Постанова

від 04.12.2018 по справі 922/234/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2018 р. Справа № 922/234/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Склярук О.І. , суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Мальченко О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Квак В.П.

третьої особи - Квак В.П.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ФОП Анзіна Д.Ю. (вх.№871Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2018 у справі № 922/234/18 (повний текст якого складено 24.09.2018 в приміщенні зазначеного суду колегією суддів у складі: головуючий суддя Байбак О.І., судді Сальнікова Г.І., Светлічний Ю.В.)

за позовом ПП "Віптер інструмент", м. Львів-Винники

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ "Геліус", м. Львів-Винники

до ФОП Анзіна Д.Ю., м. Харків

про стягнення 293760,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Віптер інструмент", м. Львів-Винники (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом в якому просило стягнути з фізичної особи-підприємця Анзіна Д.Ю., м. Харків 293760,00 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилалось на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу від 25.02.2015 № 2, укладеного між ним та ТЗОВ "Геліус", м. Львів-Винники в частині оплати отриманого товару за видатковою накладною від 25.02.2015 № 4, право вимоги за яким перейшло до позивача на підставі договору про відступлення права вимоги від 20.11.2017, укладеного між позивачем та ТЗОВ "Геліус", м. Львів-Винники.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.05.2018 залучено до участі у справі товариство з обмеженою відповідальністю "Геліус" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.09.2018 позов задоволено. Стягнуто з ФОП Анзіна Д.Ю. на користь ПП "Віптер інструмент" 293760,00 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 2 від 25.02.2015, 4406,40 грн. судового збору.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Крім того, звернувся з клопотання про витребування у ТОВ "Геліус" статуту товариства та рішення зборів учасників товариства про схвалення рішення про передачу права вимоги ПП "Віптер інструмент". Також просив, призначити по справі почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити ХНІДСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неправомірно відмовлено у задоволенні клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи. Крім того, зазначає, що він не підписував договір купівлі-продажу № 2 від 25.02.2015 та видаткову накладну № 4 від 25.02.2015. Крім того, він вважає, що спірний договір є неукладеним, оскільки сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, оскільки на момент укладання договору були відсутні сертифікати та гарантії якості на товар, вказаний в специфікації та видатковій накладній.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2018 поновлено апелянту пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Встановлено строк учасникам справи до 19.11.2018 включно, для надання суду відзивів на апеляційну скаргу та для надання своїх міркувань та заперечень стосовно поданих апелянтом клопотань з доказами надсилання їх копій та доданих до нього документів іншим сторонам у справі. Зупинено дію рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2018 у справі № 922/234/18. .

20.11.2018 від позивача надійшов відзив, в якому проти апеляційної скарги відповідача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 дану справу призначено до розгляду на 04.12.2018.

В судове засідання, призначене на 04.12.2018 представник відповідача не з'явився, причину неявки не повідомив, звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи, в зв'язку тим, що повноважний представник відповідача не може прийняти участь у розгляді справи у зв'язку з необхідністю участі у розгляді іншої справи, питання про визначення дати розгляду яких було прийнято раніше.

Розглянувши заявлене представником відповідача клопотання, колегія суддів відмовити у його задоволенні, оскільки воно є необґрунтованим. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, чинне законодавство не обмежує сторін певним колом осіб, які можуть представляти його в суді, а тому відповідач, у разі його бажання бути присутнім у судовому засіданні, повинен був направити іншого представника чи вирішити питання про направлення в інше судове засідання іншого представників.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 25.02.2015 між відповідачем, як покупцем, та третьою особою, як продавцем, укладено договір купівлі-продажу № 2 (далі за текстом - договір; а. с. 93-94), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця належний продавцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору.

Відомості про товар:

Найменування товару - терка конусна; одиниця виміру - шт.; кількість - 15000; ціна 15,00; сума - 225000,00.

Найменування товару - терка квадратна; одиниця виміру - шт.; кількість - 3900; ціна 10,00; сума - 39000,00.

Найменування товару - форма для випікання паски набірна; одиниця виміру - шт.; кількість - 480; ціна - 62,00; сума - 29760,00 (п. п. 1.1-1.2 договору).

Згідно п.п. 2.1.-2.3. договору продавець повинен повністю передати товар покупцю до 25.02.2015. Передача товару покупцю відбувається за адресою: м. Львів-Винники, вул. Винниченка, буд. 14. Документи на товар, які продавець повинен передати покупцю: видаткова накладна, товаротранспортна накладна. Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару покупцю, що оформлюється накладною.

За умовами п. п. 3.1 та 3.2 загальна вартість товару, що продається за цим договором, становить 293760,00 грн. (двісті дев'яносто три тисячі сімсот шістдесят гривень 00 копійок).

Оплата товару здійснюється покупцем протягом 30 днів з моменту отримання товару.

Відповідно до п. 4.2.2 покупець зобов'язаний оплатити товар у розмірах та терміни, які встановлені цим договором.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору третя особа за видатковою накладною № 4 від 25.02.2015 поставила відповідачу товар на суму 293760,00 грн. (а. с. 95)

Однак, відповідач, всупереч умов договору, за отриманий товар не розрахувався. Таким чином, сума боргу відповідача за поставлений товар становить 293760,00 грн.

Крім того, як свідчать матеріали справи, 20.11.2017 між позивачем, як новим кредитором, та третьою особою, як первісним кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги (а. с. 9), за умовами якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належать первісному кредиторові, і стає кредитором за договором купівлі-продажу № 2 від 25.02.2015, укладеним між первісним кредитором та фізичною особою-підприємцем Анзіна Д.Ю. (далі - боржник) про продаж металевих виробів на загальну суму 293760,00 грн. та відповідно до видаткової накладної № 4 від 25.02.2015 про одержання ФОП Аніним Д.Ю. товару на загальну суму 293760,00 грн.

За цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника - ФОП Анзіна Д.Ю. (61110, м. Харків, вул.. Істоминська, 49, податковий номер 2704501578, номер запису про включення відомостей до ЄДР 2480017000046672) належного виконання всіх зобов'язань за основним договором (п. п. 1.1-1.2).

Відповідно до п. 4.1 зазначеного договору останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

У зв'язку з набуттям права вимоги за договором купівлі-продажу № 2 від 25.02.2015 позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про примусове стягнення зазначеної заборгованості з відповідача.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, колегія суддів виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 512-513 ЦК України, зокрема, передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 1 ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки, згідно з умовами договору про відступлення права вимоги б/н від 20.11.2017, третя особа відступила позивачу права вимоги за договором купівлі-продажу № 2 від 25.02.2015, позивач відповідно набув статусу кредитора за зазначеним договором поставки та, як наслідок права вимоги виконання відповідачем своїх зобов'язань за цим договором, а саме: оплати отриманого товару.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів статей 691, 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Факт наявності у відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 293760,00 грн. підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростовано. Строк виконання зобов'язань з оплати визначено умовами договору, та є таким, що настав.

Щодо посилань відповідача, викладених в апеляційній скарзі, про те, що він нібито не підписував договір купівлі-продажу № 2 від 25.02.2015 та видаткову накладну № 4 від 25.02.2015 колегія суддів вважає їх безпідставними та такими, що не доведені відповідачем жодними належними та допустимими доказами.

Колегія суддів зазначає, що вказані вище договір та накладна містять підписи представників третьої особи та відповідача, а договір, до того ж, скріплено печатками останніх.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, про те, що договір купівлі-продажу № 2 від 25.02.2015 за своєю формою не є єдиним документом, оскільки оформлений на двох різних аркушах, колегія суддів вважає позбавленими фактичного та правового обґрунтування, оскільки як свідчать матеріали справи, зазначений договір укладено без порушень вимог ст. 180-181 ГК України. Крім того, колегія суддів зазначає, що поняття єдиного документу не включає вимогу про те, що даний документ повинен міститьсь на одному аркуші.

Доказів невідповідності видаткової накладної № 4 від 25.02.2015 вимогам закону, в т.ч. Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні матеріали справи не містять та відповідачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Щодо тверджень відповідача стосовно відсутності товаросупровідних документів колегія суддів зазначає, що у відповідності до п.п. 4.2.1 договору покупець зобов'язаний прийняти товар за кількістю, якістю, асортиментом, та комплектністю відповідно до вимог законодавства.

Як свідчать матеріали справи, відповідач прийняв товар, про що свідчить підписана з його боку видаткова накладна № 4 від 25.02.2015.

Відповідачем не надано до матеріалів справи будь-яких актів про відсутність товаросупровідних документів, фактичну наявність продукції, претензій щодо кількості та якості.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 293760,00 грн. заборгованості за поставлений товар.

Щодо клопотання відповідача про призначення по справі почеркознавчої експертизи, колегія суддів зазначає, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

В обґрунтування власного клопотання про призначення почеркознавчої експертизи представник відповідача, зокрема, зазначає, що відповідач не підписував договір купівлі-продажу № 2 від 25.02.2015 та видаткову накладну № 4 від 25.02.2015, експертиза має підтвердити зазначені обставини.

Колегія суддів вважає, що предметом спору в межах даної справи не є дійсність або недійсність договору купівлі-продажу № 2 від 25.02.2015 та/або видаткової накладної від 25.02.2015 № 4, а відповідач в передбаченому законом порядку (в т.ч. шляхом подання відповідного зустрічного позову) не ставив відповідне питання на розгляд суду.

Також, колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 21.03.2018 у справі № 760/14438/15-ц провадження № 14-38цс18, в який зазначено, що у статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Крім того, колегія суддів також враховує що клопотання про призначення почеркознавчої експертизи (вх. № 9264 від 10.04.2018) було вирішено ухвалою господарського суду Харківської області від 14.05.2018, судом було призначено експертне дослідження і поставлені експерту запропоновані відповідачем питання.

Однак, на адресу місцевого господарського суду надійшло повідомлення ХНІДСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса від 31.07.2018 про неможливість надання висновку по господарській справі № 922/234/18, оскільки на адресу експерта не були надіслані зразки підпису Анзіна Д.Ю., і останній не сплатив вартість проведення експертизи, як того вимагала ухвала від 14.05.2018 по даній справі.

За таких обставин колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача про призначення експертизи.

Крім того, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про витребування у ТОВ "Геліус" статуту товариства, оскільки діюче процесуальне законодавство не передбачає витребування доказу за відсутності даних про неможливість отримання доказу стороною спору (ст. 81 ГПК України).

Крім того, колегія суддів приймає до уваги ту обставину, що зміст даного статуту не впливає на вирішення справи по суті, оскільки правочин цесії, укладений між ПП "Віптер інструмент" та ТОВ "Геліус" не визнавався не дійсним і з огляду на приписи ст. 204 ЦК України створює правові наслідки.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки місцевого господарського суду, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ФОП Анзіна Д.Ю. на рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2018 у справі № 922/234/18 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2018 у справі № 922/234/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний тест постанови апеляційного суду складено 10.12.2018.

Постанова суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя О.І. Склярук

Суддя В.С. Хачатрян