ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2018 року м. ОдесаСправа № 923/463/18 м. Одеса, просп. Шевченка, 29
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф.
секретар судового засідання - Полінецька В.С.
за участю представників учасників справи:
Від прокуратури - Коломійчук І.О., посвідчення № 048039, дата видачі : 27.09.17;
Від Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області - Грудковська А.М., довіреність № б/н, дата видачі : 04.06.18;
Директор Фермерського господарства "Ольвія" - Процик Ю.М., виписка
Від Фермерського господарства "Ольвія" - Когут Е.В., довіреність № б/н, дата видачі : 01.12.18;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фермерського господарства Ольвія
на рішення Господарського суду Херсонської області від „26 липня 2018 року, повний текст якого складено та підписано 01 серпня 2018 року, м. Херсон, суддя Сулімовська М.Б.
у справі № 923/463/18
за позовом Виконуючого обов'язки керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області
до відповідача Фермерського господарства Ольвія
про повернення земельної ділянки
головуючий суддя - Сулімовська М.Б.
місце прийняття рішення: Господарський суд Херсонської області
В судовому засіданні 06.12.2018 року згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
В С Т А Н О В И В :
29 травня 2018 року Виконуючий обов'язки керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області звернувся Господарського суду Херсонської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області до Фермерського господарства Ольвія , в якій просив суд вилучити у Фермерського господарства Ольвія та повернути земельну ділянку загальною площею 53,2736 га, кадастровий номер НОМЕР_1, вартістю 1298301,61 грн., яка знаходиться в адміністративних межах Верхньоторгаївської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області до земель державної власності Головному управлінню Держгеокадастру у Херсонській області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка була передана у постійне користування відповідно до Державного акту на право постійного користування ОСОБА_6, який був засновником Фермерського господарства Ольвія . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, при цьому за його життя земельна ділянка між членами фермерського господарства не розпайовувалась.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 26.07.2018 року у справі №923/463/18 (суддя Сулімовська М. Б.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі, вилучено у Фермерського господарства "Ольвія" та повернуто до земель державної власності Головному управлінню Держгеокадастру у Херсонській області земельну ділянку загальною площею 53,2736 га, кадастровий номер НОМЕР_1, вартістю 1298301,61 грн., яка знаходиться в адміністративних межах Верхньоторгаївської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області.
Рішення суду мотивовано тим, що документального підтвердження користування спірною земельною ділянкою відповідно до вимог законодавства України відповідачем не надано, тому позовні вимоги є обґрунтованими і правомірними.
Фермерське господарства Ольвія з рішенням суду не погодилось, тому звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 26.07.2018 року у справі №923/463/18 та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повній мірі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Скаржник посилається на те, що Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області не приймало рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_6, тому питання про її вилучення є передчасним.
В апеляційній скарзі вказано, що право користування земельною ділянкою виникло у Фермерського господарства Ольвія в силу закону, а тому ст. 1212 Цивільного кодексу України не може застосовуватись до спірних правовідносин.
Також, на думку скаржника, державою гарантований захист прав фермерських господарств, але судом першої інстанції ці гарантії не дотримані, оскільки вилучення земельної ділянки призведе до банкрутства та ліквідації господарства, так як інших земель у нього немає.
07.09.2018 року через канцелярію суду від Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі.
11.09.2018 року до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від Першого заступника керівника Каховської місцевої прокуратури, в якому останній просить суд залишити рішення Господарського суду Херсонської області від 26.07.2018 року у справі №923/463/18 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У зв'язку з ліквідацією Одеського апеляційного господарського суду матеріали справи № 923/463/18 було передано до Південно-західного апеляційного господарського суду за Актом від 03.10.2018 року.
23.10.2018 року до суду апеляційної інстанції від голови ФГ Ольвія надійшли доповнення до апеляційної скарги.
23.10.2018 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання від Головного управління Держгеокадастру у Херсонської області про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.10.2018 року прийнято справу № 923/463/18 колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Колоколова С.І., суддів Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф. до свого провадження та призначено розгляд апеляційної скарги на 06.12.2018 року.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу, відзиви на неї, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено в ході апеляційного провадження, що 17.11.1994 року ОСОБА_6 створив Фермерське господарство "Ольвія".
У розділі 4 Статуту господарства у новій редакції, схваленої загальними зборами членів Фермерського господарства "Ольвія" протоколом від 19.01.2018 року №2, вказано, що Фермерське господарство "Ольвія" створене відповідно до законодавства України на виділеній раніше в постійне користування земельній ділянці на підставі рішення ХІІ сесії Верхньоторгаївської сільської ради 27 травня 1993 року ОСОБА_6 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ХС, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №67.
У листі відділу у Нижньосірогозькому районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 30.03.2018 року №0-21-0,30-24/113-18 вказано, що спірна земельна ділянка належить до земель державної власності; на земельну ділянку була розроблена "Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)"; розмір земельної ділянки становить 53,2736 га, кадастровий номер НОМЕР_1.
Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність голові та членам Фермерського господарства "Ольвія" для ведення фермерського господарства у розмірі середньої земельної частки (паю) по Верхньоторгаївській сільській раді за рахунок земель, які згідно Державного акту на право постійного користування землею серія ХС надана в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_6, не розроблявся.
Станом на 30.03.2018 року "Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої на території Верхньоторгаївської сільської ради" не розроблена.
Відповідно до Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.05.2017 року № 262, станом на 01.01.2018 року нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по Херсонській області становить 24370,45 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, що підтверджується актовим записом про смерть від 22.12.2017 року №08.
