень 2010 року - 125,80 грн.

пункту 46.1 статті 46 пункту 51.1 статті 51 Податкового кодексу України - підприємством за 1-4-й квартали 2011 року та за 1-й квартал 2012 року подано не у повному обсязі, з недостовірними відомостями податкову звітність про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, і сум утриманого з них податку.

ДПІ в Жовтневому районі м.Луганську на підставі акту перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення від 30.07.2012 №0001522310 на суму 269042,5 гривень (збільшено суми податку на прибуток приватних підприємств); №0001532310 на суму 215233,75 гривень (збільшено суми податку на додану вартість); №00212290 на суму 7227,50 гривень (збільшено суму податку на прибуток іноземних юридичних осіб).

Не погодившись з відповідними рішеннями позивач звернувся до ДПА у Луганській області зі скаргами від 06.08.2012 №138 та від 10.08.2012 №141.

Рішенням ДПА у Луганській області від 28.09.2012 №15816/10-408 каргу позивача частково задоволено: скасовано рішення від 30.07.2012 №00212290 у частині нарахування штрафної санкції в сумі 1445,50 грн.

19.10.2012 відповідачем прийнято рішення №0000452200 про сплату 5782,0 гривень податку на доходи нерезидента на зменшену суму податкового зобов'язання на підставі рішення ДПС у Луганській області від 28.09.2012.

За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення відповідача залишені без змін.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, згідно акту перевірки підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість став висновок податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат у перевіряємому періоді по взаємовідносинам з підприємствами ПП "Союз-Трейд-В", ТОВ "Монтаж-Демонтаж-Проект", ТОВ "Дормашавто". Судами встановлено обставини щодо взаємовідносин з кожним із контрагентів.

У процесі розгляду справи судами перевірено, що позивач не повідомляв податковий орган про зникнення документів по взаємовідносинах з ПП ПП "Союз-Трейд-В",, однак до моменту розгляду даної справи у суді, тобто протягом майже 2 років первинні документи так і не були відновлені.

Згідно вироку Ленінського районного суду міста Луганська, ПП "Союз-Трейд-В", було створено з порушеннями закону, зареєстровано ОСОБА_1 заради отримання матеріальної винагороди, без наміру займатися підприємницькою діяльністю.

Судами констатовано, що сукупність обставин, відсутність первинних документів та наявність вироку у кримінальній справі, яким встановлено фіктивність суб'єкта господарювання ПП "Союз-Трейд-В" є достатньою підставою вважати вірним висновок податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з цим контрагентом.

Враховуючи наявну податкову інформацію щодо ТОВ "Монтаж-Демонтаж-Проект" - акти Ленінської МДПІ у м.Луганську від 28.03.2011 та від 30.08.2011, якими встановлено відсутність підприємства за юридичною адресою, не подання податкової звітності та відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності, суди попередніх інстанцій вважали, що для підтвердження реальності здійснення задекларованих господарських операцій самих по собі податкових накладних та актів приймання робіт не достатньо.

Суди погодились з правомірністю висновків податкового органу про безпідставність віднесення позивачем сум по операціях з ТОВ "Монтаж-Демонтаж-Проект" до складу валових витрат та податкового кредиту.

З аналогічних підстав зменшено суму податкового кредиту і по операціях з ТОВ "Дормашавто", всі документальні підтвердження взаємовідносин з даним підприємством зводяться до наявності податкової накладної від 25.03.2011 №135

Однак, при цьому податкове повідомлення-рішення №0001532310 від 30.07.2012 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ, все ж судами попередніх інстанцій частково скасовано.

Розглянувши справу, суд першої інстанцій прийшов до висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що податкові зобов'язання з ПДВ за червень 2009 року були задекларовані позивачем у податковій декларації за червень 2009 року, яка отримана податковим органом 16.07.2009. Отже, враховуючи встановлений законодавством граничний строк подання декларації з податку на додану вартість, податковий орган мав право визначити позивачу суму податкових зобов'язань за червень 2009 року до 20.07.2012 включно.

Податкове повідомлення-рішення №0001532310, прийняте відповідачем 30.07.2012, і відповідно до розрахунку суми цього рішення до нього також включено і податкове зобов'язання за червень 2009 року, що суперечить вимогам статей 102.1 Податкового кодексу України та статті 15.1.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

За таких обставин податкове повідомлення-рішення №0001532310 від 30.07.2012 підлягає частковому скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5162 грн. 50 коп., з них 4130 грн. - за основним платежем, 1032 грн. 50 коп. - за штрафними санкціями.

Крім того, суди погодились з позицією податкового органу щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 19.10.2012 №0000452200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, оскільки позивач посилаючись на статтю 160 Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування нерезидентів, не звернув уваги на статтю 103 цього Кодексу, якою визначено, що застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Згідно пункту 103.4 Податкового кодексу України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Судами у судових засіданняз встановлено, що як зазначено в акті перевірки довідка наявна лише щодо одного контрагента SC Libra Logistic (Республіка Молдова), щодо решти іноземних контрагентів Tim Transporti (Словенія), Hamkor-Texs LLS (Узбекистан), ООО Автоальянс (Білорусія) необхідні довідки відсутні, що підтверджує правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення №0000452200 та відсутність підстав для його скасування.

Як вбачається з тексту оскаржуваних судових рішень, обставини у справі підтверджуються наданими судам попередніх інстанцій первинними документами.

Разом з тим, матеріали відновленого судового провадження в адміністративній справі не містять доказів, якими суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовують прийняті судові рішення, у зв'язку з чим Верховний Суд позбавлений можливості перевірити відповідність висновків судів дійсним обставинам справи вважаючи їх передчасними.

Верховний Суд звертає увагу, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

При цьому, відповідно до вимог статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають наведеним вимогам статті 242 КАС України.

За правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України унормовано, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити обставини справи, належним чином їх оцінити, перевірити якими доказами вони підтверджуються, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25.01.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.03.2013 скасувати.

Передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду