Постанова

від 04.12.2018 по справі 612/179/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

04 грудня 2018 року

м. Харків

справа № 612/179/18

провадження № 22-ц/818/1584/18

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - судді Піддубного Р.М. (суддя-доповідач),

суддів: Котелевець А.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Кравченко О. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 18 вересня 2018 року, ухвалене у складі судді Мороз О.І., -

в с т а н о в и в :

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його батько ОСОБА_4, у зв'язку з чим відкрилась спадщина, до складу якої увійшла земельна ділянка площею 4,9612 га, що розташована на території Острівщинської сільської ради Близнюківського району Харківської області та 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що через декілька місяців після смерті батька він направив на адресу Блізнюківської державної нотаріальної контори Харківської області заяву про прийняття спадщини, 07 листопада 2013 року його було засуджено та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, 04 листопада 2014 року було звільнено, але впродовж двох місяців знову засуджено до позбавлення волі, у зв'язку з чим строк для прийняття спадщини ним пропущено з поважних причин, а свідоцтво про право на спадщину 30 серпня 2016 року отримала ОСОБА_2, ОСОБА_1 просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини - три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на його безпідставність.

Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 18 вересня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким заявлений ним позов задовольнити. В обґрунтування скарги посилався на ті ж самі обставини, якими обґрунтовано позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_4 на праві власності належала земельна ділянка площею 4,9612 га, що розташована на території Острівщинської сільської ради Близнюківського району Харківської області, та 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1.

Позивач ОСОБА_1, який є сином ОСОБА_4, звернувся до Близнюківської державної нотаріальної контори Харківської області із заявою про прийняття спадщини 17 вересня 2013 року.

Постановою державного нотаріуса Близнюківської державної нотаріальної контори від 14 березня 2018 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 позивачеві відмовлено у зв'язку з пропуском строку прийняття спадщини.

Свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст. 1264 ЦК України видано ОСОБА_2

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, позивач без поважних причин пропустив передбачений ч. 1 ст. 1270 ЦК України строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 та ним не надано доказів, які свідчать про те, що ці причини пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення вказаних дій.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками з наступних підстав.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, яка відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1222, ч.1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною 1 ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Отже, право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття, але закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Встановлено та не заперечується сторонами по справі, що позивач ОСОБА_1 у шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті його батька ОСОБА_4 до Близнюківської державної нотаріальної контори Харківської області не звернувся.

Згідно з ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви та ці обставини визнані судом поважними.

При цьому слід враховувати, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій із прийняття спадщини.

Жодних доказів на підтвердження існування причин, пов'язаних з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення дій із прийняття спадщини, позивачем не надано.

Доводи позивача про те, що він був позбавлений можливості подати заяву про прийняття спадщини у передбачений законом строк у зв'язку з тим, що відбував покарання у вигляді позбавлення волі є безпідставними, оскільки із матеріалів справи вбачається, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою було обрано ОСОБА_1 лише 07 листопада 2013 року, а сам по собі факт відбування покарання не свідчить про неможливість подання заяви про прийняття спадщини.

Отже, встановивши, що наведені позивачем причини пропуску передбаченого законом строку для прийняття спадщини з урахуванням положень ст. 1272 ЦК України не є поважними, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини та відмовив ОСОБА_1 у задоволенні відповідного позову.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 18 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06 грудня 2018 року.

Головуючий Р.М. Піддубний

Судді А.В. Котелевець

О.Ю. Тичкова