На теперішній час головою Фермерського господарства Ольвія є Процик Юрій Миколайович.
У позовній заяві вказано, що за життя ОСОБА_6 своє право користування земельною ділянкою належним чином не переоформив, тоді як спірна земельна ділянка використовується Фермерським господарством "Ольвія", що не заперечується останнім.
Згідно з листом Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції від 29.03.2018 року та копій звітів податкових декларацій платника єдиного податку четвертої групи за 2017-2018 роки, Фермерське господарство "Ольвія" перебуває на обліку як платник податків з 17.11.1994 року та являється платником, в тому числі, єдиного податку четвертої групи сільгоспвиробника.
Виконуючий обов'язки керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області вважає, що земельна ділянка, яка була надана у постійне користування із земель державної власності померлому ОСОБА_6, не може використовуватися для подальшого ведення фермерського господарства та повинна бути повернута до державної власності, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог та вважає, що доводи і вимоги скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
За змістом ч. 1 ст. 14 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право, зокрема продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.
Статтею 23 цього Закону передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.
До складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу (ст. 19 Закону України "Про фермерське господарство").
Згідно із ч. 1 ст. 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.
Відповідно до ст. 191 Цивільного кодексу України підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю. Права на земельну ділянку та інші об'єкти нерухомого майна, які входять до складу єдиного майнового комплексу підприємства, підлягають державній реєстрації в органах, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно.
За положеннями ст. 182 Цивільного кодексу України до складу спадщини входить лише те нерухоме майно, право на яке зареєстровано в органах, що здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна. Таким чином, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, провадиться після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві.
Згідно з ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку. Зі змісту ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.
Пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.
Відповідно до ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Згідно із ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
За змістом ст. 131 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 407 Цивільного кодексу України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
Відповідно до ч. 2 ст. 407 Цивільного кодексу України (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини), та ч. 2 ст. 102-1 Земельного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.
За приписами ст. 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).
Як було вище зазначено, спірна земельна ділянка у 1993 році була виділена ОСОБА_6 як фізичній особі, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії.
ОСОБА_6 створив Фермерське господарство Ольвію , як юридичну особу 17.11.1994 року
Таким чином, Фермерське господарство Ольвія користувалась земельною ділянкою, яка була виділена фізичній особі, ОСОБА_6, який своє право користування земельної ділянкою належним чином не переоформив у відповідності із діючим законодавством до 1 січня 2008 року.
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 Цивільного кодексу України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі Державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що у Фермерського господарства Ольвія відсутні правові підстави для використання спірної земельної ділянки, без належних оформлених документів.
При цьому, не приймаються до уваги посилання скаржника на те, що Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області не приймало рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_6, оскільки дане право постійного користування земельною ділянкою припинилось фактом смерті фізичної особи ОСОБА_6, якому була надана земельна ділянка на відповідному праві і в даному випадку немає потреби у прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою.
У зв'язку з цим, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги прокурора.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи та вищевказаними висновками суду апеляційної інстанції.
Зокрема, розглянуті і відхилені посилання скаржника на те, що судом першої інстанції не дотримані гарантії захисту прав фермерських господарств, так як відповідач вважає, що вилучення земельної ділянки призведе до банкрутства та ліквідації господарства, виходячи з наступного.
У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 32 Закону України Про фермерське господарство держава гарантує дотримання і захист майнових та інших прав і законних інтересів фермерського господарства. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють контроль за діяльністю фермерського господарства у випадках, передбачених законом. Незаконне втручання в господарську діяльність фермерського господарства органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб забороняється. Збитки, заподіяні фермерському господарству неправомірним втручанням в його діяльність, підлягають відшкодуванню відповідно до закону.
Водночас, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України). Відповідно до ст.ст. 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Таким чином, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, а тому, користуючись правом самостійного залучення фінансових ресурсів, здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій та самостійно нести комерційні ризики їх несприятливості, що можуть настати в результаті діяльності товариства. Юридична особа самостійно має розрахувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій, та самостійно прийняти рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво. Отже, скаржник повинен був при здійсненні своєї господарської діяльності допускати можливість настання несприятливих фінансових наслідків такої діяльності, зокрема, звернення до суду за захистом своїх прав, та, відповідно, сплати судового збору при такому зверненні.
У даному випадку відповідач усвідомлював настання ризиків, пов'язаних зі втратою земельної ділянки без її належного переоформлення, проте не вчинив всіх належних дій для належного оформлення права користування земельною ділянкою, тому твердження скаржника, що в даному випадку не застосовані державні гарантії захисту фермерських господарств не відповідає дійсності.
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Херсонської області від 26.07.2018 року у справі №923/463/18 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Фермерського господарства Ольвія - без задоволення.
Відповідно до п. "в" ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
В даному випадку витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги) за приписами ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника, оскільки доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275,276, 282
Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства Ольвія залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Херсонської області від 26.07.2018 року у справі №923/463/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної з дня її прийняття та підлягає оскарженню в порядку та строки передбачені ст.ст.287-288 ГПК України.
Повний текст постанови
складено та підписано 10.12.2018
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Н.М. Принцевська
Суддя Я.Ф. Савицький
Суд | Південно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 06.12.2018 |
Оприлюднено | 10.12.2018 |
Номер документу | 78411044 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Південно-західний апеляційний господарський суд
Колоколов С.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні