Постанова від 14.10.2008 по справі 2-а-301/08

    Справа № 2-а-301/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

14 жовтня 2008 року.     Торезький міський суд Донецької області в складі:

Головуючої-судді     ОСОБА_1

При секретарі             Кононенко Л.І.

За участю: позивача     ОСОБА_2

представника відповідача

Управління праці та соціального

захисту населення Торезької міської ради     ОСОБА_3

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Торез адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити виплату недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2005, 2006, 2007 роки, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області (УПСЗН), про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити виплату недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2005, 2006, 2007 роки. Свої вимоги обгрунтовує тим, що він є учасником бойових дій і відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання щорічно до 5 травня разової грошової допомоги у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Фактично за 2005, 2006 та 2007 роки йому здійснені виплати разової грошової допомоги, яка нараховувалась на підставі ЗУ «Про державний бюджет України на 2005 рік», ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік», ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік», а саме: за 2005р., 2006р.- по 250грн., за 2007р. - 280грн. Він звернувся до УПСЗН з проханням здійснити йому вказані виплати відповідно до ст.12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», але йому було відмовлено. Позивач просить визнати не чинними (протиправними) дії УПСЗН у відмові здійснити виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2005, 2006, 2007 роки у розмірах, встановлених ст.12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зобов'язати УПСЗН здійснити йому виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2005, 2006, 2007 роки всього у розмірі 4705 грн.

У судовому засіданні позивач дав пояснення, аналогічні викладеним у позові, повністю підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача УПСЗН позовні вимоги не визнала, пояснила суду, що позивач відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має статус учасника бойових дій. Статтею 12 вказаного Закону щорічно до 5 травня учасникам бойових дій передбачена виплата разової грошової допомоги у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Пунктом 3 ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із цим Законом. Виключно Законом Про державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, що передбачено ч.2ст.95 Конституції України.

З метою реалізації положень ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 18.04.2004 р. №177», якою встановлено щороку до 10 квітня виділяти кошти Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги, передбаченої зазначеним Законом, у розмірах, встановлених законом про Державний бюджет на відповідний рік.

Статтею 34 ЗУ «Про державний бюджет України на 2005 рік» встановлено, що у 2005 році виплата щорічної разової допомоги здійснюється учасникам бойових дій у розмірі 250грн., ст.30 ЗУ «Про державний бюджет на 2006 рік» встановлено, що у 2006 році виплата щорічної разової допомоги здійснювалася учасникам бойових дій у розмірі 250грн. Відповідно до п.18 ст.77 ЗУ «Про державний бюджет на 2006 рік» зупинено на 2006р. дію ч.5ст.12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині розміру виплат щорічної разової грошової допомоги. Статтею 29 ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги здійснювалася учасникам бойових дій у розмірі 280 грн. Відповідно до п.13 ст.71 ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік» зупинено на 2007р. дію ч.5 ст.12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині розміру виплат щорічної разової грошової допомоги. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 р. було скасовано положення п.13 ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 р. Але положення ст..29, п.13 ст.71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 р. втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом вказаного рішення. До цього ж виконання рішення Конституційного Суду України від 9.07.2007р. №6-рп - проведення соціальних виплат, надання пільг і компенсацій згідно із цим рішенням можливо тільки у разі внесення відповідних змін в ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік», які повинні передбачити збільшення видаткової частини з одночасним визначенням джерел надходжень до бюджету, за рахунок яких здійснюватимуться ці виплати (роз'яснення Міністерства фінансів України).

Статтею 101 ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік» надано право КМУ

встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства

визначаються залежно від розміру прожиткового мінімуму, в абсолютних сумах у межах

асигнувань,    передбачених    за    відповідними    бюджетними    програмами.     Рішенням

Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 р. ст. 101 зазначеного Закону не визнана неконституційною.

На підставі затвердженого бюджетного розпису, в межах отриманих асигнувань, затверджених кошторисів позивачу була виплачена щорічна допомога у повному обсязі.

Представник відповідача просить також прийняти до уваги ст. 99 КАСУ відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річній строк. У задоволенні вимог позивача просить повністю відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено, що позивач є учасником бойових дій, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (а.с.6).

Статтею 2 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства; права та пільги для ветеранів війни, встановлені раніше законодавством України не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни; нормативні акти органів державної влади , які обмежують права та пільги ветеранів, передбачені цим законом, недійсні.

Згідно із довідкою УПСЗН у 2005 році позивач, як учасник бойових дій, отримав щорічну разову допомогу у сумі 250 грн. 00 коп., у 2006 році - 250 грн., у 2007 році - 280 грн. (а.с.11).

Відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачена щорічна до 5 травня учасникам бойових дій виплата разової грошової допомоги у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Позивач звертався до відповідача УПСЗН з вимогами сплатити різницю між фактично сплаченими сумами та встановленими законом, але 21.03.2008р. йому була направлена відповідь про відмову у виплаті різниці (а.с.4-5). Відмовляючи позивачу у задоволенні його вимог про виплату допомоги в повному обсязі, відповідач посилається на ч.2 ст.95 Конституції, яка встановлює, що виключно законом про державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір та цільове спрямування цих видатків.

Суд вважає, що вказані відмови і дії УПСЗН є   частково неправомірними з таких підстав.

Відповідно до ст.8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ч.1 ст.9 Конституції України).

Відповідно до ч. 1ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади і місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Пунктом 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.

Судом встановлено, що УПСЗН виплатило позивачу допомогу у розмірі: у 2005р. -250грн. відповідно до ЗУ «Про державний бюджет на 2005рік», у 2006р.р.- 250грн відповідно до ЗУ «Про державний бюджет на 2006рік», у 2007р. - 280грн. відповідно до ЗУ «Про державний бюджет на 2007рік». Тобто відповідними Законами про державний бюджет зупинялися дії ч.5 ст.12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантіїїх соціального захисту».

Поряд з тим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України постановлено рішення №6-рп/2007, яке має преюдиціальне значення для судів при розгляді позовів щодо досліджених ним правовідносин, відповідно. до якого визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік» №489-У від 19.12.2006 року, а саме, п.13 ст.71, яким зупинено на 2007 рік дію ч.5 ст.ст.12, 13, 14, 15 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги. Конституційний Суд України відзначив, що положеннями ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачені іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справ керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст.9 КАС України суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість

якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

В рішенні Конституційного Суду України вказано, що зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.

Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (ч.3ст.46 Конституції України), та порушується гарантоване у статті 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.

Таким чином, суд вважає, що оскільки порушення прав позивача на отримання разової грошової допомоги до 5-го травня за 2007 рік в розмірі, який встановлений законом, з огляду на рішення Конституційного Суду України є безумовним , застосуванню підлягають положення ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, яка відповідно до ч.5ст.12 цього Закону повинна становити 5 мінімальних пенсій за віком для учасників бойових дій.

Відповідно до ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Відповідно до ст.1 ЗУ «Про затвердження прожиткового мінімуму» на відповідний рік становить у 2005р. - 332грн. на місяць на одну особу, яка втратила працездатність, у 2006р. - 359грн., у 2007р. - 406грн.

Відповідач УПСЗН сплачував вказану допомогу виходячи з встановленого розміру, передбаченого ЗУ «Про державний бюджет України» на відповідний рік. Але вказані закони прийняті в межах бюджетних відносин, які регулюються Бюджетним кодексом України, відповідно до якого - законом про Державний бюджет України затверджують повноваження органів державної влади в здійсненні виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду. Але вказані правовідносини, які склалися між сторонами, не є бюджетними, а зміни до спеціального закону не вносилися.

Тому виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2007 році здійснена відповідачем - УПСЗН з порушенням норм спеціального закону. Так мінімальна пенсія за віком у 2007 роках складала: 406грн. відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Саме із зазначеного розміру у 2007 році повинна бути здійснена виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учаснику бойових дій - 5 мінімальних пенсій за віком, тобто:   у 2007р. - 406грн.х5=2030грн.

Відповідно до принципу верховенства права та законності суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Постановою Пленуму ВСУ №9 від 01.11.1996р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» вказано, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента, постанови Верховної Ради України, ПКМУ) підлягають оцінці на відповідність як Конституції України, так і закону.

Суд не приймає аргумент органу державної влади щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» вказано, що така відмова є свавільною та незаконною. З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у зазначеному рішенні, та положення ч.1ст.58 Конституції України про незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи; реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом не можуть бути прийняті до уваги.

Позивач звертався до відповідача з питання виплати йому щорічної допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, у розмірі, встановленому ст.12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Лист відповідача, в якому він вказаує, що виплату вказаної допомоги позивачу здійснено у відповідності з діючим законодавством, з якої позивач дізнався, що доплату щорічної допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій, до розміру, встановленого ст.12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідач йому не здійснить, було надійслано позивачу 21.03.2008 р. (а.с.4-5), тому суд не приймає до уваги доводи відповідача про порушення позивачем строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України.

З урахуванням викладеного суд вважає, що дії відповідача щодо його відмови позивачу у виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік в розмірі, встановленому ч.5 ст.12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виплата позивачу допомоги за 2007 рік у розмірі, меншому від 5 мінімальних пенсій за віком, є неправомірними.

За таких обставин, відповідач УПСЗН повинен виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2007 р. з врахуванням фактично виплаченої суми із розрахунку:   2030 грн. - 280грн. (виплачено) = 1750грн.

Стосовно виплати щорічної разової допомоги у 2005, 2006 роках необхідно зазначити, що згідно із ст.34 ЗУ „Про державний бюджет України на 2005 рік" та ст.30 ЗУ „Про державний бюджет України на 2006 рік" у 2005, 2006 роках виплата щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» здійснюється у розмірі 250грн.. Наведені норми до теперішнього часу не визнані неконституційними. За таких обставин, суд вважає, що УПСЗН правомірно було виплачено позивачу за 2005, 2006 роки грошову допомогу по 250грн., тому у задоволенні позовних вимог в частині визнання неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області у виплаті ОСОБА_2 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2005, 2006 роки в розмірі, передбаченому ст.12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області здійснити виплату на користь ОСОБА_2 недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2005 рік у сумі 1410 грн., за 2006 рік у сумі 1545 грн. необхідно відмовити.

Керуючись: ст.ст.8, 9, 22, 48 Конституції України, ст.ст.1, 13, 48, 62, 63, 70 ЗУ „«Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.28 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування", ЗУ «Про Державний бюджет на 2005 рік», ЗУ «Про Державний бюджет

на 2006 рік», ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік», ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та

застосування     практики     Європейського     суду     з     прав     людини»,

ст.ст.1, 2, 4, 5, 6, 9, 10, 11, 14, 15, 17, 23, 48, 58, 60, 69-71, 79, 87, 94, 98, 104, 105, 111, 112, 114, 121, 158-163, 185, 186, 254 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити виплату недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2005, 2006, 2007 роки - задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області у виплаті ОСОБА_2 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік в розмірі, передбаченому ст.12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області здійснити виплату на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Донецької обалсті, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, мікрорайон „30 років Перемоги"АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік у сумі 1750 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова постановлена в нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 14 жовтня 2008 року в присутності позивача та представника відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області.

Постанова буде виготовлена в повному обсязі 15 жовтня 2008 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Торезький міський суд.

Апеляційна скарга на постанову'" суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Торезький міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.