Рішення

від 27.11.2018 по справі 701/1029/17-ц

МАНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №701/1029/17-ц

Номер провадження2/701/19/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2018 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого-судді - І.Д.Калієвського

за участю секретаря - Г.І.Байдужої

представників сторін- ОСОБА_1

ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за первісним позовом ОСОБА_3, представника позивача за дорученням: ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, та зустрічним позовом ФОП ОСОБА_4, представника позивача: адвокатського бюро ОСОБА_2 та партнери до ОСОБА_3 та ФГ ОСОБА_5 плюс , третьої особи: відділу у Маньківському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання недійсним договору оренди землі ,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача по первісному позову звернувся до відповідача по первісному позову з позовом про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

На підставу своїх вимог спирається на те, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР №030716, виданий 05.06.2005 року позивачці належить на праві власності земельна ділянка кадастровий номер 7123182500:03:001:0023 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,21 га. Вказана земельна ділянка розміщена в адміністративних межах Іваньківської сільської ради. 1 січня 2006 року позивачка уклала із ФГ ОСОБА_5 Плюс строком на 5 років договір оренди належної її земельної ділянки, зареєстрований у Державному реєстрі земель від 23.11.2006 року за №992. Даний договір позивачка уклала на такий короткий термін у зв'язку з тим, що вона не знала як будуть із нею орендар належно розраховуватись по орендній платі. Такий договір закінчився в листопаді 2011 року. Восени 2011 року ФОП ОСОБА_4, запропонував позивачці передати йому в користування її земельну ділянку та пообіцяв кращі умови. Позивачка погодилась, але при цьому повідомила відповідача, що він буде користуватися земельною ділянкою 4 роки. Враховуючи, що її син надав у користування земельну ділянку відповідачу без договору, позивачка також вважала, що і її земельна ділянка буде використовувати відповідачем без договору, на умовах одноосібно. Знаючи про те, що вона договір оренди землі із відповідачем не укладала та не передавала такі повноваження на його підписання іншій особі позивачка 1 листопада 2016 року уклала із ФГ ОСОБА_5 Плюс договір №22 оренди належної її земельної ділянки строком на 10 років, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1 лютого 2017 року номер запису 18893894. Відповідач відмовляється передати земельну ділянку новому орендарю мотивуючи тим, що позивачка нібито уклала з відповідачем договір оренди не на 4 роки, а на 10 років і договір закінчується у 2021 році. У жовтні 2017 року відповідач передав позивачці реєстраційну справу в якій вона виявила, що з нею відповідач уклав договір оренди землі, який вона не підписувала, №15 від 21 березня 2011 року зареєстрованого у Державному реєстрі земель від 31 грудня 2011 року №712310004002006. Як видно із п. 8 даного договору, цей договір було укладено на 4 роки, а потім виправлено на 10 років.

Позивач по первісному позову зазначає, що відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Ч. 2 ст. 124 ЗК України чітко зазначає, що передача земельних ділянок, що перебувають у власності громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Тобто, законодавець зазначив, що договір оренди землі повинен був укладений у письмовій формі та у ньому повинні бути викладені всі вимоги, які ставляться до таких видів договорів. Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 125 ЗК України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України: Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Таким чином, договір не відповідає актам цивільного законодавства, позивачкою він не підписувався, а тому її волевиявлення на його укладання і виконання не було, що є наслідком визнання даних правочинів недійсними відповідно до ст. ст. 215, 203 ЦК України, у зв'язку з чим представник позивача вимушений звертатись до суду з даним позовом.

В свою чергу позивач по зустрічному позову звернувся із зустрічним позовом до відповідачів по зустрічному позов, обгрунтовуючи позов тим, що ОСОБА_4, є фізичною особою підприємцем, який займається вирощуванням сільськогосподарської продукції та є орендарем земельних ділянок, отриманих у своє володіння та користування на підставі договорів оренди земельних ділянок. Між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, 21.03.2011 року було укладено Договір оренди землі №15. Вказаний Договір було зареєстровано у Держкомземі Маньківського району, що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31.12.2011 року за №712310004002006. Відповідно до договору №15, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського використання, яка знаходиться в адмінмежах Іваньківської сільської ради Маньківський район Черкаської області. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,21. договір №15 укладено на 10 років. Протягом всього часу користування даною земельною ділянкою, позивач вільно володів, користувався нею та у відповідності до умов договору №15 проводив із відповідачем всі грошові розрахунки. Позивач і до теперішнього часу використовує цю земельну ділянку. У листопаді місяці 2016 року голова ФГ ОСОБА_5 плюс ОСОБА_5 звернувся до позивача з вимогою, вказуючи про те, що ним та відповідачем було укладено договір оренди тої самої земельної ділянки, а тому його договір №15 є недійсним і позивач зобов'язаний передати відповідачам дану земельну ділянку. Після даної обставини, позивач усно звернувся до відділу у Маньківському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, з проханням повідомити про чинність договору №15. Представниками третьої особи, не було надано позивачу підтверджуючої інформації стосовно дії договору №15. На відповідний адвокатський запит, 30.06.2017 року за вих. №444/108-17 третя особа, повідомила, що за ОСОБА_4 та фізичними особами рахується 19 договорів оренди на площу 48,49 га., згідно акту звірки щодо укладання договорів та плати за оренду земельних часток (паїв) по Іваньківській сільській раді але у відділі договору оренди та реєстраційні справи до них відсутні, наявна тільки одна реєстраційна справа, відносно ОСОБА_6 19.09.2017 року за вих. №684/108-17 третя особа, повідомила, що в архіві відділу відсутня реєстраційна справа згідно, якої відділом Держкомзему у Маньківському районі зареєстровано договір оренди №15 від 21.03.2011 року між; ОСОБА_3 та орендарем ОСОБА_4, на земельну ділянку площею 2,21 га., яка знаходиться в адмінмежах Іваньківської сільської ради терміном на 10 років, реєстраційний номер 712310004002006 від 31.12.2011 року. Позивач вважає, що відповідачі штучно створили конфлікт інтересів, надавши перевагу в оформленні не витребуваної у позивача земельної ділянки (паю) з порушенням права самого позивача і процедури оформлення, в той час коли між позивачем та відповідачем укладений договір №15 - є чинним. Позивач продовжує користуватися спірною земельною ділянкою. В якості доказів про належне виконання умов договору щодо сплати орендних платежів позивачем будуть надані суду додаткові докази. 01.03.2017 року за заявою третьої особи, їй було видано витяг з Державного земельного кадастру про належну їй земельну ділянку (що є предметом оренди за договором №15), в якому відсутня інформація щодо оренди ділянки позивачем, проте наявні відомості про оренду її відповідачем (договір оренди було зареєстровано 01.02.2017 року терміном оренди на 10 років.). Тобто з невідомих для позивача причин, інформація з Державного земельного кадастру про перебування в оренді даної земельної ділянки - зникла, у зв'язку з чим позивач вимушений звертатись до суду з даним позовом.

Представник позивача по первісному позову ОСОБА_1, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, а відносно зустрічних позовних вимог як представник відповідачів ОСОБА_3 та ФГ"Гетьман плюс" по зустрічному позову просив відмовити у їх задоволенні.

Відповідач по первісному позову ОСОБА_4 та представник відповідача по первісному позову ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги по первісному позову не визнали, а відносно зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 як позивач по зустрічному позову та ОСОБА_2 як представник позивача по зустрічному позову підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача по зустрічному позову ФГ"Гетьман плюс" - ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав.

Представник третьої особи по зустрічному позову: відділу у Маньківському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області в судове засідання не з'явився, але згідно письмової заяви просить справу розглядати у його відсутність.

Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши учасників процесу встановив наступні обставини та відповідні правовідносини:

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР №030716, виданий 05.06.2005 року ОСОБА_3 належить на праві власності земельна ділянка кадастровий номер 7123182500:03:001:0023 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,21 га. Вказана земельна ділянка розміщена в адміністративних межах Іваньківської сільської ради (а.с.7,т.1)

1 січня 2006 року ОСОБА_3 уклала із ФГ ОСОБА_5 Плюс строком на п"ять років договір оренди належної її земельної ділянки, зареєстрований у Державному реєстрі земель від 23.11.2006 року за №992 (а.с.8-9,т.1).

Восени 2011 року ФОП ОСОБА_4 запропонував позивачці передати йому в користування її земельну ділянку і як зазначає ОСОБА_3 згідно позовних вимог по первісному позову вона погодилася на дану пропозицію, але повідомила ОСОБА_4, що він буде користуватися земельною ділянкою чотири роки. ОСОБА_3 зазначає, що її син надав у користування свою земельну ділянку ОСОБА_4 без договору, тому вона також вважала, що і її земельна ділянка буде використовувати ОСОБА_4, тому вважаючи, що договір оренди землі із ОСОБА_4 не укладала та не передавала такі повноваження на його підписання іншій особі ОСОБА_3 1 листопада 2016 року уклала із ФГ ОСОБА_5 Плюс договір №22 оренди належної її земельної ділянки строком на 10 років, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1 лютого 2017 року номер запису 18893894. (а.с.13-15,т.1).

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_1 зазначає, що у жовтні 2017 року ОСОБА_4 передав ОСОБА_3 реєстраційну справу в якій вона виявила договір оренди землі, який вона не підписувала за №15 від 21 березня 2011 року зареєстрованого у Державному реєстрі земель від 31 грудня 2011 року №712310004002006. (а.с.17,т.1).

В свою чергу ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_2 зазначають, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, 21.03.2011 року було укладено Договір оренди землі №15 і вказаний Договір було зареєстровано у Держкомземі Маньківського району, що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31.12.2011 року за № 712310004002006. Відповідно до договору №15, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського використання, яка знаходиться в адмінмежах Іваньківської сільської ради Маньківський район Черкаської області. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,21. договір №15 укладено на 10 років. Протягом всього часу користування даною земельною ділянкою, ОСОБА_4 вільно володів, користувався нею та у відповідності до умов договору №15 проводив із ОСОБА_3 всі грошові розрахунки. ОСОБА_4 зазначає, що і на даний час використовує дану земельну ділянку. У листопаді місяці 2016 року голова ФГ ОСОБА_5 плюс ОСОБА_5 звернувся до ОСОБА_4 з вимогою, вказуючи про те, що ним та ОСОБА_3 було укладено договір оренди той самої земельної ділянки, а тому його договір №15 є недійсним і ОСОБА_4 зобов'язаний передати дану земельну ділянку.

ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_2 також зазначають, що відділ у Маньківському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області проінформував про те, що за ОСОБА_4 та фізичними особами рахується 19 договорів оренди на площу 48,49 га., згідно акту звірки щодо укладання договорів та плати за оренду земельних часток (паїв) по Іваньківській сільській раді але у відділі договору оренди та реєстраційні справи до них відсутні, наявна тільки одна реєстраційна справа відносно ОСОБА_7М.(а.с.85,т.1).

Листом від 19.09.2017 року за вих. №684/108-17 третя особа, повідомила представника рябовіл І.і. - ОСОБА_2 про те, що архіві відділу відсутня реєстраційна справа згідно, якої відділом Держкомзему у Маньківському районі зареєстровано договір оренди №15 від 21.03.2011 року між ОСОБА_3 та орендарем ОСОБА_4, на земельну ділянку площею 2,21 га., яка знаходиться в адмінмежах Іваньківської сільської ради терміном на 10 років, реєстраційний номер 712310004002006 від 31.12.2011 року. Відповідно до наданої ОСОБА_4, 2 примірника реєстраційної справи та відмітки дати реєстрації вказаного договору оренди земельної ділянки, підпису реєстратора ОСОБА_8, та печатки, договір являється чинним (а.с.86,т.1).

ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_2 вважають, що договір оренди земельної ділянки зареєстрований 01.02.2017 р. має бути визнаний недійсним, оскільки на даний час чинний договір № 15 оренди, що був зареєстрований 31.12.2011 р. терміном оренди - 10 років, оскільки наявність іншого договору оренди тієї ж самої земельної ділянки порушує права ОСОБА_4

Суд вирішуючи спір по суті враховує наступне:

Згідно ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Відповідно до ст. 5 вищезгаданого закону орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Згідно з положеннями ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України передбачено, що - договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, тобто волевиявлення сторін. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним, і відповідати його внутрішній волі. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до положень ч. 2 ст. 207 ЦК України - правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1, 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно із ч. 5 ст. 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Посилання ОСОБА_4 та його представника на те, що договір оренди землі №15 від 21.03.2011 року підписаний ОСОБА_3 свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли та спростовуються даними висновку експертів за результатами проведення комплексної судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи від 20.09.2018 р. № 345,947-948/18-23, згідно якого вбачається, що підписи на договорі оренди землі №15 від 21.03.2011 року який укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 який зареєстрований у Державному реєстрі земель від 31 грудня 2011 року №712310004002006 в двозх примірниках сторін наданих судом в графі "орендодавець" виконані не ОСОБА_3 (а.с.26-35, т.2)

Судом в судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи факт того, що ОСОБА_3 отримувала від ОСОБА_4 грошові кошти в якості плати за користування земельною ділянкою (а.с.169-174,т.2).

Посилання ОСОБА_4 та його представника на те, договір оренди землі №15 від 21.03.2011 року не підлягає визнанню недійсним, оскільки отримуючи орендну плату ОСОБА_3 схвалила його укладення і внаслідок схвалення даний договір створює цивільні права та обов"язки для ОСОБА_3 і є обов"язковим для виконання останньою, в судовому засіданні також не знайшли свого підтвердження, оскільки судом встановлено відсутність факту схвалення ОСОБА_3 даного спірного договору, відсутність її волевивлення на укладення договору, що підтверджується відповідним висновком експертів (а.с.26-35, т.2).

Підпунктом 6 п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми. Виходячи з положень ст. 638 ЦК України, ст. 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.93,т1) вбачається факт державної реєстрації договору оренди землі №22 від 01.11.2016 р. укладеного між ОСОБА_3 та ФГ"Гетьман плюс".

Відповідно до ст. 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України вбачається, що правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, зокрема, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною для провадження підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюються за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку. Відсутність вільного волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 79 ЦПК України визначає, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно положень ст. 81 ЦПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповіднодо ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно положень ст. 13 ЦПК України закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Європейський суд з прав людини вказав що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення первісного позову в повному обсязі та відмови у задоволенні зустрічного позову в повному обсязі, оскільки позивачем та його представником по зустрічному позову, не доведено в судовому засіданні належними та допустими доказами обставини, на які вони посилалися як на підставу своїх вимог, а натомість позивач та його представник по первісному позову в судовому засіданні підтвердили належними та допустими доказами обставини, на які вони посилалися як на підставу своїх вимог.

Судові витрати у вигляді судового збору в сумі 640 грн. та витрат по проведенню почеркознавчої експертизи в сумі 6864 грн. на загальну суму 7504 грн., що підтверджуються квитанцією про сплату судового збору (а.с.1,т.1) та квитанцією про оплату вартості експертиз №345,947-948/18-23 від 20.09.2018 р. (а.с.61,т.2), відповідно до ст. 141 ЦПК України слід покласти на відповідача по первісному позову ОСОБА_4

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76- 81, 141, 263, 265 ЦПК України, ст.ст.203, 207, 215, 317, 321, 626, 638 ЦК України, 93, 124, 125, 152 ЗК України, ст. ст. 1-6, 13, 16, 30 Закону України "Про оренду землі", суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3, представника позивача за дорученням: ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним - задовольнити.

Визнати договір оренди землі №15 від 21 березня 2011 року зареєстрованого у Державному реєстрі земель від 31 грудня 2011 року №712310004002006 укладений між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 - недійсним.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІПН: НОМЕР_1, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_1), на користь ОСОБА_3 (ІПН:НОМЕР_2, зареєстрованої пров. Авіаційний7, м.Черкаси) судові витрати у сумі 7504 грн. 00 коп.

У задоволенні зустрічного позову ФОП ОСОБА_4, представника позивача: адвокатського бюро ОСОБА_2 та партнери до ОСОБА_3 та ФГ ОСОБА_5 плюс , третьої особи: відділу у Маньківському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання недійсним договору оренди землі №22 від 01.11.2016 року - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Черкаської області через Маньківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Повний текст рішеня виготовлено 07.12.2018 р.

СуддяОСОБА_9